Виховний захід «Сторінки історії нашого краю.   

Тема: Сторінки історії нашого краю. Визволення с. Козин та навколишніх сіл від німецькофашистських загарбників.

Мета: забезпечити моральне та патріотичне виховання учнів, познайомити школярів зі сторінками історії рідного краю середини ХХст., закріпити знання учнів про подіїї ІІ Світової війни, вшанувати пам’ять загиблих визволителів, формувати ціннісне ставлення до історичних, культурних, духовних надбань рідного краю, виховувати повагу, шанобливе ставлення до учасників ІІ світової війни,  любов до країни,  в якій ми живемо, до рідного краю, прагнення бути патріотом своєї держави.

Обладнання: тематично прикрашений зал, ТЗН, карта с. Козин та навколишніх земель, плакати з написами, ілюстрації.

Форма проведення: година пам’яті

Хід заходу

Ніхто не забутий;

На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять в людей і живуть матері, Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

 

Вчитель: Шановні друзі, 9 травня ми відзначатимемо 75-ту річницю Великої Перемоги у ІІ Світовій війні. У березні 1944 року було звільнено село Козин та Козинський район від німецько-фашистських загарбників. Запрошуємо вас на виховний захід «Сторінки історії нашого краю»,  присвячений знаменній події – Перемозі над фашизмом.

 

Читець:

Палає небокрай рожевим золотом, На повні груди дихає земля. Повітря пахне хлібом, а не порохом І голосом загиблих промовля:

             

«Не можна вбити правду,

Не можна топтати честь,

Не можна простити зраду,

Яка ще на світі єсть!»

 

Болить земля траншеями, окопами, Затягуються рани давнини. На тілі шрам, посічений негодами, Залишений іще з часів війни.

 

Хай вічність над могилами клопочеться, Вогнем солдатські душі зігріва.

Хай пам’ять в нашім серці не підточиться, Вона священна і тому жива.           

 

1  читець:

Протікає ріка часу. Минуло вже 79 роки з того незабутнього і страшного дня, коли у  наші двері постукала війна. Багато води віднесла ріка часу з тих пір. Зарили рубці окопів. Зникли згарища сіл і міст, виросли нові покоління.

 

2  читець:

Але в пам’яті людській 22 червня 1941 року залишилось не просто як трагічна дата, але і як рубіж, початок відліку довгих 1418 днів і ночей Великої Вітчизняної війни нашого народу. Пам’яті наших прадідів, дідів,  пам’яті солдатів, офіцерів, пам’яті наших матерів і всіх людей, наших земляків,  які пережили страшні часи фашистської навали присвячується.

 

Виходить група учнів. Ведуть діалог:

 

 1 хлопець:

Ох, як уявлю собі, років 5 пройде. Ми інститути, училища закінчим, дорослими станемо!

 

1  дівчина: Може й, хто заміж вискоче.

 

2  хлопець:

Ага, або одружиться.

 

1  хлопець:

Ні, це пізніше. Я археологом буду, в степи поїду. Романтика!

 

2  хлопець:

А я хочу пілотом бути, військовим.

 

2 дівчина:

А я на лікаря вчитися піду, нащо нам в мирний час військові професії? Я мрію приносити людям добро.

 

1  дівчина:

А я мрію про кохання…

 

2  хлопець:

Ой, дівчата. Ми з вами всі танці будемо розмовляти? -   Ні, ні (дівчата сміючись)

        -    Запрошуємо до танцю.

 

Сценка із мирного життя – вальс (танцюють дві пари. Звучить вальс «Осінній сон»). Музика раптово замовкає, звук сирени. Фігури танцуючих завмирають.

 

Оголошення війни Левітаном (Уривок із кінофільму).

Звучить марш «Прощання слов’янки»

На фоні маршу хлопці одягають військові гімнастерки, дівчата зав’язують хустинки. Сходять зі сцени.

 

Читець:

Україно моя! Чисті хвилі ланів,

Променисті міста, голубінь легкокрила! Україно! Сьогодні звірів-ворогів Ти грудьми вогняними зустріла.

Читець:

На наші ясні зорі,

На наші тихі води

Руїну, смерть і горе

Несуть вони, народе!

Та хай цей сон проклятий

Грабіжникам не сниться — Довіку не топтати Їм нашої пшениці.

Читець: 22 червня 1941 року село Козин було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. Окупанти швидко просувалися в глиб країни,  сіючи страх і паніку в душах людей, тому захоплення територій відбулося блискавично.

Читець: Тяжкі випробування витримала наша земля під час найкривавішої війни. В роки окупації було зруйновано багато будинків, школу перетворили на казарму, магазин пограбували. Жителі села вели одноосібний спосіб життя, обробляли невеликі ділянки землі, вели натуральне господарство, і могли сподіватися тільки на самих себе.

Читець: Часто гестапівці заарештовували по кілька чоловік, мордували, а потім розстрілювали. Розстрілювали комуністів і комсомольців, полювали на євреїв. Проводили каральні операції, під час яких забирали людей сім’ями.  В 1942 році в травні – жовтні біля с.

Гранівка розстріляли 2400 чоловік, в тому числі 1000 євреїв. Читець:

Німці хотіли залучитися підтримкою місцевого населення, обіцяли недоторканність сім’ї, зарплати, посади. Було оголошено про створення загону поліції з місцевих молодих чоловіків для підтримки порядку  та знаходження ворогів рейху. Загін швидко організувався. Але у вересні 1942 року  весь загін із зброєю в руках втік у ліс, поповнивши загони УПА. Читець:

Гей, на півночі Волині, там, де створилася УПА, Там, де воскресла Україна і свобода золота.

 

Горіли села і містечка, борці боролися ніч і день..

В перших рядах борців героїв впав не один повстанець молодий.

 

На  грудях кулеметна стрічка, в руці граната і наган… Ти дармо тужиш темну нічку: твій милий – своєї волі пан.

 

Не хочемо ні слави, ні заплати. Заплатою нам – радість боротьби, Солодше нам у бою умирати, ніж жити в путах мов німі раби.

 

Велику правду і для всіх єдину наш гордий клич народові несе: «Батьківщині будь вірний до загину, - нам Україна – вища понад все!»

 

Пісня: «Подай дівчину руку на прощання»

Читець: Ще одне лихо не обминуло наших земляків. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси - раси господарів, покликаних керувати іншими народами. Тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини.  2,3 млн. українців було вивезено для примусової праці до Німеччини. Населення чинило опір німецькій владі Із с. Козин на каторжні роботи було відправлено 49 чоловік, а з Козинського району 983 чоловіки.   Читець:" Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю!

Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай. її розстріляли німці.

Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров - мені відбили легені.

... я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу.

Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями.

Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв.

Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати...

Твоя доня " Читець:

Чи знаєш ти, о краю мій, що  кожною сльозою,

Ти випікаєш слід страшний, що в гроб візьму з собою.

 

Чи знаєш ти о краю мій, що всі убиті діти,

Волають у душі моїй: «Убивцям відплатити!»

 

Чи знаєш ти, о краю мій, що тьма твоєї ночі, У день весняно-голубий мені кривавить очі.

 

Так хай же я згнию! Цвісти тобі – мій краю!

Чи чуєш ти ? Чи знаєш ти? І голос: чую! Знаю!

М. Рильський

Читець:

У бій за наші ниви,

За ясний сміх дитячий, За юний спів щасливий,

За славний труд гарячий.

Вперед, полки суворі,

Під прапором свободи,

За наші ясні зорі, За наші тихі води.

Сценка «Солдати на відпочинку»

(солдати сидять навколо вогнища і розмовляють)

Солдат

Привал хлопці. Відпочинок. Поки німець мовчить.

Солдат

Замовкли фріци. Та чи надовго? Хто його зна?

 

1 солдат

Ох розкажу я вам як колись за язиком ходив.

Всі: розкажи

1  солдат

Ось сиджу я , значить, братці В абсолютній темноті.

Чую шурхіт. Бачу братці, Німець лізе

 

2  солдат

Ну, а ти?

 

1  солдат

Ну а я, серйозний хлопець, Притаївся між дерев,

Білий сніг і я весь в білому, Жду бандіта

 

2  солдат

Ну, а він?

 

1  солдат

Ну а він повзе по лісі,  тільки бачу я, брати, багато в тому фашисті ваги,

 

2  солдат

Ну, а ти?

 

1  солдат

Ну а я, як тая муха, Як полізеш наомір,

Ах ти, думаю, проруха, Що робити

 

2  солдат

Ну, а він?

 

1  солдат

Ну а він все близче, ближче, Тільки, бачу я, брати,

Він животом лежить до низу, Сніг глибокий

 

2  солдат

Ну, а ти?

 

1  солдат

Ну, а я хлопець впертий , Живим взять наперекір

Автомат наставив прямо Хай шо буде

 

2  солдат

Ну, а він?

 

1  солдат

Ну, а він вже зовсім поряд Хоче вскочити  в кущі.

Водить, бачу, вовчим поглядом, Підповзає

 

2  солдат

Ну, а ти?

 

1  солдат

Тут мене і просвітило!

 

Взяв я вбік одним стрибком. І на фріца, на горилу, Прямо з маху сів верхом. «Хальт, - кричу, - а то стріляю!

Ходу, бісова душа!» Й до потилиці приставляю,

Свій надійний «пе-пе-ша»

 

2  солдат

Ну, а він?

 

1 солдат

А куди діватись?

 

Підкорився мені, боягуз, І повіз мене він, люди, Як справжній жеребець. Ох і вранці було сміху! Із лісочку і на схил Так на полоненому  я в’їхав У свій гвардійський батальйон.

 

Солдат.  Хлопці, веселіше. Гляньте, пошта йде!.

(Входить поштар.)

 

Поштар. Здрастуйте, товариші артилеристи! Це я на третю батарею попав? Так? В такому випадку для вас тут купа листів і телеграм від сестер, братів, наречених і мам.

Вам від друга телеграма,

 

Вам листа прислала мама,

Вам від брата, вам від діда, Вам листівка  від  сусіда.

Це вам. А це вам. А це Тимощуку . Є у вас такий?

 

Боєць Тимощук. А як же! Як йому  не бути, ось він  я! Давай, давай! О, аж два листа!

 

Солдат . Ну й пишуть  тобі! Мені  б хоч звісточку подали. Як  вони там? Під німцями були, може, тепер і не побачу їх.

Боєць Тимощук . Слухай, Володя, ти кому листа пишеш?

Боєць Володя. Мамі, ось послухай: «Я не втомлююся, не тривожся І себе не треба хвилювати.

Це ж так природно –

В двадцять років зовсім не відпочивати».

Боєць Тимощук .

 Молодець. Це  – мамі.

А насправді

Километрів двадцать прокрокував,

і тільки одна думка Коли вже буде «привал» Боєць Володя.

 Ну а погода? Як погода

Дощик падає зрання

Але тут чарівна природа

Ну прощай, мені здається вже пора Боєць Тимощук .

А погода – болото по коліно Так що не витягнеш  ноги.

Але звик – як завжди

Хлюпають по стежці чоботи.

Навіть у листах солдату не до слави. Аби скоріше дійти до мети.   

 

Солдат: слухай Дмитре, що ти так баян тримаєш. Нічого, друг, прийдуть і до тебе листи. Зіграй краще що-небудь для душі.

 

Пісня «В землянке»

 

 (Чути звуки бою, вистріли) Солдат: Всі до бою.

(шикуються на сцені, вирушають в бій) Читець:  

17 березня 1944 року почалися бойові дії частинами Радянської Армії по звільненню села. На протязі двох днів німецькі війська чинили опір, однак, 19 березня 1944 року, село було звільнено від окупаційних військ частинами 127 стрілецької дивізії 11 армії генерала Пухова.

Читець: (демонструє на карті)   Підрозділи 127-ї стрілецької дивізії наблизилися до           с. Козин зі сторони с. Савчуки та с. Пасіки 17 березня 1944 року. Перші снаряди вибухнули на Вовковийській дорозі. Загинули мирні жителі. Зав’язався бій. Але відразу заволодіти райцентром радянські частини не змогли. Запеклі поєдинки за участю танків і артилерії то з затихаючою, то з наростаючою силою точилися до 19 березня. І все ж давалася взнаки й ситуація на інших ділянках фронту. Фашисти врешті-решт зрозуміли, що натиску не втримають, тож зазнаючи значних втрат у техніці та живій силі, почали відступати.

Читці (учні класу по черзі промовляють, демонструючи написи на плакатах): У визволенні с. Козин участь брали  підрозділи І Українського фронту:

-  Перший гвардійський кавалерійський корпус –(командир генерал-лейтенант Баранов Віктор Кирилович) у складі:

•    Друга кавалерійська дивізія – (генерал-майор Мамсуров Хаджи-Умар Джнорович);

•    Частина сил Сьомої гвардійської кавалерійської дивізії – (генерал-майор Васильєв

В’ячеслав Дмитрович);

•    1244 самохідний артилерійський полк – (майор Блудов Микола Васильович);

- 25 танковий корпус – ( генерал-майор танкових військ Анікушкін Федір Георгійович) у складі:

•  111 танкова бригада – (полковник Грановський Ісаак Наумович);

•  20 малострілецька бригада - (полковник Ільїн Петро Сисович);

•  172 стрілецька дивізія – (майор Краснов Анатолій Андрійович);

•  112 стрілецька дивізія – (генерал-майор Гладков Олександр Васильович);

•  121 гвардійська стрілецька дивізія – (генерал-майор Червоній Логвин Данилович).

Читець: Козин за ці дні жорстокого протистояння був сильно поруйнований. Частина будинків в селі згоріла, частина була пошкоджена під час бойових дій. Але в серцях багатьох українців радість визволення поєднувалась з почуттям надії на щось нове. Ніхто не мав сумніву щодо нашого світлого майбутнього.

Читець:  Полеглих червоноармійців селяни поховали в братській могилі, сюди ж згодом перенесли прах тих, чиї захоронення виявилися в полях, на узліссях. За допомогою школярів вдалося встановити імена багатьох полеглих.  На території сільського кладовища в с. Козин знаходиться й братське поховання воїнів-червоноармійців, які віддали життя за визволення тодішнього райцентру від німецько-фашистських загарбників.

Серед тих, хто знайшов тут останній спочинок, підполковники І. І. Томаков, А. А. Сабеш, майор К. В. Дмитрук, капітани П. А. Серушкін, С. Н. Знєздін, старші лейтенанти А. А.

Паршахов, А. С. Савкін. Але головними жертвами війни ставали, звичайно, рядові солдати. Читець:

Коли земля пробуджується

 

Лиш гарматні гули зникнуть за рікою - Закує зозуля ранньою порою.

 

Жайворонка голос висне в небошатах, Там, де в’яне колос, там, де смерть на чатах.

 

Передзвоном синім вабить луг квітчастий, Я не можу нині автомат відкласти.

 

Я вслухаюсь в кожний пісні звук охоче. Тільки чом тривожно заіскрились очі.

 

Чуєш, мила пташко, ранньою весною Вже не так і тяжко помирать герою.

 

І хто бивсь хоробро, того смерть не мітить –

Йому сонце добре і крізь землю світить.

                             Саломея Неріс  1942

 

Пісня: «П’є журавка воду»

 

Читець: Жителі  с. Козин доклали всіх зусиль, щоб допомогти розгромити ненависного ворога. Навесні 1944 року, коли с. Козин ще перебувало у прифронтовій смузі, було відкрито райпромкомбінат, швейну майстерню для ремонту обмундирування бійцям Червоної Армії, майстерню для ремонту сільськогосподарського інвентаря. Організовано велику промислову артіль, при якій працювали цехи: швейний, взуттєвий, шорний.

Почалася відбудова житлового фонду села, громадських та господарських приміщень. Держава допомагала населенню с. Козин будівельними матеріалами, кредитами для відродження зруйнованого господарства.

Читець:     Соловей не може не співати Розтане сніг – і зацвіте бузок,  і не співати соловей не може. Хоч скрізь руїни, де не ступиш крок,  хоч ще шаліють полчища ворожі.

 

Ще трупний сморід, дим пороховий, над краєм виснуть ще живі тривоги. Та вогник ми засвітимо живий,

Посієм жито, прокладем дороги. Здивується і сонце золоте,

Що плуг у полі, де гули гармати. Зима минула, знов бузок цвіте,

І соловей не може не співати.

                               Саломея Неріс  1944

Читець:

Незважаючи на труднощі, завдяки самовідданій праці людей, наше село і район, як і вся країна, почали поступово відроджуватись.

У часи ІІ Світової війни   наші земляки захищали свою  Батьківщину. Багато з них нагороджені за мужність та відвагу орденами  та медалями. Діти війни

За обрій сонечко сіда, У небі спалахнула вже зоря. Дідусь з цікавістю газети огляда, Бабусенька зі мною поезії чита.

 

Тихо в бабусі я запитала:

-   Як же дитинство у вас минало?

Чи вчились у школі? А цукерки були? Чи мріяли швидше, як я, підрости?

 

Бабуся мене пригорнула до себе:

-   Дорослими, внучко, ми рано ставали. У віці такому, як ти, уже працювали – Перемогу разом з батьками здобували.

 

Тяжко було у роки ті нам жити Не про цукерки мріяли ми.

Діти просили у матері хліба,

А та зі слізьми дивилась на них…

 

Роки війни нелегко згадати,

Тим паче дитинство. воно чи було…? Бабуся далі не змогла доказати Вийшла з кімнати, змахнувши сльозу.

 

Ми, перемоги нащадки, сьогодні, Доземно вклонімось дітям війни За синє небо, за сонце і зорі.

За мир, що нам дарували вони.

Читець: Нам не треба війн

Нам не треба війни, не треба. Ми за спокій і мир на землі.

Щоб не коршаки в чистому небі, а космічні пливли кораблі.

Щоб щасливо зростали діти, і не бачили жаху війни.

Щоб зловісний воєнний вітер, був розвіяний вітром весни.

Вітром правди і сили людської – силу ту не здолати в віках – Нас даремно лякають війною – міць народу -  в народних руках.

                                                                                                Я. Яресько

Пісня  «Земля важка»