Сторітелінг як ефективний метод розвитку творчості учнів на уроках української літератури в 10-11 класах

Сторітелінг як ефективний метод розвитку творчості учнів на уроках української літератури в 10-11 класах

1.   З історії сторітелінгу

Сторітелінг (Storytelling), у перекладі з англійської означає "story" – історія, а "telling" – розповідати. Про нього світ дізнався в 1992 році завдяки Девіду Армстронгу, президенту компанії Armstrong Global Holdings, який у книзі «Managing by Storying Around»  довів, що

Він активно застосовується в  різних сферах громадського сторітелінг є ефективним методом роботи у великій компанії, бо, застосовуючи його, автор міг краще мотивувати, переконувати, надихати на творчість власних працівників. Сторітелінг - це мистецтво цікавої  розповіді.життя: політиці, маркетингу, бізнесі, рідше – в  освіті.

Для вітчизняної педагогіки сторітелінг є новим цікавим поняттям, він став обговорюватися науковцями й педагогами лише протягом останніх років.

К.Л. Крутій, І.О. Черешнюк, Л.В. Зданевич розглядають сторітелінг у дошкіллі, Ю.А. Маковецька-Гудзь – у педагогічній діяльності викладача, як окрему технологію сторітелінг вивчають  Н. І. Гущина, Н. Бондаренко. В українській педагогіці бракує праць, присвячених застосуванню цього методу в процесі вивчення предметів гуманітарного циклу учнями основної і старшої школи [2].

         1.2. Сторітелінг як метод навчання

На уроках української літератури в 10-11 класах метод сторітелінгу нами застосовується на основі творів, вивчення яких передбачено чинною програмою. Він сприяє формуванню компетентного учня, у якого спостерігаються потреба в читанні літературних творів, здатність осмислювати, уявляти, інтерпретувати прочитане, знаходити авторські задумки і відтворювати свої смисли, вести діалог з письменником, літературними героями.

Ж. Єрмолаєва стверджує, що сторітелінг розвиває в учнів уміння аналізувати прочитане, емоційний інтелект, мовленнєву комунікацію, креативність та критичне мислення [6].

Чому сторітелінг – ефективний метод навчання? Історія зацікавить аудиторію, якщо буде драматичною, переконливою, достовірною, у її центрі – літературний герой, що діє, розвивається. Така історія впливає на учнів, викликаючи різні емоції.

3.        Класичний сторітелінг

 Класичним, або пасивним сторітелінгом в педагогіці називають такий, коли сам учитель створює і розповідає історію, а учні є  її слухачами[2].

Метод класичного сторітелінгу можна застосовувати на такому етапі уроку, як цілепокладання. На нашу думку, для розуміння творчості митця  при знайомстві з його  життєписом  однією з головних цілей уроку є формування  в учнів образу письменника як живої людини.

На уроці української літератури в 10 класі (тема уроку « Іван Франко. Важливі етапи життєвого і творчого шляху») таку історію назвали «Найкращі твори Івана Франка»:

«Якось Іван Франко сказав, що його найкращі твори – це його діти. Троє синів і дочка. Як склалася їхня доля і чи стали вони такими ж геніальними, як батько?

Старший Андрій страждав епілепсією, яка виникла через прикрий випадок. Якось увечері  невідомий хлопчик  поцілив великим каменем  в Андрієву голову. Рана загоїлася, але наслідки стали жахливими: з’явилася страшна недуга. Незважаючи на це, старшого сина називали  в школі «енциклопедією», він займався гімнастикою,був помічником важкохворого батька: писав листи, переписував  вірші, статті, супроводжував у поїздках. Андрій помер у 26 років, і це стало першою трагедією в сім’ї  Франків.

Син Тарас не тільки навчався у Львові, а й був викладачем Львівського університету. Жив у той час, коли  Україна була частиною Польщі, Австро-Угорщини, СРСР. Помер у Києві у 82 роки. Цікаво, що Тарас настільки схожий був на батька, що навіть позував художникам,коли ті писали портрети  Івана Франка. Завдяки йому станції Київського метрополітену мають не радянські, а  історичні назви. Звичайно, середній син письменника приховував свій патріотизм, тому його талант ученого не розкрився повністю.

Про третього сина Петра Франка за радянських часів не згадувалося в жодному підручнику. Співзасновник Пласту, військовий льотчик У галицької армії, науковець-хімік ( 36 винаходів у галузі переробки молока), член Наукового товариства ім.. Шевченка, свідок Голодомору в Харкові. Його доля достеменно не відома. Імовірно, був знищений радянською владою на початку Другої світової війни.

Наймолодша Франкова донька Анна під час Першої світової війни працювала сестрою милосердя в одному з госпіталів Києва, згодом – у Міністерстві внутрішніх справ УНР, у Берліні в Місії Червоного Хреста. Вийшла заміж за лікаря, у кінці 40-роківвиїхала в Канаду. Через громадську позицію, націоналістичні погляди  спецслужби СРСР забороняли приїжджати в Україну. Цікаво, що саме Анна є автором мемуарів про родинне життя, геніального батька, у яких Іван Якович не тільки трудоголік, інтелектуал, улюблений викладач студентів, а й звичайна людина зі своїми слабостями.

4.        Активний сторітелінг

Активним називається сторітелінг, при якому історії складають учні. Вирішальним, на думку Неллі Бондаренко, є вдало підібраний заголовок, який миттєво зможе зацікавити  слухачів[2].

Прикладом активного сторітелінгу може бути історія «Слово» - будинок смерті і слави»,  складена Андрієм Р., учнем 11 класу на уроці української літератури (тема уроку «Українська література 1920-1930-х років» ) на етапі орієнтації на мотивації:

«Микола Хвильовий, Майк Йогансен, Григорій Епік, Микола Куліш, Лесь Курбас ,Валеріан Підмогильний, Михайло Яловий… Що об’єднує цих письменників?

Великі вікна, високі стелі, окремі квартири з усіма зручностями, навіть два солярії на даху, а в підвалі - справжнє бомбосховище. Це шестиповерховий будинок із назвою «Слово», із символічною формою літери «С», збудований у 1928 році в Харкові на вулиці Червоних Письменників, 5 кооперативом митців, який очолював Остап Вишня.

Літератори тішилися першими радіоприймачами. Вони були не в усіх, тому ходили один до одного в гості цілими сім’ями. З’явилися помічники кожного письменника -перші друкарські машинки. Усі квартири обладнали телефонами: не тільки для мешканців модерного будинку, а й для  НКВС, який прослуховував усі розмови митців.

А гріхів у них проти влади більшовиків було безліч. Одні воювали не під червоними, а під жовто-синіми прапорами, інші – песимістично описували радянську дійсність, орієнтуючись у творчості  не на Москву, а на Європу.

Спочатку арешт Михайла Ялового, а  згодом самогубство Миколи Хвильового стали початком  репресій проти українських письменників, яких об’єднала гірка спільна доля митців «Розстріляного  відродження».

 Письменницький будинок самі мешканці називали «Крематорій». Щоночі туди приїжджали чорні машини і забирали в невідомість літераторів і їхні родини. Щоранку мешканці будинку «Слово» дізнавалися про нові арешти. Із 1933 по 1938 р.р. було репресовано жителів сорока квартир (у будинку їх було шістдесят шість).

Якщо дивитися на будівлю зверху, побачимо її незвичний силует у формі літери «С». У часи репресій, радянського терору неймовірний за конструкцією і облаштуванням будинок асоціювався зі словом «Смерть». А зараз, читаючи прізвища на меморіальній дошці будівлі,із глибини років з’являється ще одне слово – Слава, якою увінчані українські майстри слова.»

5.        Прийоми сторітелінгу

У нечисленних публікаціях науковці пропонують загальновідомі прийоми сторітелінгу: складання історії за планом, за зразком, за поданим початком. При цьому вчитель може використовувати запитання, підказку, заохочення. Пропонуємо власні прийоми застосування цього творчого методу, що наведені в таблиці :

Таблиця 1.1

Прийоми  сторітелінгу

На нашу думку, описані прийоми сторітелінгу є ефективним інструментом розвитку творчості учнів на уроках української літератури в 10-11 класах.

Застосовуючи сторітелінг, учитель реалізує принцип доступності, емоційності навчання, міцності знань.

Вищезазначені прийоми класичного й активного сторітелінгу доцільно застосовувати на таких етапах уроку української літератури в 10-11 класах, як: орієнтації та мотивації, цілепокладання, цілереалізації, контролю домашнього завдання.