Структура дослідницьких умінь учнів основної школи у процесі навчання геометрії

Бородкіна Х.С., вчитель математики

Структура дослідницьких умінь учнів основної школи у процесі навчання геометрії

Фундаментом формування дослідницької діяльності в школярів є пізнавальний інтерес, творчі здібності, евристичні уміння, дослідницькі математичні уміння. Саме тому шкільна освіта сьогодні повинна бути націлена на учня, здатного легко адаптуватися в сучасному світі, знаходити рішення певних проблем, що можливо через володіння дослідницькими уміннями. На основі цього актуальною є проблема розкриття теоретико-методологічної бази формування дослідницьких умінь учнів основної школи.

Для визначення змісту і структури дослідницьких умінь учнів є важливим встановлення їх дидактичної суті. На нашу думку, треба визначити поняття дослідницьких умінь через дослідницьку діяльність і показати їх роль у процесі навчання геометрії.

Проаналізував суть поняття «дослідницькі уміння», зазначимо, що думка науковців є неоднозначною в даному питанні. В. Андрєєв, Н. Амеліна, А. Іодко, Н. Недодатко, В. Успенський, В. Ушачов навчальні дослідницькі уміння виділяють в окрему групу. Необхідність виділити їх в окрему групу обумовлюється зростанням темпів розвитку техніки, технологій, науки, підвищенням ролі наукового підходу до будь-якої діяльності, навіть якщо вона не носить наукового характеру [1, с.72]. Здобуття знань на основі пошуку і дослідження сприяє розвитку творчого мислення, розумових здібностей і підвищення якості знань. В. Андрєєв зазначає, що навчальні «дослідницькі уміння» – це уміння застосовувати прийом відповідного наукового методу пізнання в умовах розв’язання навчальної проблеми, в процесі виконання навчального дослідницького завдання [2].

Для визначення структури дослідницьких умінь розглянемо системи дій, на основі яких формуються навчальні дослідницькі уміння. В. Андрєєв [2], розглядає чотири складові навчальних дослідницьких умінь: операційну, організаційну, комунікативну, але додає до структури дослідницьких умінь ще й технічну.

До цих структурних складових наведемо деякі приклади, де використовуються дослідницькі уміння.

Використовуючи організаційну складову, необхідно добирати певні “задачі-моделі”, “розвиток” яких допоможе учням планувати свою діяльність (усвідомити задачу, поставити цілі, визначити етапи діяльності), а також раціонально використовувати свій час і засоби діяльності. При цьому основна мета полягає у відшуканні та ілюстрації способу розв’язування, а не в отриманні кінцевого результату.

Учитель: Я знайшла цікаву задачу та не знаю “з якого боку до неї підійти”.

Задача 1. Катети прямокутного трикутника дорівнюють 6 см та 8 см Знайти довжину висоти трикутника, проведеної до гіпотенузи.

Покажемо діалог, який можна організувати для управління організаційною складовою.

Учитель: Що відомо в цій задачі?

Учень: Катети прямокутного трикутника дорівнюють 6 см та 8 см.

Учитель: Що ми можемо зараз знайти?

Учень: Площу цього трикутника S = (6 * 8) / 2 = 24( ).

Учитель: Чи можна тепер інакше сформулювати задачу, конкретизуючи умову?

Учень: Враховуючи, що площа трикутника вже відома, умова задачі буде такою: знайдіть довжину висоти, проведеної до гіпотенузи, у прямокутному трикутнику, площа якого 24 .

Учитель: На попередніх уроках, чи не зустрічалися ви із задачею, яка  була б корисною для нашого розв’язання?

Учень: Так. Ми можемо скористатися іншою формулою площі трикутника: S =, але нам невідома гіпотенуза.

Учитель: Чи не знаєте теореми, яка була б корисною?

Учень: За теоремою Піфагора: с = 10 см.

Учитель: Підставте тепер знайдені значення у формулу.

Учень: h = .

Учитель: Спробуємо одержати наслідок з цього розв’язання. Скільки разів ми визначали площу фігури?

Учень: Двічі. Спочатку площу трикутника виразили через дані й шукані величини двома різними способами, потім прирівняли знайдені вирази.

Учитель: З отриманого рівняння нерідко можна знайти шукану величину або залежність між шуканими величинами. Цей спосіб розв’язання називається способом площ.

Учитель: Проаналізуємо хід розв’язування задачі. Виділимо ті етапи, які виявились суттєвими в її розв’язуванні:

1. визначте вид фігури, з якою ви працюєте;
2. знайдіть площу цієї фігури, застосовуючи подані задачі;
3.  конкретизуйте умову задачі, враховуючи, що площу фігури, яка розглядається, уже відомо;
4.  тепер виразіть площу цієї ж фігури через шукані величини;
5. прирівняйте отриманий вираз до знайденої величини площі.

Література:

1. Иодко А. Г. Формирование у учащихся умений исследовательской деятельности в процессе обучения химии / Иодко А.Г. – М. : 1983. – 183 с.

2. Андреев В.И. Эвристическое программирование учебно-исследовательской деятельности: Методическое пособие. – М.: Высшая школа, 1981. – 240 с.