Структура системи охорони навколишнього середовища в України

Практична робота №1

Тема: Структура системи охорони навколишнього середовища в України

Мета роботи: визначити структуру органів природоохорони в

                        Україні та вимоги регіональних інспекцій приро-

                        доохорони до підприємств з питань охорони

                        навколишнього середовища.

              Для досягнення поставленої мети студентам необхідно :

     -    вивчити структуру, функції, повноваження органів природоохорони в

          Україні;

• вивчити вимоги регіональних інспекцій екобезпеки;
• ознайомитись із зразками документації, які повинні мати підприємства згідно з вимогами інспекції;

Структура системи природоохорони в Україні

Міністерство охорони навколишнього

Природного середовища та ядерної

безпеки України

Крім цих організацій де які питання з охорони природи вирішують також :

• держкомітет України по гідрометеорології;
• міністерство охорони здоров’я;
• міністерство внутрішніх справ де яки інші відомства та установи.

2. Громадські організації по пропаганди охорони природи :

- 1947р. Українське товариство охорони природи ( робітники держ. установ на громадських началах ) ;

- товариство « Знання » ;

- партії в т.ч. « Зелених » ;

- періодична преса ;

- дружини по охороні природи, шкільні лісництва та т.п.

3. Міжнародні природозахисні організації « Грінпіс », « Зелений мир ».

В міністерстві природоохорони є такі управління:

- управління охорони атмосферного повітря;

- управління охорони водних ресурсів;

- управління охорони земель;

- управління охорони заповідників та ландшафтів;

-  управління екологічної експертизи проектів будівництва та реконструкції підприємств та інших обектів.

 В регіональних інспекціях аналогічні підрозділи та комплектування відділів залежать від гостроти екологічних проблем в даному регіоні.

Наприклад: в Донецькій області більше штатних одиниць має відділ охорони атмосферного повітря, в Криму – відділ охорони заповідників та т.д.

   Особливості системи природоохорони до реорганізації:

1. Регіональні ( територіальні ) інспекції та відділи охорони навколишнього середовища при галузевих міністерствах мали невеликі права, які частіше всього не могли реалізувати. Регіональні інспекції були підпорядковані міністрам.
2. Підприємствам було економічно невигідно закупати та встановлювати очисне обладнання, оскільки не було розроблено  та задано економічні важелі для додержання екологічних обмежень. Плату за забруднення з підприємств на стягували, епізодичні штрафи були не еквівалентні ушкодженням, спричиненим природі викидам та скидами забруднення
3. При розміщенні нових підприємств, або інших технічних об’єктів , галузеві міністерства не врахували інтереси та втрати регіонів.

Повноваження системи природоохорони

Регіональним « територіальним » інспекціям надані великі повноваження:

1. Вони мають право припинити дію підприємства, яке забруднює навколишнє середовище, закрити його, систематично контролювати додержання норм викидів.
2. Регіональні інспекції природоохорони не підпорядковані галузевим міністерствам або місцевим радам .
3. Введено обов’язкові платежі за ушкодження, спричинені природі викидами, для кожного підприємства. Обсяги плати диференціюють в залежності від обсягів викидів забруднюючих речовин та ступеня їх шкідливості.
4. Регіональні інспекції визначають сумарне навантаження на регіон конкретними забруднюючими речовинами, які викидаються в навколишнє середовище ( довкілля ).
5. Нові об’єкти, які будуються, повинні проходити екологічну експертизу при обов’язковому узгодженні в регіональних інспекціях.
6. Для кожного підприємства необхідно розробити та представити в регіональну інспекцію природоохорони з документа:

• норми ГДВ ( гранично допустимих викидів ) шкідливих речовин в атмосферу;
• ГДС ( гранично допустимий скид ) забруднюючих речовин зі стічними водами у відкриті водосховища;
• екологічний паспорт підприємства, організації.

Документ, які повинно мати кожне підприємство згідно з вимогами регіональних інспекцій природоохорони.

1. Норми ГДВ ( гранично допустимих викидів ) шкідливих речовин в атмосферу.
2. ГДС ( гранично допустимі скиди ) забруднюючих речовин зі стічним водами .
3. Паспорт підприємства .

  Ці документи розробляють спеціалізовані організації на умовах, що можуть змінитися технологія підприємства,  а значить і склад та обсяг викидів. Крім того, можуть стати іншими умови навколишнього середовища ( наприклад, фонова концентрація, яку створюють сусідні підприємства, розміщені поблизу, та інші об’єкти ).

  Один із етапів розробки норм ГДВ – інвентаризація джерел викидів шкідливих речовин в атмосферу.

  Проводячи інвентаризацію, складають перелік джерел викидів