СУЧАСНЕ ЦИФРОВЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: СТАН, ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ

іти   не   тільки

постійного освоєння і впровадження цифрових інструментів навчання, засобів і

технологій навчання, а   й переосмислення  своєї  ролі   й прийнятті  відповідних

організаційних   заходів,   як   внутрішніх,   так   і   у   взаємодії   із   зовнішнім

середовищем з урахуванням особливостей освітнього процесу.

Одним   із   перспективних   напрямків  модернізації   професійної   освіти   є

розробка   цифрового   освітнього   середовища,   що   наддасть   змогу   кожному

здобувачеві   освіти   мати   доступ   до   навчання   у   будь-який   час   та   будувати

індивідуальну траєкторію навчання. Такій підхід повною мірою відповідатиме

студентоцентрованому підходу.

Для   досягнення   цих   цілей   системі   професійної   освіти   необхідно

розв'язати такі завдання:

- розробити   єдині   вимоги   до   структури   та   змісту   контенту   цифрового

освітнього середовища;

- в   рамках   кожної   освітньої   програми   визначити   рівень   застосування

цифрової освіти в навчальному процесі та для кожної конкретної дисципліни;

- визначити   можливості   застосування   наявних   і   розроблених   цифрових

освітніх ресурсів та забезпечити за потреби підвищення їх якості;

-  сформувати алгоритм цифрової трансформації освітнього процесу;

- розробити та за умови успішної апробації впровадити модель організації

навчального процесу із застосуванням цифрового освітнього середовища.

Освітній   процес   в   рамках   цифрової   трансформації   професійної   освіти

повинен ґрунтуватися на обов'язковому поєднанні активних форм і віддалених

занять:   проведення   вебінарів,   віртуальних   дискусій   в   форумах,   рольових   і

ділових ігор в   форматі  веб-квестів, круглих столів в чатах,  блогах, проєктної

діяльності на основі вікі-технології та самостійної роботи здобувачів освіти.

Також для цифрової трансформації професійної освіти необхідно розділити

освітній процес на дві частини, що буде проходити з частковим застосуванням

цифрового   освітнього   середовища   (проведення   лабораторних   робіт   та

виконання практичних завдань на реальному обладнанні) та вивчення якої буде

в   повному   обсязі   реалізовано   із   застосуванням   цифрового   освітнього

середовища,  де  в  якості  проміжної атестації  з  цих   дисциплін  в  навчальному

плані   встановлені   заліки   без   оцінки.   Для   всіх   видів   аудиторної   та

позааудиторної   роботи   за   цими   навчальними   дисциплінами   розробляються

електронні   навчальні   модулі,   які   обов'язково   розміщуються   в   цифровому

освітньому середовищі.

Основні  переваги   цифрової   трансформації  освітнього  процесу  саме   для

професійної освіти полягають в наступному:

- створюється   гнучкий   графік   виконання  здобувачами   освіти   навчальної

роботи   і   відповідно   можливості   вибору   індивідуального   темпу   руху   за

навчальним планом;

- створюються умови для реалізації інклюзивної освіти;

- змінюється   структура   діяльності   педагога,   основними   функціями,   які

займають більшу частину його часу, стають: проєктування навчальної роботи,

підготовка   навчальних   завдань   для   самостійної   роботи   по   всьому   змісту

дисципліни,   контрольних   завдань   зі   ступенями   захисту   достовірності

результатів, індивідуальне консультування в дистанційному режимі, контроль і

оцінка результатів навчальної роботи;

- змінюється   організація  навчання   і   управління   освітнім   процесом.     На

перший  план  виходить  організація  підготовки самостійної  роботи  здобувачів

освіти і координація їх діяльності за допомогою дистанційних засобів. Основні

зусилля   спрямовуються   на   організацію   освітнього   процесу   з   урахуванням

особливостей, намірів і здібностей кожного здобувача освіти.

- академічна  мобільність  в  умовах цифрової  освіти  наддасть  можливість

здобувачам   освіти   в   будь-який   момент   змінити   траєкторію   своєї   освіти   з

мінімальними   втратами   часу   і   максимальним   збереженням   отриманих   на

попередніх етапах освіти академічних досягнень.

Отже, одним з головних завдань модернізації системи професійної освіти

є   створення   умов   для   якісного   навчання.   Саме   реалізація   заходів   щодо

впровадження цифрового освітнього середовища дозволить створити умови для

формування   цифрової   компетентності   фахівця,   дозволить   бути

конкурентоспроможним та ефективно функціонувати цифровій економіці.

Цифрові технології вже давно зайняли своє місце в повсякденному житті

кожної  людини.  А  такі  базові  поняття,  як  «цифрова   грамотність»,   «цифрова

культура»   та   «цифрові   навички»   стали   невіддільними   складовими   системи

освіти України та об’єднані в одне визначення - «цифрова компетентність».

СУЧАСНЕ ЦИФРОВЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: СТАН, ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ

  У процесі революційного формування інформаційного суспільства кардинально змінюються вимоги до сучасної освіти. Крім певної суми знань, майбутні громадяни «суспільства цифрової доби» потребують розвинутих вмінь й навичок пошуку, обробки і представлення інформації за допомогою цифрових інструментів. 
   В Державному стандарті базової й повної загальної середньої освіти інформаційно-комунікаційній компетентності учнів приділено особливу увагу, й згідно ієрархічної системи компетентностей її віднесено до ключових. Інформаційно-комунікаційну компетентність визначено як здатність здобувача освіти використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних і суспільно значущих завдань. Особливий наголос зроблено на тому, що формування інформаційно-комунікаційної компетентності здобувачів освіти, зміст якої є інтегративним, відбувається у результаті застосування під час вивчення всіх предметів навчального плану діяльнісного підходу. Навчальними програмами обов’язково передбачається внесок кожного навчального предмета у формування зазначеної компетентності.

      Подібний підхід розділяє й світова педагогічна спільнота, представники якої вживають заходи щодо внесення змін до традиційної освітньої моделі. Найбільш ефективні кроки з трансформації освітнього простору з метою розвитку у дітей якостей, які дадуть їм можливість стати успішними в XXI-му сторіччі, здійснюються в напрямку запровадження проектного навчання, збагаченого інформаційно-комунікаційними технологіями та залученням школярів до освітніх програм, які побудовані за іншими методологічними принципами організації навчального процесу. В дидактиці та методиці все більшої популярності здобуває модель навчання, побудована на широкому й дидактично осмисленому використанні інформаційно-комунікаційних технологій.

 Цифрові технології вже давно зайняли своє місце в повсякденному житті кожної людини. А такі базові поняття, як  «цифрова грамотність», «цифрова культура», «цифрові навички» стали невіддільними складовими системи освіти України та об’єднані в одне визначення – «цифрова компетентність».

Отже, давайте розглянемо ці поняття:

ІКТ грамотність (цифрова грамотність, технологічна грамотність) — здатність працювати індивідуально або колективно, використовуючи ресурси, інструменти, процеси і системи, які відповідають за оцінювання інформації, отриманої через медіа-ресурси, і використовувати таку інформацію для вирішення проблем, здобуття знань.

ІКТ-грамотність — це використання цифрових технологій, інструментів комунікації або мереж для діставання доступу до інформації, управління нею, її інтеграції, оцінки і створення для функціонування в сучасному суспільстві.

Введене поняття ІКТ–грамотності визначає, якими ж навичками і уміннями повинна володіти людина, аби її можна було назвати грамотною в даному сенсі.

Цифрова культура – це система правил поведінки людини, яких вона дотримується під час використання інформаційно-комунікаційних технологій.

Цифрова компетентність — це впевнене, критичне і відповідальне використання та взаємодія з цифровими технологіями для навчання, професійної діяльності (роботи) та участі у житті суспільства.

Включає цифрову та інформаційну грамотність, комунікацію та співпрацю, створення цифрового контенту (зокрема програмування), кібербезпеку та вирішення проблем.

Основні знання, вміння, навички та ставлення, пов’язані з цифровою компетентністю:

Знання того, як цифрові технології можуть підтримувати спілкування, творчість та інновації. Обізнаність, щодо їхні можливостей, обмежень, впливів та ризиків.

Розуміння загальних принципів, механізмів та логіки цифрових технологій. Знання базових функцій та використання різних пристроїв, програмного забезпечення та цифрових мереж.

Знання правових та етичних принципів, пов’язаних із використанням цифрових технологій.

Цифрова компетентність передбачає вміння використовувати цифрові технології для підтримки творчості, активного громадянства та соціальної інтеграції, співпраці з іншими людьми для досягнення особистих, соціальних або комерційних цілей.

Навички включають можливість використання, доступу, фільтрування, оцінки, створення, програмування та обміну цифровим змістом.

Важливими є вміння захищати інформацію, зміст, особисті дані, а також ефективно взаємодіяти з програмним забезпеченням, пристроями, штучним інтелектом або роботами.

Взаємодія з цифровими технологіями та змістом передбачає відкрите та перспективне ставлення до їхньої еволюції. Водночас це потребує критичного аналізу обґрунтованості, надійності та впливу інформації і даних, які доступні через цифрові засоби, а також етичного, безпечного та відповідального підходу до використання цих інструментів.

Цифрова трансформація  України розпочалася з Закону України «Про Національну програму інформатизації», а перехід до цифрової  економіки в Україні розпочався у 2013 році, коли з’явилося розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення стратегії розвитку інформаційного суспільства України».  Наступним кроком відбулося прийняття та реалізація Закону України «Про цифровий порядок  денний України», який послужив поштовхом для реалізації цілей, визначених в Концептуальних засадах проєкту «Цифрова адженда України – 2020» («Цифровий порядок денний» - 2020») та розробки економічної стратегії «Україна 2030Е – країна з розвинутою цифровою економікою».

У Законі України “ Про освіту” зазначено, що «…метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору» . Це характеризує навчання та виховання як єдиний безупинний процес та означає, що головним завданням діяльності вищого навчального закладу є не тільки підготовка висококваліфікованих спеціалістів, а й формування особистості студентів з гармонійно поєднаними професійними, морально-естетичними, психологічними якостями. У підсумку суспільство наповнюється спеціалістами з високими професійними і моральними якостями, а з найкращих випускників формується еліта суспільства. Зазначені завдання повинні вирішуватись одночасно, провідну роль при цьому відіграє висока кваліфікація, моральне обличчя та авторитет педагогічного працівника .

Нескладно уявити, що найближчий період в професійній освіті буде присвячений формуванню фахівців нового покоління, які володіють цифровими компетенціями та готові функціонувати в цифровому просторі. Отже, відбудеться модернізація системи професійної освіти, з’явиться  необхідність оновлення матеріально – технічного забезпечення навчальних закладів сучасною  цифровою технікою, цифровими освітніми технологіями і відповідно педагогічними працівниками, здатними трансформувати увесь освітній процес.

Вже сьогодні перехід до дистанційної освіти викликав стрімку зміну інформаційної взаємодії у сфері освіти:

• Перехід до нелінійного й гіпертекстового представлення навчального матеріалу;
• Розширення видів інформаційної взаємодії між педагогом та здобувачем освіти;
• Зростання автономії здобувача освіти;
• Розвиток самоосвіти в синхронному або асинхронному режимі;
• Змінилися формати й структура представлення навчального матеріалу;
• Збільшився рівень відповідальності всіх учасників освітнього процесу за результатами навчання.

Всі ці процеси вимагають від системи професійної освіти не тільки постійного освоєння і впровадження цифрових інструментів навчання, засобів і технологій навчання, а й переосмислення своєї ролі й прийняття відповідальних організаційних заходів, як внутрішніх, так і у взаємодії із зовнішнім середовищем з урахуванням особливостей освітнього процесу.

Одним із перспективних напрямків модернізації професійної освіти є розробка цифрового освітнього середовища, що наддасть змогу кожному здобувачеві освіти мати доступ до навчання у будь-який час та будувати індивідуальну траєкторію навчання. Такий підхід повною мірою відповідатиме студентоцентрованому підходу.

Для досягнення цих цілей системі професійної освіти необхідно розв’язати такі завдання:

• Розробити єдині вимоги до структури та змісту контенту цифрового освітнього середовища;
• В рамках кожної освітньої програми визначити рівень застосування цифрової освіти в навчальному процесі та для кожної конкретної дисципліни;
• Визначити можливості застосування наявних ресурсів та забезпечити за потреби підвищення їх якості;
• Сформувати алгоритм цифрової трансформації освітнього процесу;
• Розробити та за умови успішної апробації впровадити модель організації навчального процесу із застосуванням цифрового освітнього середовища.

Освітній процес в рамках цифрової трансформації професійної освіти повинен ґрунтуватися на обов’язковому поєднанні активних форм і віддалених занять: проведення вебінарів, віртуальних дискусій у форумах, рольових і ділових ігор в форматі веб-квестів, круглих столів в чатах, блогах, проєктної діяльності на основі вікі-технологій та самостійної роботи здобувачів освіти.

Також для цифрової трансформації професійної освіти необхідно розділити освітній процес на дві частини, що буде проходити з частковим застосуванням освітнього середовища (проведення лабораторних робіт та виконання практичних завдань на реальному обладнанні) та вивчення якої буде в повному обсязі реалізовано із застосуванням цифрового освітнього середовища, де в якості проміжної атестації з цих дисциплін в навчальному плані встановлені заліки без оцінки. Для всіх видів аудиторної   та позаурочної роботи за цими навчальними дисциплінами розробляються електронні навчальні модулі, які обов’язково розміщуються в цифровому середовищі.

 Основні переваги цифрової трансформації освітнього процесу саме для професійної освіти полягають в наступному:

Створюється гнучкий графік роботи виконання здобувачами освіти навчальної роботи і відповідно можливості вибору індивідуального темпу руху за навчальним планом;

Створюються умови для реалізації інклюзивної освіти;

Змінюється структура діяльності педагога, основними функціями, які займають більшу частину його часу, стають: проєктування навчальної роботи, підготовка навчальних завдань для самостійної роботи по всьому змісту дисципліни, контрольних завдань зі ступенями захисту достовірності результатів, індивідуальне консультування в дистанційному режимі, контроль і оцінка результатів навчальної роботи;

Змінюється організація навчання і управління освітнім процесом. На перший план виходить організація підготовки самостійної роботи здобувачів освіти і координація їх діяльності за допомогою дистанційних засобів. Основні зусилля спрямовуються на організацію освітнього процесу з урахуванням особливостей, намірів і здібностей кожного здобувача освіти;

Академічна мобільність і умовах цифрової освіти наддасть можливість здобувачам освіти в будь-який момент змінити траєкторію своєї освіти з мінімальними втратами часу і максимальним збереженням отриманих на попередніх етапах освіти академічних досягнень.

Отже, одним з головних завдань модернізації системи професійної освіти є створення умов для якісного навчання. Саме реалізація заходів щодо впровадження цифрового освітнього середовища дозволить створити умови для формування цифрової компетентності фахівця, дозволить бути конкурентоспроможним та ефективно функціонувати цифровій економіці.

Якісна освіта передбачає, щоб дипломований спеціаліст був здатним до постійної інтелектуальної праці, гнучкої зміни спеціалізації, подальшого навчання впродовж усього життя. Одночасно з набутими фаховими знаннями випускник повинен дбати про власні внутрішні якості, такі як мораль та духовність, примножувати успадковані національні традиції, культуру тощо. Освіта є також процесом формування вмінь і навичок, виховання культури мислення і пізнання, здатності до самонавчання та самовиховання.