Погіршення стану більшості екосистем біосфери, катастрофічне виснаження ґрунтів і мінеральних ресурсів за небаченої забрудненості поверхні Землі, гідросфери й атмосфери пов’язане з інтенсивним зростанням чисельності населення планети та розвитком науково-технічного прогресу протягом останніх 50 років.
Демографічна проблема. За даними американського експерта Р. Макнамари, понад мільйон років потрібно було, щоб до 1800 року кількість населення досягла 1 мільярда чоловік. Однак далі темпи почали різко зростати: наступний мільярд утворився за 13 років, третій - за 30, четвертий - за 15, п’ятий - усього за 12 років, шостий - 16 років!
Навіть якщо кількість населення становитиме 7-8 млрд чол., на планеті відбуватимуться масові вимирання людей від голоду, поширюватимуться епідемії, хвороби, спалахуватимуть війни через нестачу прісної води. Тому основним шляхом розв’язання цієї проблеми - проблеми народонаселення - є проведення демографічної політики, яка полягає в регулюванні народжуваності.
Промислово-енергетична проблема. Останніми десятиліттями цих умов не дотримують, що спричинює розвиток глобальної енергетичної і економічної кризи, появу нових страшних захворювань, почастішання епідемій різних захворювань, спалахування воєн, виникнення страшних аварій та ін. Сучасна біосфера Землі здатна підтримувати нормальне існування й розвиток не більш як 4-5 млрд чол. Навіть за стабілізації енерговиробництва на рівні теплового бар’єру (100 млрд к. Вт) чисельність населення має не перевищувати 10 млрд чол.
Проблема сировинних ресурсів. Для задоволення своїх потреб, що дедалі зростають, і підвищення комфортності існування людина до надзвичайно високого рівня розвинула енергетичну, хімічну, нафтопереробну, гірничу, металургійну й легку промисловість, машинобудування, транспорт, засоби зв'язку. Щороку людство видобуває з надр Землі понад 3,5 млрд т вугілля, щодня використовує приблизно 10 млн т нафти та її продуктів.
Класифікація забруднень природного середовища. Розрізняють такі забруднення природного середовища:за типом походження: механічні, хімічні, фізичні та біологічні.за типом походження: матеріальні, енергетичні;за часом взаємодії з довкіллям: стійкі, середньотривалі та нестійкі;за способом впливу: прямого та стороннього впливу на біоту;навмисні, супутні, аварійно-вибухові.
Механічні - викинуті як непридатні, спрацьовані тверді частки та предмети (дим, пил, уламки, деталі машин, побутові відходи). Хімічні - хімічні елементи і сполуки штучного походження (тверді, рідкі або газоподібні речовини). Фізичні - зміни теплових, електричних, радіаційних та світлових полів у природному середовищі (шуми, вібрації, вплив магнітних полів тощо). Біологічні - організми, збудники захворювань рослин, тварин, людини, біоло - гічна зброя, або катастрофічне зростання (перенаселення) ро слин чи тварин.
Стійкі - забруднювачі, які не руйнуються впродовж тривалого часу, не усувається їх шкідлива дія самою природою (пластмаси, поліетилен, поліпропілен, радіоактивні речовини, гума тощо). Такі хімічні речовини можуть не тільки накопичуватись, а також часто “біологічно посилюватись” в міру проходження в біологічних циклах та харчових ланцюгах. Нестійкі - швидко руйнуються під дією природних фізико-хімічних або біохімічних процесів. Ці забруднення викликають речовини, для яких існують природні механізми переробки (наприклад, побутові стічні води). Навмисне забруднення - це цілеспрямоване знищення лісів, використання родючих земель під забудову, утворення кар‟єрів, шлаконакопичувачів, териконів, не - правильне використання ресурсів (води, вилов риби та ін.). Супутні - поступові зміни стану біосфери окремих районів планети під впливом антропогенної діяльності людини (опустелювання, висихання боліт, кислотні дощі, “парниковий” ефект та ін.).
Основними техногенними забруднювачами природного середовища є різні гази, газоподібні речовини, аерозолі, пил, які викидаються у атмосферу об’єктами енергетики промисловості, транспорту, радіоактивні, електромагнітні, магнітні й теплові випромінювання, шуми, та вібрації “збагачені” шкідливими хімічними сполуками промислові стоки, комунальні і побутові відходи, хімічні речовини (передусім широко застосовувані в сільському господарстві пестициди і мінеральні добрива, що поліпшують і підвищують урожайність сільськогосподарських культур, але й завдають великої шкоди довкіллю, адже застосовуються у величезних недопустимих кількостях), нафтопродукти. До найпоширеніших і найнебезпечніших забруднювачів належать: діоксид азоту, бензол, пестициди, нітрати, поліхлоровані дифеніли, соляна кислота.
Сільське господарство - одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, що забезпечує нас продуктами харчування рослинного і тваринного походження, а багато галузей промисловості - сировиною. Основні можливі джерела забруднення природного середовища Пестициди - це речовини синтезовані і використовувані для контролю чисельності небажаних живих організмів в екосистемах. Гербіциди - це речовини, що використовуються для вибіркового або суцільного знищення рослин (бур’янів).
Для охорони навколишнього середовища та харчових продуктів від забруднення пестицидами необхідні такі заходи: • удосконалення асортименту пестицидів, що застосовуються; • посилення екологічних вимог до пестицидів шляхом створення ефективних законодавчих заходів, що перешкоджають використанню препаратів з несприятливими санітарно-токсикологічними та екологічними властивостями; • розробка інтегрованого методу захисту рослин, що передбачає зниження обсягу застосування хімічних засобів • підбір безпечного асортименту препаратів відповідно до конкретних умов місця і часу та дотримання науково обґрунтованих технологій застосування пестицидів; • при можливості необхідно обмежувати обсяги застосування хімічних засобів з урахуванням економічних порогів шкодочинності шкідників, бур’янів і хвороб.