Сучасні теорії пухлинного росту (Самостійна робота)

Структурний підрозділ

Медичний фаховий  коледж Львівського національного медичного університету імені Данила галицького

САМОСТІЙНА РОБОТА

На тему

«Сучасні теорії пухлинного росту»

Виконала

студентка 3 курсу, групи 2Г

__________________________

Львів 2022

Пухлина (син.: бластома, неоплазма, новоутвір, tumor - припухлість) – це патологічні розростання тканини, яке складається із якісно змінених клітин, що стали зміненими щодо вихідних клітин і набули здатність передавати ці властивості під час наступних поділів.

В основі пухлинного процесу лежить:

1. безмежний неконтрольований поділ клітин;

2. втрата або неможливість виконання ними специфічної функції;

3. вплив на оточуючі тканини та цілий організм.

Відмінність пухлинного росту від інших процесів, підчас яких відбувається ріст і розмноження клітин (регенерація, гіпертрофія, загоєння ран, запалення та інш.):

1.Під час зазначених процесів розмноження клітини має пристосувальний або захисний характер, тоді як при пухлинному рості подібні явища відсутні.

2.Клітини пухлин набувають особливих (пухлинних) властивостей: - обмін речовин спотворюється; Курс “Основи медичних знань” канд. мед. наук, доц. Рябуха О.І 2 - здатність до дозрівання зменшується: ознакою зменшення здатності до диференціації є “омолодження” ядра; - ядерно-цитоплазматичне співвідношення змінюється: розміри ядра зростають при зменшенні кількості цитоплазми; - ультраструктура клітин змінюється: електронна щільність хроматину ядра зменшується, ядро містить 1-2 ядерця зі значно розрідженою структурою хроматину . Таким чином, пухлина є продуктом глибинних порушень росту і розвитку клітин і тканин, біологічна сутність якого до кінця ще не пізнана.

По відношеню до оточуючих тканин ріст пухлин може бути: 

1. екзофітним – пухлина росте назовні органу;

2.ендофітним – пухлина росте у просвіт порожнистого органу;

3. інфільтративним – пухлина проростає у орган.

У клінічному відношені всі пухлини поділяються на дві великі групи:

1. Доброякісні;
2. 2.Злоякісні.

Сучасні теорії етіології пухлин Етіологія пухлин досі ще не з´ясована – результати експериментів не завжди співпадають із клінічними даними. Можливо, це обумовлене тим, що злоякісні пухлини є поліетіологічними захворюваннями. Погляди на виникнення пухлин зводять до наступних основних теорій:

1.канцерогенної;

2.інфекційно-паразитарної;

3.дизонтогенічної (теорія Конгейма);

4.спадкова;

Курс “Основи медичних знань” канд. мед. наук, доц. Рябуха О.І теорії наявності спеціального “ракового” гена. . Канцерогенна теорія розвитку пухлин. Канцерогени – це речовини, явища або біологічні істоти (тобто різноманітні чинники), які, діючи на організм, сприяють виникненню пухлин.

Види канцерогенів:

1. Зовнішні;
2. 2.Внутрішні.

Зовнішні канцерогени:

а) хімічні речовини;

б) фізичні явища;

в)канцерогенні віруси.

Внутрішні канцерогени:

а) хімічні речовини, що є природними продуктами метаболізму;

б) дизембріогенез;

в) спадковість;

г) соматична мутація.

Зовнішні канцерогени хімічні, переважно органічні, речовини: - смоли (викликають рак калитки у сажотрусів, рак губи та легень у курців); - продукти перегонки дьогтя; - інші органічні речовини (зокрема, 3,4-бензпірен, який міститься у вихлопних газах автотранспорту). У цих випадках канцерогенний вплив реалізується на місці аплікації канцерогенної речовини. Особливо слід підкреслити, що велике значення мають:

а) дози хімічних речовин – чим більша доза, тим більша імовірність виникнення рака;

б) тривалість аплікації.

2.Фізичні впливи:

а) травми;

б) іонізуюча радіація (γ-частки, стронцій-90, радій, радіоактивні ізотопи йоду та ін.);

Курс “Основи медичних знань” канд.мед.наук, доц.Рябуха О.І в)сонячна радіація (в основному за рахунок ультрафіолетового випромінювання з довжиною хвилі в діапазоні 260-310 нм); окрім того, можливий канцерогенний вплив теплового випромінювання.

3.Канцерогенні віруси. Експериментами доведено, що у тварин деякі пухлини можна викликати певними видами вірусів. Це явище застосовується для вивчення загальних закономірностей пухлинного росту. Існує думка про тісний зв’язок віруса та канцерогена при виникненні злоякісних пухлин у людей: канцероген тільки стимулює вірус розвитку пухлини. Так, часто зустрічається поєднання папіломи (викликаної вірусом) і раку сечового міхура. Внутрішні канцерогени Встановлено, що канцерогени можуть мати будову, подібну до нормальних продуктів метаболізму. Так, деякі канцерогени мають хімічну будову, подібну до жовчних кислот, холестерину, віт. D, статевих гормонів, зокрема прогестерону. Інфекційно-паразитарна теорія розвитку пухлин. Ця теорія виникла у зв’язку із знаходженням у цитоплазмі ракових клітин утворень, подібних до бактерій чи паразитів або ж справжніх бактерій та паразитів. Зокрема, існує теорія, що у деяких випадках виникнення рака причиною є найпростіший мікроорганізм трихомонада. Дизонтогенічна теорія Конгейма. Згідно з цією теорією, причиною розвитку пухлин є вроджене зміщення ембріональних зачатків різних тканин – в процесі нормального ембріогенезу від якоїсь тканини, що розвивається, може Курс “Основи медичних знань” канд. мед. наук, доц. Рябуха О.І 5 відщепитись фрагмент. Якщо він не зіллється з цією тканиною, в подальшому існує небезпека того, що він стане осередком розвитку пухлини. Теорія спадковості ракових захворювань. Ця теорія підтверджується при деяких видах раку у тварин. Водночас, практичні онкологи дуже радять проходити регулярні медичні огляди і звертатись до відповідних спеціалістів тим особам, в родині котрих були випадки онкологічних захворювань. Вважається, що діти людей, котрі хворіли на рак, схильні до нього в чотири рази більше, ніж діти людей, котрі не хворіли на рак. Особливо спадково-небезпечними є:

а) малігнізація поліпів при поліпозі кишківника;

б) рак шийки матки; в)молочної залози.

Особливо слід зазначити, що вченими вважається також, що пухлина розвивається внаслідок спадкових особливостей перебігу обмінних процесів. Теорія соматичної мутації. Докази про підтвердження цієї теорії у ссавців відсутні. Разом з тим існує і такий погляд на проблему, згідно з яким ген розвитку пухлин є у кожної особи. В нормі він пригнічений і не проявляє себе. Несприятливі зовнішні або внутрішні чинники виводять цей ген з-під контролю, і починається розвиток злоякісного процесу. Основи класифікації пухлин Сучасна класифікація пухлин заснована на гістогенетичному принципі. Для того, щоб назвати та в основному охарактеризувати пухлину вказують вихідну тканину або орган, з яких походить пухлина, і додають закінчення “- © Курс “Основи медичних знань” канд.мед.наук, доц.Рябуха О.І 6 ома” (наприклад: пухлина, що походить з епітелію, називається епітеліома; пухлина, що походить із судинної стінки, називається ангіома.). Пухлини поділяють на такі основні групи: I. Епітеліальні пухлини без специфічної локалізації. Зустрічаються скрізь, де є епітеліальна тканина. Тобто пухлини можуть виникати із шкіри та слизових оболонок. До доброякісних пухлин із епітеліальної тканини належать різні аденоми. Аденоми – пухлини, побудовані із залозистого епітелію та сполучнотканинної строми. (Особливо слід зазначити, що аденоми відносно легко піддаються злоякісному переродженню.) До злоякісних пухлин із епітеліальної тканини належать рак. Перелічимо його важливі особливості: - може мати різний ступінь зрілості (диференціації) клітин (від високодо низькодиференційованих); - характер його росту – інфільтруючий; - утворює метастази, які поширюються переважно по лімфатичних шляхах до регіонарних лімфатичних вузлів; - після видалення пухлини можливі рецидиви. II. Пухлини екзо та ендокринних залоз і епітеліальних покривів. У цих випадках формуються пухлинні структури, характерні тільки для даного органу: підшлунковоі залози; молочної залози; слинних залоз; матки; яйників; нирок; шкіри; щитовидної залози, гіпофіза тощо. III. Пухлини меланіноутворюючої тканини. Меланіноутворююча тканина – це комплекс клітин, які продукують пігмент меланін. Такі клітини отримали назву меланобластів. У нормі меланін завжди є в шкірі, мозкових оболонках, судинній оболонці ока і т.інш.  Курс “Основи медичних знань” канд.мед.наук, доц.Рябуха О.І 7 Пухлини з меланобластів називаються меланомами або меланобластомами. Меланоми шкіри розвиваються з родимих плям (невусів). Меланома рано дає метастази, які можуть бути як лімфогенними, так і гематогенними. IV. Пухлини нервової системи та оболонок мозку. Такі пухлини виникають з усіх елементів нервової системи і поділяються на пухлини центральної нервової системи (головний і спинний мозок), пухлини периферичної і вегетативної нервової системи.

Пухлини центральної нервової системи поділяються на:

1. нейроектодермальні, які утворюються із різних елементів мозкової речовини;
2. менінгосудинні – утворюються із мозкових оболонок, судин та сполучної тканини. Пухлини периферичної нервової системи виникають з оболонок нервів. Пухлини вегетативної нервової системи можуть розвиватися як із симпатичних, так і парасимпатичних гангліїв. V. Мезенхімальні пухлини Мезенхіма – сукупність пухко розташованих клітин, які сіткоподібно пов’язані між собою своїми відростками. У тілі зародка клітини мезенхіми заповнюють проміжки між щільними зачатками органів та тканин. До мезенхімальних пухлин належать доброякісні і злоякісні пухлини із сполучної тканини, судин, м’язів, кісток, хрящів та синовіальних оболонок.  Пухлини сполучнотканинного походження До доброякісних пухлин сполучнотканинного походження належать фіброми (пухлини з великою кількістю колагенових волокон), ліпоми (пухлини із жирової тканини) та інш Курс “Основи медичних знань” канд. мед. наук, доц. Рябуха О.І До злоякісних пухлин сполучнотканинного походження належать саркоми. Саркоми характеризуються: - значною інфільтрацією в оточуючі тканини; - гематогенним метастазуванням. Дуже важливим є вік пацієнтів: дитячий, юнацький, старечий.

Пухлини судинного походження (ангіоми) Можуть виникати із капілярів, вен, артерій, лімфатичних судин. Доброякісними пухлинами судинного походження є різні гемангіоми. До злоякісних належать гемангіосаркоми, в т.ч. й геморагічна саркома Капоші, яка часто є ускладненням і причиною смерті при СНІДі. 3.Пухлини м’язового походження Такі пухлини називаються міомами. У випадку, коли вони розвиваються із гладких м’язів (матка, шлунок, кишки, судини та інш.), пухлини називають лейоміомами. Коли ж пухлина виникає із скелетної поперечносмугастої мускулатури та міокарду, говорять про рабдоміоми.

Пухлини кістково-суглобового походження Пухлини, які розвиваються з хрящів, називаються хондромами, з кісток – остеомами, з синовіальних оболонок – синовіомами. Всі мезенхімальні пухлини можуть бути як доброякісними, так і злоякісними.

Пухлини системи крові. Пухлини системи крові мають важливе клінічне значення. Пухлинним процесом можуть уражатися клітини-попередники лейкоцитів, еритроцитів та тромбоцитів. У випадку ураження клітин-попередників лейкоцитів розвиваються різноманітні лейкози. Курс “Основи медичних знань” канд. мед. наук, доц. Рябуха О.І

Вплив пухлин на організм Пухлини впливають на оточуючі тканини як в місці своєї локалізації (місцевий вплив), так і на організм в цілому (загальний вплив). Місцевий вплив пухлини на організм може мати наступні наслідки: а)тиск на сусідні органи (зазвичай такі наслідки спостерігаються при розвитку доброякісних пухлин); б)тиск на сусідні органи з їх наступним руйнуванням (в переважній більшості випадків це супроводжує розвиток злоякісних пухлин, наприклад, рак головки підшлункової залози тисне на загальну жовчну протоку, внаслідок чого на першому етапі розвивається жовтяниця, а в подальшому виникає деструкція жовчовидільної системи та прилеглих тканин).