Сучасний урок географії

     Джур Людмила Миколаївна,

учитель географії  вищої категорії, учитель-методист

Роменського ліцею №1 ім. П. І. Калнишевського

Роменського району Сумської області

Сучасний урок географії

Безумство – діяти по-старому і чекати нових результатів.             

       Альберт Ейнштейн 

Анотація.  У житті немає нічого вічного. Змінюються  цілі та зміст освіти, з’являються нові засоби і технології навчання, але  урок є головною формою навчання, що пройшла випробування протягом століть. У статті автор намагається дати відповідь на питання: яким  має бути сучасний урок географії?  Які його ознаки?  Чим він  відрізняється  від  традиційного уроку? Як підготувати та ефективно провести модерновий урок?

Ключові слова:  сучасний урок, урок географії, компетентності, комунікація, інтерактивне навчання, особистістно-орієнтоване навчання, методи навчання, прийоми навчання.

       Старе єврейське прислів’я говорить: « Не навчайте дітей так, як навчали вас – вони народилися в інші часи».  І дійсно,   кожен    учитель сьогодні усвідомлює, що  неможливо навчити сучасне покоління дітей, використовуючи старі методи та прийоми навчання.  Особливо, враховуючи ті виклики, які постали перед школою і педагогами останнім часом.

       У Законі України «Про освіту» зазначено, що саме школа повинна сприяти інноваційному розвитку дитини, максимально наближати учнів до реального світу, виховувати сучасного громадянина  [2].

      Так як, не зважаючи на велику кількість форм навчання,  урок  і сьогодні залишається основним елементом навчального процесу, то важко переоцінити  його значення у формуванні особистості.  Урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну й планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв'язання визначених завдань [8].

        Які ж особливості має сучасний урок географії? Які його критерії? Як ефективно підготувати та провести модерновий урок?

        Конкретне поняття «сучасний урок» досліджують вчені В.Бондар, О.Савченко, А. Хуторськой. Міркуючи над проблемою модернового уроку, дослідник  А.Хуторськой зазначає, що сучасний урок –  відповідь на запити теперішнього часу з позиції його суті нині. На основі принципу людиновідповідності освіти, автор визначає сім критеріїв сучасного уроку [7].  Сучасний урок -  це:

1. Урок самореалізації учня.  Задля того, щоб самореалізація відбулась, необхідно, аби учень усвідомив цілі. Він має розуміти, для чого він вивчає предмет, які зв’язки між предметами.
2.  Урок відкриття нового. Нове – не нова інформація про будь-що. Зовнішньо новому завжди відповідає внутрішньо нове. На сучасному уроці має відбуватися приріст учня – як зовнішній, так і внутрішній. Зовнішній –  це може бути його нове поняття, наприклад «азимут», чи новий спосіб розв’язання задачі, а внутрішній – засвоєння способів визначення азимуту.

 3. Урок створення освітньої продукції.  Якщо під час навчання школяреві не пропонувати нічого створювати, а тільки вивчати готове, то нічому толковому для реального життя його не навчиш. Для життя необхідні творці й діячі. Навчання має стати засобом, а не ціллю.
4.Урок развитку компетентностей. Користуючись структурою компетентностей за О. Пометун, серед ключових компетентностей, що формуються при вивченні географії можна зазначити наступні: інтелектуальну, інформаційну, мовленнєву, соціальну, комунікативну, загальнокультурну та компетентність саморозвитку[5]. Серед предметних компетентностей слід виділити логічну, картографічну, аксіологічну, краєзнавчу та інші. Вони спрямовані на формування в учнів просторового уявлення про земну поверхню, розміщення природних ресурсів, населення  та господарства, розвиток умінь усвідомлено орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях у державі та світі [4]. Вчені вивели формулу компетентності, яку  вчителі,  що творчо працюють,  повинні взяти за основу.

Компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення.

5. Урок комунікацій – очних або дистаційних.  Сучасний урок не може залишатися монологічним. Діалог, полілог, робота в групах, спільні проекти – це те, що необхідно сучасному учню уже в школі, а не лише в майбутній професії. Якщо ми бажаємо допомогти учню бути успішним в сучасному світі, ми не можемо виключити із уроку задачу навчання комунікаціям.

6. Метапредметний  урок. «Мета» – це «те, що стоїть за». За кожним навчальним предметом, темою, фундаментальним освітнім об’єктом знаходиться його першооснови. Через входження в метапредметні основи на уроці учень бачить джерела того, що відбувається, вибудовує цілісне знання і розуміє досліджувані предмети, визначає своє особистісне ставлення до фундаментальних питань буття.

7. Урок соціальних запитів. Необхідно навчати дітей співставляти свою

місію із зовнішніми обставинами, не втрачаючи  при цьому свого смислу і цілей.
            Отже, сучасний урок – це урок формування компетентностей учнів, їх  самореаліазації, самостійної значимої для школярів діяльності, спрямованої на створення освітнього продукту в результаті колективної роботи .

        Запити до сучасного уроку в педагогіці партнерства згруповано в

кілька блоків: загальнопедагогічні, дидактичні, психологічні, гігієнічні[1] .

Загальнопедагогічні запити включають:

1. Пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу.

2. Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

3. Орієнтація на процес навчання за методикою співробітництва.

4. Орієнтація на особистісні досягнення учнів.

5. Тривимірне навчання.

6. Створення емоційно-актуального фону уроку, ситуацій успіху.

7. Педагогічний такт і культура мови.

8. Пізнавальна самостійність учнів.

9. Чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку.

Дидактичні запити – це:

1. Раціональне використання кожної хвилини уроку.

2. Раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання.

3. Використання активних методів навчання, мультимедійних систем.

4. Зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем.

5. Формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці.

6. Індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу.

7. Використання сценарних варіантів уроку, які забезпечуються

різноманітними носіями інформації.

8. Заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.

9. Організоване закінчення уроку.

Психологічні запити передбачають:

1. Врахування психологічних особливостей кожного учня.

2. Нормальний психічний стан і стійкий настрій вчителя до учнів.

3. Розумна вимогливість і доброзичливість учителя до учнів.

4. Педагогічна етика і психологічний такт.

     В методичній літературі  виокремлюють шість традиційних типів уроку: вступний урок; урок формування нових знань; урок формування і застосування вмінь і навичок; урок поширення, поглиблення й систематизації знань і вмінь; урок контролю й корекції навчальних досягнень учнів; комбінований урок [8].  У системі компетентнісного підходу, розуміння компетентності як інтегрованого результату освіти, набутого особистістю в умовах становлення НУШ виділяють такі типи компетентнісно-орієнтованого уроку:

– урок формування компетентностей;

– урок розвитку компетентностей;

– урок перевірки та/або оцінювання досягнення компетентностей;

– урок корекції основних компетентностей;

– комбінований урок [6].

         Підготувати і провести сучасний урок нелегко. Потрібно відповідально ставитися до своїх обов’язків, але найголовніше - вийти на високий рівень педагогічного мислення. Учитель має володіти добре розвиненими навичками моделювання, проектування, конструювання уроку, бути ознайомленим із сучасними інноваційними технологіями, розуміти професійну відповідальність.

        Якість і ефективність уроків з географії досягаються систематичною підготовкою вчителя до них: складанням календарного плану, попередньою роботою над кожною темою та підготовкою до конкретного уроку[6].   Рекомендується безпосередньо перед уроком основну увагу приділити його проєктуванню. 

          Структура  сучасного інтерактивного уроку  значно відрізняються від традиційного і має таку послідовність:

 1.Мотивація   (5% робочого часу).                                                                    2.Представлення теми та очікуваних навчальних результатів  (приблизно 5% часу).                                                                                                                                 3.Надання необхідної інформації (Приблизно 10% часу заняття).                          4.Інтерактивна вправа — центральна частина заняття   (як правило, 60% часу на уроці).                                                                                                                                                5.Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку  (до 15% часу уроку). 6.Домашнє завдання та інструк таж до нього. (5%  часу) [5].

      Мотивація відіграє важливу роль, оскільки дає змогу скеровувати увагу та зусилля учнів у потрібному напрямку для досягнення запланованого навчального результату. З цією метою можуть бути використані методи, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей подив, здивування, збуджують інтерес до теми проекту тощо. Це може бути і цікава розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтеактивна вправа.

      Завдання уроку мають бути короткими і максимально зрозумілими для кожного учня,   під час повідомлення завдань уроку вчитель мусить забезпечити зворотній зв’язок з класом. Так, після повідомлення завдань з’ясовують, чи всі зрозуміли сказане, і докладно пояснюють незрозумілі місця чи слова. Не варто перевантажувати урок завданнями, адже їх треба виконати. Тому кількість і зміст завдань повинні бути реальними і посильними для учнів; завдання уроку формулюються для учнів, а не для вчителя. Тому в конспекті уроку завдання слід зазначати у вигляді дієслів, наприклад: визначити, сформулювати, систематизувати, дослідити, розв’язати… Добре, коли учні обговорюють завдання уроку. У такому разі учитель підсумовує їх відповіді та виписує на дошці завдання.

      Функція вчителя на сучасному уроці змінилась. Учитель виступає не джерелом інформації, а організатором навчальної діяльності учнів.

       Інтерактивна вправа — це частина заняття (шкільного уроку), яка використовується з метою засвоєння вивченого матеріалу та досягнення певних результатів навчання учнями. Майстерність учителя проявляється в організації самостійної діяльності учнів, що сприяє їх підготовці до життя, поведінки в природі і суспільстві [6]. Під час її проведення доцільно використовувати роботу в парах та групах.  Результатом проведення вправи може бути: розв'язання проблемного питання, створення ментальної карти, створення структурно-логічного конспекту, заповнення таблиці, виконання завдання на контурній карті тощо. На цьому етапі для перевірки первинного засвоєння знань та формування нових вмінь і навичок доцільно використовувати такі прийоми, як «Асоціативний ряд»,  використання завдань на впізнання вивчених об’єктів, «Бджолиний вулик», наведення учнями своїх прикладів за новим матеріалом, «Мозковий штурм», «Метод «Прес» тощо.

       У  підсумках уроку вчитель знову повертає учнів до завдань уроку. Тут важливо, щоб учні назвали, які завдання було виконано, а які ні. Підсумок  є чи не  найбільш вагомою частиною уроку. Рефлексія - це усвідомлення учнями результатів власної діяльності на уроці, спрямоване на осмислення знань, аналіз їх змісту і методів пізнання, власних дій та самопізнання. Зазначений етап можна провести за такою схемою: учитель пропонує учням порівняти заплановані завдання уроку з одержаними результатами, встановити зв'язок між тим, що вже   відомо для виготовлення об'єкта проектування, і тим, що необхідно ще зробити чи яких набути знань, умінь, щоб реалізувати проект. У цій частині учитель через продумані наперед запитання з'ясовує: зміст виконаної учнями роботи; учні порівнюють реальні результати з тією метою і завданнями, які повідомлялись на початку уроку;

чому отримали саме такий результат, а не інший; що потрібно змінити для успішної реалізації завдання.

       Підсумовуючи, слід відзначити, що такі елементи сучасного уроку як тема, мета, актуалізація життєвого досвіду учнів, завдання уроку, мотивація та рефлексія, мають складати основу його структури і перебувати в тісному дидактичному взаємозв'язку[6].

     Таким чином, підготовка сучасного уроку являє собою цілеспрямоване поєднання наступних елементів, спрямованих на досягнення планованих освітніх результатів:  педагогічна ситуація, зміст навчання, технічне оснащення, програмне забезпечення, організація навчання в інформаційно-освітньому середовищі уроку.

        При цьому кожен сучасний урок конструюється вчителем з урахуванням як загальних, так й індивідуальних особливостей школярів, виходячи з умов і специфіки освітнього закладу, у якому відбуватиметься процес навчання. Проте вимоги до техніки проведення сучасного уроку повинні бути однаковими: певний ритм і темп уроку, оптимальний для учнів класу; сприятливий психологічний клімат на уроці (взаємна доброзичливість, готовність учителя прийти на допомогу учневі тощо); взаємне співробітництво вчителя й учнів, педагогічний такт; використання різних видів діяльності учнів[4].

Висновок:

Сучасний урок суттєво відрізняється від своїх попередників. У його основі лежить такий підхід до навчання, який зорієнтований на розвиток особистості кожного учня. Модерновий  урок – урок, який ґрунтується на самостійній діяльності учнів, їх самоорганізації, колективній навчальній діяльності. Сучасний урок – це урок демократичний. Він проводиться не для учнів, а разом з ними. Його характеризує не навчання словом, а навчання справою. Водночас підготовка та проведення сучасного уроку географії потребує від учителя інноваційної діяльності, що є найголовнішою й беззаперечною ознакою власне як уроку нової української школи, так і особистості самого педагога.

Список використаних джерел:

1. Голик О.В. Концепція сучасного уроку. URL: http://20school.org.ua/metodskarbnychka/906-kontseptsiya-suchasnogo-uroku   (дата звернення:18.10.2022).

2. Закон України «Про освіту». – 320 с. URL: https://numl.org/.282071    (дата звернення:18.10.2022).

3.Корнєєв В.П. Сучасний урок географії: підготовка до уроку, тематичне і поурочне планування / В.П. Корнєєв // Географія та основи економіки в школі. – Київ: Педагогічна преса, 2008. – №1. – С. 2-7.

4.Линькова Н.А. Сучасні форми роботи на уроках географії в умовах дистанційного навчання. URL: https://numl.org/.623881  (дата звернення: 18.10.2022)

5. Нова українська школа. Порадник для вчителя. URL: https://numl.org/.013881   (дата звернення 18.10.2022).

6.Попов В. Д.  Інноваційна діяльність вчителя під час підготовки та проведення сучасного уроку географії. URL:     http://www.soippo.edu.ua/index.php/5179-metodichnij-poradnik-z-geografiji-3    (дата звернення: 18.10.2022).   

7.Скрипник М.І. Шкільний урок ХХI ст.: типи, проєкти, аналіз: Нотатник педагога. URL:   https://lib.iitta.gov.ua  (дата звернення:18.10.2022).

8.Стадник О.Г., Коберник С.Г. Методика викладання географії в школі: [навчально-методичний посібник] / С.Г. Коберник, Р.Р. Коваленко, П.О. Масляк, О.Я. Скуратович. – К.: Стафед-2, 2000.

 Слухач _________________ Л. М. Джур  (0962225233)

Керівник________________ І. В Удовиченко  – доктор педагогічних наук, професор, проректор з науково-педагогічної та методичної роботи.

 24.10 2022