"Супутники планет" (Презентація)

Супутники планет. Історія відкриттів. Долгачова О. А.

Супутник — небесне тіло, яке рухається навколо планети або зорі. Запущені людиною у космос із дослідницькою метою пристрої, апарати або снаряди, які рухаються за інерцією навколо небесного тіла, називають штучними супутниками. З плином часу під дією гравітації Землі вони втрачають свою швидкість та входять у атмосферу. Прикладом природного супутника є Місяць, який обертається навколо планети Земля. Що таке супутник?

Станом на жовтень 2018 року у Сонячній системі відкрито 185 супутників великих планет і 9 супутників карликових планет. Також відомі супутники деяких астероїдів. Номер. Назва. Назва лат. Дата відкриття. Місце відкриття. Відкривач(і)IМісяць. Lunaдоісторичні часи——Номер. Назва. Назва лат. Дата відкриття. Місце відкриття. Відкривач(і)IФобос. Phobos17 серпня 1877 Вашингтон (США)А. Холл. IIДеймос. Deimos11 серпня 1877 Вашингтон (США)А. Холл

Супутники Юпитера. ИоЄвропа. Ганімед. Калісто. Місяць. ЗЕМЛЯСупутники Сатурна. Титан. Япет. Рея. Діона. Тефія. Мімас, Енцелад. Система Плутона. Плутон. Харон. Супутники Урана. Міранда, Аріель, Умбріель, Титанія, Оберон. Супутники Нептуна. Протей, Тритон. Астероїди. Веста, Церера

Супутники юпітера-79 ГанімедЄвропа1610 року Галілео Галілей, спостерігаючи Юпітер у телескоп, відкрив чотири найбільші супутники —Ганімед, Європу, Каллісто і Іо,, які носять назву «галілеєвих». Вони досить яскраві й обертаються доволі віддаленими від планети орбітами, що дає змогу спостерігати їх у польовий бінокль. На першість у відкритті супутників претендував також німецький астроном Симон Марій, який пізніше дав їм назви, взявши імена з давньогрецьких міфів. КалістоІо

найбільший супутник Юпітера, є найбільшим супутником у Сонячній системі. Його діаметр дорівнює 5268 км, що на 2 % більше, ніж у Титана (другого за величиною супутника в Сонячній системі) і на 8 % більше, ніж у Меркурія. При цьому маса Ганімеда становить лише 45 % маси Меркурія. Ганімед перевищує Місяць за масою в 2 рази. Він складається  силікатних порід і водяного льоду. Містить рідке ядро, багате залізом. Ймовірно в його надрах на глибині близько 200 км між шарами льоду є океан рідкої води. Ганімед — єдиний супутник в Сонячній системі, що має власну магнітосферу.. У супутника є тонка атмосфера, до складу якої входять O (атомарний кисень), O2 (кисень) і, можливо, O3 (озон). Кількість атомарного водню (H) в атмосфері незначна. Чи є у Ганімеда іоносфера, незрозуміло. Ганімед відкрив Галілео Галілей, який побачив його 7 січня 1610 року. Симон Маріус запропонував назвати його на честь виночерпця Ганімеда. Першим космічним апаратом, що вивчав Ганімед, був «Піонер-10» у 1973 році. Набагато детальніші дослідження виконали апарати програми «Вояджер» у 1979 році. Космічний апарат «Галілео», який вивчав систему Юпітера починаючи з 1995 року, виявив підземний океан і магнітне поле Ганімеда. У 2012 році Європейське космічне агентство схвалило нову місію для досліджень крижаних супутників Юпітера. З.апуск планується на 2022 рік, а прибуття в систему Юпітера — на 2030 рік. На 2020 рік запланована місія Europa Jupiter. Ганімед

Калістодругий за розміром супутник Юпітера, один із чотирьох галілеєвих супутників і найдальший від планети серед них[1]. Відкритий 1610 року Галілео Галілеєм, названий на честь персонажа давньогрецької міфології — Каллісто, коханки Зевса. Завдяки низькому рівню радіаційного фону в околі Каллісто та її розмірам вона часто пропонується для заснування станції, яка слугуватиме для подальшого освоєння системи Юпітера людством. Станом на 2016 рік основний об'єм знань про цей супутник отриманий апаратом «Галілео»; інші АМС — «Піонер-10», «Піонер-11», «Вояджер-1», «Вояджер-2», «Кассіні» та «Нові обрії» — вивчали супутник під час польоту до інших об'єктів

Супутник Юпітера, найменший з чотирьох галілеєвих супутників. Відкрита 1610 року Галілео Галілеєм. Протягом століть за Європою велися все більш різнобічні спостереження за допомогою телескопів, а починаючи із 1970-х років — і космічних апаратів, які пролітали поблизу. За розмірами Європа поступається Місяцеві. Вона складається переважно з силікатних порід, а в центрі має залізне ядро. Поверхня складається з льоду і є однією з найбільш гладких у Сонячній системі; на ній дуже мало кратерів, але багато тріщин.Існує гіпотеза, що під нею розташовується водяний океан, в якому не виключена наявність мікроскопічних живих організмів. Супутник має вкрай розріджену атмосферу, що складається переважно з кисню.Європа

Цікаві характеристики Європи, особливо можливість виявлення позаземного життя, призвели до цілого ряду пропозицій щодо досліджень супутника. Місія космічного апарата «Галілео», яка почалася 1989 року, надала більшу частину сучасних даних про Європу. З 2016 ріку велася розробка автоматичної міжпланетної станції Europa Clipper, призначеної для вивчення Європи на предмет наявності життя на ній; запуск найімовірніший в середині 2021. Запуск апарата для вивчення крижаних супутників Юпітера, Jupiter Icy Moon Explorer (JUICE), заплановано на 2022 рік. Апарат «Галілео»

Супутник Юпітера, найближчий до планети з чотирьох галілеєвих супутників. Його діаметр становить 3642 кілометри, тому Іо є четвертим за величиною супутником у Сонячній системі Має особливо бурхливу вулканічну активність. Його відкрив Галілео Галілей у 1610 році за допомогою найпершого в історії телескопа. Перші фото Іо були зроблені зондом «Піонер-11», який пролетів повз Юпітер в грудні 1974. Поверхня супутника представлена породами, що на 55(60)% складені сіркою ,на 30 % — зневодненим астраханітом, на 15 % — сульфатом заліза та гематитом Надра планети містять силікатні гірські породи. На Іо зафіксовано до 8-10 активних вулканів.Іо

Відомо 82 супутника Сатурна, більшу частину яких було виявлено за допомогою космічних апаратів. Найбільший серед них — Титан, єдиний супутник у Сонячній системі, який має щільну атмосферу.24 супутника Сатурна — регулярні, інші 38 — нерегулярні. Титан. СУПУТНИКИ Сатурна - 82

Титан. Відкрив Титан 1655 року Хрістіан Гюйгенс. Він став першим відомим супутником Сатурна. Діаметр Титана — 5150 км. Таким чином, він більший, ніж планета Меркурій, хоча й поступається їй за масою. У Титані зосереджено 95% маси всіх супутників Сатурна. Титан впливає на рух інших супутників Сатурна. Сила тяжіння на ньому становить приблизно одну сьому від земної. Радіус орбіти Титана складає 1 221 870 км. Титан — єдиний супутник у Сонячній системі, який має щільну атмосферу (її відкрив Джерард Койпер). Тиск біля поверхні приблизно в 1,6 разів перевищує тиск земної атмосфери. Температура — мінус 170—180°C. Це єдиний супутник, поверхню якого не можливо спостерігати у видимому діапазоні через хмари. На Титані є метанові моря й річки (але їх наявність довго була під сумнівом; «Гюйгенс» приземлився на темній ділянці з твердою поверхнею), а також гори, які складаються з водяного льоду. Nature Astronomy у 2019 р. повідомило про першу глобальну геологічну карту Титана. На ній показані великі рівнини, дюни, а також озера рідкого метану.

СУПУТНИКИ урана - 27 Титанія, оберон. Уран, сьома планета Сонячної системи, має 27 відомих супутників. Перші два супутники: Титанію і Оберон у 1787 році відкрив Вільям Гершель. Ще два великі супутники (Аріель та Умбріель) було відкрито 1851 року Вільямом Ласселом. 1948 року Джерард Койпер відкрив Міранду. Всі інші супутники є значно меншими і були відкриті після 1985, під час місії «Вояджера-2» або за допомогою вдосконалених наземних телескопів. Супутники Урана можна поділити на три групи:п'ять великихтринадцять внутрішніхдев'ять нерегулярних супутників. Умбріель Аріель. Міранда

СУПУТНИКИ Нептуна - 14 Тритон, нереїда. Сьогодні відомо 14 супутників Нептуна. Найбільший з них важить більше, ніж 99,5% від мас всіх супутників Нептуна, разом узятих, і лише він масивний настільки, аби стати сфероїдальним. До «Вояджера-2» вважалося, що у планети тільки два супутники — Тритон і Нереїда, з нахилом орбіт в 20 ° і 30 ° по відношенню до екваторіальної площини планети. Зонд відкрив ще 6 супутників з діаметрами 50-200 км, які знаходяться майже на тій же площині, що і екваторіальна площина Нептуна, і обертаються в ту ж сторону, що і планета.

Тритон. Тритон єдиний великий супутник у Сонячній системі з ретроградним рухом, який обертається навколо планети у бік, протилежний напрямку обертання. Тритон має дуже тонку газову оболонку, верхній шар якої складається з азоту. У нижніх шарах виявлені метан і тверді частинки азотних утворень. Поряд із кратерами на його поверхні виявлені діючі вулкани, каньйони і гори., Тритон виділяється з оточення Нептуна розмірами: він лише трохи менше Місяця Він рухається орбітою так, як ніби «котиться» в протилежну сторону (напрямок обертання навколо своєї осі і навколо планети протилежні). Таке обертання характерно лише для «зовнішніх» супутників планет гігантів — Ананке, Карме, Пасіфе і Сінопе в Юпітера і Феби у Сатурна, які в десятки разів менші Тритона. Через таке обертання Тритон поступово втрачає енергію в результаті дії припливних сил, і врешті-решт або зруйнується, або впаде на Нептун.

Домашне завдання: Вивчити та законспектувати у зошиті лекційний матеріал. М. П. Пришляк. Астрономія 11 клас.§ 10.1-10.5. стр. 71-75