Суть досвіду роботи з проєктної технології у ЗДО

                             СУТЬ  ДОСВІДУ

                                                                 

      Мало знати, треба й застосовувати.

                                                                             Мало хотіти, треба й робити.

                                                                                             Йоганн Вольфганг Гете

Забезпечення якості дошкільної освіти залежить від впровадження програм  дошкільної освіти, в основу яких покладено особистісно орієнтований підхід до виховання та навчання дітей. Зважаючи на те, що Закон України «про дошкільну освіту» та Базовий компонент дошкільної освіти в Україні спрямовують педагогів на здійснення інноваційного підходу до розв’язання проблем змісту дошкільної освіти, педагогічний колектив працює над створенням національного дошкільного закладу, який відповідав би основним принципам оновлення навчально-виховного процесу.

Інноваційна діяльність стала стимулюючим чинником у розвитку дошкільної освіти. Дошкільний навчальний заклад з метою удосконалення навчально-виховного процесу використовує спеціалізовані програми, альтернативні методики та педагогічну спадщину видатних педагогів.

Варіативність і різноманітність змісту, методів і засобів навчання і виховання дошкільнят вимагає об’єднання зусиль педагогів, аби докорінно змінити власне підходи до роботи з дітьми, переорієнтувати кожного працівника на те, щоб у центрі уваги незмінно перебувала дитина. Створення соціально-педагогічних умов життєдіяльності, організації життя дитини дошкільного віку спрямоване на реалізацію вимог Базового компонента дошкільної освіти, зміст якого підпорядкований завданням цілісного, комплексного розвитку особистості, забезпечення її життєвої компетентності.

Звичайно, не став винятком і наш педагогічний колектив. Шляхом інноваційних підхідів до змістуі форм методичної служби, зокрема через впровадження проектного методу в роботі з кадрами, реалізуються актуальні задачі зростання професійної майстерності педагогів.

Вибір цього методу обумовлений вимогами Базового компонента дошкільної освіти в Україні щодо навчання і розвитку особистості, спрямування педагогічної діяльності на розвиток у дітей пізнавальної активності, творчості, самостійного пошуку розв’язання проблеми.

Організаційний етап роботи над проектом розпочався з діагностування педагогів. Діагностичне анкетування засвідчило, що педагоги визнають необхідність впровадження особистісно орієнтованої моделі виховання дітей через проектну діяльність і вважають цей напрямок пріоритетним у роботі дошкільного закладу на сучасному етапі. Отже, виникла потреба у створенні умов для підвищення фахової компетентності вихователів з метою проектування планування та організації навчально-виховної роботи. Таким чином, докладно ознайомившись з інструкцією з підготовки проекту, наданої управлінням освіти, досвідом роботи дошкільного закладу, опрацювавши літературу з проблеми проектування методичної роботи, на основі діагностування педагогів, задач, які ставить перед дошкільним навчальним закладом обласне і районне управління освіти, аналізу роботи колективу були визгачені тема, мета, розроблено прект організації методичної роботи з педагогічними кадрами «Формування компетентності педагогів у проектуванні планування навчально-виховної роботи з дошкільниками».

Мета даного проекту:

• ознайомити педагогів з теорією психолого-педагогічного проектування;
• сприяти достатньому і багатоаспектному інформативному забезпеченню, підвищенню професійної компетентності педагогів під час психолого-педагогічного проектування;
• формувати у педагогів потреби в інноваційній діяльності.

Основні завдання проекту:

• формування фахової компетентності педагогів щодо психолого-педагогічного проектування навчально-виховної роботи з дошкільниками;
• формування потреби педагогів в інноваційній діяльності;
• реалізація нової парадигми виховання з одночасним пошуком

    нових підходів, технологій організації навчально-виховної

роботи;

• створення максимально сприятливих умов для повноцінної
• взаємодії і взаємовпливу дорослого і дітей, в результаті якого

відбувається їх розвиток;

• організація навчально-виховного процесу на засадах особис-

тісно-розвивальної взаємодії;

• розвиток творчих можливостей учасників, вміння самостійно

конструювати власну діяльність, орієнтуватися в інформацій-

ному просторі, використовувати набуті знання на практиці;

• виявлення, узагальнення та організація поширення перспекти-

вного досвіду.

 

Реалізація будь-якого проекту передбачає розв’язання проблеми поетапної діяльності методиста та педагогів. Даний проект складається з чотирьох етапів:

 

І.  Організаційний – визначається тема, мета, основні завдання, проводиться діагностування, підготовча робота з педагогами.

ІІ. Аналітично-пошуковий – забезпечення учасників проекту    теоретичному знаннями з проблеми, створення умов, мотивації для пошукової, дослідницької діяльності.

ІІІ. Діяльнісний – розробка проектів, практична робота з дітьми, презентація матеріалів досвіду.

ІV. Підсумковий – узагальнення результатів проектної діяльності.

 

 Упродовж організаційного етапу підібрано й опрацьовано методичну літературу з проблеми, оформлено тематичну виставку «Психолого-педагогічне проектування в ДНЗ», організовано роботу консультпункту. З метою якісної і послідовної реалізації проекту складено систему методичної роботи з обраної проблеми, якою передбачено забезпечення педагогів теоретичними знаннями, практичними навичками (семінар, тренінг, консультації), контроль за діяльністю (тематична перевірка), діагностика.

Поетапна реалізація проекту засвідчила якісне розв’язання поставлених задач, послідовність і системність методичної роботи. Впродовж аналітично-пошукового етапу основна увага приділялясь наданню учасникам проекту базових знань стосовно порушеної проблеми. Однією з форм формування професійної компетентності педагогів став теоретичний семінар «Технологія проектування навчально-виховної роботи в ДНЗ як інтегрований компонент системи освіти».  

На даному етапі педагогам надавались консультації з питань роботи над літературою, вибору теми проекту, методики його розробки, діагностики дітей. Значна увага приділялась вивченню досвіду роботи дошкільного закладу з питань застосування методу проектів. Систематизація та узагальнення проектного досвіду ДНЗ дозволили визначити задачі навчання дошкільників відповідно до основних ліній розвитку за проектним методом.

На діяльнісному етапі перед педагогами постала задача самостійного пошуку та добору інформаційного матеріалу для розробки власних проектів. Методична робота в цей період здебільшого набуває індивідуальної спрямованості:

• індивідуальне консультування;
• обговорення зібраних матеріалів;
• систематизація напрацювань;
• самостійне оформлення проектів.

Психолого-педагогічне проектування – це проект (форма перспективного планування) діяльності вихованців, у якому поєднане бажання і прагнення дітей, завдання педагога, визначені Базовою про­грамою, варіативність форм, методів та засобів розвивальних дій вихо­вателя і дітей, психологічні закономірності природного розвитку спільної діяльності дітей і дорослого (від бажання – до творчого рівня реалізації задуму).

Проектування надає дітям змогу самостійно шукати способи досягнення мети, добирати партнерів, визначати час і місце реалізації задуму;випробовувати свої можливості, зіставляючи їх із бажаннями; практично застосовувати здобуті знання та набуті на­вички у взаємодії з дорослими та однолітками;реалізовувати своє природне прагнення діяти творчо, активно виявляти власне ставлення до людей і середовища; дітям з проявами обдарованості реалізовувати себе в умовах співпраці з однолітками, які здат­ні зрозуміти та оцінити їх;користуватися правом вибору. Правильно організована проектна діяльність передбачає усвідом­лену позицію кожного з учасників від самого початку до завершення.

   Беручи за основу досвід взаємодії з дітьми наших колег, ми з аналогією розробили власні проекти, дотримуючись таких вимог:

•  створити мотивацію для дитячої діяльності, яка активізує дітей. Будь-який вид діяльності дітей повинен мати практичне спрямування та орієнтуватися на вирішення їхніх власних потреб. Вихователь розв’язує педагогічні задачі, вміло поєднавши їх з дитячими планами і бажаннями;
•  брати за основу пропозиції дітей, а не дорослого;
•  виконувати виховні й розвивальні завдання засобами

          навчального матеріалу, а не навпаки.

Завдання контролю за перебігом реалізації кожного проекту полягало в тому, щоб не допустити формального підходу до впровадження інновації. З цією метою, аналізуючи проектні плани вихователів, вихователь-методист звертала увагу на такі моменти:

• наявність у меті виховних, розвивальних, навчальних завдань, що їх можна виконувати під час реалізації поданого тематичного циклу;
• відповідність різних видів дитячої діяльності (ігор, спостережень, праці, занять, роботи з батьками) завданням та особливостям етапів певного тематичного циклу, тобто необхідно стежити, чи спрямований зміст роботи з дітьми на реалізацію їхнього спільного задуму, чи відповідає вона дитячим потребам, що виникли на даний момент, чи придатна для практичного використання;
• наявність на всіх етапах спеціфічних складових цих етапів.

                             І.  мотиваційний

ІІ. інформаційний

ІІІ.репродуктивний

ІV.узагальнюючий

V. творчий

VІ.рефлексивно-оцінювальний

   

Цей поділ є досить умовним, а назва етапу вказує на педагогічні завдання, які є домінуючими в той чи інший період дитячої діяльності.

                                    І. Мотиваційний етап
 

Мета: викликати у дітей бажання створити спільний проект (задум); визначити завдання, зміст та форми діяльності, спрямовані на його реалізацію.

Завдання педагога на цьому етапі: мотивація для формування прагнення, бажання дітей, розвиток їх внутрішньої активності; виявлення наявного рівня знань, умінь, навичок; порівняння їх з програмовими завданнями проекту; конкретизація педагогічних завдань на період реалізації проекту, з урахуванням особливостей групи.

Основні компоненти мотиваційного етапу:

• реалізація проекту починається під час будь-якого виду діяльності чи режимного процесу;
• використання ігрового прийому з метою створення мотивації (листівка; цікавий факт з телебачення, літератури; бандероль, посилка; запрошення; сюрприз у шафі, під подушкою; таємничий гість та ін.);
• визначення разом з дітьми назви та форми творчого етапу ("Ходить осінь по дорогах" – вистава для дітей іншої групи або для батьків; "Оповідки осені" – виготовлення книжечки оповідань дітей; "Барви осені" – колективна робота на виставку, створену в дитячому садку; "Осінній бал" – тематичне свято; "Осінній ярмарок" – розвага, тощо);
• створення "древа цілей" (наочне зображення предмета чи образу за даною темою зі вставками, на яких записуються всі пропозиції щодо підготовки та реалізації проекту: осінній пейзаж, де на хмаринках записані завдання про неживу природу, на листочках дерев – про живу, у віконечках будинку – про роботу людей восени в природі і т. д.), визначення, хто і коли його виготовить;
• заохочення бажання і прагнення дітей дізнатись щось нове, схвальна підтримка і оцінка вдалих ініціативних спроб; 
• пошук однодумців-дорослих (батьків, інших працівників дитя­чо­го садка), які допоможуть реалізувати спільний задум дітей;
• вправляння у вмінні домовлятися, знаходити спільне рішення, терпляче вислуховувати один одного, не залишати без уваги жодної дитячої пропозиції;
•                   діагностування наявних знань, умінь, навичок дітей;
• уточнення педагогічних завдань вихователя, які випливають зі змісту і форми творчого етапу проекту, конкретизація виховних, розвиваючих і навчальних завдань. 

Тривалість мотиваційного етапу, як правило, 1-3 дні.

                                               II. Інформаційний етап

Мета: сформувати систему знань, умінь і навичок, необхідних для реалізації

 спільного проекту та проявів творчості й фантазії.

Завдання педагога на цьому етапі: формувати вміння дітей вчити-ся, здобувати знання самостійно; поповнити, розширити, поглибити знання дітей та сформувати вміння і навички, необхідні для реаліза-ції проекту.

Основні компоненти інформаційного етапу:

• використання форм, методів та прийомів роботи, які сприяють збагаченню вражень та активізації пізнавальної діяльності дітей: тематичні прогулянки, екскурсії, зустрічі з фахівцями, перегляд відеофільмів, прослуховування аудіозаписів, проблемні ситуації, питання і пошук шляхів їх вирішення, пошуково-дослідницька робота, екскурсії за межі дитячого садка, тиждень новоприбулої дитини, розвиваючі ігри, доручення на завтра, зумисна помилка вихователя, зміна статусу вихователя на роль дитини, планування завтрашнього дня тощо; 
• використання нетрадиційних прийомів, які розвивають соціальну та інтелектуальну активність дітей: крісло оповідача, відкритий мікрофон, групова трибуна, прес-конференція тощо; 
• заохочення дітей до самостійного пошуку і обміну інформацією, отриманою за межами дошкільного навчального закладу: з енциклопедій, спеціальної літератури, теле- та радіопередач;
• залучення батьків до пошуку необхідної інформації (домашні усні завдання) та збагачення ігрового середовища;
• поповнення предметно-ігрового середовища матеріалами з теми проекту за допомогою батьків та самих дітей;
• введення нових ігор та їх варіантів з ускладненнями, які логічно "вписуються" у зміст проекту;
• індивідуальна робота з дітьми, відсутніми на мотиваційному етапі, залучення до цього дітей з високим рівнем розвитку;
• проведення фізкультхвилинок, які за змістом пов’язані з темою проекту та видом діяльності.

Триває інформаційний етап 3-5 днів. 
 

ІІІ. Репродуктивний етап

  

Мета: сприяти практичному застосуванню набутих  на інформацій-

    ційному етапі знань, умінь та навичок.

 

Завдання педагога на цьому етапі:  допомогти  кожному  вихован-цю випробувати свої  можливості, порівнявши їх з бажаннями; вик-ликати в дітей відчуття впевненості в своїх силах,приймаючи будь-які  результати дитячої  діяльності; створити  умови, за яких у дітей виникатиме  потреба регулювати  свою поведінку відповідно до на-бутих уявлень про морально-етичні норми загально-людської пове-дінки; відстежити динаміку розвитку кожної дитини. 

 

Основні компоненти репродуктивного етапу:

• створення умов для послідовного перенесення отриманих знань, умінь та навичок у повсякденне життя дітей, в їх самостійну ігрову діяльність; 
• використання нових, нестандартних завдань і проблемних ситуацій, які спонукають дітей до застосовування отриманих знань та вмінь у різних видах діяльності, спеціальних схем, символів, моделей, які активізують прагнення дітей до самостійного пошуку;
• формування комунікативних навичок під час використання різних завдань, які можна виконати, працюючи в парах, трійках, підгрупою;
• розширення ігрових можливостей дітей, вводячи нові сюжетні лінії, правила, атрибути, ігрові персонажі;
• створення спеціальних педагогічних ситуацій, які спонукають дітей до прояву самостійності, вправляють у дотриманні правил поведінки;
• заохочення дітей, особливо невпевнених у собі, за допомогою різних варіантів мовленнєвих висловлювань.

Тривалість репродуктивного етапу 3-5 днів.

                                           IV. Узагальнюючий етап

 

Мета: узагальнити та систематизувати знання, вміння та навички набуті дітьми протягом попередніх етапів.

 

Завдання педагога на цьому етапі: з'ясувати, чи відбулися зміни в розвитку кожної дитини; порівняти та проаналізувати результати контрольно-діагностичних зрізів, спостережень за дітьми та дитячі роботи з тими, які отримали на мотиваційному етапі.

 

Основні компоненти узагальнюючого етапу:

• створення атмосфери доброзичливості та емоційної насиченості колективних заходів: вправляння у розподілі обов’язків між собою, узгодження своїх дій з планами і бажаннями товаришів по групі в процесі спільної діяльності, спрямованої на виконання колективних робіт;
• використання нетрадиційних форм проведення узагальнюючих занять: клуб кмітливих і винахідливих, поле чудес, день ігор наших бабусь, дідусів, мам та татусів, відгадай мелодію, диспут казкових героїв, свято ледарства (які наслідки будуть для наших близьких), день нудьги (які відчуття) тощо;
• спостереження та аналіз ігрової діяльності дітей з метою виявлення нових сюжетних ліній, ролей, ігрових дій, змістовно пов’язаних з темою проекту; 
• створення умов для творчого розвитку дітей, шляхом зміни та ускладнення завдань, створення ситуацій, які спонукають їх до активного думання, міркування над фактами, дослідницького підходу до речей, предметів, фактів, явищ, використання ними понять, суджень, висновків;
• проведення індивідуальної роботи з дітьми, які були відсутні на попередніх етапах;
• аналіз готовності групи до творчого етапу.

Тривалість узагальнюючого етапу 2-3 дні.
 

V. Творчий етап 

Мета: реалізувати спільний творчий задум, до якого готувалися на попе­редніх етапах, наповнити процес його втілення спалахом пози-тивних емоцій.   

Завдання педагога на цьому етапі:  створити сприятливу атмосфе-ру  для розвитку творчого потенціалу дітей; заохочувати оригіналь-ність ідей дітей, батьків та інших працівників дошкільного навчаль-ного закладу.
 

Основні компоненти творчого етапу:

• проведення заходу, який був задуманий на мотиваційному етапі (свято,    виставка, розвага, змагання, сюжетно-рольова гра тощо);
• оформлення групової кімнати відповідно до теми проекту, підготовка костюмів, спеціальних атрибутів, музики, пісень, танців; 
• використання творчих завдань під час спостережень, індивідуальної роботи, ігрової, художньої, трудової, фізичної та інших видів дитячої діяльності, які стимулюють креативність;
• спільна творча діяльність дітей та батьків, організація виставок, презентація дітьми робіт, виготовлених разом з членами родини, підтримка батьківської творчості в очах дітей; 
• заохочення оригінальних ідей дітей, батьків, спроб подолати стандарти і стереотипи в реалізації навіть власних задумів та намірів;
• активізація позитивних емоцій під час спільних творчих справ;
• спостереження за поведінкою дітей у моменти емоційного збудження з метою визначення завдань на наступний тематичний цикл;
• стимулювання прагнення дітей поділитись позитивними емоціями з іншими людьми і порадувати тих, кого не було на святі.

Тривалість творчого етапу 2-3 дні.

                                 VI. Рефлексивно-оцінювальний етап

Мета: проаналізувати рівень організації проекту, що було корис­ним та цікавим, усвідомити досвід, набутий на попередніх етапах.

Завдання педагога на цьому етапі: навчитися робити детальну психологічну характеристику розвитку дітей; усвідомлено ставитися до набутого досвіду і самоаналізу, відібрати для подальшої роботи ті педагогічні методи і прийоми, які забезпечили високі результати.

Основні компоненти рефлексивно- оцінювального етапу:

• оцінювання своєї діяльності і власних зусиль на попередніх етапах проекту, здійснивши "подорож у часі" в зворотному напрямі;
• використання виготовлених протягом проекту матеріалів (газета, "кни­га обліку добрих справ", "древо цілей", дитячі роботи, костюми, скринька досягнень, атрибути) як опорних схем, щоб підтримати ін­те­рес до теми розмови, викликати спогади, пережиті позитивні емоції;
• аналіз результатів виявлення творчості, пізнавальної активності в літературно-поетичній, ігровій, художній діяльностях дітей, а також творчості та ініціативи з боку батьків;
• порівняльний аналіз досягнень у різних видах діяльності кожної дитини лише по відношенню до її власних попередніх результатів, усвідомлення педагогом динаміки поведінкових і особистісних змін у розвитку кожного вихованця; 
• вправляння у вмінні виражати вдячність тим, хто допоміг реалізувати спільний задум, радість за власні успіхи та успіхи дітей групи; 
• підтримання найменших ініціатив, ідей щодо нового проекту, того, чим би хотіли займатися діти, що їх цікавить (саме на цьому етапі з'являються пропозиції щодо нових проектів). 

Тривалість рефлексивно-оцінювального етапу 1 день.

Наступну тему проекту варто розпочинати лише за умови, що діти вичерпали всі можливі, творчі ресурси з минулої теми і більше немає ідей.

Планування навчально-виховної роботи за проектною моделлю не обмежує дій вихователя жорсткими нормами побудови освітнього процесу, оскільки практично неможливо наперед передбачити і чітко розпланувати хід того чи іншого заняття, спостереження чи гри. Тому вихователь може змінювати розклад занять, надаючи перевагу інтегрованим заняттям. Проте дуже важливо, щоб педагог чітко усвідомив і спланував кожен крок проектування спільної з дітьми діяльності, визначивши тему проекту, його мету (навчальну, розвиваючу, виховну), орієнтовну тривалість проекту (в групах раннього віку – один день; у молодшій групі – декілька днів; у середній, старшій – від двох тижнів до одного місяця), види діяльності та зміст роботи з дітьми на кожному етапі. 

Робота педагога над проектом розпочалась з уточнення вимог «Програми виховання та навчання дітей», визначення теми проекту. Передбачивши орієнтовний термін для здійснення проекту, разом з методистом педагог проводить діагностування знань, умінь та навичок дітей, які знадобляться їм для реалізації проекту. Залучення дітей до проектної діяльності здійснювалось через створення проблемних ситуацій, які зацікавили дошкільників, викликали в них бажання взяти участь у проекті. Так, у старшій групі після читання казки О.Толстого «Пригоди Буратіно, або Золотий ключик» вихователь запропонувала дітям поміркувати: чого Буратіно міг  би навчити Мальвіну? Під час обговорення виникла ідея підготувати спортивне свято за сюжетом казки, на  якому могли б позмагатися команди двох персонажів.У середній групі тема проекту «Іграшковий дивограй» виникла через бажання дитини мати іграшкову залізницю, яку на даний момент не могли придбати батьки. Під час обговорення теми проекту вихователь разом з дітьми визначає вигляд «дерева цілей», яке є образним записом плану роботи, способів  виконання задуму. Це і «Казкове дерево» з героями казок на квіточках, які наприкінці проекту перетворюються на золоті яблучка (проект «Казкові перлини»);і «соняшник» з картинками, що символізують пропозиції дітей, який збирає бджолину родину (проект «В колі дружної родини»); і «їжачок» з листочками-пропозиціями (проект «Ліс – зелений дім») та ін. На наступному, інформаційному етапі тиждень опрацьовування проекту складався із серії занять та інших видів діяльності, підпорядкованих розв’язанню практичних завдань. Працюючи над проектом «Я і Всесвіт», старші дошкільники одержували нові знання про космос, планети Сонячної системи загалом і планету Земля зокрема, спостерігати і досліджували явища неживої природи, разом з батьками збирали цікаву інформацію. Вихованці середньої групи вивчали таємниці лісу, спостерігали за його мешканцями (комахами, птахами), рослинами, вчилися  встановлювати взаємозв’язки між рослинами і тваринним світом. (проект «Ліс – зелений дім»). Основним завданням репродуктивного етапу стало створення умов для систематизації, уточнення, практичного застосування дітьми набутих знань, умінь та навичок. Впродовж узагальнюючого етапу проводились інтегровані заняття, вікторини, конкурси з метою діагностування якості знань, умінь,навичок дітей. Реалізувався задум на творчому етапі. Продуктами проектної діяльності стали родинне свято «Працьовита в нас сім’я – тато, мама і я» (проект «В колі дружної родини»), спортивне свято «Золотий ключик» (проект «Про здоров’я треба дбати»), макет іграшкової залізниці (проект «Іграшковий дивограй»), вистава «Пригоди Цибулино та його друзів (проект «Про здоров’я треба дбати»), »«Весняна газета» (проект «А вже весна, а вже красна...»), різноманітні пано, колажі та ін. Під час рефлексійно-оцінювального етапу діти оцінюють себе і свою діяльність  впродовж проекту. На підставі змін, які сталисяз «деревом цілей», аналізу продукту діяльності, вражень дітей, вихователь підводить дошкільників до розуміння значущості спільної діяльності, виховання гордості за успіхи і досягнення кожної дитини і всієї групи.

Підсумками спільної проектної діяльності стала презентація вихователями  часу  власних проектів. Цінним у даній роботі було те, що кожен педагог отримав можливість самореалізуватися. На педагогічній раді за круглим столом були обговорені результати інноваційної діяльності, проблеми, які постали під час роботи над проектами. Проаналізувавши роботу педагогів у межах проекту, вихователь-методист зробила висновок, що використання  проектної технології в методичній роботі сприяє комплексній реалізації вимог Базового компонента дошкільної освіти в Україні, дає можливість кожному учасникові виявити свою індивідуальність, дозволяє розширити коло реальних учасників освітнього процесу, здатних впроваджувати в практику інноваційні технології, утвердити педагогів і дітей як реальних суб’єктів навчально-виховного процесу, вдосконалити науково-теоретичну,методичну та психологічну підготовку учасників.

Педагоги здобули досвід організації колективного творчого мислення, опанували технологію стимулювання творчого потенціалу кожної дитини (від співтворчості через самовизначення у колективному творчому пошуку до самостійної постановки цілей та їх досягнення в умовах вільного вибору засобів), уміння користуватися проектною технологією як показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний розвиток дитини. Проектування забезпечило перспективне планування діяльності вихователів і вихованців у їх взаємодії.

На підсумковому етапі здійснюється узагальнення опрацьованих матералів.

Таким чином, кожен педагог, який прагне працювати інноваційно, має усвідомити, що його навчальний вплив не може здійснюватись без реальної активної діяльності самої дитини. Зміна відношення педагога до вихованців полягає в тому, що він має сприймати кожну дитину як рівноправного партнера, як особистість, рахуватись з її бажаннями, визнавати за нею право спілкуватись з педагогом на рівних, висловлювати та відстоювати свою думку.