Сутність методу фокальних об’єктів у створенні форми виробу

План-конспект уроку трудового навчання

Дата:___________ Клас:_________

Тема: Сутність методу фокальних об’єктів у створенні форми виробу. Проектування, його етапи. Вибір об’єкта проектування. Ручні пилки. Пристосування для пиляння.

Мета: Ознайомити учнів з процесом створення виробу  з деревини.

Сформувати в учнів уявлення про етапи проектування, та застосування ручних пилок при виготовленні виробу з деревини. Виховувати творчу уяву, любов до праці.

Матеріали та інструменти: Девевина (дошки), пилки, рубанки, напилки.

Тип уроку: комбінований

Структура уроку:

1. Організаційна частина
   •    Актуалізація опорних знань;
   •    Мотивація навчальної діяльності.
2. Повідомлення теми та мети уроку
3. Повідомлення нового матеріалу
4. Практична робота:
   •    Інструктаж з ОП
   •    Практична робота
5. Висновки

- Узагальнення ЗУН

- Прибирання робочих місць

- Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

1. Організаційна частина

- Актуалізація опорних знань (перевірка відсутніх, визначення чергових);

- Мотивація навчальної діяльності.

2. Повідомлення теми та мети уроку

Сьогоднішня наша Тема: Сутність методу фокальних об’єктів у створенні форми виробу. Проектування, його етапи. Вибір об’єкта проектування. Ручні пилки. Пристосування для пиляння.

Мета: Ознайомити учнів з процесом створення виробу  з деревини.

Сформувати в учнів уявлення про етапи проектування, та застосування ручних пилок при виготовленні виробу з деревини. Виховувати творчу уяву, любов до праці.

3. Повідомлення нового матеріалу

Природа сприяє народженню багатьох ідей, які можна реалізувати для здійснення найзаповітніших мрій людства. Так, спостерігаючи за польотами птахів, люди створили літальні апарати, помітивши властивість плавучості окремих тіл, - сконструювали катери, кораблі. А скільки потрібних людям речей створено завдяки застосуванню та перенесенню властивостей випадково обраних явищ та об’єктів на нові вироби

Перенесення властивостей випадково обраних явищ та об’єктів на предмет, який проектується, називають методом фокальних об’єктів.

Метод фокальних об’єктів є одним з методів, який допомагає генерувати нові цікаві ідеї. Цей метод запропонував у 1953 році американець Чарльз Вайтинг. Перевагою методу є нетрадиційний напрямок творчого пошуку, недоліком - випадковість знаходження результату. За допомогою методу можна сформувати банк цікавих ідей виробів: свічників, серветниць, підставок, полиць тощо. Спробуй застосувати його у своїй практичній діяльності.

Розглянемо суть методу фокальних об’єктів. Об’єкт, який маємо конструювати (наприклад, свічник), ставимо у фокусі (центрі) схеми. До речі, від слова фокус і походить назва методу. Вибираємо декілька випадкових предметів. Наприклад, перші два-три предмети, що стоять у кімнаті, знаходяться на столі або які видно з вікна. Розписуємо їхні властивості. Поєднуємо властивості з фокальним об’єктом. Звичайно, можуть бути не-поєднувані варіанти, можуть, на перший погляд, видаватися нісенітницею деякі поєднання, але зовсім відмовлятися від таких варіантів не слід. Бажано знайти використання більшості ознак чи властивостей.

Пилка – це металева пластина з нарізаними на ній з одного боку зубцями. Цей бік пилки називають зубчастим вінцем. Кромка, протилежна зубчастому вінцю, називається спинкою, а бокові стінки – щічками. Лінія, де зубець бере початок, називається основою, а кінець зубця, що закінчується передньою кромкою,– вершиною. Відстань від основи до вершини називають висотою зубця і позначають буквою h, а відстань між двома суміжними зубцями називають кроком і позначають буквою t.

 Западини між зубцями називають пазухами. Розміри зубців залежать від їх висоти і кроку. Кожен зубець (різень) пилки має три різальні кромки: передню (коротку) і дві бічні (довгі).

Зубці пилок мають різну форму.  Для поздовжнього пиляння застосовують пилки з косокутними зубцями (40–50°); для поперечного – із зубцями у вигляді рівнобедреного або рівностороннього трикутника (60–70°); для змішаного (пиляння по кривих лініях) – із зубцями у вигляді прямокутного трикутника (50–60°). Чим твердіша деревина, тим більший потрібен кут загострення. Під час різання пилками в пропилі утворюється тирса, що скупчується в пазухах зубців. У процесі різання деревини м'яких порід пазухи і кроки завжди більші, ніж при різанні твердих порід, бо за робочий хід пилки в м'якій породі знімається значно більше деревини.

За конструкцією ручні столярні пилки поділяють на натягнуті (лучкові) і ненатягнуті (ножівки і наградки). Ножівки бувають різних видів.

Широкі ножівки застосовують для розкрою широких дощок і плитових матеріалів. Зубці мають форму рівнобедреного або прямокутного трикутника, 3–6 мм заввишки, крок – 4 - 6 мм, кути різання і заточування в цих пилках аналогічні й залежать від форми зубців.

 Вузькі ножівки застосовують для випилювання криволінійних наскрізних отворів у щитових деталях. Зубці у формі прямокутного трикутника 2 - 4 мм заввишки, крок 3 - 4 мм, кут загострення – 50 - 80°, заточування пряме.

Наградки призначені для неглибокого пропилювання пазів під вузькі шпунти і шпонки. Зубці у формі рівнобедреного трикутника 2 - 3 мм заввишки, крок – 2 - 3 мм, заточування косе.

Прийоми пиляння ручними пилками

Перед тим, як почати пиляння ручними пилками, роблять попередню розмітку. Щоб пропил не відхилявся від риски, за її напрямом до полотна пилки прикладають ніготь або суглоб великого пальця. Для безпеки їх прикладають вище від зубців. Запил роблять плавними рухами пилки до себе. Після утворення невеликого заглиблення (пропилу) пилкою рухають рівномірно, але вже швидше (60–80 разів за хвилину). При допилюванні відрізка дошки чи бруска його слід підтримувати лівою рукою, сповільнивши при цьому рух пилки, щоб не обламався кінець дошки і не утворився при цьому відкол.

При поздовжньому пилянні дошку або брусок кладуть горизонтально на верстат і закріплюють струбциною так, щоб відпилювана частина звисала з верстата. Пилку тримають вертикально правою рукою за ручку, а лівою – за кінець стояка. Пиляють трохи натискуючи на пилку при русі її вниз; при холостому русі пилки вгору зубці пилки відводять від дна пропилу. При затискуванні пилки стінками пропилу в нього вставляють клинок. Для розпилювання довгих дощок уздовж волокон застосовують верстатні підставки.

Пиляти вздовж волокон можна і при вертикальному закріпленні матеріалу у верстаті. Пилку ставлять на риску і повільними короткими рухами до себе роблять запил. Після утворення запилу пиляють на всю довжину полотна пилки, тримаючи пилку в правій руці, а лівою підтримують розпилюваний матеріал. Рух пилки має бути горизонтальним. Корпус і ліва рука в процесі пиляння мають бути майже нерухомі. Процес різання відбувається при русі пилки від себе. При всіх видах пиляння натиск на полотно має бути рівномірним. Надмірний натиск призводить до скривлення пропилу, а іноді й до полому пилки.

  Стусло – це важливий інструмент, необхідний для проведення точних робіт із деревообробки. Стусло – це пристосування, яке служить для виробництва розпилів з фіксованим кутом. Найпростіше стусло – це дерев’яний лоток, у бічних стінках якого зроблені пропили під заданими кутами.

Принцип дії такого стусла досить простий: брус або дошка, котрі потрібно розпиляти під заданим кутом, кладуться в лоток для розпилу. Потім за допомогою простої ручної пилки розпилюємо брус, за лінією, заданої пропилом в стінці лотка. Так брус розділяється на дві частини під заданим кутом.

4. Практична робота:

- Інструктаж з ОП

- Практична робота (Виготовлення виробу з деревини оздобленого геометричним різьбленням)

- Поточний інструктаж

5. Висновки

- Узагальнення ЗУН

Сьогодні ми з вами ознайомилися з процесом створення виробу  з деревини. Ознайомилися з  етапами проектування, та застосування ручних пилок при виготовленні виробу з деревини.

- Прибирання робочих місць

- Домашнє завдання: завершити проектування виробу