Шенбрунн. Палацовий комплекс у столиці Австрії місті Відні, одна з найвизначніших архітектурних споруд австрійського бароко (архітектор — Йоган Бернгард Фішер фон Ерлах). Шенбрунн, здебільшого, був літньою резиденцією імператорської родини Габсбургів, в 1830 році тут народився майбутній імператор Франц Йосиф I, від проголошення Австрійської республіки (1918), як одна з найвизначніших пам'яток Відня та Австрії, відкритий для відвідання загалом
Боянська церква. Боя́нська це́рква — визначна пам'ятка болгарської архітектури в селі Боян біля Софії. Східну частину її збудовано в 11—12 століттях у вигляді невеликого квадратного в плані храму з циліндричним барабаном, що завершується куполом. У 1259 до храму була прибудована двоповерхова, нині середня частина, до якої наприкінці 19 століття добудовано західну частину. Своєрідні архітектурні форми Боянської церкви стримані й прості. Всередині збереглися унікальні фрескові розписи 13 століття, серед них реалістичні портрети вельможі Калояна, його дружини Десислави.
Ескоріальський монастир Католицький августинський монастир XVI століття в Іспанії, в муніципалітеті Сан-Лоренсо-де-Ель-Ескоріаль. Названий на честь святого мученика Лаврентія (Лоренсо). Закладений 1563 року в Ескоріалі іспанським королем Філіпом ІІ. Первісно належав єронімітам. Має монастирську церкву, бібліотеку, шпиталь, усипальню іспанських королів і королівську резиденцію. Пам'ятка Національної спадщини Іспанії. Об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО в Іспанії (1984). Повна назва — Ескоріальський королівський монастир святого Лаврентія
Собор Святого Юра. У Львові — собор Галицької митрополії УГКЦ, до 1817 при монастирі чину Василіян, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762), вважався головною святинею українських греко-католиків, до побудови Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві. Розташований на Святоюрській горі, за адресою: площа Святого Юра № 5. Висота над рівнем моря — 321 метр. З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є частиною комплексу: барокового собору (1745–1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (1761–1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір'я з двома брамами в подвір'ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і митрополичі сади (1772). Багатовікову архітектурну історію Святоюрського монастиря умовно можна поділити на два великі періоди відповідно до історії його головної споруди. Перший період тривав майже півтисячоліття — від початків чернечої оселі приблизно до середини XVIII ст., — завершився руйнацією старого храму. Другий період розпочався з будівництва нового собору, яке згодом стало новою точкою відліку в цілеспрямованому формуванні майбутнього ансамблю. Завершився він у XIX ст., коли з'явилася остання з існуючих нині будівель. У давніших джерелах — Катедральний храм Святого Юрія
Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи13 липня 2017 року на сесії комітету ЮНЕСКО у Кракові (Польща) ухвалили рішення включити до складу українсько-словацько-німецького об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» 63 ділянки давніх букових лісів з десяти європейських країн. До об'єктів світового надбання разом із буковими осередками з Албанії, Австрії, Бельгії, Болгарії, Хорватії, Італії, Румунії, Словенії, Іспанії доповнено українськими ділянками, які охороняються в національних природних парках «Синевир», «Зачарований край» і «Подільські Товтри» та природних заповідниках «Ґорґани» і «Розточчя».
Історичний центр Кутної Гори з церквою Святої Варвари та костелом Внебовзяття Діви Марії в Седлицях Римо-католицька церква в Чехії, в місті Кутна Гора. Побудований у стилі пізньої готики. Другий за величиною готичний храм країни. Одна з найбільш незвичних будівель такого типу у Центральній Європі. З 1995 року перебуває під захистом ЮНЕСКО.
Собор Ам'єнської Богоматері, або просто Ам'єнський собор Кафедральний собор католицької єпископії та парафія єпископа Ам'єна (нині Жан Люк Боілєрет). Він розміщений на похилому вододілі, що споглядає на річку Сомма, в адміністративному центрі області французької Пікардії близько 120 кілометрів на північ від Парижа. Цей собор є найвищим завершеним собором у Франції, де звід кам'яної арки досягає висоти 42.30 метрів (перевершений тільки незакінченим собором Святого Петра). Він також має величезний внутрішній об'єм — більший від усіх соборів у Франції, та оцінюється величиною приблизно 200 000 кубічних метрів (260 000 куб.яр.). Собор був побудований між 1220 та 1270 роками, та зареєстрований у списку Світової спадщини ЮНЕСКО із 1981 року[3]. Попри втрату майже всього з оригінального набору мозаїчного скла, Ам'єнський собор славиться якістю та кількістю готичних скульптур початку XIII століття, розміщених на головному фасаді із заходу та брамі Південного трансепту, а також великої кількості поліхромних скульптур пізнішого часу в середині будівлі.
Ха Лонг Бухта в Тонкінській затоці Південнокитайського моря. Об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО. Бухта включає в себе близько 2000 островів (989 з них мають власні імена), а також невеликі скелі, кручі та печери. Площа її становить близько 1500 км2. Як наземний, так і підводний світ характеризується високою біорізноманітністю. Ха Лонг перекладається як «там, де дракон занурився в море». За легендою, острів Ха Лонг був створений великим драконом. Він завжди жив у горах, коли ж він вийшов, то продовбав хвостом долини і лощини різноманітної форми. Після його занурення в море, місця, викопані його хвостом, заповнилися водою, і залишилися тільки маленькі острівці землі. Місцеві жителі і до цього дня говорять, що в затоці живе дракон. Найцивілізованішим островом в затоці по праву можна вважати Туанчау. Саме тут розташовується колишня резиденція Хо Ші Міна. До того ж очікується будівництво на острові курортного комплексу. Катба — найбільший острів у бухті Халонг. Близько половини острова в 1986 році була оголошена національним парком. На острові є безліч озер, водоспадів і гротів, прибережні коралові рифи. Добре відомими печерами в бухті Халонг є грот Бона, Дівоче і Небесний Палац. Також відомий грот Барабан, який отримав свою назву через звуки барабанного бою, що лунають з нього при поривах вітру. Найкрасивішою печерою вважається грот Дау Го.
Ангкорстародавня столиця Кхмерської імперії в 9—15 століттях, розміщена за 240 км від Пномпеня на березі озера Тонлесап, посеред джунглів і є найбільшою пам'яткою Камбоджі. Залишки Ангкора займають площу близько 200 км² і розтягнуті на 24 км з заходу на схід та на 8 км з півночі на південь. Всього тут збереглося близько 100 палаців і храмів. У 1992 році Ангкор був узятий під егіду ЮНЕСКО. Воротами для мандрівника, охочого побачити це велике творіння стародавніх архітекторів, служить сучасне місто Сіам Ріап (кхмерською «Перемога над сіамцями»). Цей туристичний центр, що бурхливо розвивається, має міжнародний аеропорт і велику кількість сучасних готелів. Відстань від центру Сіам Ріапа до головного храму комплексу — Ангкор-Ват близько 5 км.
Бурхан-Халдун Гора в Монголії висотою 2445 м. Шанована як місце поховання Чингізхана. Тут похований також і син Чингісхана Толуй та його нащадки. На горі Бурхан-Халдун знайдено понад 800 могил. Хубілай син Толуя ввів культ Чингісхана. Гора входить до нагір'я Хентей. В картині світу середньовічних монголів Бурхан-Халдун — один з сакральних центрів. Згідно «Таємного сказання», першопредки Чингісхана Борте-Чіно і Гоа-Марал кочували на Бурхан-Халдун, біля витоків Онона. Біля підніжжя Бурхан-Халдун знаходилося родове кочовище Чингісхана, на схилах він рятувався від переслідувань меркитів. Згадується, що полоненого меркита Хаатай-Дармалу «присвятили Бурхан-Халдун», надівши на шию колодку, хоча незрозуміло, залишили його при цьому живим або вбили.
Комплекс гробниць Когурьо. Комплекс гробниць Когурьо — розташований у Північній Кореї та Китаї. У липні 2004 року він став першим об'єктом на території КНДР, що потрапив до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Комплекс складається з 63 індивідуальних гробниць, які залишилися з часів ранньофеодальної держави Когурьо. Вони розташовані в містах Пхеньян та Нампхо. У період між V і VII століттями ця держава була однією з найсильніших на північному сході Китаю і на Корейському півострові. Багато гробниць прикрашені настінними розписами. Гробниці — це практично все, що залишилося від культури Когурьо. Усього є понад 10 000 гробниць Когурьо, але лише близько дев'яноста з них, розкопаних на нині на території Китаю та Кореї, мають настінні розписи. Більшість з них входять до складу Комплексу гробниць Когурьо, внесеного до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. До списку об'єктів Світової спадщини в Китаї та Північній Кореї включені роздільно: В Китаї під номером 1135 [Архівовано 26 Грудня 2018 у Wayback Machine.] Столиці та гробниці стародавнього царства Когурьо. Критерії - (i), (ii), (iii), (iv), (v)В Північній Кореї під номером 1091
Замок ХімедзіЯпонський замок у місті Хімедзі, префектури Хіого, Японія. Назва походить від гори Хіме, біля підніжжя якої він розташований. Також відомий як «замок білої чаплі» (яп. 白鷺城, хакуродзьо). Був побудований у 1346 як один із замків роду Акамацу. Знаходиться на високому пагорбі, оточеного трьома кільцями фортечних стін білого кольору, верхня частина яких вкрита сірою черепицею.
Археологічний пам'ятник Банчіанґ Розташовується на північному сході Таїланду, в провінції Удонтхані, являє собою залишки поселення бронзового століття. На місці розкопок створено музей, в якому представлені вироби з бронзи, глиняний посуд з яскравим розфарбуванням, знайдені скелети. Частину експонатів передали в Національний музей у Бангкоку. У 1992 році був включений в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Полоннаруваодин з найважливіших центрів культурної спадщини Шрі-Ланки. Розташований за 214 км на північний схід від Коломбо. Найбільший інтерес представляє Кам'яний Храм, найвідоміший храм на Шрі-Ланці. Чотири статуї Будди в різних позах висічені в гранітній скелі і датуються XII століттям. Незважаючи на колосальні розміри, скульптури дуже реалістичні. Великий інтерес представляє третя статуя, що зображає Будду в незвичайній позі зі схрещеними руками на грудях. Ця поза широко поширена в Індії. Вважають, що скульптор бажав применшити божественну натуру Будди і підкреслити його людяність.