Своєрідність вирішення проблеми взаємин батьків і дітей у творах літератури II половини XIX століття («Кайдашева сім’я” І.Нечуя-Левицького, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» П.Ми

Урок української літератури 10 клас

Тема: Своєрідність вирішення проблеми взаємин батьків і дітей  у творах літератури II половини XIX століття («Кайдашева сім’я” І.Нечуя-Левицького, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» П.Мирного, «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого)

Мета (формувати компетентності):предметні:здатність ефективно взаємодіяти з художнім твором;ключові: уміння вчитися:навички засвоєння пізнавальної діяльності, критичного мислення та розуміння, що проблема батьків і дітей, порушена у творах літератури XIX століття, актуальна у нашому житті; комунікативну: навички спілкування в колективі, уміння учнів висловлювати власні судження;загальнолюдську:  виховувати в дітей повагу до батьків та родини.

Тип уроку: ток-шоу

Обладнання: проектор, мультимедійна дошка, презентація, предмети для інсценізації уривків твору.

Епіграф

Прости, Боже, прости, мамо,

Коли що було не так,

Хоч покаятись – це мало,

Та усе ж це добрий знак.

Р.Кузенко «Поклін матері»

Шануй батька твого і матір твою,

і благо тобі буде і довговічним будеш ти на землі.

Біблія

Перебіг уроку

1. Організаційний момент

II.Оголошення теми і мети уроку

Учитель. Тема уроку  «Своєрідність вирішення проблеми взаємин батьків і дітей  у творах літератури II половини XIX століття».

Батьки і діти, байдужість і милосердя, добро і зло – ці вічні проблеми стосуються кожного з нас. Тому на уроці ми будемо шукати відповіді на запитання: чому виникають проблеми у батьків і дітей? Чи здатні вони порозумітися одне з одним? Яку роль у взаєминах різних поколінь відіграють родинні цінності? Запрошую усіх вас на ток-шоу «Стосується кожного», програму, що змінює  думки і , можливо, життя.

III.Основна частина  уроку

Учитель. Нам будуть допомагати психолог  та експерт.

Тему сьогоднішньої програми нам підказала журналістка газети «Голос Володарщини». Запрошуємо її.

Слово Тетяни.

Учитель. Я вважаю, що розгляд проблеми взаємин батьків і дітей, порушеної в кожному з вивчених учнями творів, переконає вас   в тому, що вони повинні вивчатися в школі. Ви ж погодитесь зі мною, що ця проблема актуальна і в наш час? 

Учитель. А і правда, проблеми в стосунках між найріднішими людьми не тільки не вичерпуються, а навпаки, загострюються. Так відбувається в сім’ї Мотрі Жуківни та Нечипора Варениченка, які проживають в с. Піски. Мати – працівниця, а от про сина тільки погане говорять: п'є, нічого не робить, водиться з нехорошими людьми. У родині постійні сварки. Давайте самі це побачимо.

Інсценізація уривку (Мотря, Чіпка, Лушня)

Учитель. Поговоримо про вашу проблему.

(до Чіпки). Чому ви так ставитеся до матері?

-( до Мотрі) Скажіть, будь ласка, ви відчуваєте свою провину в тому, що син так ставиться до вас?

-А зараз  послухаємо експерта. «Працювала Мотря…»

- ( до Лушні) А чому ви налаштовуєте сина проти матері?

-(до Чіпки) Говорять, що ви були хорошим господарем, заможним, вас шанувала громада. А потім стали на слизький шлях: почали грабувати, вирізали сім'ю. Хто винний у цьому? Самі? Мати? Друзі? Інші причини.

- А що про це скаже психолог?  «Коли Чіпка став дорослим…»

(до Мотрі) – Коли до вас прибігла маленька дівчинка, чому ви не пожаліли свою дитину? По-моєму, розказавши в поліції про злочин, ви погубили сина.

(до Чіпки) – Ви коли-небудь простите своїй матері?

-Послухайте думку психолога. «Чи був Чіпка поганим сином?»

-Хочу запитати у присутніх: як ви думаєте, чи став би Чіпка таким, якби в сім'ї був батько?

Учитель. Проблема батьків і дітей — це вічна проблема людства. Наприклад, людям різного віку складно зрозуміти одне одного. А якщо в одній хаті живе аж три покоління: батьки, діти ,внуки. Саме такою є родина Кайдашів із  села Семигори. Та усі люди не люблять, коли не дай Бог, їх хто-небудь назве кайдашами. Чому? Давайте подивимося.

Інсценізація уривку з повісті «Кайдашева сім’я”

Учитель. Спочатку послухаємо думку про героїв твору читачів (робота з класом).

 – Чому сварки у цій родині постійні? 

•          За що сварилися між собою жінки?
•          Чи впливали ці сварки на чоловіків?
•          На вашу думку, яка проблема гостріша: діти зневажають батьків чи невістка налаштовує внуків проти бабусі?

Учитель. Наші герої – актори, але в житті вони також свекруха, невістки.

•          (до свекрухи і невісток) Чи є сьогодні такі ж проблеми, як у творі?
•          Чи трапляються сьогодні випадки поганого ставлення дітей до батьків і навпаки? Причини?

Пам’ятайте народну мудрість: “Яке дерево, такі квіти, які батьки, такі діти»

Учитель. Слово психологу та експерту. (поради свекрухам і невісткам)

 

Учитель. Ця родина благополучна у всіх відношеннях. Але, виявляється, у них теж є проблеми. Зустрічайте сім’ю Борулів: батько Мартин зі своїми дітьми- дочкою Марисею і сином Степаном.

Учитель.  ( До Мартина) Що заставило вас приїхати до нас на передачу?

- Це правда, що ви «марите тим, щоб ваші онуки «були дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля!»

-Отже, ви готові на все заради кращого життя для дітей?

-А ваші діти хочуть цього? Запитаємо у них самих.

( до Марисі) Що вам не подобається у діях батька?

Учні  зачитують  цитати.

-(до Степана) Вас батько власним коштом утримує у земському суді. Що вас не влаштовує?

-Ми зрозуміли, що ваші діти, особливо Марися не хочуть підлаштовуватися під ваше життя. Чи зміните ви свою думку і підете назустріч дітям?

Учитель. Українська народна мудрість говорить: три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти. Старість - невідворотна, смерть - неминуча, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих.

На слайдах

Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб старість Батька й Матері була отруєна твоїми поганими вчинками. Вмій відчути найважчі душевні муки Матері й Батька. Їхня хвороба - твоє горе. їхні невдачі і неприємності на роботі - твоя біда. Вмій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносить не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги й прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. В.Сухомлинський

Поради батькам

1. Не звинувачуйте дітей, не розібравшись, чи винні вони. Згадайте себе у їхні роки.
2. Важливо, щоб ви розуміли своїх дітей та підтримували їх у будь-якій справі без насмішок і дорікань.
3. І найголовніше – любіть своїх дітей і вірте в них.

Учитель. Тетяно, ваша думка щодо вивчення класичних творів сучасними дітьми змінилася?

Учитель. Як висновок, хочу сказати: щасливі ті сім’ї, які здатні любити і прощати. І тоді у вас не буде проблем. Це важливо і стосується кожного. Дякую, що були з нами. До нових зустрічей.

Домашнє завдання: прочитати оповідання М.Коцюбинського

 « Що записано в книгу життя» і записати ваші роздуми над прочитаним

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Марися. Тату, Степане, ідіть: мати кличуть!

Мартин. Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. А ти все по-свойому... Ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоскаєш.

Марися. Ну, а як же? Я забуваю.

Мартин. Он як Степан каже: папінька, мамінька...

Степан. Або: папаша, мамаша.

Мартин. Чілі: папаша,, мамаша... треба так казать, як дворянські діти кажуть.

Марися. Я так і не вимовлю.

Мартин. Привчайся: ти на такій линії. 

 

Дочка моя дворянка, а твій син... ні дворянин, ні чиновник... так не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я тепер на такій линії...

І мій Степан, бог дасть, дослужиться до чина та жениться на Тридурській, і ми зовсім тоді порівняємся з Красовським!

 

Мартин. О господи, о господи! Нащо ти мене довів до того, що я одружився з простою мужичкою! Нічого не тя-ме — як до пенька балакаєш. І казав же покійний папінька: женись, сину, на шляхтянці. Ні, таки погнався за чорними бровами! От і дожив: брови злиняли, а гонору як не було; так і нема!

Палажка. То чом же ти мені не сказав? А то: і сліпа, і глуха — тілько роздратував мене... Ну, а Марися?.. Ти ж її питав, — може, вона не схоче?

Мартин. І питать не буду, нащо питать? Вона не дурна, в ній батькова кров, розбере, не бійсь, де пан, а де мужик!

Палажка. Дай боже! Хіба я їй ворог?

Мартин. I я не ворог своїм дітям, хочу обох дітей пристроїть по-дворянськи!.. 

 

Мамо! Я ж ваша кров, — не губіть мене, віддайте заміж за Миколу. Я не хочу буть дворянкою! Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном, — це всяке знає!..

 

Марися. Я люблю Миколу, і він мене любить, ми будемо щасливі...

Мартин. Що то за слово таке — любить? Кажи мені, що то за слово таке?.. Га? Що воно означа: чина чи дворянство?

Марися. Я не вмію розказать... Я...

Мартин. Видумка! Витребеньки! Баб'ячі химерики! Чина, дворянство треба любить, а другої любові нема на світі!..

 

«Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе?.. Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном – це всяке знає» (слова Марисі до батька).

Батько навчає його, як вижити в цій прогнилій системі: «Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять, трись, трись меж людьми — і з тебе будуть люде!»

«Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тільки той має право їсти, хто їжу заробляє». 

 «Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими. Яка тобі компанія Микола? Мужик — одно слово, а ти на такій лінії, трешся між людьми інчого коліна… глянь на себе і глянь на Миколу. То таки мужик репаний, а ти канцелярист!»

 

От дітки! Ти для них піклуєшся, побиваєшся, з шкури лізеш, а вони, замість дяки, серце тобі надвоє роздирають! 

Не знає свого щастя; сказано: молоде — дурне... Ох, діти-діти! Якби ви знали, як-то хочеться бачить вас хорошими людьми, щоб ви не черствий хліб їли... Якби-то знали... тоді б ви зрозуміли, що батьки не вороги вам... От трохи погримав, а вже й жаль!.. Воно ж, дурне, дума, що я їй ворог! Ворог за те, що витягаю з мужичества... А чого мені це коштує?.. Колись подякує.