ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СВЯТИЛИЩЕ АСКЛЕПІЯ В ЕПІДАВРІ

РОЗДІЛ 2. КЛЮЧОВІ ОСОБЛИВОСТІ МЕДИЦИНИ У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

 У даному рефераті висвітлені короткі відомості про святилище Асклепія, що знаходиться у стародавньому грецькому місті Епідаврі, що на північному сході від Пелопоннесу, а також описані основні особливості медицини у Стародавній Греції. Вивчення цієї теми є доволі цікавим та важливим по-перше з історичної точки зору (бо можна вивчити передумови та наслідки створення святилища, проаналізувати його значення для стародавніх греків, сформувати висновки щодо розвитку грецької медицини того періоду, та її взаємозв’язку із загальним розвитком суспільства, культури, економіки тощо), та з медичної точки зору (бо можна прослідкувати за історією появи нових для стародавнього світу підходів до лікування, та на цій основі вивчити історію запровадження методу чи способу лікування, конкретних медичних практик, що використовується і у наш час, дослідити загальні особливості медицини того часу,  тощо).

 У першому розділі, що називається «Святилище Асклепія в Епідаврі» розкривається загальна характеристика святилища, воно описується і як релігійно-медичний центр Стародавньої Греції, і як важливе архітектурно-мистецьке надбання. Так як святилище також було центром паломництва, у рефераті розкривається взаємозв’язок і вплив святилища на життя і культуру суспільства.

 У другому розділі, що має назву «Ключові особливості медицини у Стародавній Греції» висвітлюються головні аспекти античного лікування, на основі чого виводиться висновок про рівень не лише медицини у Стародавній Греції, а й загальнокультурний. Також описуються медичні традиції та обряди, що мають, скоріше більш релігійний та міфічний сенс, аніж вважаються конкретною медичною практикою. Це також розкриває деякі елементи релігійного життя та вірувань стародавніх греків.

 У висновках виводяться короткі ключові тези із реферату, формується загальний висновок про розвиток медицини у Стародавній Греції та про значення святилища Асклепія як для давньогрецького суспільства, так і у наш час.

 За джерельну базу при написанні реферату можна взяти статті українських вчених по темі античної культури та історії стародавньої фармації, перекладені статті та наукові праці зарубіжних дослідників а також інші джерела з дослідження цієї теми, що є у відкритому для ознайомлення доступі.

РОЗДІЛ 1. СВЯТИЛИЩЕ АСКЛЕПІЯ В ЕПІДАВРІ

Святилище Асклепія в грецькому місті Епідаврі вважається однією із важливіших пам’яток Стародавньої Греції. У часи існування його вважали знаковим медичним, релігійним та культурним центром. Значення цей храм мав також і для представників паломництва – безліч людей приїздили туди у пошуках зцілення та прощення богів.

 Назвали даний храм у честь Асклепія – бога медицини та лікування у давньогрецькій міфології. За легендою, Короніда (матір Асклепія та улюблениця Аполлона), зрадила батькові Асклепія з простим смертним на ім’я Ісхій, за що Апполон її вбив. Але при церемонії погребіння бог врятував маленького сина та передав його на навчання кентавру Хірону, який навчив хлопчика медицинської справи.

 Сам Асклепій, будучи вже дорослим, вмів не лише вправно лікувати давніх громадян, а й воскресати мертвих. Якщо посилатися на інший міф про цього бога, то там говориться про те, що воскрешав Асклепій не безкоштовно, а за якусь плату. Це обурювало Зевса, який вбив бога-лікувальника блискавкою, але через великий талант до лікування та допомогу безлічі людей громовержець змилувався, повернув Асклепія зі світу мертвих та нагородив божественним статусом.

 Доволі цікавим є також особистий атрибут бога – посох із золотою обвиваючою його змією. У різноманітних скульптурах та творах образотворчого мистецтва цей посох відображали по-різному, варіюючи розміри самого посоху, додаючи до нього листя тощо. За однією з легенд, під час подорожі до палацу царя Криту Асклепій натрапив на змію, що обвила посох бога. Асклепію довелося вбити її та продовжити подорож. Згодом по дорозі зустрілася ще одна змія із травинками у роті, за допомогою яких вона воскресила першу змію. Асклепій знайшов цю траву, та з її допомогою воскресив сина критського царя.

 Посох символізує не лише зв’язок лікаря з природою, а й є атрибутом періодевтів – давньогрецьких лікарів, що постійно переїжджали у пошуках хворих. А з XVIII ст. його стали використовувати як світову емблему медицинської справи. У 1948 році Всесвітня організація охорони здоров’я впровадила цей атрибут як офіційний міжнародний символ медицини.

 Якщо ж повертатися до самого храму бога лікування, то можна говорити про те, що це святилище мало велике значення не лише у Стародавній Греції, а й за її межами. З’явилося воно приблизно у XVI-XI столітті до нашої ери. За свідченнями грецького географа Павсанія, земля, де побудували храм, вважалася священною.

 Дане святилище, як і інші Асклепіони (медичні храми на честь бога медицини Асклепія) був своєрідним храмовим медичним центром, де проводилися консультації та обряди зцілення. В основному у святилище не брали смертельно хворих чи поранених людей, а інші хвороби лікувалися шляхом трактування снів, які хворий бачив у першу ніч після навідування святилища та молитви там. Жерці-порадники запевняли хворих, що зцілення відбуватиметься з допомогою божественних сил, а самі вони приховували методи. Саме у таких святилищах жерці вели також історії хвороби, деякі з яких збереглися і до сьогодні. 

 Окрім медичного призначення, храм вважався й своєрідним релігійним центром, особливо серед шанувальників культу Асклепія. Саме тут проводилися паломництва громадян багатьох античних країн. До нашого часу дійшло чимало легенд та оповідей про надзвичайні зцілення у святилищі в Епідаврі.

 Саме святилище є класичним прикладом архітектури еллінізму. Можна говорити про те, що зведення цього храму вплинуло на подальший архітектурний розвиток у Стародавній Греції. Гідравлічна, світлова та опалювальна системи є також прикладом найсучасніших на той момент досягнень.

Сам храмовий комплекс складається із входу до святилища, що має назву пропілеї, спеціальних кімнат для лікування сновидіннями (абатони), невеликих святилищ, зведених на честь інших богів, стадіону (що включав гімнасій – майданчик для спортивних тренувань), катагогейону (місця для зупинок хворих та паломників), невеликого музею, банкетних залів, де проводилися пирування на честь Асклепія, одеону (театру при святилищі), руїн самого храму та руїн толоса (круглої, оточеної колонами будівлі, що в основному була центром храму).

РОЗДІЛ 2. КЛЮЧОВІ ОСОБЛИВОСТІ МЕДИЦИНИ У СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ

 Попри постійні зміни у ідеологіях та зміни через виведення нових методик і проведення експериментів, медицина у Стародавній Греції вважалася однією із найпровідніших серед країн античності.

 З філософської точки зору давньогрецькі лікарі трактували хворобу як надприродне покарання людини богами, або як втручання злих міфічних сил. В будь-якому випадку у своїй хворобі винною вважали саму хворіючу людину, а завданням лікарів було примирити постраждалого із богом, на якого обрушився його гнів, або відвести від уваги демонів за допомогою різноманітних обрядів, жертвоприношень чи заклинань (молитов).

 Доволі важливим аспектом для медиків при лікуванні давньогрецького хворого був його, так би мовити, зв’язок душі і тіла. Вважалося, що на стан здоров’я найбільш всього впливає вірування людини, її переконання та ідеологія, а вже потім соціальний клас, місце проживання та народження, раціон харчування, спосіб життя або перенесені  раніше травми.

 Ще при самому зародженні давньогрецької медицини філософи та лікарі вважали, як зазначалося раніше, що усі хвороби без виключення є способом богів покарати людину за її огріхи. Вже з часом деякі симптоми та результати медичного втручання придбали причинно-наслідковий характер (тобто, за причину деяких хвороб стали вважати конкретні фізичні чинники, а не ілюзорне божественне покарання).

 Як відомо, саме у Стародавній Греції було чимало вчених, що залишили свій вклад на тисячі років. Одним із таких вчених був Гіппократ, грецький вчений-лікар родом з Афін. Його дотепер вважають «батьком сучасної медицини». У честь вченого також назвали і школу медицини, що стала проривом у тогочасній медичній науці. Гіппократову школу медицини визнали окремим фахом, та навчали окремо від теургії (давньої практики, суттю якої є різного роду взаємодія з людини з божествами та богами, її вплив на них) та філософії.

 Цей вчений написав доволі багато наукових праць, що й стали ґрунтом медичних текстів, яких навчали в Гіппократовій школі. Навіть сучасні медики вивчають виведені їм принципи, та на пам’ять заучують Клятву Гіппократа. Поява та існування цієї клятви має на увазі, що при вченому було сформоване своєрідне об’єднання професійних лікарів, робота яких була суворо регламентована етнічними постулатами.

Клятва Гіппократа певним чином обмежує дії лікаря, забороняючи передавати засоби, що можуть нашкодити пацієнту, також закликає лікувати лише за своєю спеціалізацією, і передавати пацієнтів, що хворі на невідомі, маловивчені хвороби, або на ті хвороби, на яких не спеціалізується лікар, іншим спеціалістам.

Давньогрецьким вченим-лікарем, що також зробив доволі великий внесок у медицину того часу був хірург та фармаколог Діоскорид. Саме він приблизно у І ст. нашої ери написав енциклопедію лікарських речовин, де були описані понад 600 різноманітних лікарських засобів, дію яких було перевірено емпірично. Ця праця користувалася популярністю не лише у часи життя лікаря, а й довгий час після нього. У ХІХ ст. енциклопедія Діоскорида вважалася фундаментом західної фармакології.

Вищевказані вчені не лише стали медичними геніями свого часу, а й залишили після себе неоцінну наукову спадщину.

Якщо розглядати медичні теорії Стародавньої Греції, то основними із них були міазматична та гуморальна, обидві сформовані Гіппократом. Стосовно гуморальної теорії можна говорити, що вона базувалася на тезі про чотири основні рідини, що є в організмі людини. Цими рідинами є кров, флегма (слиз), жовта та чорна жовчі. Згідно теорії, в організмі здорової людини ці рідини існують у балансі, а надлишок чи недостача хоча б однієї із них викликають майже усі хвороби та недуги. Саме лікування за теорією полягало у видаленні із організму надлишкової рідини кровопусканням, блювотними та проносними засобами.

Міазматична ж теорія полягала у твердженні про те, що інфекційні захворювання є наслідком впливу міазмів – шкідливих речовин, що розвивалися й існували у повітрі, та мали природне походження (виділялися із боліт, водойм, землі). Дана теорія спростувалася лише у ХІХ ст., після відкриття перших мікробів, шо були збудниками інфекцій.

ВИСНОВКИ

 На мою думку, медицина Стародавньої Греції була однією із найпровідніших у античному світі. Незважаючи на те, що чималу кількість рецептів ліків чи методик лікування давні греки запозичували у єгиптян, ґрунтовне власне надбання лікарів того історичного періоду є неоціненим. Завдяки чисельним працям Гіппократа, якого прозвали «батьком сучасної медицини» лікування античної Греції переставало були суто релігійним та обрядовим (хоча все ж таки і воно мало своє місце та попит серед населення), а придбало наукове підґрунтя. Теорії, виведені цим вченим, використовувалися багато століть після його смерті, довгий час вони залишалися фундаментальними у європейській медичній практиці. Завдяки чисельним школам медицини, що були відкриті за часів життя Гіппократа та після нього, медицина стала вважатися окремою галуззю науки, як і зазначалося раніше, вона ставала більш науковою та вивчаємою. Щоб стати давньогрецьким лікарем, було недостатньо знатися лише у теургії та бути храмовим жерцем. Найкращі лікарі проходили навчання у відповідних гіппократових школах, набиралися досвіду та давали Клятву, якою присягалися перед богами та суспільством не нашкодити своїм пацієнтам.

 А храм Асклепія у Епідаврі можна вважати як медичним центром так і центром паломництва прихильників богів медицини. Хоча методи лікування у цьому святилищі були далекими від теорій Гіппократа, тисячі хворих все одно приїжджали туди замолювати свої гріхи та лікуватися сновидіннями. Окрім цього, святилище безумовно є чудовим та живописним прикладом елліністичної архітектури. На це вказують збережені до нашого часу його залишки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Умберто Еко. Історія європейської цивілізації: Греція. Фоліо, 2019. 1159 с.
2. Редакція ВУЕ Асклепія святилище в Епідаврі. Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асклепія святилище в Епідаврі
3. Лонгригг, Джеймс. Греческая медицина от героической до эллинистической эпохи.