Тема: « Коляд, коляд, колядниця!
Мета: формувати усвідомлене ставлення дітей до свят, традицій свого народу, залучати їх до безпосередньої участі у святах. Розширювати знання про святкування Різдвяних свят (сімейні традиції внесення дідуха, колядування, віншування. Ознайомлювати дітей з обрядовою українською їжею: кутею, узваром. Виховувати патріотизм, любов до України, поважне ставлення до традицій українського народу, зібраних попередніми поколіннями.
Попередня робота: розучування віршів, пісень, колядок, щедрівок.
Хід заняття:
Групова кімната святково прибрана вишитими рушниками, предметами хатнього вжитку.
Вихователь: Настали січневі свята. Січень – це другий місяць зими, на який із нетерпінням чекають і дорослі, і діти. Цей місяць найбагатший на народні свята.
Діточки, дозвольте і мені привітати вас із Новим Роком, із Щедрим Вечором, зі святом Богоявлення!
Поможи нам, Боже, ці свята мирно відсвяткувати
Та інших свят у радості щасливо діждати!
З Новим Роком! З добрим Роком,
Що ступив широким кроком.
Щастя й радості бажаю
Із Різдвом вас всіх вітаю!
Дидактична гра «Минуле і сучасне»
Розповідь вихователя про Коляду.
Вихователь: Дуже давно люди вірили що сонце змагається із темрявою. У ніч зимового сонцестояння 21 або 22 грудня, за народними уявленнями відкривається небесний світ, земний світ і підземний світ, сонце зникає, але незабаром знову з`являється.
Наші предки вірили, що своїми піснями і закличками можуть допомогти природі, світити ясному сонечку.
Коляда – це перше свято, яким розпочинаються зимові хліборобські святки.
На цей час припадає святкування найбільшого християнського свята – Різдво Христове. Тож давайте і ми заколядуємо!
Відбувається колядування Різдвяних колядок.
Вихователь: За звичаєм перед Колядою, усі разом кличуть: «Пане господарю, дозвольте колядувати!» А після колядування кажуть: «Бажаємо вам у щасті свята проводити, а з рік ще краще у здоров`ї дожити!»
Вихователь: У Коляді єдналося все село і всі люди. Колядка – це величальна пісня. Коляда-батько – це уособлення сонячного хліборобського духу. Недаремно сніп пшениці – «дідуха» до оселі заносить тільки господар перед вечерею, напередодні Різдва, і ставить на найпочеснішому місці у хаті на покутті, під образами.
«Господар» і «онук» приносять солому, розтрушують її по «долівці», а сніпок ставлять на покуття.
Господар: Дуже гарний наш «дідух»,
Солом`яний в нього дух,
Зерновиті колоски,
Золота солома.
Онук: Вставай, пане, на покутті,
Сторожуй нам дому!
Господиня: Дай Боже, діти, без діла не сидіти,
Росою вмиватись, сонцю усміхатись.
Зароди, Боже, жито, пшеницю
В полі - ядром, а в дворі – добром,
Дай Боже нового врожаю дочекати,
Впору зібрати і толк з нього мати.
«Дідух» із прадавніх часів уособлює дух предків, які приходять на Різдво в гості. А ще «дідух» - це знак хорошого врожаю, звеличення працьовитих господарів. До свят вечірніх символів належать кутя, зубчики часнику, які господиня кладе на скатертину, свічки, солома, горіхи, ласощі для дітей.
Дидактична гра «Прикрасимо дідуха»
Пастушок: Я Маленький пастушок,
В мене старий кожушок.
Козенята випасаю
Та щедрівочку вивчаю.
Вихователь: Цей пастушок, мабуть, хоче пограти з нами.
Народна гра «Коза»
Вихователь: За тиждень після Коляди, напередодні Нового Року, - Щедрий Вечір. У цей вечір традиційно всі щедрують. Давайте і ми защедруємо.
Діти разом щедрують всім відому щедрівку.
Хлопчики сиплять зерно та бажають всім здоров`я.
Вихователь: За старим звичаєм, на свято Василя, щойно розвидняється, йдуть посівати. Спочатку посівають удома, а потім йдуть до родичів і сусідів.
Підсумок заняття: Що цікавого дізналися?