Свято до Дня писемності та мови "Минуще все, лиш слово не мине"

День української писемності та мови

Тема. Минуще все, лиш слово не мине…

Мета: збагатити знання учнів про умови виникнення слов’янської писемності, долю української літературної мови, розвивати в учнів почуття прекрасного, вдосконалювати акторські здібності та заохочу4вати творчі починання, виховувати шану до рідної мови, культури мовлення та спілкування.

                                                         Перебіг заходу

Звучить мелодія бандури

1 – й учень.

Мова кожного народу

Неповторна і своя:

У ній гримлять громи в негоду,

У тиші – трелі солов’я.

На своїй природній мові

 І потоки гомонять;

Зелен клени у діброві

По – кленовому шумлять.  

2 – й учень.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту на віки,

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина, так, як мати,

Мова в кожног7о із нас!

1 – й учень. Сьогодні, 9 листопада, ми відзначаємо День української писемності та мови. Це свято існує з 1997 р., відколи Президент України підписав указ про його відзначення.

2 – й учень. Тож маємо чудову нагоду пригадати історію нашої писемності і вкотре вшанувати творців українського слова.

Звучить пісня

Учень.

О слово рідне! Пращура молитва,

Громи Перуна, Велеса поля,

Софія Київська – творіння Ярослава,

Слов’яномовна праведна земля.

Учень.

В мені, в тобі Бояна віщим співом

Воно живе, здолавши тьму віків,

Воно Мстиславича Романа голос

І ратний клич Данилових полків.

Учень.

О слово рідне! Українська слава!

Богдана мудрість і Тараса заповіт,

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

Діти роблять вінок з квітів, що символізує українську мову.

1 – й учень. Багата і милозвучна наша рідна мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, у якій зберігається історія нашого народу, його душа і культура.

2 – й учень. Зародившись на світанні спільного слов’янського життя, українська мова на рідній, споконвічно українській землі витерпіла страшні лихоліття і тортури, пережила утиски і заборони.

Сценка

Учень.

Моя прек5расна українська мово,

Найк5раща пісня в стоголоссі трав,

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

Учень.

Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжелюдей,

Ти, сповнена любові і відваги,

З – за грат летіла птахом до людей.

1 – й учень. Наша Батьківщина багата на таланти, особливо літературні.

Учень.

Сто облич у тебе, Україно,

Ніжних, милих, чарівних облич,

Кожна іпостать твоя – глибинна

В історичних постатях сторіч.

2 – й учень. З іменем І.П.Котляревського, пов'язаний певний етап української літературної мови. Своєю «Енеїдою» він проклав глибоку борозну на цілині нової української національної культури як письменник і творець своєрідної енциклопедії народного українського побуту тих часів.

З’являється Еней.

Еней. Агов! Агей1 Чи як там у козаків? Пугу! Гей!... Озовися, де б не був, - у Червону Поляну я прибув. Кажуть, тут нині збирається стільки нашого люду, стільки шанувальників Котляревського сміху й Котляревської думки, що їх можна буде порівняти хіба що з історичним походом троянців, коли я вивів мій народ на нові державницькі дороги.

Відтоді звично мені на своїй українській землі, межи своїм українським народом: що не подумаю, як не повернусь, - скрізь на путі моїм усе годить і щастить. Що то – меж своїм.

Добридень же вам, мої милі вкраїнці! Добридень, Наталки – Полтавки, Терпелихи, Виборні! Доброго здоров’я і вам, тисячам нині на терені херсонськім. Як воно життя – буття?

Діти відповідають.

1 – й учен6ь. Та всяке буває!

2 – й учень. І погане, і хороше!

3 – й учень. Зате небо у нас найблакитніше!

4 – й учень. Зате квіти у нас найзапашніші!

5 – й учень. А наші пісні наймелодійніші!

6 – й учень. А танці найвеселіші!

1 – й учень. Пам’ятаємо і шануємо Т.Г.Шевченка, який своєю творчістю підніс духовну велич і красу нашого народу на недосяжну3 височінь.

2 – й учень. Він був сином кріпака, а став володарем в царстві Духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури.

Учень.

Гордий, величний, палкий і нескорений

Наш незабутній славетний Кобзар!

Лине в безсмертя над нивами й горами

Помислів, дум і сердець володар.

Учень.

Ти ж свою музу шляхами колючими

Вів мимо синіх гаїв і дібров,

Там, де народ України замучений

Звівсь, щоб помститись за сльози і кров.

Пісня

2 – й учень. Зразком фізичної і моральної стійкості є для нас життєвий шлях Лесі Українки, яка, перемагаючи болі і хвороби, жила й усупереч усьому творила.

Учень.

Ти себе Українкою звала,

І чи краще знайти імя.

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як Вітчизна велика твоя.

Учень.

Твоє слово разюче, як зброя,

Що боронить свій край і свій дім

І схиляю в шанобі чоло я

Перед світом безсмертним твоїм.

1 – й учень. Час не стоїть на місці. Він летить, верує, вносить свої корективи у наше життя. Змінюються люди і плодії, епохи, погляди і цінності. Проходить усе, лише мова, гучна і мелодійна, залишажться і передається з покоління в покоління як найцінніший скарб

Вправа «Гронування»   

Учень.

Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця,

Святиня наша, гордість і краса,

Ти – розуму народного скарбниця!

Учень.

Як легко йти з тобою по землі

І підставлять вітрам лице відкрите!

Для мене ти, як і насущий хліб,

Без тебе я не зміг би в світі жити.

Пісня