Свято хліба "Хліб - усьому голова"

Хліб – усьому голова

Свято

 

Мета. Прищеплювати учням бережливе ставлення до хліба; виховувати повагу до людей праці; ознайомлювати учнів з минулим свого народу, звичаями нашого краю. 

Хід свята

1 вед.

Роздолля як світ неозоре

Живі у щедротах поля

Зелені долини і гори

Свята українська земля

2 вед.

У балці червона калина

Над річкою квітів розмай

Країно моя, Україно.

Казковий улюблений край

1 вед.

Добрий врожай у просторах безмежних

Праці віддячують щедрі поля…

Горда країна моя незалежна

Вільна свята українська земля

Пісня «А ми дівчата з України»

Учень 1. Сьогодні ми прийшли на свято
День Працівників сільського господарства відзначати.
Із днем цим всіх присутніх я вітаю,
Всього найкращого бажаю.

Учень 2.  Добрий день, шановні друзі,
Шлемо вам палкий привіт
Вам бажаємо ми щастя
І життя багато літ.

Учень 3. Ми вітаєм вас усіх,
Роботящих, вправних –
Операторів, слюсарів,
Трактористів славних.

Учень 4. Ми від серця вам бажаєм
Так прокласти борозну,
Щоб ще вищими врожаї
Виростали на лану.

1 вед. З давніх-давен восени, коли землю вкриває жовте листя, коли зібрано врожай, а комори та стодоли заповнені збіжжям, ми відзначаємо Свято працівників сільського господарства. Осінь – найдорожча серцю хлібна пора. Отож на нашому святі славитимемо тих, хто любить землю, вирощує хліб, садить сади, плекає землю квітами. 
2 вед. Кланяємося вам, низенько хлібороби! Хвала рукам вашим роботящим. І не дивно, адже саме на українській землі тисячі років тому нашими предками було створено найдавнішу хліборобську культуру. 

1 вед. І сьогодні ми складаємо щиру подяку всім, хто своєю невтомною працею забезпечували нам щедрий урожай.
2 вед. Ми вітаємо всі вас, вітаємо нашим смачним короваєм, який пахне медом, сонцем та рясними дощами.

(На сцені з'являються 3 дівчат в українських костюмах з короваєм в руках)

                       1.Такий вже древній звичай хліборобський,

                            Як гості завітають у наш край,

                            На рушнику барвистому підносим,

                            Їм запашний, вкраїнський коровай.

                             2.У цім дарунку хлібороба праця

                            У будні трудові робітника,

                            У нім – народу нашого гаряча,

                            Дбайлива і мозолиста рука.

                            3.В нім – наша дума –

                            Найсвятіша правда

                            Сьогоднішній і завтрашній наш день.

                            Тому й несемо

                            На рушникові радо

                            Наш коровай, як сонце до людей!

(Лунає музика. Дівчата кладуть коровай перед гостями на стіл.)

1 вед.

Хліб – основа нашого життя,

Хліб – народна міра всіх щедрот,

Хліба доторкаючись дитя

Вперше відчуває свій народ.

2 вед.

Ми з радістю вітаємо

Увесь трудящий люд

І тих кого немає

І хто присутній тут.

1 вед.

Спасибі вам, у кого руки роботящі. Живіть же вічно в хліборобськім щасті. Хай хліб, як сонце сяє на столі, і у кожній хаті, в  кожному селі. Низький уклін вам, руки золоті!

2 вед.

Вам пісня і земне спасибі.

Невтомні руки трударів,

Що пахнуть колосом і хлібом.

Цвітінням росяних полів.

Пісня «Дощик»

1 вед.

Вам, трударі, земний уклін,

Здоров’я і наснаги.

Хай посилає Бог усім

Врожаю без тривоги!

Хай українська земля

Багата хлібом буде,

Бо обробляли ці поля

Хороші, щирі люди!

Звучить музика. На сцену заходить Урожай.

Урожай 

Я – Урожай добірний, 
Багатий, щедрий, вірний. (Вклоняється) 
Щастя, радості цій господі, 
Хто глядів мене ціле літо 
Зимуватиме смачно і сито. 
Кажуть, виріс я на городі 
І у полі, на ниві, в саду, 
А господаря не знайду. 
- А скажіть мені, хто мене доглядав? 
- А скажіть мені, хто мене викохав? 
- Хто у спеку збирав, 
У комори засипав? 
Учень. Це – хлібороб! 

Він землю молоду, красиву 
Тримає на своїх плечах. 
У нього руки мозолясті, 
У нього серце, як вогонь, 
І сходить день у щасті 
З його натруджених долонь. 
Учень. Чи є більше щастя на землі, 
Як сіять хліб, виплескувать достаток! 
У хлібі тім життя бере початок, 
В нім сила нездоланних трударів. 
Учень. Нехай же з року в рік, 
Із роду в рід — 
Не буде хліборобам переводу. 
Хай слава їхня вічно не заходить, 
Аж поки сонце ллє на землю світ! 
Учень. Шануй же руки в мозолях 
Вклонися мудрим і землистим, 
Які щороку на полях 
Пшеницю сіють золотисту. 
Учень. Добрий врожай у просторах безмежних, 
Праці віддячують щедрі поля… 
Горда країна моя незалежна, 
Вільна й свята українська земля! 
Танець «Це моя земля»

1 вед. Почесне місце посідає хліб у звичаях і обрядах українців.

2 вед. Вирощений працьовитими руками хліб – то найбільше диво України.

1 вед. Хліб – мірило життя, культури. Будь-який обряд не обходився без хліба.

Народжувалася дитина – йшли з хлібом.

Виряджали сина в дорогу – мати загортала в рушник житній окраєць.

Справляли весілля – пекли коровай.

Ішли на поминки – несли із собою паляничку.

Дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.

2 вед. Ще з пелюшок привчали дитину любити і шанувати хліб. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на столі. Дуже пильнували, щоб хліб не падав на підлогу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з’їсти.

1 вед. Існує багато народних повір'їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом. 
Учні. 1. Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається людське життя. 
2. Випікали хліб у суботу. І дивились — якщо хліб гарно вдається — то буде вдача цілий тиждень, глевкий — на сльози, підгорить — на смуток, потріскається — чекай новини. 
3. Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина, і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин "на позику", бо позичати чиюсь найменовану хлібину не можна — відведеш щастя від хати. 
4. Із хати ніякий гість без хліба не йшов: скибочку відкраювали на дорогу — "на померлі душі". 
5. По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім'ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу. 
6. Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі. 
2 вед.

Зерно до зернини,

До колосу колос,

Мов серце до серця, в степах промовля:

Шумить хлібами рясними навколо.

Багата і щедра вкраїнська земля

Танець

1 вед. А скільки склав народ прислів'їв про хліб, щоб пам'ятали люди, який він важливий у житті. 
Прислів'я (розповідають учні)
1. Глибше орати – більше хліба мати. 
2. Сій вчасно, вродить рясно. 
3. Земля – матінка, а хліб – батечко. 
4. Паляниця — хлібові сестриця. 
5. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі. 
Звучить музика. Дівчата запалюють свічки. 

2 вед. Хліб не завжди був такий смачний і буденний… Голод – таке страшне слово. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття. 
1 вед. У роки Другої Світової війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все-таки хліб і хліб для живих. 

2 вед. А ще був і страшний голодомор в Україні 33-го року. Скрізь, як говорив Шевченко, "село неначе погоріло, неначе люди подуріли". Від голоду помирали і дорослі, і діти, промовляючи своє останнє слово в житті – «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, скільки і саме життя. 
1 вед. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи. 
2 вед. Сьогодні ми недаремно запалили свічки, як у храмі. Нехай в цю хвилину наша школа стане храмом пам'яті. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.

(Хвилина мовчання. Діти гасять свічки.) 
1 вед.

Хліб частина історії і її майбутнє. Він дивний початок і окреме щастя життя.
Послухайте і запам’ятайте ці слова:
1. Друже, ким ти не станеш в житті, ніколи не зможеш обійтись без хліба. Живи так, щоб хліб твій був завжди чистий, справедливий, стався до нього так, щоб і для твоїх дітей і для твоїх внуків, він завжди лишався прекрасним дивом, витвором рук людських.
2. Запам’ятай і скажи всім: у хліба душа твоєї землі, долі багатьох людей, їхня невтомна праця.
3. Не топчи хліба, не кидай недоїдений, не гордуй ним. Пам’ятай, за хліб платять життям. А шматок хліба, поділений навпіл, робить людей друзями.
4. Головним твоїм годувальником був завжди твій народ. Намагайся віддячити йому за хліб усім добром, на який тільки здатний.
5. Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб. Тільки сильний духом вдячний за хліб. Будьте ж вдячними, друзі!
6. Віддаймо шану трударям, що виростили, вимолотили його, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум’яні, схожі на сонце паляниці.
7. Хліб - совість наша, хай буде в кожній хаті на столі, прикритий вишитим рушником і освячений молитвою нашою. І ніколи не говоріть, що хліб черствий, недобрий. Хліб не буває таким. Бувають невмілі руки, що невдало випечуть його.
8. Тож вклонімося всій цій святині, щоб одвічно був у кожній хаті, щоб не черствів, не глевків. Бо в народі кажуть: “Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми!”

Учні.

1.Є щось святе в словах: "Мій рідний край".

Для мене – це матусі пісня ніжна,

І рідний сад, від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай.

2.Для мене - це твої стежки й мої,

І вулиці, що стоптані любов’ю,

Й пісень людські прозорі ручаї, -

Усе, що серцю рідне невимовно.

3.Так хай же щедро земля наливається соком

І колоситься золотистий сніп!

І хай же родить більше з кожним роком

Його величність – годувальник-хліб!

4.Спасибі, вам усім, у кого руки роботящі,

Живіть же вічно в хліборобськім щасті

Щоб хліб, як сонце сяяв на столі

У кожній хаті, домі, колективі.

5.Уклін земний працівникам землі

Вам сіячі, плугатарі – спасибі!

6.Хай дорога стелиться шовково!

Хай життя цвіте, мов яблуневий цвіт,

Хай козацьку вдачу і здоров"я

Вам дарує доля на багато літ.

7.Нехай пісні всі милозвучні

Для вас лунають знову й знов

Хай будуть в серці нерозлучні

Надія, віра і любов.

8.Хай вам сміється доля журавлина,

Поля розлогі колосом цвітуть

Червоні ягоди калини

Дарують хай щасливу путь.

2 вед.

Ми прощаємось з вами сьогодні,

Хай же пісня крилата луна,

І про зустріч цю, добру хай згадку

У серцях залишає вона.

Пісня «Земля»

Учень.

Гості наші дорогенькі! 
Добра Вам бажаємо, 
І за добрим звичаєм 
Хлібом пригощаємо! 
Звучить музика, всі присутні смакують випічки.