Свято "Ми - діти України"

Ми  –  діти  України

Уч.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Од серця й до серця хай пісня летить,

Любов’ю  і  ніжністю, щастям і миром!

Обійме весь простір і неба блакить!

Уч.

Із хлібом і сіллю, як завжди ведеться,

Ми зичим достатку усім і добра!

Вчитель.

Доброго ранку, доброго дня

Кожному зичимо ми щодня!

Хай сонце всміхнеться, життя удається.

І доля завжди щоб привітна була.

Сьогодні  ми з вами відправимося в уявну подорож рідною країною.

Уч.

Є багато країн на землі,

В них – озера, річки і долини.

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди

                        Батьківщина.

Уч.

Усюди є небо,

і зорі скрізь сяють.

І квіти усюди ростуть

Та тільки одну

Батьківщину ми маєм.

Її Україною звуть.

Уч.

На білому світі

є різні країни,

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі – Україна,

А ми – її доньки й сини.

Уч.

Різні в світі є країни,

Різні люди є у світі,

Різні трави, різні квіти.

Та одна лише країна,

Найрідніша нам усім, То –

 Разом:

Чудова  Україна!

Танець «Народження України»

Україночки   (Музика для виходу дівчаток «  А  ми  дівчата з України»)

Я – маленька українка!

Де ще стрінете таку?

В мене вишита кофтинка,

Гарні квіти у вінку.

Українка я маленька,
Україна — моя ненька.

В неї щира я дитина,
Добра, люба та єдина.

Вчать мене матуся й тато

Та у школі вчителі

Берегти і шанувати

Славу рідної землі.

Вірна я дочка народу,
Бо козацького я роду;
Щиро я свій край кохаю,
Роду іншого не знаю.

Так я завжди буду жити,
Рідний край буду любити.
Українцям помагати, 
Україна — моя мати! 

Я співаю пісню дзвінко,

Я кружляю у танку…

Я – маленька українка!

Де ще стрінете таку?

Танець 2 – А класу  «Україночка»

Вчитель.

У кожної країни є свої символи і в крани також. Зараз ми з вами згадаємо про них.

Сценка

На сцені з 'являється мати - Україна і троє синів

Диктор.

 Давно-давно жила жінка і було у неї три сини.

Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю,

Готові були віддати за неї своє життя.

Син 1. Мамо, піду я межи люди, подивлюся світ.

Україна. Ну, що ж, сину, іди, та пам'ятай рідну домівку, а на згадку візьми золоту корону, з трьома промінцями. Хай в далекому краї зігріває вона тебе.

Диктор. Минув час, син став князем і дали йому ім'я Тризуб, а знак, що дала йому мати назвали гербом.

Син 1.

Знак країни головний –

Це тризубець золотий.

Він – як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила,

В нім священне слово «воля»,

Що рятує від недолі.

Син 2. Пустіть, мамо, мене світ подивитися.

Україна. Візьми, сину, в дорогу синьо-жовтий одяг і своїми ділами прославляй матір.

Диктор. Одержав син імення - Прапор.

Син 2.

Прапор — це державний символ,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки є народом:

Українським в Україні.

 Диктор. А там, де був наймолодший син завжди лунала дзвінкоголоса пісня.

Україна. Подарую, я тобі, сину, соловейків голос.

Диктор. І одержав син за свій голос і величний спів  ім'я – Гімн.

Син 3.

Лине пісня незабутня,

Горда, величава.

В ній – надія на майбутнє,

України слава.

До нових здобутків кличе

Пісня Україну,

А зовуть її велично

Всі Державним Гімном.

Звучить Державний Гімн України.

Вчитель:  Краса нашого краю вражає, захоплює, чарує. 

                  Україна рінобарвна, як ось ці цеглинки!

(учені та учениці, в руках кольорові цеглинки)

 Уч.  

Мов дивна мапа ці цеглинки. Червоний – місто Чернівці!

 Уч. 

Оранжевий  - Одеса-мама, хоч кольорів там ціла гамма!

Уч.   

Нас кличе жовтий без утоми до себе в гості у Житомир!

Уч.

Як на ланах зелене збіжжя, зелене місто Запоріжжя!

 Уч.

А синій колір, як трембіти, кличе  до озера на Синевир!

Уч. 

А старовинний Борислав блакитну назву нам прислав!

 Вчитель: Ніщо так не єднає людей, як пісня.

Пісня «

Хлопці виходять

Поглянь навкруг! Краса вражає!
Сади, городи і ліси.
Поля з високим урожаєм.
Пташок веселі голоси.

Краса, що годі й описати!
Річки великі і малі...
Але про все потрібно дбати,

Бо ми — господарі землі.

Бо ми дідів прямі нащадки,
Від нас залежить майбуття.
То ж зрозумійте це спочатку,
Щоб не було в нас каяття.

Нам треба все оберігати,
Щоб зберегти красу землі,

Потрібні козачата!

Сценка

Виходять Отаман і писар.

Отаман:

А пам’ятаєш пане писарю, як місяць тому ми з турками воювали?

Писар:

Еге ж, Батьку – отамане, турків полягло тоді багато. Та й наших хлопців чимало загинуло.

Отаман:

Та що там казати… Де зараз знайти таких хлопців?

(Хлопці підходять до отамана)

Здорові були, люди  добрі! Хто ж ви такі?

Козачок 1.

Всі ми – діти українські,

Хлопці та дівчата,

Хоч слабкі ще наші руки,

Та душа  завзята.

Козачок 2.

Бо козацького ми роду,

Славних предків  діти,

Як один усі вчимося

Рідний край любити.

Козачок 3.

Нехай знає рідна мати,

Вільна Україна,

Козаки ми ще маленькі –

Зате гідна зміна.

Отаман.

Чого ж вам тут треба?

Козачок 4.

Ми прийшли до пана – отамана, щоб записали нас до свого війська.

Отаман.

А як я вас запишу, коли нікого не знаю? Може, ви ледарі чи неуки якісь?

Козачок 4.

Та ні,  ми всі як орли! Сміливі та відважні!

Отаман.

А чи знаєте ви, хто такі козаки?

Козачок 1.

Козак – це людина чесна і смілива.

Козачок 2.

Козак з біди не заплаче.

Козачок 3.

Козак слабому захисник.

Козачок 4.

Цінити дружбу завжди звик.

Разом:

Найдорожча йому – Батьківщина!

                                                                  ТАНЕЦЬ  «КОЗЧАТА»

Українську дівчат та хлопчиків також важко уявити без гумору:

Гумореска “Хто старший?

Забіг увечері до хати
Знадвору збуджений Юрко,
у матері почав питати:
- Хто старший - я чи кіт Мурко?
- Звичайно, ти! - говорить мама.
- А як же так, скажи мені, -
Малий ніяк не дійде тями, 
Мурко вусатий, а я ні?

ЗАПАСЛИВИЙ

— Знову мокрі черевики?! —

Сварить Вову мати.—

Ти, мабуть, в усіх калюжах

Встигнув побувати?

— Що ви, мамо,— каже Вова,—

Не хвилюйтесь дуже:

Ще й на завтра залишилось

Чотири калюжі!

ЧОМУ ЗУПИНИВСЯ ГОДИННИК?

— Щось годинник,— каже тато,—

Раптом зупинився.

Треба в чистку віддавати,

Мабуть, запилився...

— Звідки взятись тому пилу? —

Мовила Галинка.

—Я ж годинник з милом мила:

Там нема й пилинки.

ЧОМУ ТИМКО ПОДРЯПАНИЙ

— Чому це ти подряпаний?

Юрко Тимка пита.

Тимко йому вiдказує:

— Та я ж купав кота!

— А я от не подряпаний,

Хоч теж купав свого...

— Еге, ти ж не викручував

I не сушив його!

Танець «Флешмоб»