Свято мови «Мово моя, ти — чарівна зірниця»

Сценарій

  свята   мови  «Мово моя, ти — чарівна зірниця»

Зала прикрашена плакатами з крилатими висловами про рідну мову, прислів’ями, вишиваними рушниками, серветками,  малюнками учнів.

Прислів’я:   Не питай, що за людина, а послухай її мову.

Краса людини в її слові.

Ласкаве слово, що весняний день.

Слово не стріла, а глибоко ранить.

Слово — не полова, а язик — не помело.

Не кидай словами, як пес хвостом.

Не хочеш почути поганих і дурних слів, сам їх не говори.

Хто говорить, що хоче, той почує те, чого не хоче.

Добре слово багато важить.

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

 Звучить пісня «Мово барвінкова» .

Діти танцюють таночок.

           Вчитель.   Є у людей на землі різна мова,

Кожна на лад свій звучить.

А серед них і моя, світанкова

Мова у небо летить.

Світла моя, українська, пречиста,

Рідна, як Небо й Земля!

Ніжна, барвиста, свята й промениста —

Нею любов промовля.

Слово у пісню чарівну кладеться,

Радісно й щиро бринить.

Хай до душі воно вам доторкнеться,

Щоб залишитись там жить.

Діти виконують пісню «Рідна мова в рідній школі» .

             1 учень. Українська  рідна  мова,

                      Мелодійна, світанкова!

                     Ти  від  серця  йдеш  до  серця

                     І  дзвениш, як  те  джерельце.

             2 учень. Щира,  світла  і  казкова,

                     Ніжна-ніжна,  пелюсткова,

                    Ти  багата  і барвиста,

                    І  дзвінка  і  промениста.

             3  учень. І  буденна, і  святкова

                    Мова  наша  калинова.

                    І  свята  і  найрідніша,

                    І  для  слуху  наймиліша.

        4 учень. Яка  ж  багата  рідна  мова!

               Увесь  чарівний  світ  у  ній!

               Вона  барвиста і чудова,

               І  кривдити  її  не  смій!

 

        5 учень.  Вона  про все  тобі  розкаже,

            Чарівних  слів  тебе  навчить,

            Усе  розкриє  і  покаже,

            Як  правильно  у  світі  жить.

       6  учень. Тож   мову  вчи  і  прислухайся

            До  того,  як  вона  звучить,

            І  розмовляти  так  старайся,

            Щоб  всім  її  хотілось  вчить!

       7  учень.  Вона  ж у  нас  така  багата,

           Така  чарівна,  як  весна,

           І  нею  можна  все  сказати,

                        І  найрідніша  нам  вона.

Пісня у виконанні ансамблю учнів 2 – Б класу

«Наша мова колискова».

(На сцені зображений ліс: дерева, пеньки, колоди, порослі мохом,  шишки..Серед дерев маленька казкова  хатка  Лісовичка. Біля неї   пеньочки,   гриби пап’є-маше, стилізовані штучні квіти... З  хати  виходить  Лісовичок і  потягається...)

Лісовичок. День сьогодні видався гарний... Це ж до мене в гості прийде Домовичок з лісникової хати, звірята... Поговоримо про дуже дивні речі, які творяться навколо. Дуже дивні...

                (Вбігає, махаючи руками-«крилами» Сорока).

Сорока. Добрий день, Лісовичку! Рада тебе вітати! Не часто побачиш тебе, коли ти відпочиваєш. А що я чула! Ой, що я чула, аж вухам своїм не хочеться вірити! Лісовичку, це ж просто неможливо! Це жахливо!

Лісовичок. Добридень, Сороко! Ти так розтріщалася, що й слово привітання не можна вставити! То що ж ти почула?

Сорока. О! Та хіба тільки я те чула? Усі звірі засмутилися від цього. Ото вони зараз сюди поприбігають, то нехай і розкажуть. Та разом і подумаємо, що робити...

(Під веселу казкову мелодію, пританцьовуючи виходять Зайчик, Білочка, Вовчик, Лисичка, за ними іде Домовичок із лісникової хатки).

 

Сорока. Поглянь, Лісовичку, гості йдуть до тебе! Зустрічай!

Лісовичок. Заходьте, любі гості, сідайте ось тут, та й поговоримо про справи наші. Що ж вас усіх привело сюди?

Лисичка. Ой, не знаю, з чого й почати.

Вовк. А почни ти спочатку, з того, що ми тепер чуємо у нашому рідному лісі...

Лисичка. Почну я з того, що у лісі тепер дуже незатишно від людей. Так їх багато по лісах бродить. Та це ще не все. Особливо всім перепадає від дітей: то вони галасують і всіх лякають, то дерева та кущі ламають, квіти рвуть усі підряд... Навіть вогнища палять де попало...

Зайчик. Та й це ще не все, дідусю, ти б почув, як вони розмовляють, які слова бридкі злітають з їхніх вуст! А яка у них мова — страшна, незрозуміла, не культурна...

Білочка. Слухаєш, а зрозуміти нічого не можна, ніби вони вже українцями перестали бути. І звідки слова такі понабирали?

Зайчик. Це, може, якась нова хвороба на них напала, бідні діти...

Сорока. Яка хвороба, яка хвороба? Доброго дрина на них треба, щоб з рота не вилітала всяка всячина.

Домівничок. А я ото слухаю, слухаю вас і не розумію, про що мова. Я живу у лісниковій хатці от уже понад двісті років, але нічого такого зроду-віку не чув. Звичайно, у мову моїх домочадців входять нові слова, вирази, але вони гарні, приємні для слуху. Бо ж недарма люди кажуть, що мова — це сховище думки. Так воно і є. То про що ви тут говорите?

Лісовичок. Домовичку, тобі просто пощастило з твоїми домочадцями, що вони такі розумні та чемні. Далеко не всі такі діти. Чув я їхню мову, чув і не раз. Правду кажуть звірята — це жахливо. Але, на мою думку, не карати ми мусимо, а допомогти, щоб вони усвідомили свою провину і виправились. Бо ж мова — свята, вона наш скарб.

З нею треба обережно поводитися. Недаремно ж кажуть люди: «Слово не горобець, вилетить — не повернеш». Для цього ми свої сили задіємо. Згодні зі мною?

Звірі. Так, погоджуємось, хоча...

Лісовичок. Ну, тоді викличемо наші лісові сили на допомогу...

Сорока. Он, діждалися, сховайтеся, ідуть ваші діточки, не йдуть, а сунуть, як бульдозери, та ще з таким криком, що вуха мерщій затуляйте. Почуєте зараз! Почуєте! (Звірята ховаються. Вискакують діти, кричать,  стрибають, а між ними бігає Сорока, скубає всіх і стрекоче).

1 учень.  Пацики, поляна просто кльова!

     Супер! Круто! Все для нас готово.

 

2 учень. Мухомор стоїть — він зараз ляже!

     Геть іди отсюда, нафіг з пляжа! (Збиває гриба).

 

3 учень. Блін! Чого це пугало не втихне,

     Відмахується від Сороки.

               Гляньте, за пеньком уже хтось дрихне!

1 учень. Дай пинка сороці тій і баста,

               Проломи башку, хай склеїть ласти! (Сорока з криком утікає).

2 учень. Пацики, тут добре шухарити...

               Тіпа, що тут можна ще зробити?

 

 

3 учень. Розбомбим  і свалюєм отсюда,

               Без базара, блін, бо гірше буде!

 

(Діти йдуть із галявини, виходять звірі зі схованок).

 

Домівничок. А про що вони кричали? Якою мовою спілкувалися?

Сорока. Ти такий наївний, такий наївний, хіба це можна назвати мовою?

Білочка. Мені плакати хочеться. Ну, що це таке? Таку мову знівечили, як же їм в житті важко буде...

Зайчик. Бідні-бідні діти...

Лісовичок. Ну, досить сердитись і співчувати, час братися за діло та викликати наші лісові сили на допомогу.

Шелест, шурхіт підіймись

Та по лісу пронесись.

Силам всім зійтися час.

Блуд лісний, іди до нас!

(Іде лісовий Блуд, одягнений у сірий одяг).

 

 

Блуд. Ви мене гукали, ви мене чекали?

Я прийшов до вас, що зробити час?

Мрію лісом поводити, заблудити, заблудити,

Сплутати шляхи за якісь гріхи.

То скажіть же, що робити, хлопчаків тих заблудити?

Я готовий, я іду, їх у хащ і заведу...

Лісовичок. Ну, що ж. Блуд свою роботу добре знає. А ви йдіть і займіться корисними справами, їх у вас багато. А я займуся вихованням цих учнів, яких почав водити по лісі Блуд. А от як усе скінчиться, тоді побачимо, що з нашого задумку вийшло.

(Всі розходяться. Під грайливу мелодію,  Блуд водить дітей, вони за ним ходять між деревами,

 як сновиди, блукають, то сходяться, то розходяться).

 

1 учень. А тут ми вже були разів зо три,

     Що не базарь і що не говори.

 

2 учень.  Ми заблудилися і нам кранти,

                Куди тепер нам, пацани, іти?

3 учень.   Круто Блуд у хащі нас завів.

                А, тіпа, як він, блін, посмів?

Лісовичок. А ви, хлоп’ята, наче зажурились,

Можливо, ви з дороги збились?

Присядьте, поговоримо тихенько

Та й розійдемось згодом помаленько.

1 учень.      Ти хто, старий? Базар кінчай

Й права свої тут не качай.

Як стежку знаєш — покажи.

Й за дурнів нас тут не держи!

Лісовичок. Стежок у лісі є багато,

І кожна з них веде до хати.

А ви, хлоп’ята, загордились,

То ж із своєї стежки збились.

Тому вам, хлопці, не зашкодить,

Як Блуд вас трішки ще поводить.

(Блуд, під веселу містичну мелодію водить хлопчиків по залу)

Блуд. Я водити їх згодився,

Але трохи й сам стомився,

Сім годин підряд водив

І добряче заблудив.

Переплутав всі дороги,

Що болять у хлопців ноги.

Тож нехай вони проспляться,

Може, ще чогось навчаться.

(На сцену виходить ведучий)

 

 

 

 

 

 

Ведуча (вчитель).Хлопцям сни чарівні снились,

Ніби вже вони навчились

Гарно й чемно розмовляти

Й знали, що кому сказати.

А як встали й подивились,

Де вони втрьох опинились,

Стало дітям не до жартів,                                                                                   Хлопцям щось робити варто.

 

                                        (На сцену виходить і зупиняється хлопчик Дороговказ)

 

Дороговказ. Стійте тут! Куди ідете?

   Що в душі своїй несете?

   Патріоти ви чи ні

   У батьківській стороні?

   Я чого про це питаю,

   Ви ж бо — діти цього краю.

   Мусите, я так вважаю,

   Знати мову свого краю.

   І традиції, й пісні

   Та історію, чи ні?

Учні. Так, повинні.

 

1 учень. Ой ми так уже стомилися ходити. Ми зрозуміли, що той хто не знає рідної мови, ніби сліпець, який заблукав.

2 учень. Ми більше не будимо використовувати слова «паразити». Будемо вчити і любити нашу рідну українську мову.

3 учень. І усім своїм друзям скажемо: «Любіть і шануйте нашу рідну, барвінкову, українську  мову!»

 

Дороговказ.    Молодці, ви зробили правильні висновки.        

                             Щоб Україну рідну боронити,

Її історію, традиції, життя

І мову, без якої нам не жити,

І без якої в нас немає майбуття.

Бо поки мова є, народ наш процвітає,

Йде українцями і досяга висот.

І Україною свій край він називає,

А згине мова — пропаде й народ.

Тепер — вперед! Дорога вже чекає.

Вона вас поведе в цікавий світ.

І хоч тернистий шлях цей, кожен знає,

Та ви тепер борці з маленьких літ!

Пісня «Мова рідна»

  (Діти йдуть до зали, сідають на свої місця  і входить Мова в українському  одязі, з калиною і квітами в руках).

 

 

 

 

 

Мова.         Я ваша мова, діти, рідна мова.

З роси й води, з квіток і джерела.

Така, як зірка ніжна світанкова,

На цій святій землі завжди жила.

Сама земля мене таку зростила:

Чарівну, мудру, світлу, осяйну.

Дала мені могутні диво-крила,

Вдягла в слова, як у квітки весну.

І хоч мене хотіли розтоптати,

Та я жива і я до вас прийшла,

Щоб вас до зір далеких піднімати

І до сердець не допустити зла.

Щоб гордо йшли по світу українці

Й несли усім своїх сердець тепло.

За руки взявшись, а не поодинці,

Щоб людство в мирі й радості жило.

Я ваша мова, діти, рідна мова!

І поки я жива — народ живе.

Із глибини віків несу я кожне слово,

І хай воно вам до сердець пливе.

Щоб діти патріотами зростали,

Любили край свій рідний й берегли.

Щоб ви усі на захист мови стали

І розмовляти правильно могли.

(До неї вибігають дівчатка і хлопчики в українському національному одязі і починають розмову, читають вірші про мову, співають, танцюють)

          1 учень.  О мово рідна, ти для нас, як мати,

З тобою відкриваєм дивосвіт.

І українською вчимося розмовляти

З колиски самої, з маленьких літ.

          2 учень. Ми — українці з мовою своєю,

У нас держава й мудрий є народ.

І поки стежкою ідемо однією,

Ми з мовою досягнемо висот.

         3 учень.  Ми з мовою звемося українці,

Вона нам інформацію несе.

Які б життя не кидало гостинці,

Ми разом з мовою здолаємо усе.

Танок - пісня «Козачата»

         4 учень.   Народів на землі є так багато

І мова в кожного звучить своя.

Для мене українська — в будні й свято,

Горджуся тим, що українець я! 

         5 учень.  Учу, звичайно, мову я англійську,

Російську розумію, польську теж...

Мені цікаво знати італійську,  Та найрідніша — українська все ж!

         6 учень.  Бо рідна мова, наче рідна мати,

Вона завжди пригорне до грудей.

Важливо дуже різні мови знати,

Та рідна — найрідніша для людей.

Звучить пісня у виконанні методиста районного БК Катерини Бадай «Рідна Україна»

 

Мова. Багата  наша  мова і  на  загадки.

                                                              (Загадує  загадки).

 

          1.  Всі  на  світі  добре  знають,

               Що  предмет  я  означаю.

               Хто чи  що – все  запитайте

               І  про  мене  все дізнайтесь.

               Парта, зайчик, дошка, котик…

               Хто я…  (іменник).

 

          2.  Дуже  я  люблю  всі  дії,

               І що  хочеш,  я  умію.

              Лиш  учіть  мене  сумлінно,

              Озвусь  я  неодмінно.

              Вмію  діяти   чудово,

              Отже, звусь я…(дієслово).

 

         3.  Я  така частина мови,

              Що  належить  до  службових.

              В  реченні  пишусь  окремо

              Це  звичайно,  що  (прийменник).

 

Мова.   Так  діти по краплині

      Вивчають  мову  солов’їну

      Будуть  вчити  знову  й  знову

     Українську  нашу мову.

     Вірші  добре  декламують

     А  тепер  ще  й  затанцюють.

                      ( Український  народний  танець  «Гопачок»).

 

(Вибігають звірята, що починали свято. Вони раді, що діти зрозуміли свою      помилку     і побажали      виправитись).

 

Сорока. Ну, що? Допомогла наша лісова наука? Таки провчили хлопчаків, таки провчили! Правильно, так їм і треба, бо розпустилися, далі нікуди! Слова несловникові почали вживати! Який жах! Який жах!

Вовк. Правильно, чогось-таки навчилися, та й іншим закажуть, як себе поводити зі своєю власною мовою! Сором! Який сором!

Зайчик. Після цієї пригоди, вони назавжди запам’ятають, що мову свою треба любити, шанувати і гордо нести її у світ, поміж інші народи та розмовляти нею так, щоб всім іншим хотілось її знати!

 

 

 

Домівничок.

             Не цурайтесь, люди, мови,

             Не цурайтесь роду.

             Як зачахне рідне слово —

             Не буде народу....

Лісовичок. Ну, що ж, тепер послухаємо інших дітей. Що вони нам розкажуть про свою рідну мову. Я думаю, що вони знають багато про неї. Запрошуємо вас, діти. Розкажіть вірші про українську мову, бо вона така чудова, світла, багата, крилата.

                                    (Діти читають).

        1 учень.Мова  кожного народу

                Неповторна і  своя:

                В ній - гримлять громи  в  негоду,

                В  тиші – трелі  солов’я.

        2 учень. На  своїй  природній мові

               І потоки  гомонять

              Зелен-клени у діброві

              По-кленовому шумлять.

 

  3 учень. Солов’їну, барвінкову

               Колосисту  на  віки-

              Українську  рідну  мову

              В дар  мені  дали батьки!

 (Пісня  «Мова  єднання»)

 

Ведуча (вчитель).

                   Мово моя — ти чарівна зірниця,

                   Що освітлює шлях в майбуття.

                    Дорога, рідна, мила  душі  українця.

                    Ми з тобою ідемо в життя.

                    То ж розправ свої  крила, лети на свободу

                    І над світом чарівно звучи!

                    Закріпися навічно у серці  народу.

                    Мово рідна  моя, не мовчи!