«О Болеро! Сміливий рух вперед»

                                                                  Свято музики

 

                                                                              О «Болеро»! Сміливий рух вперед

                                                                              Танок-хода, напруга, міць і сила.

 

                                                                                                          М. Заболоцький

 

 

    Мета. Ознайомити учнів із творчістю М. Равеля. Навчити дітей слухати й розуміти класичну музику. Виховувати любов до класичної музики.

Обладнання. Портрет М. Равеля; магнітофон, запис на магнітній плівці «Болеро»; короткі відгуки про творчість композитора розміщені на стіні; естетичне оформлення сцени.

 

    (Звучить перша варіація. Музика допомагає поринути у світ образу танцю. На сцені п’ять ведучих, які сидять відповідно за нумерацією.) 

 

1.Творчість М. Равеля - одне з найяскравіших та самобутніх проявів у французькому музичному мистецтві. М.Равель увійшов в історію західноєвропейської музики як продовжувач традицій К. Дебюссі - видатного представника музичного імпресіонізму.

2.Імпресіонізм – напрям у мистецтві кінця ХІХ початку ХХ століття. Передача раптових, короткотривалих вражень та настроїв митця. Та весь складний шлях Равеля - не підкорення естетиці імпресіонізму, а швидше процес поступового звільнення з-під її впливу - відхід від спостережливого сприйняття оточуючого світу, статики в розвитку музичної думки та перебільшення почуття колориту.

3.Прагнення композитора до нового слова в мистецтві органічно поєдналось з класичними традиціями. Завдяки цьому поєднанню була створена ціла низка творів в найрізноманітніших жанрах музики, серед яких « Болеро», стало своєрідним підсумком всього творчого шляху композитора. «Болеро» - іспанський народний танець.

4. «Болеро» було створено в 1928 році на замовлення видатної балерини Іди Рубін штейн. Завдання М. Равеля полягало у тому, щоб перекласти цикл фортепіанних п’єс «Іберія» іспанського композитора Ісаака Альбеніса, в якості хореографічного номера.

5.Равель відмовився від такого замовлення, та ідея про створення симфонічного твору на основі оригінальної теми в дусі популярного іспанського танцю призвела до написання «Болеро» - одного з найвидатніших творів французької симфонічної музики після Г. Берліоза.

                                           (Звучить друга варіація твору.)

 

1.Та хореографічне життя цього твору було не тривале. Перше виконання «Болеро» відбулося в цікавих обставинах. В одному з балетних спектаклів сцена була об лаштована у вигляді таверни, де І. Рубінштейн танцювала на столі в костюмі циганки. Хоч успіх був шалений, та Ревель бачив інше призначення цього твору. Таке виконання не відповідало художньому задуму та масштабу твору.

2. І з часом нечувана популярність «Болеро» як симфонічного твору, визначилась яскравими національними іспанськими мотивами єдиної теми, дивною побудовою думок та почуттів, напруженою динамікою розвитку танцювального образу, який покладено в основі твору, особливою зібраністю та лаконізмом музичного вираження; багатством та одночасно вишуканістю оркестрового письма.

3. Образно - смисловий зміст цього твору виходить за межі танцю як музичного жанру. Хоча твір і не має літературної програми, його художній задум настільки виражений та конкретний, що дозволяє говорити навіть про сюжетність.

4.Підтвердженням цього є поезія Н.Заболоцького . ( На фоні музики  третьої варіації звучить поезія Заболоцького)

 

                                              Болеро

 

                           И так, Равель, танцуем болеро!

                           Для тех, кто музыку не сменит на перо.

                           Есть в этом мире праздник изначальный –

                           Напев волынки скудный и печальный

                           И эта пляска медленных крестьян…

                           Испания! Я вновь тобою пьян!

Цветок мечты возвышенной взлелеяв,

Опять твой образ предомной горит

За отдалённой гранью перенеев !

Увы, замолк истерзанный Мадрид,

                           Весь в от голосках пролетевшей бури,

                           И нету с ним Долорес Ибарури !

                           Но жив народ и пень его жива.

Танцуй, Равель, свой исполинский танец.

Танцуй, Равель, не унывай, испанец !

Вращай, История, литыежернова,

Будь мельничихой в грозный час прибоя!

О, болеро, священныйтанец боя !

 

5. Уявна «механічність» руху, викликана багаторазовим повтором майже незмінної теми в одному й тому темпі, постійно розкривається з повільного  дещо ліричного танцю з’являється образ танцю - ходи, в якому беруть участь тисячі людей.

 

                                           (Звучить четверта варіація твору.)

 

1. У «Болеро» - бачимо вплив деяких стильових рис попередніх творів Равеля. Тут наявна особлива цікавість до іспанського музичного фольклору, його образної сфери  та всього арсеналу музично – виразних засобів.

2.Разом з тим новим в творі є метод і принцип симфонічного розвитку, відмінні від принципів К. Дебюссі. Це приклад грандіозності замислу та масштабів симфонічних варіацій на одну тему.

3.У кожній з вісімнадцяти варіацій майже в цілому збережена мелодика й ритм. Завдяки цьому М. Равель досягає напруженості й розгортання основного образу, надає йому в кінці твору зовсім нового значення

 

                                ( на сцену виходить вчитель музики)

Учитель. Цей твір викликав у мене такі поетичні рядки:

 

                             Я слухаю Равеля, «Болеро»,

                             Пронизують думки і болеслеві муки,

                             І заглядає флейта в чарівне вікно,

                             І серце полонять ці неповторні звуки.

А барабан вистукує свій ритм,

Захоплюючи враз іспанським духом,

Равель! Цей танець не повторений ніким

Тривожить й холодить невпинним рухом.

                             О «Болеро»! Сміливий рух вперед.

                            Танок-хода, напруга, міць і сила.

                            Передає наснагу в духових - кларнет,

                            Яскрава тема, темпераментна, грайлива.

                                                Дарує радість голосний тромбон,

                                                Дивує неповторна група струнних.

                                                Валторна гордо додає «фур-он-он»,

                                                Нове життя іде від звуків мудрих.

                           У танці варіацій вісімнадцять лиш.

                           Та вміщено у них усі дарунки долі,

                            І скільки б ти не слухав звуків тих,

                            Не буде забуття, я впевнена, ніколи. 

 

4. «Болеро» є прикладом цілісного й послідовного втілення драматичного задуму. Розвиток образу в танці побудовано за принципом єдиного. Майже без відступів та спадів, без контрастів, наростання з кульмінаційною вершиною в самому кінці твору.

5.У задумі « Болеро» було покладено яскраву оригінальну  тему, написану Равелем, а не запозичену з народних мелодій. У творі поєднано неповторно індивідуальний колорит, мелодичну пластику й красу з характерними рисами іспанського народного танцю.

 

                                      (Учні слухають п’яту варіацію.)

 

1.Особливість теми «Болеро» полягає в повільному мелодичному русі, де Равель виключає танцювальній «квадрат» , замінивши його метроритмічною стороною. Важливим в драматургії «Болеро» є самобутній оркестровий стиль. Партитура твору забарвлена новими прийомами використання традиційних інструментів. У цілому в партитурі втілено не тільки новий оркестровий стиль, а й нове оркестрове мислення композитора.

2.Ведуча колористична роль в партитурі належить групі дерев’яних духових інструментів, бо висвітлення теми, доручене саме їй. Мідна група використана композитором під час підготовки кульмінації твору та її відтворення. Не менш важливе місце займає група ударних інструментів. Серед них виділяється партія двох малих барабанів, яким доручена єдина ритмічна фігура, яка збережена до кінця. Вона утворює монолітний стрижень всього твору та оригінальне поліритмічне поєднання з вільною та гнучкою в ритмічному відношенні темою.

3.Струнній групі, суперечачи всім традиціям, надана не зовсім звичайна роль, в основному акомпонуюча. Разом з двома малими барабанами струнна група створює колоритний супровід теми, який достатньо точно імітує звучання іспанських народних інструментів.

4. До заключних тактів М. Равель включив останній оркестровий ефект -  монолітні ударні інструменти: тарілки, великий барабан, тамтам. У зв’язку з цим складається уява, що в кінці твору ввільняється величенна енергія та воля, що накопичувалась протягом довгого часу.

5.Тому завершення сприймається як гімн радості до світла, яке виходить за межі настрою та думок окремої особистості. Сміливість художнього задуму та засоби вираження надають «Болеро» національного характеру, глибоко оптимістичне сприйняття життя та справжній демократизм духу. Саме з цієї причини «Болеро» займає видатне місце у світовій симфонічній музиці ХХ століття.  

 

                                           Учні слухають твір до кінця.

   Дякуємо за увагу.

 

 

Використана  література

 

1. Альшванг А. Произведения Дебюсси и Равеля. М., 1963.

2. Альшванг А. Французский музыкальный импрессионизм. М., 1945.

3. Гаккель  Л.  Фортепианная музыка XX в.  Л., 1990.

4. Корто А. О фортепианном искусстве.  М., 1965.

5. Крейн Ю. Морис Равель. Сов.музыка,  1957 №12.

6. Крейн Ю. Стиль и колорит в оркестре. М., 1967.

7.  Лонг  М.   «За роялем с М. Равелем». Исполнительское искусство зарубежных стран, вып. 9. сост. Мильштейн Я.И. М., 1981.

8. Мартынов И.  Морис Равель   М., 1979.

9. Музыка XX века, Очерки ч.I кн.2 ред. Житомерский Д.В.   М.,1977

10. Равелиана. Сов. музыка, 1976.

11. Равель в зеркале своих писем. Сост. Марсель Жерар и 

     Рене Шалю.  М.,  1988.

12. Смирнов В.  М. Равель и его творчество. Л., 1981.

13. Статьи и рецензии композиторов Франции. Л.,1972.

14. Ступель А.   М. Равель.  Л., 1968.

15. Фалья М. де.    Статьи о музыке и музыкантах.  М., 1971

16. Холопов  Ю.   Очерки современной гармонии.   М., 1976

17. Цыпин Г.   Морис Равель.  М., 1959.