Урок теоретичного навчання з предмету "Живопис" на тему:"Закони зображення повітряного середовища кольором"

Конспект уроку

Викладач:

 - Доброго дня всім присутнім на нашому занятті.

Я рада вітати  наших гостей та учнів групи.

Бажаю своїм учням успіху, сподіваюсь на плідну співпрацю та активність.

Всі підготувалися до уроку? Тоді починаємо.

Прошу чергових оголосити про присутність на занятті. Дякую, сідайте. 

Тож приступаємо до роботи, бо, як казав грецький філософ Демокрит, -

«Ні мистецтво, ні мудрість не можуть бути досягнуті,

якщо їм не вчитися».

Отже, я пропоную вам поглянути на екран та відповісти мені, що поєднує всі ці картини?

Адже вони  написані в різних стилях, різними авторами.

                       Очікувана відповідь:  

        (Всі вони зображають пейзажі)

А що таке пейзаж? Хто дасть визначення?

                      Очікувана відповідь:  

       (Пейза́ж (фр. Paysage, від країна, місцевість) — жанр в образотворчому

         мистецтві, в якому об'єктом зображення є природа.)

              А хто з вас згадає, які бувають пейзажі?

           Очікувана відповідь:  

          ( Сільський, міський, морський, індустріальний, гірський, …)

Правильно, існує безліч видів пейзажу. Погляньте, будь ласка на екран. Чи є серед цих робіт сільські пейзажі? Міські? Марина?

                       Очікувана відповідь:  

                     ( Так, під номером…)

Правильно, молодці. Як ви вже , мабуть, здогадалися, на цьому уроці мова буде йти про пейзаж.

      Отже, ми починаємо нову тему програми «Пейзажний живопис».

Тема сьогоднішнього уроку «“Закони зображення повітряного середовища     

   кольором”

      Спочатку  ми ознайомимось  з  історією становлення пейзажу як жанру живопису, а потім  спробуємо розібратись якими законами керуються справжні митці для створення реалістичного живописного пейзажу.

         У вас є опорні конспекти, які ви будете самостійно заповнювати в  ході уроку.

   Уважно слідкуйте, занотовуйте інформацію.  Потім ви зможете відповісти на мої      запитання.     

     Тож, переходимо до першого питання.

1. Історія розвитку пейзажного жанру  живопису

З пейзажними творами и знайомі ще з дитячого садочка, малювали пейзажі в школі.

Це– один з найпопулярніших жанрів живопису А своїм корінням він сягає в сиву давнину. Елементи пейзажу були виявлені в епоху неоліту: малюнки дерев, річок, озер, каменів. Подивіться на ці наскальні рисунки.

         А ось перед вами єгипетські фрески  другого тисячоліття до нашої ери.

Давні єгиптяни, зображаючи сцени з життя, умовно передавали середовище, у якому відбувалися події. Зображення було спрощеним, пласким, часто у вигляді фризу.

         На давньоруських іконах природа теж  зображується схематично. 

 Це такий умовний пейзаж: "пагорби" позначають скелясту місцевість, окремі дерева невизначеної породи - ліс, невеликі будівлі - палаци, храми і т.д.

            Таки самі зображення ми бачимо на українських іконах.

   Аж до XVI-XVII ст. пейзаж в європейському мистецтві був лише тлом  для тематичної картини або портрета

       Як самостійний жанр пейзаж вперше з'являється в середньовічному Китаї ще в   VI ст. У мистецтві Сходу від середніх віків пейзаж як окремий жанр живопису посідав важливе місце. Саме на Сході, де вважали, що «природа – міра всіх речей», виникла потреба передати нескінченність простору: панорами гір, водоспадів, серпанкових обріїв.

А людина сприймалась як невеличка частина цього. Пейзажні твори поєднувалися з поетичними рядками, що їх виписували вишукано – вигадливими у відображенні знаками – ієрогліфами.

Поєднання мистецтва ліній і фарб, слова й каліграфії створювало абсолютну гармонію світу. Не випадково на Сході живопис розміщали на сувоях у десятки метрів завдовжки. Горизонтальний або вертикальний сувій символізував нескінченність простору, що відкривався вгору/ вниз або справа/ наліво.

              Під впливом китайського живопису склався і японський пейзаж.

          Пейзаж як самостійний жанр в Європі формується в епоху Середньовіччя.

Художники звертаються до безпосереднього вивчення натури, пейзаж поділяється на плани(Л. да Вінчі ефект сфумато)

Пейзаж у них стає реальним середовищем, в якому живуть і діють персонажі. І Тим не менше, він все одно залишаеться тлом в портретах і сюжетних композиціях

         У  швейцарського художника К. Вітца в картині "Чудовий улов" (1444, Музей мистецтва і історії, Женева) з'являється пейзаж конкретної місцевості - береги Женевського озера

           На ХIХ ст. припадає розквіт реалістичного пейзажу (природу почали зображувати такою, якою вона є)

Високої поетичностість  характерна і для українських пейзажистів.

        Творчість українських художників С. І. Васильківського, П. О. Левченка, А. Куїнджі, І. Айвазовський, та інших, увійшла в скарбницю світової художньої культури.

        До пейзажних творів належить серія робіт «Мальовнича Україна» Т. Г. Шевченка

А зараз перевіримо, наскльки уважно ви слухали мою розповідь.

                                Оголошується «Блеф-турнір»!

Ви  маєте  погодитись або заперечити твердження відповівши «Так» або «Ні».

Якщо ви не згодні  із ствердженням, то повинні пояснити, чому саме.

1. Пейзаж виник  у середньовічному Китаї у 6-му столітті Дон.ери

2. Пейзаж як самостійний жанр в Європі формується в епоху Середньовіччя, але але все ще залишається тлом для портретів та сюжетних композицій.

3. Ісаак Ньютон першим обгрунтував та застосував на практиці  ефект  “ Сфумато”

4.   З ХVІ ст пейзаж стає  самостійним жанром живопису в Європі.

 4 Серія робіт  «Мальовнича  Україна» Т.Івановича. Шевченка належить пейзажних творів

Правильні відповіді:

1. Пейзаж виник у середньовічному Китаї у VІ -му столітті н.е
2. Пейзаж як самостійний жанр формується в Європі в епоху Середньовіччя,  але все ще залишається тлом для портретів та сюжетних композицій.
3. Леонардо да Вінчі першим обгрунтував та застосував на практиці  ефект  “ Сфумато”
4.   З ХVІ ст пейзаж стає  самостійним жанром живопису в Європі.
5. До пейзажних творів належить серія робіт  «Мальовнича  Україна» Т. Г. Шевченка

     У наш час пейзаж часто використовують як засіб відображення думок і настроїв художника. Утім реалістичні краєвиди цінуються глядачами завжди.

А як створити такий пейзаж? Про це ми поговоримо у другій частині нашого уроку.

 

2 Закони зображення повітряного середовища кольором

 

Серед найважливіших засобів художньої виразності пейзажного живопису є повітряна перспектива

 

Повітряна перспектива - це зміна деяких ознак предметів під дією повітряного середовища й простору.

 

 Повітря – це прозоре середовище,  але прозорість його нестійка, воно змінюється із збільшенням простору, тобто товщиною повітряного шару, із збільшенням вологи, пилу, тиску тощо.

 Огортаючи предмет, повітря змінює його зовнішній вигляд. Зміні також можуть залежати  від особливостей нашого зорового сприйняття, від сонця, від дня чи ночі, пори року, погоди, властивостей земної поверхні. Розглянемо деякі закономірності.

Відомо, що видимість предмета визначається розмірами його зображення на сітківці ока.

Чим ближче предмет, тим більший його розмір, тим більший розмір його зображення на сітківці. Воно, розподіляється на велику кількість світочуттєвих кліток сітківки, подразнює їх, дає більше уявлення про форму предмета та його деталі

. Чим далі предмет від спостерігача, тим менша величина його кутового розміру, тим менше інформації про предмет.

Розглянемо це на прикладі.

 

І.І. Шишкін в картині «Дуби» зображує на зарослій травою галявині високі старі дуби. Їх кора поцяткована глибокими тріщинами. Криві, різко зігнуті гілки розляглися на всі боки і закрили небо тонкою сіткою молодих пагонів. На корі, гілках, виграють дрібні плями й тіні, подрібнюючи та оживляюючи їх.

А тут художник зображає групу дерев. Він окреслює всю їх масу і закриває сірим тоном, трішки виділяє світлотінню товсті стовбури і гілки.

 Не видно ні тонкої павутини гілок, ні листочків ,не видно навіть віддалених дерев – все здається цілісно, великими плямами.

 Ще узагальненим показують дерева, що ростуть далі, злиті в одну сірувато -зелену пляму.

Якщо в середній групі дерев світлом й тіню виявлені найкрупніші гілки, то тут ми не бачимо ні стовбурів, ні гілок, ні листя, тонкою хвилястою лінією легко помічені лише кордони пишних крон.

 Вся глибина простору поділилася на три плани – ближній, середній та дальній.

Все намальоване на першому плані відмічається деталями, тобто чіткою прорисовкою всіх, навіть дрібних елементів; на середньому плані ми бачимо лише великі частини, а на третьому – найвіддаленішому плані, робиться начерк всього в цілому.

Таким чином, зображення простору глибини потребує рішення якісно різних задач.

Із усього сказаного можна вивести перший закон повітряної перспективи: предмети, які знаходяться ближче, сприймаються більш детально, а ті, які знаходяться дальше - схематично; щоб передати правильно простір, предмети які знаходяться ближче, потрібно зображувати детально, а т,і які далі – схематично.

 

*****  Прозоре повітря дозволяє нам бачити на великій відстані. Особливо гарно можна розгледіти те, що нас оточує з високих гірських вершин та пагорбів, а також після літніх дощів.

 Все здається чітким, ясним, світлим та чистим. Наче справді зняли завісу, яка прикривала різнокольорову картину світу. Але рух повітря підіймає в гору дрібні часточки пилу, диму, найдрібніших крапель води і розсіює їх. Ці часточки замутнюють повітря і роблять його менш прозорим. Предмети які знаходяться далі, огорнуті мутним повітрям: губляться дрібні деталі, чіткість меж та контурів.

 

На картині Адамова  можна  ретельно прослідити, як по мірі віддалення губиться чіткість контурів трави та кущів.

Легка прозорий серпанок придає контуру віддалених предметів дивовижну м'якість та плавність.

 Також невизначеність та м'якість контурам предмета надають  туман та похмура погода.

 

З цих спостережень можна вивести другий закон повітряної перспективи: предмети, які знаходяться ближче, сприймаються чіткіше, ніж ті предмети, які розташовані на задньому плані; для передачі простору контури предметів, які знаходяться ближче до нас потрібно зображувати різкіше, а ті, які віддалені від нас-м'якше.

 

***Забруднене або замутнене повітря не лише пом'якшує границі віддалених предметів, воно змінює світлоту поверхонь.

Якщо порівняти освітлені сонцем  скелі переднього та заднього плану на полотні  І.І. Шишкіна «В горах Гурзуфа», можна помітити різницю їх яскравості.

 Світлота віддалених гір померкнула, помутніла із-за мутного повітря. Темніші або потемнівші частини, навпаки, на великій відстані стають світліші.

 Це пояснюється тим, що світло, проходячи крізь помутнівше повітря, відображається на всі боки від каламутних його частин. Так виникає світла завіса, яка покриває темні предмети та тіні, роблячи їх світлішими.

Із спостереження цих явищ, можна вивести третій закон повітряної перспективи: на великій відстані світлі предмети здаються темнішими, а темні – світлішими; для передачі простору віддалені світлі предмети потрібно легенько притінити, а темні - висвітлити.

 

На полотнах Занковського дуже вдало передається велика відстань між скелями першого плану та горами дальнього плану.  Потрібно відмітити надзвичайну важливу деталь: сильне сонячне світло, яке падає на скелі, змушує сяяти їх грані, повернуті до сонця, виблискувати напівтемні поверхні, освітлені ковзаючими променями і викликає густі темні тіні на гранях, що  сховані в глибині чи повернуті у бік, протилежну до сонця. Можна зробити висновок: виникає світловий порганичний контраст. Він чітко виявляє об'ємну форму скель, підкреслює їх вагомість і матеріальність.  Далекі гори освітлені таким же сильним сонячним світлом, що викликає таку саму світлоконтрастну тінь. Але на великій відстані ця контрастність між світлом та тінню зникає. Освітлення поверхності по яскравості стає близьким, затіненим, що робить далину однаково сірою, плоскою, не матеріальною.

Четвертий закон повітряної перспективи можна висловити так: всі ближні предмети володіють контрастною світлвою тінню і здаються об'ємними, все дальнє - слабо виражене світловою тінню і здається площинним; для передачі простору ближні предмети потрібно виражати об'ємно, а дальні - площинно.

Чисте і прозоре повітря не змінює колір предмета, який знаходиться в безпосередній близості від спостерігача, і майже не змінює колір віддаленого предмета.

Але яким би не було чистим та прозорим повітря, воно завжди у своєму складі має каламутні частини. Вони змінюють не лише яскравість, але й колір віддалених поверхонь.

Промінь білого світла, тобто пучок кольорових променів різної довжини, проходить через шари повітря та зустрічаючись із непрозорими частинками, у певний мірі відображається та розсіюється, створюючи світову завісу. Цей серпанок може бути дуже прозорий або каламутний, різнокольоровий або безбарвний в залежності та кількості та розміру цих частин.

Якщо їх кількість невелика, а розміри маленькі, то виникає ледве помітна, дуже прозорій серпанок, що додає віддаленим предметам фіолетового відтінку. Це частіше всього можна спостерігати на великій висоті в горах, де повітря, ледве забруднене дрібними часточками, розсіює лише короткохвильові фіолетові промені.

Із збільшенням товщини повітря, а разом з цим і кількості дрібних часток, в ньому відбувається розсіювання не лише фіолетових, але і інших короткохвильових синіх та блакитних променів. (слайд)

 Синіше повітряна і блакитний серпанок, закутавши дальні предмети, надають їм сині та голубі відтінки.

Тому, якщо повітря насичене великими частинами пилу, диму або крапель води, утворюється щільна білуватого кольору димка. По мірі віддалення предмету в глибину вона покриває їх все більше і більше щільнішою завісою, ослабляючи їх колір і розбавляючи його в білястому тумані.

Спостерігаючи ці явища, можемо сформулювати п'ятий закон повітряної перспективи: всі віддалені предмети, прикрившись повітряним серпанком,  набувають кольору цього серпанку - фіолетового, синього, голубого або білуватого; для передачі простору ближні предмети потрібно відображати яскраво вираженими, а віддалені - блідими.

Для предметів, розташованих близько від спостерігача, характерне кольорове різноманіття. Візьмем, до прикладу, пейзажі Ірини исової. Гори. Живописне моделювання ближніх предметів потребує передачі не лише власних кольорів всіх поверхонь, але й кольорів освітлених і затемнених, прямих і вигнутих, повних і вузьких частин, тобто обумовлених середовищем.

Подивимося тепер на живописний стан віддалених предметів. Художник використовує тут лише два-три відтінки коричневого кольору для узагальненення зображення.

Завдяки  цьому всі ближні предмети здаються об'ємними, різнокольоровими та різнообразними, а віддалені - площинними, однокольоровими і одноманітними.

 Ця особливість нашого бачення формулюється в шостий закон повітряної перспективи: всі ближні предмети здаються багатоколірними, а віддален і - одноколірними; для передачі простору ближні предмети потрібно зображувати різними по кольору фарбами, а віддалені - однаковими.

Закони повітряної перспективи допомагають розумно передати простір.  Вони діють не лише на природі. Міський архітектурний пейзаж підпорядковується тим самим законам.

 

 

Первинне закріплення.

Запитання до учнів:

• Як сприймаються ближні та дальні предмети?

 (Всі ближні предмети сприймаються детально, а віддалені узагальнено. Необхідно знати, що предмети, віддаляючись від нас, не тільки зменшуються, але і ніби тануть у повітрі, набувають менш чіткі обриси і меншу контрастність порівняно з предметами першого плану).

•  Як зображувати контури ближніх і дальніх предметів?

(Для передачі простору контури ближніх предметів треба робити різкішими, а віддалені - м'якшими).

Дуже добре. Ми плідно попрацювали на сьогоднішньому уроці.

Найактивніші учні…. отримують відмінні оцінки за роботу на уроці. Молодці.

 Домашнє завдання буде наступним  -  виконати  пейзажну замальовку з урахуванням вивчених законів зображення повітряного середовища.

Всі  зрозуміли ? Є питання до мене?

          Насамкінець хочу зауважити, що сьогодні ми не тільки вивчили закони зображення повітряного середовища в пейзажі, а доторкнулися до справжньої краси і  збагатилися духовно. Як слушно зауважив Оскар Уайльд,-

   «Благо, що дарує нам мистецтво, не стільки в тому, чому ми навчимося, а в тому, якими ми, завдяки йому, стаємо».

А  наш урок закінчено, дякую всім за увагу.