Свято "На гостину до Калини"
Про матеріал
Осіннє свято. Осінь мандрує до Калини по намисто. В ході свята учні знайомляться з символом України - калиною.На гостину до Калини
Мета:вчити бачити красу рідного краю восени, знайомити з рослиною-символом України - калиною, легендами про походження, звичаями та традиціями українського народу, пов’язаними з калиною; розвивати вміння захоплюватися красою; виховувати бережне ставлення до природи, любов до своєї землі, культури свого народу.
Обладнання: кетяги калини, осінні листочки, квіти, віночок для осені, вірші,
пісні, прислів'я про калину, пиріжки з калиною.
Герої: Осінь, Грибочки, Вітерець, Калина
ХІД СВЯТА
Ведуча
Стало гарно навкруги!
В золоті сади й луги.
Хто це так господарює
І довкола все малює?
Діти, хочете ви знати?
Буду вам розповідати.
Селом ходить чарівниця
(Уночі, як вам ще спиться).
В золотому вся вбранні,
Весело співа пісні.
Все у шати одягає,
Золота багато має.
І до чого доторкнеться,
Так те золотом заллється.
Хто красуня та чарівна?
Королева чи царівна?
Діти : Осінь!
Ведуча
Давайте й ми дружно попросимо:
- Заходь до нас, красуня-осінь!
(Заходить дівчинка-осінь у сукні, але без віночка).
Учень
Осінь наша, осінь - золота Ґаздиня.
Неба ясна просинь, пісня журавлина.
Бабиного літа довгі білі коси.
І дорослі й діти люблять тебе, осінь. (М.Познанська)
(Пісня «Осінь у гості не просять»)
Ведуча
Хвалилася ОСІНЬ білолиця:
Осінь:
- Гарна я й весела молоиця
І завзята, до всього уміла.
Не сиджу дуже довго без діла.
Пензлик із фарбами в руки взяла
В шати розкішні дерева вдягла.
Учень
Нарядилась осінь в дороге намисто,
Золоте волосся розплела над містом.
Кольорові фарби вийняла з кишені
і малює осінь жовтим по зеленім.
Здогадатись можна в парку по деревах:
Є червона фарба, є в неї рожева...
Ще й відтінків різних безліч осінь має,
А стрункі ялини боком обминає...
Їй не шкода фарби й часу ні хвилини -
колються нікчемні сосни та ялини.
(М.Хоросницька)
Ведуча
Осінь знову веде свою мову,
Вихваляється знову і знову.
Осінь
Працьовита, все в мене до ладу,
Груші і яблука достигли в саду,
На городі урожай весь зібрала
І дбайливо в комори сховала.
А ось там, подивіться, в траві
Витикаються грибочки лісові.
Грибочок 1
Я-грибочок лісовий,
Але рвати мене не смій.
Виростаю у травичці,
Поряд - братики й сестрички.
Г рибочок 2
В гарній шапочці-брилі. Проростаю у траві.
Я - малесенький грибочок. Ось ялинка, там - дубочок.
Це усе - мій рідний край, Ти його оберігай!
Ведуча
Чом ти, Осене, сумуєш?
Гарно ж ти господарюєш?
Осінь
Поряд з тим дуже сумно мені.
Бо птахи не співають веселі пісні,
Журавлі вже летять в теплий край,
В синім небі курличуть: «Прощай».
Листя в тихому вальсі кружляє І повільно під ноги лягає.
(Під музику діти виконують танець з листочками)
Ведуча
Де не візьмись - Вітерець-пустунець -
Вдатний, бравий хлопчик-молодець. *
Налетів, закрутився, покружляв
І тихесенько Осені сказав:
Вітерець
Чом сумуєш ти, осінь-красуне,
Маєш ти розкішну сукню.
Ось листочок тобі, ще листочок –
І тепер в тебе є ше й віночок.
(одягає Осені віночок)
Осінь
Та мені віночка замало,
Я б намисто пошукала.
Вітерець
Не журись, я по світу літаю,
І новини довкола всі знаю.
Чув, калина скликає на свято
Бо намиста у неї багато.
Ведуча
Вітер Осінь підхопив і у танці закрутив
(танець Вітру і Осені)
Ведуча З Вітром Осінь покружляла Та й до калини помандрувала.
Ведуч а
А ось і червона калинонька,
Українська дівчинонька.
Навесні білим цвітом квітувала
І до сонечка долоньки простягала.
Осінь листячко позолотила,
Кетяги червоні поналивала.
Всіх запрошує калина на свято,
Бо у неї намиста багато.
(до Калини) - Калино-дівчино, чому та прибралась?
Калина: - Бо до свята готувалась.
Ведуча
Ой, яка ж гарна та пишна
Калина на свято вийшла.
Калина
Я-калина,
Я-краплина
Твого серця, Україно!
Я — тонесенька стеблинка.
Я — дівчинка-українка.
Всіх запрошую на свято,
Бо намиста є багато.
Ведуча
Ви приходьте усі на гостину,
Привітайте зі святом калину.
До Калини поближче підійдіть
І намистечко в неї просіть.
Учениця (в українському вбранні)
Ось калина над рікою
Віти стелить по воді.
Хто це щедрою рукою
їй намистечко надів?
Червонисте, променисте,
Розквітає як огні.
Дай хоч трішечки намиста,
Калинонько, і мені...
(М. Познанська)
(Калина одягає дівчиноньці намисто)
ВЕДУЧА: Нумо, дружно танцювати,
Калину ті святом вітати.
В хоровод веселий станемо.
Пісню заведемо.
(Калина одягає дівчиноньці намисто)
ХОРОВОД «ОЙ ПІДЕМО В САДОК НА ДОЛИНУ»
ВЕДУЧА : Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У нас за популярністю символ калини не має рівних.
Прислів’я каже: «Без верби і калини - немає України». Бо й дійсно важко уявити нашу Україну без цього розлогого куша. Тому в Україні багато населених пунктів з назвами Калинівка, Калинове. Калина зустрічається на лугах, узліссях, в наших гаях, її можна побачити в кожному селі за тином чи біля криниці, на березі водойми чи біля хати.
Давайте послухаємо легенди, звідки калина взяла своє ім’я, чому її вважають символом України.
Учні розповідають легенди.
Легенда 1 Це було тоді, коли на Україну нападали турки та татари. Вони вбивали старих людей, малих дітей, а молодих дівчат забирали в полон. Дівчата не корилися неволі. В одному селі вони помітили дуже вродливу дівчину, захотіли її спіймати. Вона втікала, зачепилася за кущ своїм намистом і впала. Разок червоного намиста розірвався і розсипався. Дівчина загинула, а на тому місці, де розсипалося намисто, виросли прекрасні кущі з червоними кетягами. Їх назвали калиною.
Легенда2
(Збірник творів «Позакласнс читання» 4 клас (Тернопіль: Навчальна книга - Богдан) Легенда «Калина і дівчина», ст.. 18)
( Або інша за вибором)
ВЕДУЧА
Полюбила калина українську землю, а люди полюбили калину за її пишну вроду і цілюші властивості. Навесні квітує калина білим цвітом, немов наречена в пишному вбранні. А восени променіє червоними кетягами, мов дівчина одягла сто разків намиста.
Учениця
У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Задивляється у воду
На свою хорошу вроду.
Ведуч а
Дуже полюбив калину великий український поет Т.Г.Шевченко, тому й
оспівував її у своїх творах. У своєму «Кобзарі» він вжив аж 385 разів слово)
«калина».
Учні
Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину;
Над водою гне з вербою
Червону калину.
Тече вода з-під явора
Яром на долину;
Пишається над водою
Червона калина.
Зацвіла в долині червона калина,
Ніби засміялась дівчина-дитина.
Любо-любо стало. Пташечка зраділа І защебетала... (Т.Шевченко)
(Пісня «Калинонька»)
Ведуча
Калина - символ достатку, працелюбності. Калина - вірна супутниця людині протягом усього життя. З її деревини виготовляли колиски, а матері колиха своїх дітей, сидячи під калиною.
Пісня «На калині мене мати колихала» (виконує батько)
Ведуча
А які чудові сопілки з калини вирізали !
Учень
Мій дідусь зробив сопілку
Із калинової гілки-
Як заграє, як заграє...
Скільки він мелодій знає!
Я насміливсь запитати,
Де він так навчився грати?
Посміхнувсь дідусь лукаво:
- У калини біля ставу.
Ведуча
Весільний коровай обов’язково прикрашали калиною. З червоною калиною порівнювали красу української дівчини. Калина була символом дівочого кохання, вірності.
Калина - це і пам'ять про матір - найдорожчу людину. Мамина калина росте біля хати - сюди прилітає зозуля кувати.
Калина - це пам'ять про тих, хто не повернувся до рідного дому.
Живе калина у народі і житиме вічно у піснях, віршах, прислів’ях.
Пісня « Ой, у лузі червона калина.»
П р и с л і в ’я (Розказують діти)
Пишна та красива, як червона калина.
Убралась в біле плаття, як калина в білий цвіт.
Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.
Посадиш калину коло хати - будеш долю щасливу мати.
Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.
Ведуча
Не було в народній медицині кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай.
Недарма серед людей можна почути : «Червона калина від ста хвороб рятує».
Калина - це харчова, медоносна рослина. З неї готують варення, повидло, киселі, мармелад, пастилу, начинку для цукерок.
Не лякає калину ані осіння непогода, ні зима з її холодами та морозами. Стоїть, радіє, пишається своїм вбранням та червоним намистом.
Учень
Вже жахав мороз калину:
Побілієш ти, як сніг,
Заморожу до загину.
Заморозити ж не зміг.
Червоніла, пломеніла,
Ґрона жевріли, як жар.
Не лякалась, не біліла —
Не калина, а пожар.
А коли прибігли діти,
любо мовила вона:
- «Ви мене в коші беріте,
Я морожена — смачна».
Зустрічали з пиріжками
Свій новий щасливий рік.
І солодкими цівками
Лився їм на губи сік.
Ведуча
Ой Калино, Калинонько, ти маленька дівчинонько,
Подаруночки роздай, та не дуже поспішай.
Осені - намисто червоненьке,
дітям - пиріжки смачненькі.
(Калина пригощає всіх смачними пирогами)
Ведуч а
Посадіть калину коло школи.
Щоб на цілий білий світ
Усміхнулась щиро доля.
Материнський ніжний цвіт.
Посадіть калину біля тину,
Щоби лагода цвіла.
Буде щедрою родина -
Буде честь їй і хвала.
Посадіть калину коло хати
Щоб на всеньке на життя
Стане кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.
Посадіть калину коло школи.
А щоб цвіт її не стерся, не зів’янув в спориші.
Посадіте коло серця.
Щоб цвіла вона в душі. (АЛистопад)
Осінь
Шкода з вами розлучатись.
Та прийшла пора прощатись.
Буду далі мандрувати.
Та в природі лад давати.
Ведуча
Осінь мрійна. Осінь мила
Все багрянцем притрусила.
І сама в барвистім листі.
Ще в калиновім намисті
Відійшла в ранкову пору
За високу темну гору (Ліна Костенко)