Свято-прощання з початковою школою

Учитель.    Добрий день, шановні гості і дорогі діти! Дозвольте гостi i розпочати наше шкiльне свято - свято прощання з початковою школою. Це перехiд на нову сходинку в нашому життi, а отже, дуже важлива, визначна подiя.

                       Вiтаю всiх вас зi святом! Нехай цей день, цей випускний бал запам’ятається вам i стане приємним спогадом у майбутньому.

 

Ведуча.          Добрий день, шановні гості!

                          Раді вас вітати!

                          Всі бажаємо здоров’я

                          Й щастя повну хату.

 

Ведучий.

                          Дорогі мами, тата, дідусі й бабусі!

                          Ми сьогодні зустрілись в тіснім нашім крузі

                          На радісне свято – веселе, чудове, -

                          Ваші діти закінчили початкову школу!

 

 

Ведучий.

                         Але стривайте! Яке ж свято без випускників початкової школи? Тож давайте запросимо їх на урочисту лінійку!

 

Ведуча.

                        Злинь же, музико, в   небо гучніше,

                        В добру пору лунай, в добрий час,

                        Вище голови! Йдіть веселіше!

                        Бо усі вже чекають на вас!

 

(Звучить музика. Заходять учні 4 класу.)

(Ведучі називають імена і прізвища  випускників)

 

 Ведуча.           

                       Знайомтеся! Якщо ви, звичайно, незнайомі.

                       Веселі, дружні, пустотливі,

                       Трішечки галасливі!

 

 

Ведучий.     Початкова школа — мрій країна.

   Тут вперше все: знання і відкриття.

   І саме звідси йде у світ дитина

                        В своє прекрасне  світле майбуття.

 

Ведуча.         Країна мрії - ніби Всесвіт цілий,

    І перші почуття, і пізнання себе.

                         Тут вперше все: любов і   дружби сила,

                         Краса землі і небо голубе.

 

 

Ведучий.      І відчуття, що ти на цій Землі - людина,

               І маєш праведним шляхом  іти,

                         Що ти — природи крихітна частина,

                         І світ навколо мусиш берегти.

 

Ведуча.         Весна у літо перейшла так плавно,

                         І час розлуки настає для вас.

                         Здається, ніби зовсім ще недавно

                         Ви малюками йшли у перший клас.

 

Ведучий.      Як мить одна пройшло чотири роки,

                         І нам із вами розлучатись час.

                         Великі зроблені в навчанні кроки,

                         У вересні підете в п'ятий клас.

 

Ведуча.         Щоб вчитися і світ цей пізнавати.

                         Йти у життя хорошими людьми,

                         Батькам і вчителям допомагати -

                         На все це сподіваємося ми.

 

Ведучий.      Прийшла така вже пора,

                         Що розставатися нам пора.

                         Але не сумувати тут зібрались,

                         А пригадати, як все починалось.

 

                              (Звучить пісня «Колискова»)

 

Учениця.

                        Тихо...Тихіше! Народилась дитина,

                        Гарненька така на вид.

                        В згортку білих пелюшок

                        Мирно в ліжечку спить.

                        Спи, моя крихітко,

                        Пташечко гожа моя.

                        Люлі, люлі, люлі,

                        Хай ніякі печалі

                        Не тривожать душу дитячу твою.

                        Ти не побачиш ні горя, ні муки,

                        Долі не стрінеш лихої.

                        Спи, мій голубчику, спи, мій синочку,

                        Спи, мій дзвіночку.

                        Хай крізь роки будеш ти найщасливішим,

                        Коли підростеш.

                        А поки...

 

 

Ведуча.       Ви ще не ходили до школи. Яким було тоді життя?

 

                                                 Інсценізація

( Батько сидить читає газету. Заходить дочка.)

Дочка. Тату, а чому іде дощ?

Тато. Підеш до школи – дізнаєшся.

Дочка. Тату, а у Баби Яги є бабенятка?

Тато. Звідки я можу знати.

Дочка. Тату, а навіщо коняці коси не плечах?

Тато. Запитай у коняки.

Дочка. Тату, а мотоцикл любить цукерки?

Тато. Не знаю, я його не запитував.

Дочка. Тату, а ти не сердишся, що я в тебе про все запитую?

Тато. Що ти, моя дитинко? Як можна? Адже, чим більше ти запитуватимеш, тим більше будеш знати.

( Дочка виходить)

Тато. От вже непосидюче. Хоч би швидше тебе до школи відправити!

 

                          (Звучить пісня «Країна дитинства»)

 

Ведуча.   

                     Ось і настав час, коли ви пішли у 1 клас.

 

Учень.

                     Ми, маленькі зернятка, прийшли в школу свою.

                     Хвилювався, як ніколи!

                     Хвилювався я весь час!

                     Бо тоді я йшов до школи

                     Перший раз у 1 клас.

 

Учень.

                     Ми пам'ятаєм, було навкруги

                     Море із квітів і звуків.

                     Із теплих маминих рук  учителька  взяла мою руку.

                     В той день світило сонце ясно,

                     І осінь шелестіла за вікном.

                     І вчителька звернулася до класу:

                     -Любі мої діточки! Навчання розпочнем.

 

Учениця.

                      Наче весела родина,

                      Всі ми зайшли в світлий клас.

                      І отоді й почалося

                      Нове життя для всіх нас.

 

Учень.              

                      Ми всі були смішними малюками,

                      Коли зайшли уперше у свій клас,

                      Одержали ми зошит з олівцями,

                      За парту сіли перший в житті раз.

 

Учень.

                        Для зору все було таке незвичне,

                        І вчительки усміхнене обличчя

                        Здалося найпривітнішим мені,

                        І палички у зошиті тонкому

                        Я написав рівненькі і прямі.

 

Учень.

                        Щасливий біг із школи додому,

                        Букварика тримаючи в руці.

                        Отак все починалося святково і бентежно,

                        Тоді настали будні: уроки і обмеження.

 

Ведуча.

                        І знову  дружно ви перейшли до 2 класу.

 

Учень.

                        Літера перша і перше слово

                        Перша тривога і перша оцінка

                        З книгою перша серйозна розмова

                        Читати навчився наш дружний клас

                        Настала пора перейти в 2-й клас.

 

Учень.

                        Ми побували в країні Додавання,Віднімання,

                        Ділення і Множення.                                                                                                                                                                                 с                      Подорожували дорогами рівнянь і нерівностей, розв’язували                     м                     задачі і приклади. І розвивали своє мовлення.

 

Учениця.

                       На уроці рідну мову

                       Зараз будемо вивчать,

                       Розбирати кожне слово,

                       Щоб її нам краще знать.

                       Бо вона нам найрідніша

                       Зрозуміла і ясна

                       Поетична, найсвятіша

                       І чарівна, як весна!

 

Учень.

                       То ж вивчаймо рідну мову

                       Вже тепер, з маленьких літ

                       Українське наше слово

                       Хай звучить на цілий світ!

                       Ми всі засвоїли чудово

                       Прикметник, суфікс, дієслово.

                       Диктантів купу написали

                       Освіченими дуже стали.

 

Ведуча. 

                       Ось і 3 клас зустрів вас.

 

Учениця.

                       Пройшов перший рік і другий,

                       Все третій наступив.

                       Здається, всього навчились

                       Ми - маленькі школярі.

 

Учениця.

                        На порозі - третій клас

                        Теж порадував він нас!

                        Жарти пустощі і сміх,

                        Праця, радість і успіх!

 

Учень.

                        Уроки всі свої учили

                        Із групою, і вдома.

                        А часом вчили на перервах –

                        Усім ця річ відома.

 

  ( Хлопці- випускники  співають пісню на мотив пісні "Черемшина” )

 

Знов до класу вчителька заходить,

Ясними очима всіх обводить,

І мене до дошки викликає,

Про домашнє завдання питає.

 

Приспів:

Я книжки закинув, та й не вчився,

Телевізор цілий день дивився.

Ось стою, зітхаю, нічого не знаю,

Двійку заробив.

 

Ведучий.

                       Нарешті ви в четвертому класі.

                       Ви стали такі дорослі та розумні.

                       Багато вже дізналися.

 

Учениця.

                       Ось четвертий дзвінок нас

                       в дорогу покликав.

                       І весело, й сумно усім водночас.

                       І як не хитруй, ми вже стали великі,

                       Всі перейшли у 4-й ми клас.

 

Учениця.

                       В світлий, ще ранковий час

                       В свій просторий , гарний клас

                       Ми приходимо завжди в строк.

                       Там багато наших друзів,

                       У тіснім веселім крузі

                       Починається урок!

 

Учень.

                      Сумно нам не бувало ніколи,

                      Бо цікавий в нас кожен урок!

                      Родом ми з початкової школи -

                      В життя робимо перший свій крок.

 

Учень.

                     І скінчився у нас вже останній урок,

                     По школі пролунав останній дзвінок.

                     Сьогодні востаннє 4 наш клас,

                     І школа чекає у п’ятому нас.

 

Ведуча.

                    А зараз у нас весела перерва.

 

Учень.

            Учитель.

         - Дмитрику, де народився Тарас Григоро¬вич Шевченко?

         -  На 25-й сторінці читанки!

 

 Учень.

                Учитель.

                - Антоне, які ти знаєш теплі й лагідні слова?

                Учень (говорить, одночасно загинаючи пальчики).

                - Шуба, рукавички, чай...

 

Учень.

             Учитель.

             - Діти, як треба зберігати читанку, щоб вона завжди була новою і                 чистою?

             Учениця.

             -  Краще її зовсім не носити до школи!

 

Учениця.

              Учитель. Женю, якщо я тобі дам три груші, то як ти їх розділиш на  п'ятьох дітей

              Учень.

              - Зварю компот.

 

Учениця.

               Учитель. Катю, припустімо, у твого брата п'ять яблук, а ти в нього      два забереш. Який буде результат?

               Учениця.

              - Він мене відлупцює.

 

Учениця.

                Учитель. Діти, перекладіть з української мови  на російську слова:  морква, квасоля, цибуля за зразком: картопля — картофель.

                 Усі (разом). Картопля — картофель, морква —мор-кофель,   квасоля — квасофель, цибуля — цибуфель.

 

Учень

                 Учитель. Як на твою думку, Женю, штани — слово в однині чи у множині?

                 Учень.

                 - Я так собі міркую, що верхня частина в них — однина, а нижня  — множина.

 

 Учениця.

                   Учитель. Скажіть, чим відрізняються свійські тва¬рини від диких?

                      Учениця.

-  Дикі тварини ніколи не віддають до¬бровільно молоко та яйця.

 

Учень.

                       Чотири перших роки промайнуло,

                       Тих незабутніх шкільних літ.

                        І сьогодні, мов пташата з гніздечка,

                        Ми летимо у доросліший світ.

 

Учень.

                        Сьогодні свято, свято урочисте -

                        Ми закінчили вже 4 клас.

                        Над нами небо сонячне і чисте,

                        І сто доріг попереду у нас.

 

 

Учениця.

                       Школа наша весела, чудова,

                       Поспішали до неї щодня!

                       І хоч зветься вона — початкова,

                       Та дала нам ґрунтовні знання.

 

Учень.

                       Ці чотири роки всі ми разом йшли,

                       Хвилювання й радість поділяли!

                       Разом і навчались, і росли.

                       І свята всі дружно відзначали.

 

                  (Звучить пісня «Дякую тобі,рідна школо»)

 

Учениця.

                      Сьогодні на нашому святі

                      Ми хочемо все і всіх згадати,

                      Коли опинились тут вперше,

                      Хто радий був нас тут зустріти.

 

         (Вибігає Лінь у прозорому вбранні, з накидкою на плечах)

 

Лінь.

                   Це  ж ви про мене  вирішили згадати?

 

Учениця.

                        А ви хто?

 

Лінь.

             Ой, лишенько моє! Я ж  завжди з ким-небудь з вас жила, дружила, так оберігала від роботи,  щоб не перетрудилися...і на тобі, яка чорна невдячність! На свято не запросили, навіть не знаєте хто я! І це ви так зі мною вчинили? А я ж ваша дорогоцінна Лінь!  Як ви там будете без мене? Збираєтеся йти, а вам без мене аж ніяк не можна, дорогенькі.

 

Учень.

              Іди геть! Нам без тебе не просто можна, а треба йти. Тебе ми мусимо залишити. Ти знову нам будеш заважати, знову ненависні низькі бали принесеш. Іди геть! Побула з нами, доки ми були маленькі, і досить. Іди геть!

 

Лінь.

               Ви чули? А ще кажуть, що вони виховані, підросли, а як розмовляють зі старшою жінкою, ой лишенько ти моє, що маю робити?  Я ж сама жити не можу, пропаду... Цього допустити не можна...

(Лінь лащиться до кожної дитини, а всі відскакують від неї.)

 

(Усі хором.)

 

Йди від нас, погана Лінь,

Йди й не повертайся.

Пропади назавжди!

Згинь! Навіть не старайся

Повернутися до нас,

Нам тебе не треба.

Ми тебе у п’ятий клас

Не візьмем до себе!

 

                                 (Лінь з плачем вибігає)

 

Ведуча.

                  Давайте продовжимо наше свято.

 

Учениця.

                  А у вікна школи заглядали весни,

                  Всі ми підростали аж на цілий рік.

                  В початковій школі так було чудесно,

                  Дням у ній цікавим не вели ми лік.

 

 

Учень.

                    Спасибі керівництву школи

                    За те, що школа – дім наш рідний.

                    Не підведемо її ніколи,

                    Її ми слави будемо гідні.

 

Учениця.

                    Директор у школі – фігура центральна,

                    Як кажуть в народі – всьому голова!

                    Директор на місці – то й школа у шані,

                    І як він скерує – так підуть діла!

 

Учениця.

                     Як і в кожній школі є у нас директор,

                     Що прийшов нас привітать.

                     І для цього ми повинні

                     Радо слово їй надать.

 

Ведуча.

                     Слово для привітання надається директору школи Бондар Лідії Іванівні .

 

                      (Діти дарують квіти)

Учень.

                      Хоч сьогодні в нас і свято,

                      Тільки є одна печаль,

                      Вчителька не йде у п’ятий.

                      Розлучатися так жаль!

 

Учень.

                      Мене до школи мама привела,

                      Та вчительці, як скарб, передала.

                      Так гарно й радісно було в той день мені,

                      Бо з того дня матусь вже мав я дві.

 

Учениця.

                      Прощавай, наша вчителько,

                     Ми сьогодні від тебе ідем.

                     Та сюди ще не раз повернемось,

                     Свою радість тобі принесем.

 

Учениця.

                     Ми любим свій дім і добру, рідну школу,

                     Учительку – за щирість, теплоту.

                     Для нас ти будеш завжди молодою,

                     І ми нізащо не забудемо тебе.

 

Учениця.

                     Ой, нема де правди діти,

                     Було всяке серед нас:

                     Той у школі звик шуміти,

                     І запізнюватись в клас.

                     Той урок не хотів вчити,

                     Ви хвилювалися за нас.

 

Учень.

                     Пустували не раз і не два,

                     І уроки зривати уміли,

                     В вас боліла від нас голова,

                     Але ви все одно нас любили.

 Учень.

                      Та такого не було,

                      Щоб робив це хтось на зло,

                      Бо усі ми повсякчас,

                      Дуже-дуже любим вас!

 

Ведуча.

                       Слово для привітання надається першій вчительці  4 класу Мокич Юлії Василівні.

 

Учениця.

                       Ми всі закінчили четвертий свій клас,

                       І старше життя вже чекає на нас.

                       Але ми сьогодні в останнє свято

                       Велике "спасибі” повинні сказати

                       Всім вчителям в урочистий цей час,

                       За те, що навчили ви добре всіх нас!

 

Учень.

                       Учителі найкращі, рідні,

                      Ну як не дякувать вам в цей час

                      За те, що розум, щирість, вміння –

                      Все віддавали ви для нас.

 

Учениця.

                      Спасибі усім, хто працює у школі

                      За ласку, увагу, турботу й привіт!

                      Ми всі полюбили цей рідний куточок!

                      І тут нас навчали про весь білий світ.

 

Учениця.

                      Хто наводить скрізь красу?

                      Дуже любить чистоту?

                      Працю любить над усе?!

                      На місця розставить все,

                      Гарно вимиє підлогу, підбирає папірці,

                      Підмете усі кутки?

                      Техпрацівниці нашій за це

                      Ми даруєм найкращі квітки!

 

 

Учениця.

                      Свої надсилаємо вам привітання,

                      Найкращі прийміть від нас побажання.

                      У святковий, веселий і радісний час.

 

                              (Пісня   «А я бажаю вам добра» )

 

Ведуча.

Погляньте, діти, на своїх батьків, їхні очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлась тривога, бо попереду ще стільки випробувань! І батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі.

 

Ведуча.

То ж любіть своїх рідних, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість гордитися вами! Зробіть так, щоб передчасні зморшки не лягли на їхні прекрасні обличчя, щоб їхні серця були спокійні за вас!

 

Учень.

                      Ми хочемо привітати мам і тат, 

                      Що разом з нами початкову школу

                      Сьогодні закінчили, з днем оцим,

                      Трохи сумним, але таким святковим!

 

 Учениця.

                     Прийміть наш букет із пошани й любові.

                     Вклоняємось низько і дякуємо щиро

                     За ласку і ніжність, за мудрість і віру.

 

Учень.

                     Бо без батьків чого ми в світі варті,

                     Без маминої ласки і тепла

                     І без батьківської строгості і жарту,

                     І без свого родинного тепла.

 

 Учениця.

                    Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

                    Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

                    Мамонько рідна, моя дорогенька,

                    Я над усе тебе в світі люблю!

 

Учень

                  Писали з нами твори вдома,

                  І як встигали, невідомо,

                  При цьому готувати їсти,

                  Білизну прати, місити тісто.

 

 

Учень.

                 Нести домашнії турботи,

                 Ходити на свою роботу,

                 І залишатися на диво

                 Красивими і молодими.

 

Учень.

                   Татку, татусенько, таточку, тату,

                   Кращого в світі немає навкруг!

                   Татоньку, хочу тебе я обняти –

                   Ти – мій порадник, заступник і друг!

 

                               (Пісня «Батьки мої»)

 

Учень.

                   Я й до бабусі з любов'ю звертаюсь:

                   Бабцю, бабуню, бабусю моя!

                   І до бабусиних рук притуляюсь,

                   І відчуваю в них лагідність я.

 

Учень.

                  Й до дідуся я іду по науку:

                  Діду,дідуню, навчи в світі жить!

                  Він на голівку кладе свою руку,

                  Голос струмочком сріблястим біжить.

 

Учень.

                 Ми любим бабцю, діда, маму й тата,

                 Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,

                 Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

                 І щоб в житті ніколи не хворіли.

 

Учень.

                 Хоч часом ми буваємо нечемні,

                 І дуже ви хвилюєтесь за нас,

                 Але у серці знаємо, напевно:

                 Ми більше радуємо вас.

 

 

 

Учениця.

                В день цей святковий і чудовий

                Нехай вам сонце ллє тепло до ніг,

                Радості вам, щастя і здоров’я

                На роки, на довгий, довгий вік!

 

Ведуча.

               Слово для привітання надається  мамі випускника  Калитюк Людмилі Адамівні.

                                             (Дарують квіти)

 

Ведуча.

                Дорогі випускники! Для вас ваші мами хочуть дати пораду. Для музичного привітання слово надається вашим мамам: Кошелюк Зоряні Анатолівні та Невірець Олені Лукашівні.

                              (Виконання пісні «Мамина порада»)

                                       (Мамам дарують квіти)

 

Учениця.

                     А майбутнє веселкою грає

                     Вабить, кличе, чекає на нас.

                     Час летить, невблаганно минає

                     І ось ми покидаєм цей клас.

 

Учениця.

                     Тож прощавай, четвертий клас!

                     Ти замалий уже для нас!

                     Та ми повернемось не раз

                     Думками в наш четвертий клас.

 

Ведуча.

                  Слово для привітання надається наймолодшим школярам – першокласникам.

 

                                       ПЕРШОКЛАСНИКИ

 

1. Ось які великі стали! Просто тьоті й дяді!

І сьогодні ми, найменші, вас вітати раді!

Бо у п’ятий клас підете, на шляхи широкі,

Ну, а нам іще учитись довгі-довгі роки…

 

2. Скільки ж треба каші з’їсти, щоб такими стати?

Кілограмів, мабуть,триста, щоб вас наздогнати?

 

      3.  Зібрались дружно ми на свято 

            Сьогодні в урочистий час,

            Щоб вам удачі побажати 

            І провести у 5 клас. 

 

       4. Чотири роки вже минуло,

            Як прийшли ви в перший клас.

            Вам сьогодні, мабуть, сумно,

            Що уже йдете від нас.

 

       5. Вчительку не підведіть,

           В п’ятий клас ви гідно йдіть.

           Думаю, іще не раз

           Вас зустріне оцей клас.

       6. Просимо вас : пам’ятайте,

           Нам в усьому приклад ви.

           Не лінуйтесь, не пустуйте,

           Не втрачайте голови.

 

       7. Ми вітаємо вас щиро,

            Дорогі випускники!

            Зичимо вам сонця, миру,

            Щастя на усі роки!

 

         8.Ідіть, навчайтесь,

            Розуму набирайтесь,

            З лихом не зустрічайтесь.

            Хай вам щастить!

 

Ведуча.

               Право передати «естафетний ключ знань» першокласникам надається учениці  4 класу – Мокич Мирославі.

 

Учениця.

Я бажаю вам гарно вчитись

І ніколи в житті не лінитись,

Бо найкраще тому в світі жити,

Хто з науками вміє дружити.

Хай для вас лиш сонечко сяє,

Хай біда вас завжди обминає.

 

Учень.

                     Спасибі скажемо усім,

                    Хто научив любить цей дім,

                    Ту вулицю, де ми живем,

                    Все, що Вкраїною зовем.

                    Спасибі всім, хто дбав про нас

                    У цей скрутний, нелегкий час.

Разом.      Спасибі! Спасибі! Спасибі!

 

                        (Звучить пісня «Червона калина»)

Учень.

                    У нас усіх прощальний настрій,

                   Ми схвильовані украй.

                   Кажемо «Середня школо, здрастуй!

                   Початкова, прощавай!»

 

Учениця.

                   Стежинка в’ється і в’ється,

                   Пошмагана батогами трав,

                   Посріблена ранковими росами

                   Як хочеться швидше ступити на неї

                   Ось ми ступили і вже не сила спинитись

                   Ідемо, ідемо навіть озирнутися важко

                   А стежина кличе далі і далі

                   Куди веде? Куди кличе нас?

                   Тихо і непомітно, крок за кроком,

                   Привела нас чарівна стежинка до 5 класу.

 

Ведуча.

                   А зараз для наших випускників звучить прощальний вальс.

                                          (Діти танцюють  «Вальс»)

 

Ведуча.

                     На цьому наше свято закінчене.

                     На все добре. Дякуємо за увагу!!!