Свято «Прощавай початкова школа»

Свято «Прощавай початкова школа»

Після вступних слів вчителя

-Ми розпочинаємо свято

Всі: Прощавай, початкова школа!

-Нашім рідним батькам, шановним гостям

-Щирі вітання!

-Дружні

-Веселі

-Старанні

-Допитливі

-Чемні

-Трішечки галасливі

-Трішечки пустотливі

-Ваші донечки(роблять крок вперед дівчата)

-Синочки(роблять крок вперед хлопці)

-Учні, що гарно засвоїли усі науки початкової школи

Всі: Наш 4-В клас

-У нас сьогодні свято радісне, чудове

-Ми успішно закінчили початкову школу

-То ж батьки і вчителі, порадійте за нас, ми успішно перейшли

Всі: У п’ятий клас!

-Хай пісня тут лине,

Хай спів тут лунає

У кожного з нас

Хай усмішка сяє!

Пісня

Джентельмени 

-Панове, невже у нас випускний?

-Так, сер, 4 роки – це не жарти

-А пам’ятаєте, панове, якими малюками ми прийшли у перший клас? Нічого не вміли.

-Так, сер, цілком вірно, я ось, наприклад, шнурки не міг зав’язувати, але нічого, в мене ще попереду є сім шкільних років, навчусь.

-А може і не сім, подивимось що вирішить міністр освіти

-Тем паче все попереду

-Колись я не міг навчитися вимовляти букву «ер», а тепер запросто – риба!

-А я так довго плакав за дитячим садком

-А тепер?

-А тепер буде сумувати за початковою школою.

-А яка у вас, сер, заповітна мрія?

--Я, панове, мрію стати художником

-А я буду закрійником

-Що, будеш відкривати і закривати двері?

-Ну що ви, сер, я мрію кроїти та шити зручний та модний одяг.

-А я хочу стати солістом

-Невже, сер. Ви співаєте як Басков?

-Ну що ви, сер, я просто мрію солити огірки та помідори і відкрити свою фірму.

-Я вам чесно скажу, життя в нашій школі чдове, яскраве і дуже цікаве, і мрію я давно про життя таке зняти кіно.

-Кіно?

-А що, панове, цікава ідея, а чи можна?

-А чому б ні, в мене і назва є: « Як підійшли ми до 5-го класу»

Дівчинка: Одже,  досить розмовляти, увага час прийшов мотор включати.

-Дубль перший: Маленькі, гарненькі – прощавайте!

 

Ми перегорнемо лист  

Життя шкільного враз

Вже зараз ми випускники,

Але колись до школи йшли,

Усі у перший клас.

 

Ми всі були смішними малюками

Коли зайшли у перший у свій клас.

Коли дали нам зошит з олівцями,

І нас за парту посадили перший раз.

 

-За час навчання в початковій школі ми вивчили 33 літери українського алфавіту.

-Ми перечитали, недочитали, зачитали до дірок 460 художніх книжок.

-Загубили 40 поганих звичок, 60 авторучок, 30 гривень 48 копійок.

-Над важкими завданнями „поламали” 9 голів, зламали 9 замків у портфелях 

-670 днів разом з ранковим сонцем ми переступали поріг рідного класу.

 -Близько 3 тисячі 200 дзвінків почули  ми за 4 роки. Ми чули їх по різному.

-Але ви не подумайте, що ми весь час розв'язу­вали задачі, вчилися читати, писати.

- Ми навчились вико­нувати правила учнів.

-У нас виросли свої зразкові президенти, художники, музи­канти,танцюристи,  

Танок

 

Частівки 
1-й учень. 
Приготуйте фотоплівки! 
Зараз дружно весь наш клас 
Заспіває ще й частівки 
І для себе, і для вас! 

Приспів: 
Знають всі у школі нас 
— Вас віта четвертий клас. 
2-й учень. 
Ми, звичайно, не найстарші, 
Але вже й не малюки. 
Знають всі: четверті класи 
— Це також випускники. 
Приспів. 
3-й учень. 
Як були ми ще малими, 
Всі казали: малюки. 
А тепер не малюки ми, 
Ми тепер — випускники! 
4-й учень. 
Вже позаду початкові, 
Перейшли у 5-й клас, 
Хай приймає старша школа 
У свою сім'ю і нас. 
5-й учень. 
Ой, провчились всі ці роки 
Ми ну просто залюбки! 
На уроках ми - сороки, 
На перервах — козаки! 
6-й учень. 
Ми навчились рахувати 
І письмово, і в умі. 
Нам не треба калькулятор, 
Калькулятор — ми самі. 
Приспів. 
 

7-й учень. 
Всі навчилися писати, 
Ну і я навчився теж. 
Кажуть вчителька і мати: 
«З ліхтарем не розбереш».

Приспів. 
 

-А про  наші кроки
І круті стежинки
Нагадають нам, напевно,
Веселі смішинки.

 

Дотепні жарти за­бувать не варто. Тож пропонуємо вам гуморески, дійовими особами яких у школі та вдома були ми самі.

ВИКРУТИВСЯ
          (усмішіка)

Учитель у класі

 Питає Миколу:

—       Чому ти два дні

Не приходив у школу?

—       Та я позавчора

Ішов через річку,

 Крізь лід провалився

В холодну водичку.

Весь день після того

Лежав і хворів,

А мама аж двох привела лікарів... , 

 — Та то ж позавчора... А де був учора?

—      А вчора якраз

 Біля вашого двору,

 До школи йдучи,

Я із лікарем стрівся

Ну, думаю, вчитель наш

Теж провалився! .              

 

** *

Дай мені твоєю ручкою пописати!

А хіба твоя зіпсувалась?

Та ні... Вона припускається багато помилок.

 

** *

—Олексію, ти зовсім не вчиш англійську.

 —А нею ж розмовляє половина світу.

—А що, хіба вам цього замало?

** *

— Ваш син чомусь завжди сонний на уроці

—"Може бути. Це у ньому дрімає талант до навчання.»

 

** *

— Андрію, ти зізнався вдома, що о ну оцінку з математики?

—Так.

—Ну і що?

—А нічого. Тоді якраз у нас нікого вдома не було.

 

** *

Коли прийшов зі школи внук,

Дідусь щоденник взяв до рук.

 За що двійку ти схопив?

За те, шо швидко відповів...

За те, шо швидко відповів?

гримнув діл. — За це ж «12» ставить слід!

Та що ви, діду, кричите?

Сказав я швидко, та не те...

 

** *  
Мчить селом автомашина.
Зупинив її хлопчина.

І мерщій до водія.

Запізнюсь у школу я.

 А водій:

Так я на тік! їду зовсім в інший бік!

О! — зрадів Тарас, — повезло нівроку.

 Це ж чудово, бо якраз я не вчив уроку.

 

** *

Картає знов учителька Миколу:

—Ти і сьогодні запізнився в школу!

 Невже тобі не може мати

Ніде будильника придбати?

— Будильник в мене є,

Та що я з ним зроблю?

Він дзвонить ше тоді,

 Коли я міцно сплю.

 

 

- Тату, а чому іде дощ?

– Підеш до школи – дізнаєшся.

– Тату, а у Баби Яги є бабенятка?

– Звідки я знаю?

– Тату, а навіщо коняці грива?

– Запитай у коняки.

– Тату, а мотоцикл любить цукерки?

– Не знаю, я його не запитував.

– Тату, а ти не сердишся, що я тебе про все запитую?

– Що ти, моя дитино! Як можна! Адже, чим більше ти запитуватимеш, тим

більше будеш знати.

 

-Але як би там не було — нехай посмішка сяє на обличчях.

 

Пісня про посмішку.

 

Хоч сьогодні в нас і свято,

Тільки є одна печаль,

Вчителька не йде у п’ятий.

Розлучатися так жаль!

 

 Як швидко той минає час,

Що став щасливим для всіх нас.

Лунає в пам'яті дзвінок

Який нас кликав на урок.

 

Промчались роки

І прийшла пора прощатись

З тобою, рідна вчителько моя.

Ти нас здружила всіх,

Навчила світ любити,

З дитинства повела в незвідане життя.

 

Останнє нині в нас побачення,

Нам сумно розлучатись з вами.

І просимо у вас пробачення

Ми найщирішими словами.

 

За те, що колись хтось не вивчив урок,

Домашнє завдання не виконав в строк.

А хтось одержував знову двійку,

Встрявав з товаришем у бійку.

 

Базікав часто безупинно ...

Та ви прощали нам провини!

Так, ми в житті вас не забудемо

І пам’ятати завжди будемо.

 

І це обличчя, очi, як джерельця

Любові, світла, розуму, тепла.

Їй,  вчительцi, є місце в кожнім серці,

Бо всім свого частинку віддала.

 

Ми Вас любимо так щиро!

Пам’ятайте і Ви про нас.

А тепер для Вас цю пісню     

Заспіває весь наш клас.

 

Пісня

Швидко роки пролетіли.

І в пам'яті спогад лише залишили

Ми завжди згадаєм свій перший дзвінок,

І четвертого класу останній урок.

 

Багато доброго, нового
Життя відкриє ще для нас.
Наступна сходинка до нього
Для всіх нас буде п'ятий клас!

 

Ось настає ця хвилююча мить,

Спагад у серці навік залишіть

Дипломи вам вручають,

На стежку життя проводжають.

 

Перегляд презентації

Клятва

Ми учні 4 класу, що переходимо до 5, клянемось:

 - прибігати до школи на перший урок з очима, що горять від допитливості.

Клянемось! (разом)

 - З вовчим апетитом поглинати всі знання і переварювати їх до кінця, щоб не було гальма.

 Клянемось! (разом)

- Біля дошки стояти, як кращий воротар, не пропускаючи повз  вуха  жодного питання

Клянемось!

 - Витягувати із учителів не жили, а міцні знання

Клянемось!

- Не доводити вчителів до температури кипіння

Клянемось!

 - Клянемось підтримувати вогонь любові та поваги до вчителів і адміністрації школи.

 Клянемось! (разом)

 - Клянемось з гідністю донести високе звання ”Учень школи” до закінчення навчання!

Клянемось! Клянемось! Клянемось! (разом)