Свято " Рідна мати моя ..."
СВЯТО МАМИ
Ведучий:
Шановні гості, ми запросили вас сьогодні на родинне свято у колі нашої дружної великої сім’ї.
Ведуча:
Ми зійшлись сюди вшанувати всіх наших матерів за те, що вони нас під серцем носили, на світ привели, пестили, годували і багато журби і клопоту через нас зазнали.
Ведучий:
Низький уклін Вам, любі, милі, дорогі наші матері.
Ведуча:
Що таке свято матері і чому ми його святкуємо?
Ведучий:
Кожна людина, кожний народ, кожне плем’я має якісь свої святощі.
Ведуча:
До таких великих святощів кожної людини зачисляють перш за все пошану до матері, до тої, яка дала нам життя.
Ведучий:
Приповідка каже, що мати держить хату за три кути, а батько – за один. Усі клопоти хатні, більша частина праці у вихованні дитини – все спочиває на плечах матері.
Ведуча:
Вона для добра своїх дітей віддає усе: болі, сльози, здоров’я, серця свого не жаліє дитині, для її добра.
Ведучий:
Мати – це такий вогонь, який зігріває хату щирою любов’ю і опромінює всіх членів родини.
Ведуча:
Знаємо, як не стане матері, який холод віє по хаті, які діти сиротята, а часом із смертю матері розлітаються з рідного гнізда по світі.
Ведучий:
Мати – це символ чогось найкращого, найбагатшого, найвідданішого.
Посміхаються діти –
І радість наповнює серце.
А впадуть чи спіткнуться –
Повниться болем душа.
Тільки мамині очі –
Блакитні чи карі озерця
Ті шляхи осявають,
Якими дитина пішла.
Ведуча:
В цьому світі діти усіх народів вшановують своїх матерів Днем матері. Цей день припадає на другу неділю травня. І дуже правильно вибрали саме цей день.
Ведучий:
Бо це день весняний, коли сонце нашу землю будить і до життя кличе, коли зеленіють дерева, квітнуть квіти і щебечуть пташки.
Учень:
Ой пішов я до Березня
Поміж березами.
-Дай, Березню, трохи квіток
На свято для мами.
Березень:
Ой ще квіточки не зацвіли,
Листочки маленькі
Земля встала, та не вбралась
Ще не свято неньки.
Учень:
Ой ти, Квітню, ти так гарно
Земленьку вбираєш,
Та вже, певно для Матусі
Гарні квіти маєш.
Квітень:
Ой, вбираю я земленьку,
Вбираю, як вмію,
Але свято неньки вбрати,
Здається не вмію.
Учень:
Ой ти,Травне, красивий Травне,
Прибраний багато,
Ти даш мені одну днину
Матусі на свято?
Травень:
Ой, і знав я, колись буде
Матусине свято.
Тому кожну свою днину
Вбрав гарно, багато.
Учень:
Дякуємо тобі красно, Травне,
За рясний і буйний цвіт.
Що якраз до свята мами
Нам прибратись допоміг.
- Радість усмішки довкола,
І зелений, багряний цвіт.
Шлем Вам, наші рідні,
Любі, добрі мами,
Всім дитячий наш привіт.
Ведуча:
А тепер, шановні гості, для вас прем’єра вистави «Небесні світлячки».
Ведучий:
Ця казка є освідченням ваших дітей в любові до вас.
Вистава «Небесні світлячки».
- Просте, звичайне слово «мати»,
А скільки ніжності й тепла –
Їх всі ласки як зібрати,
Нема ні міри, ні числа.
- Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило –
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.
Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся,
А то мені моя мама гладила волосся.
Снилась мені ягідочка, як мед солоденька
А то мене цілувала мама дорогенька.
- Як прокидаюся рано – і зразу, хоч ще не встаю,
Тільки спросоння погляну, бачу матусю свою.
Мати – досвітня пташинка, з досвітку вік не зімкне,
Ходить по хаті навшпиньки, щоб не збудити мене.
Мати – то сонечко рідне, сонечко ясне, земне,
Слово її заповітне гріє і живить мене.
- Чи є в світі щось світліше,
Як мамині очі,
Що все зорять за дітками
Вдень і серед ночі?
- Чи є в світі щось миліше,
Як мамині руки,
Що працюють для дитини
Щиро без принуки?
- Чи є в світі щось щиріше,
Як серденько мами,
Яке б’ється для дитини
Днями і ночами?
- Чи є в світі що дорожче,
Як мама кохана,
Що трудиться для дитини
До ночі від рана?
- Як добре нам жити і знати,
І вірити, друзі, весь час,
Що кращого слова, як Мама,
Немає у світі для нас.
Вона – мов зоря світанкова,
Як хліб і людська доброта,
Як мова твоя колоскова,
Як доля і правда свята.
- Вона посварить й покарає,
І приголубить над усе,
І кожний матінку чекає,
Вона гостинця принесе.
Вона нас всіх за руку в школу
Колись уперше привела,
Ясну усмішку світанкову
Нам на дорогу всім дала.
- Ми любим наших мам сердечно
І цим віддячують вони.
Під їх крилом нам всім безпечно,
Нам сняться безтурботні сни.
- Є немало мам на світі,
Мами добрі, мами світлі.
Та одна є наймиліша.
Хто така? Скажу вам я –
Рідна матінка моя.
- Як ясно та зірка на небі палає,
Як щиро те сонце весь світ огріває, -
Та ще краще личко матусене сяє.
Бо пташка співає - і вмить перестане, -
Бо зірка палає – і в морі десь кане, -
За гори заходить і сонце весняне, -
А личенько мами і днями й ночами
Пестить нас і гріє, аж серце радіє.
- Ще сонцу не встало, ще тільки сіріє –
Мене від світанку два сонечка гріють.
Два сонечка ясні від ранку до ночі.
Два сонечка красні, матусині очі.
- Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі і хащі…
Тільки без мами не можна нізащо.
Бо найдорожче стоїть за словами.
В світі усе починається з мами.
Ведучий:
«Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти», - говорить українська мудрість.
Ведуча:
Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей не можна дім зберегти, як від вогню.
Ведучий:
І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей. Тож стараймося бути добрими дітьми.
Ведуча:
Щоб через нас у маминій косі передчасно не забіліла сивина.
- Коли б хто у світі підрахувати міг всі сльози материнські на землі,
Коли б хто біль, що знала кожна мати, розскласти міг на часточки малі,
Напевно, всім удосталь би дісталось, аби ж то кожен витримати зміг.
- Шануймо ж наших матерів!
Не забуваймо! Адже й наші болі
Приймають матері в свої серця,
Аби у нас була щаслива доля
Од самого початку до кінця.
- Найкращі дні для наших матерів –
Це дні, коли щасливі їхні діти.
Від них залежить, скільки днів таких
Ми можемо для матері зробити.
Даруймо ж радість нашим матерям,
Бо їм турбот і горя вистачає.
- І коли згрубіла ваша мова,
Матері здобудьте ласку із грудей.
Бережіть її від злого слова,
Бо найглибші рани від дітей.
- Мати піде, в серці лишить рану –
Всохне корінь твій і верховіть.
Заклинаю: бережіть вит маму!
Діти світу, матір бережіть!
- Йдемо ми тепер буйним рястом,
Вчимося жити й працювать.
Від всього серця долі й щастя
Ми мамам хочем побажать.
- Нене наша, мамо золота,
Не дібрати нам до тебе мови.
Завмирає слово на устах,
Щире слово шани і любові.
- Хай малий я, а вже знаю,
Що сказати тобі маю.
Навчила мене природа
Щирих слів мого народу.
Будь все, мамо, так весела,
Як та весна наша мила,
А здорова, як це літо,
Що родить нам Боже жито.
І як осінь, так багата,
Все, що вмістить наша хата.
- Як дарунок вічної любові,
Низький Вам, матінко, уклін до землі.
Довгим і щедрим хай буде поле,
Те, що судилось в житті перейти.
- Не порівнюю Вас з квітами,
Бо вони зів’януть, не порівнюю з сонечком,
Бло воно заходить, нехай щастя цвіте зіркою,
Яка ніколи не згасне.
- Дарунків, золота – не маєм,
Щоби до ніг зложити,
Однак тут спільно присягаєм,
Що доки тільки будем жити,
Любов сердець своїх маленьких
Дамо тобі, кохана ненько.
- Дамо любов, дамо пошану,
Мольбу зішлем Христові Богу,
Щоби кріпив її кохану
І літ дожити дав їй многих.
- Мамо рідна, хай святиться твоє ім’я,
Всі квіти тобі складаю до ніг,
Хай скроні не сріблить завчасно сніг,
Хай оминають тебе печаль і журба,
І многими будуть щасливі літа.
- Бажаємо щастя, бажаємо добра,
Бажаємо сонця, бажаєм тепла,
Хай доля всміхається Вам,
Всім нашим родинам і Вашим діткам.
- Хай буде легкою дорога життя,
Від щастя співає душа молода.
Живуть хай довічно батьки на землі,
Уклін Вам, шановні батьки.
- Може в житті хтось принаду підкине
У чарівничих звабливих очах…
Тільки родина, як зірка єдина,
Наш порятунок, надійний причал.
Ні, не шукай в своїм серці причину,
Якщо зневіра тебе обпече…
Тільки родина у прикру годину
Схилить надію тобі на плече.
- Шануймо батька, шануймо матір, -
І нам воздасться теж добром,
Хай буде шана в кожній хаті
І дух сімейства за столом.
- Шануймо батька, шануймо матір, -
Нам каже Біблія свята.
І щастям будемо багаті
На всі часи, на всі літа.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку