СВЯТО РІДНОЇ МОВИ «БЕЗЦІННА СПАДЩИНА МОГО НАРОДУ»

                   СВЯТО РІДНОЇ МОВИ  «БЕЗЦІННА СПАДЩИНА
                         МОГО НАРОДУ»

(Святково прибрана зала, на стінах плакати, вислови про мову)

Шановна шкільна громадо,  поважні гості, вчителі, діти!

Вітаємо всіх зі святом - Днем української писемності і мови – днем словесності!

В. 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада, в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця».

В. Це свято спрямоване на підтримку рідної мови, воно гуртує усіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду. Адже кожен народ  відбувся лише тоді, коли усвідомив себе у рідному слові.

В. Рідна мова – порятунок від безпам’ятства. Вона потрібна всім і в усі часи для усвідомлення власної гідності. Чистота мови і культура мовлення – запорука духовності.

В. Я починаюсь з отчої землі,

     Як меч з вогню,

     Як ніжна пісня – з мови.

     Як з велетенських сосен – кораблі,

     Як творчість – із великої любові,

     Я починаюсь з отчої землі.

В. Ти – плоть і дух, одне-єдине

     Зі словом батьківським – людина,

     Без нього – просто плоть німа,

     Без мови в світі нас нема.

( дівчина виходить наперед і читає молитву до мови)

 Мово! Пресвята Богородице мого народу, з чорнозему і любистку, з роси і дніпровської води народжена! Мудра Берегине ти єси! Нехай славиться слово твоє, нехай лунає пісня твоя, нехай єднаються в тобі Віра, Надія, Любов!

В. Ми раді вітати усіх в оцій залі,

    Щоб горя і смутку ніколи не знали, 

    Любили щоб мову, піснями пишались,

    Щоб щирими ви українцями звались.

В. Моя Україна – широкі простори,

    Поля і левади, долини і гори…

    Молитва, і пісня, і слово натхненне,

    З чого почалась Україна для мене?

В. Із пісні, дитино, що в небо злітає,

     Із рідної мови, що звуками грає.

     З тієї молитви, що мати навчає,

     Твоя Україна тебе починає.

В. Нам в Україні судилося жити,

     В краю, де кожна квітка голос має.

     Тож українська мова хай звучить,

     Над цілим світом хай вона лунає.

В. Хай рідна мова сили набира –

     Свята і чиста мова материнська.

     І ось для свята вже прийшла пора –

     Нехай лунає мова українська!

    ( пісня «За квітучі гаї» )

ЧИТЕЦЬ: Мово моя українська –

                  Батьківська, материнська,

                  Я тебе знаю не вивчену –

                  Просту, домашню, звичну,

                  Не з-за морів прикликану,

                  Не з словників насмикану.

                  Ти у мене із кореня –

                  Полем мені наговорена,

                  Дзвоном коси прокована,

                  В чистій росі смакована,

                  Болем очей продивлена,

                  Смутком багать продимлена,

                  З хлібом у душу всмоктана,

                  В поті людськім намокнута,

                  З кров’ю моєю змішана

                  І аж до скону залишена

                  В серці моїм…

В. Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті -  ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

В. У Київській Русі  книги цінувалися, як  рідкісні скарби. Мати декілька книг – означало володіти цілим багатством. «Повість минулих літ», автором якої є Нестор Літописець, називає книги «ріками, які наповнюють Всесвіт мудрістю незмірної глибини». «Якщо старанно пошукати в книгах мудрості,- зазначав Літописець,- то знайдеш користь душі своїй».

В. Культура України святкує своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато  жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова.

   ( звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий».На сцені 12 учнів в українському вбранні. Кожен зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови, після чого повертається і йде в глиб сцени).

1720 рік – російський цар Петро І заборонив друкувати книжки українською мовою.

1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

1775 рік – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 рік – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

1863 рік – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 рік – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

1884 рік -  закрито всі українські театри.

1908 рік -  вся культурна і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом  Росії шкідливою, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи»

1914 рік – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу – газети і журнали.

1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

1983 рік – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

( музика замовкає, із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, читає «Молитву» Ольги Яворської. Дівчата стоять обличчям до глядачів. У кожної в руках горить свічка)

ЧИТЕЦЬ:                МОЛИТВА ( Софія Назаревич)

               Коли до серця крадеться тривога,-

               За долю  України я боюсь,-

               З молитвою звертаюся до Бога

               І мовою вкраїнською молюсь.

               Прошу для України в Бога щастя

               І захисту для всіх її дітей.

               А мова українська, мов причастя,

                Теплом своїм торкається грудей…

                О Боже мій – Великий, Всемогутній,

                Мою вкраїнську мову порятуй.

                І в світлий день пришестя, в день майбутній

                Вкраїні Царство Щастя приготуй.

                Коли до серця крадеться тривога,-

                За долю України я боюсь,-

                З молитвою звертаюся до Бога

                І мовою вкраїнською молюсь.

                     ( пісня )

В. Багато слів сказали ми про мову,

     Чудову нашу, материнську, калинову,

     Яка для нас – життєвий старт…

     Адже ж у нас сьогодні свято,

     Тож доречний тут і жарт.

    ( гумореска П.Глазового «Кухлик» )

В. Говоріть, як колись вас навчала матуся,

     Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

     Легко так, вільно, щоб слова були в русі,

     Не тримайте слова, віддавайте комусь.

В. Щиро так, м’яко починайте казати,

     Як воліла б відкритись ваша душа.

     Може, хочеться їй у словах політати,

     Привітати когось, а чи дать відкоша.

В. Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

     Кожне з них, лиш торкни,- як струна, виграва,

     Зрозумілі, вагомі, й усі вони   ваші –

     Мелодійні, дзвінкі українські слова.

В. Говоріть про любов і про віру у щастя,

     Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

     Говоріть, хай в розмові слова веселяться

     Говоріть і продовжуйте мові життя.

В. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій  землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут – коріння роду українського, що сягає сивої давнини.  І де б ми не були – хвилюємося до сліз, почувши рідне слово. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

ЧИТЕЦЬ: вірш В.Сіренка «МИ УКРАЇНЦІ»

         ( пісня «Підростають козачата» )

В. Рідна мова, рідна земля – це найбільше, найдорожче добро в кожного народу. З давніх-давен наші прадіди застерігали майбутні покоління від найстрашнішого гріха – зречення рідного слова, рідних традицій, батьківської землі.

В. Сьогоднішня наша зустріч – це ще одна сходинка до взаємного розуміння, до родинного єднання в новій вільній сім’ї.

В. Тож нехай сьогоднішнє свято  надихне нас на велику любов, пошану до рідної мови, рідної неньки України, Батьківської Землі. СЛАВА УКРАЇНІ!

В. ГЕРОЯМ СЛАВА!