Свято української абетки

Ведуча 1:

Увага!  Увага! Увага!

У  нас  сьогодні  свято.

Ведуча 2:

Добридень! Раді вас вітати на нашім урочистім святі української абетки! Ну що, усі  зібралися у залі? 

Ведуча 1:

Та  ні,  когось  не  вистачає…                                            

Ведуча 2:

Кого?

Самі ж бо відгадайте, а потім радо привітайте!

Усі:

Першокласників!!!

Під музику виходять діти, танцюють

Дитина 1:

Ми всіх гостей вітаємо
І дуже вам радіємо,
Бо всі ми букви знаємо,
Бо ми читати вміємо!!

Дитина 2:

Свят у нас було багато,

Але нині – головне.

Свято рідної абетки

Ми цінуєм понад все!

Дитина 3:

Ми  абетку почали

Восени вивчати,

А тепер вже, як дорослі

Вміємо читати!

Дитина 4:

Перший клас навчивсь читати,

Перший клас навчивсь писати,

Перший клас навчись дружити,

Щоб цікаво разом жити!

Звучить музика  Забігає  Незнайко, обходить коло, з усіма вітається за руку.

Незнайко:

Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався! 

Вчитель:

Що це за несподіваний гість? Ви його впізнали? 

Незнайко:

Добрий ранок! 

Вчитель:

Який ранок? Вже майже вечір! 

Незнайко:

А я й не знаю чи вечір, чи день? 

Вчитель:

А чому це ти так кричав? 

Незнайко:

Та то я від злодія тікав! 

Вчитель:

Від злодія? Від якого? 

Незнайко:

Від звичайного, який хотів вкрасти мій капелюх! 

Вчитель:

Який твій капелюх? А навіщо він йому? 

Незнайко:

Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більший капелюх, тим розумніша голова! 

Вчитель:

Ой, Незнайко! Не сміши нас! У тебе розумна голова? Ось ми зараз перевіримо, що ти знаєш та вмієш! ( показує літеру «К»). Яка це літера?                    

Незнайко:

Пів жука. 

Вчитель:

А точніше? 

Діти:

Літера «К». 

Вчитель:

(показує літеру «О»). А оце? 

Незнайко:

Та це кругле яйце! 

Вчитель:

А ви, діти, як вважаєте? 
 

Діти:

Це літера «о». 

Ведуча 1:

Ой, Незнайко, Незнайко! Розумна голова! Ти ж нічогісінько не знаєш. Тому тебе і прозвали Незнайком! Краще сідай, дивись і вчись на нашому святі української абетки.

Незнайка сідає на стілець

Ведуча 1:

Увага! Увага! Розпочинаємо святковий парад букв!

Виходять букви, танцюють, співають пісню.

Букви:

1.Дім, де букви проживають, 
Всі абеткою тут звуть. 
Поодинці там гуляють, 
потім у складах живуть. 
Як почнеш слова читати, 
розпочнуться вмить дива, 
все зумієш прочитати, 
що читають мама з татом. 
Все відкриють вам слова! 
Приспів: 
33 подружки, букви-говорушки, 
33 подружки вивчили вже ви, 
вмієте читати, грамотно писати,      2р.
вчили нас малята залюбки! 
2.Все зумієш прочитати: 
назви вулиць та казки, 
навіть дідову газету, 
вірші та товсті книжки . 
То ж ні маму, ані тата, 
ні сестру ти не благай, 
вчись відмінно і завзято! 
Щоби знать всього багато - 
просто сядь та прочитай! 
Приспів: 
33 подружки, букви-говорушки, 
33 подружки вивчили вже ви,            2р.
вмієте читати, грамотно писати,     
вчили нас малята залюбки!                         2р. 

Буква А:

Букви. (показує на букви) Дружні  ми сестрички,

Хоч і маємо різні звички.
Нас 33, нас 33,
Гарні, рівні, не криві
Ми усі.

Знак м’якшення:

(ображений ). А я, а я не маю звуку,

Я маю тільки знак! Так?

Буква У:

Ми всі веселі і стрункі,
Ми-глухі, а ми – дзвінкі (говорять всі букви)
Позначаєм різні звуки,
А як візьмемося за руки,
Починаються дива:

Нові народжуєм слова!

Знак м’якшення:

Отак весь час терплю образу,
Мене не названо ні разу!

Музика, з’являється Помилка

Помилка :

Я - помилка лукава,
І погана в мене слава.
Букви плутаю бува,
Перекручую слова.

Знак м’якшення:

(плаче). Ображають! У-у-у ледащо! (свариться кулаком)
Мов нездатного нінащо!

Помилка :

А, здрастуй, любий м’якшення знак,
Ти - надто добрий, ти тут дивак!
Якщо гарненько розібратись,
Ти серед -  букв - велика цяця.

Знак м’якшення:

(пишається ). Усі м’ які переді мною,
Мені б і бути головою!
Але не вдячні букви ці,
Мене тримають у кінці!

Помилка :

Ти з образи і від злості,
Кинь їх, ходи до мене в гості.

Знак м’якшення:

Ой, ти Помилко моя мила,
Мою досаду зрозуміла.
І ось тепер від твоїх слів,
У мене втричі виріс гнів!

Помилка :

Молодець, так як же бути?

Чи можна все оце забути?

Знак м’якшення:

(злісно) Абетку цю я залишаю,
До тебе в гості вирушаю!

Музика (йдуть)

Буква:

Ой, що з нами, добрі люди,
Без м ’якого знака буде?
Скільки це почнеться в нас
Неприємностей, образ.

Музика, з’являється Продавець

Продавець:

Для магазину вчора тільки
Замовляли рибу кільку.
Вийшла помилка у слові -
І привезли кілки дубові!
Такий клопіт!

Будівельник:

Музика, з’являється Будівельник

Через помилку у слові
Сміх і горе на будові!
Замовляли гравій, гальку,
Привезли у клітці галку!

Буква Ж:

Чуєш, Помилко лукава,
Жде тебе погана слава!

Знак м’якшення:

(соромливо) Перед вами вибачаюсь,
Що за місце ображався,
Дуже м'якістю пишався!

Буква:

У нас почесні всі місця,
Від початку до кінця.

Буква:

Бо чи буква ти чи знак,
Дорогий в родині всяк.

Буква:

Стали букви в ряд,
На письмі і мир, і лад.
Все напишемо гаразд,
Помилкам не місце в нас!

Помилка :

Я так більше не буду!!! Дозвольте залишитись на святі!! (Плаче)

Ведуча 1:

Добре, Помилко, залишайся,

Та й доброму навчайся!

Музика, виходить Киця.

Киця:

Мур-няу!..
Хто це галас тут здійняв?!.
Знову діти! От морока!
Треба вам оті уроки?
Краще грайтесь, розважайтесь
І нічим не переймайтесь…
Літери? Це просто дивно!
І кому вони потрібні?
У – горбате, А – нерівна..
Ну а цю… Не треба й вчити! (показує на літеру «Ж»)
Я без них не знаю лиха
І гуляю у дворі!
З мене приклад всі беріть!
 

(співає пісню)

Я красива, струнка і весела,
Я подобаюсь друзям своїм,
Серед кішок усіх – королева,
І крім «Віскас», нічого не їм.

Я без літер живу пречудово,

І гуляю собі у дворі.

Краще б букви сиділи в абетці,

І тоді б ви були королі!

Приспів:

Ну що сказать? Ну що сказать?
Жила б і не тужила,
Якби ж от дітям розум дать,
Щоби урок не вчили…

Ну що сказать, ну що сказать?
Хай добре знають всюди:
Не треба знать, абетку знать.

Та викиньте їх, люди!

Букви плачуть

А-аа!!

Буква:

Ми поскаржимося на тебе Королеві Абетці!!!

Киця:

(Злякано) Щось не хочу я біди,

Краще сяду я сюди.

Щось негарні ці плоди

Моїх слів лукавих.

Краще буду я любить

Любих букв ласкавих! (Обіймається з буквами)

Ведуча 1:

Правильно, Кицюню! Залишайся з нами святкувати!

Дитина 5:

А ми таємницю збагнули одразу: 
Літери – ключики наші до знань, 
Що відмикають і речення, й фрази, 
Нам лише треба докласти старань. 

Звучить музика, виходить Червона Шапочка, за нею Вовк

Червона Шап.:

(побачила Вовка, тисне йому руку) Хеллоу, Вовче!

Вовк:

(Знизує плечима) Пробачте, дівчинко, але мені здається, що ми незнайомі, а розмовляти в лісі з незнайомими дівчатами – це, знаєте, не в моєму стилі!

Червона Шап.:

(Сміється) Ну, Вовче! Ну, ти даєш! Прямо справжній джентльмен! Як же ми незнайомі, якщо я тебе в зоопарку бачила?!

Вовк:

(Чухає потилицю, згадуючи) Так, я дійсно там працював! Але вже півроку, як звільнився. (загинає пальці) Дисципліна, розпорядок дня, набридливі відвідувачі…Так все набридло!!.. А куди це ти йдеш?

Червона Шап.:

Йду на свято української абетки. Ось і подарунок для королеви Абетки приготувала.

Вовк:

Усе це буде мені! (Вихоплює корзину з подарунком)

Музика

Червона Шап.:

Ах ти, старий Вовчуга!! Ану, віддай подарунок! (наздоганяє Вовка)

Вовк забігає, лягає на ліжко

Червона Шап.:

Ти чому це заліз під ковдру з брудними лапами???

Вовк:

А ти, бридке дівчисько, казку читала? Чи за своїм комп’ютером зовсім книжки не відкриваєш?? Ти повинна спочатку була спитати, чому в мене такі великі вуха і зуби, а вже потім я повинен був тебе з’їсти!

Червона Шап.:

(Сміється) Ти? Мене? З’їсти?!! Це ще питання, хто кого швидше з’їсть! Багато вас таких!

Вовк:

А ти чого смієшся? Ти що мене зовсім не боїшся?

Червона Шап.:

Ну, звичайно ні! Я вчуся в 1-му-а класі! У нас всі дівчатка хоробрі! А та книга, яку ти читав, це і є мій подарунок для королеви Абетки. Давай її разом подаруємо?

Вовк:

Давай!

Виходять під музику Баба Яга і Нафаня

Баба Яга:

Фух, оце так зігрілися, аж жарко стало! Правда, Нафаня?

Нафаня:

Ага, точно!! Жарко!!! Як на Гаваях!

Баба Яга:

Дітки, красиві мої…., смачненькі мої… вітаю вас зі святом! Я – королева Абетка!! Ви так мене всі чекали!!

Червона Шап.:

Що?? А де ж Ваша корона? І говорите Ви щось не те.. Ні,я Вам подарунок дарувати не буду!

Баба Яга:

Ви що, не вірите мені??? Клянусь, я – королева Абетка!

Нафаня:

А корони вже не в моді!

Вовк:

Не схожа ти зовсім на королеву Абетку…. Груба, неввічлива, невихована..

Баба Яга:

Ну, я ж не Настя Каменських і не Тіна Кароль, що мене повинні всі знати! Рік пройшов, все в житті змінюється і я теж…змінилась в кращій бік…

Червона Шап.:

(дає дзеркало) Та ти подивись на себе!

Баба Яга:

Краса- п’є- точ-ка!!

Нафаня:

Цу-ке-ро-чіч-ка!

Ведуча 1:

Діти, це не королева Абетка! Це Бабуся Ягуся і Нафаня! А нам потрібна справжня королева Абетка! Це ж її свято!

Баба Яга:

Ось як ви заговорили!! Ну, я вам зараз покажу.. (загрожує кулаком) Не буде ніякої королеви Абетки, ніяких книжок, ніяких казок, ніяких Букв!!

Нафаня:

Ніяких книжок, ніяких казок і ніяких Букв!!

Баба Яга:

Зі мною вся темінь безпросвітна!

Нафаня:

Ага! І я теж!!

Баба Яга:

Музика

Чури-мури,

Тари-бари,

Тари-бари - злії чари,

Насувайтесь, чорні хмари,

Налітайте бурі-грози,

Знищать враз Абетку сльози!

Виходить і плаче царівна Несміяна

Баба Яга:

Ти хто така??? І чому рюмсаєш???

Несміяна:

(Плаче) Не знаю-ю-ю-ю-ю! Мене хтось зачарува-а-ав! Буду плакати, поки чари не розвію-ю-ю-ться!!!

Баба Яга:

(Переглядаться з Нафанею) Мої нерви цього не витримають!!! Жах як горлопанить!!!

Нафаня:

Це точно!

Баба Яга:

Треба терміново знімати чари! (чаклує)

Музика чарівна. Несміяна перестає плакати.

Баба Яга:

Фух! Так набагато краще!

Несміяна:

Добрий день усім! Я – царівна Несміяна! Я більше не хочу плакати! (голосно сміється, Баба Яга знепритомніла) Яке щастя! Мене розчарували! Напевно, це зробила королева Абетка! Я просила в неї допомоги. Мої сльози заважали мені жити!! Королева Абетка обіцяла допомогти і виконала свою обіцянку! Ура!!!А ось і вона!

Баба Яга:

Нам цього тільки і не вистачало! (повзуть у кінець сцени)

Музика. Заходить королева Абетка, Баба Яга з Нафанею ховаються.

Корол. Абетка:

Добрий день усім, хто так на мене чекав! Доброго дня, мої любі Букви! Я почула, що вас ображають, і ось, я – тут!

Хай чари всі минуть!

Лише добро живе навколо,

Радій же, рідна наша школо!

Музика, змахує чарівною паличкою.

Баба Яга:

Добрий день королева Абетко! Як ми раді тебе бачити! Таке чудове свято!

Буква:

Це обманщиця! Вона хотіла нас зачарувати всіх!

Нафаня:

Коли це було! Ми вже змінилися і стали дуже добрими.

Кидаються обніматися з Буквами.

Буква:

Сьогодні ми зібралися на свято, 
Щоб разом з вами, друзі, вшанувати 

Абетку нашу тут,

Бо букви в ній живуть! 

Буква:

Нас 33, нас 33!

У нас міцна сім 'я!
Складаємо слова нові
Від А до Я!

Буква:

Знай рідну мову і вивчай,
Вона твоя й моя,
Та перш за все абетку знай
Від А до Я!

Корол. Абетка:

Я – Абетка українська,

Мої Букви, ніби військо!

А ще абетка є іспанська, французька, польська і молдавська!

Усі вони дають нам мову,

Яка нагадує діброву:

Шумить, бурлить і незгасна,

Бо рідна мова – то краса!

Дитина:

А Вкраїни мова —                      
Мов те сонце дзвінкотюче,         
Мов те золото блискуче,             
Вся і давність, і обнова —          
Українська мова.  

Дитина:

Ой, яка чудова – українська мова!
Не загинула вона у течії віків.
Мова солов’їна, мова колискова
Рідного народу і моїх батьків.

Співають пісню «Мова солов’їна»

Корол. Абетка:

Рік цей непомітно для всіх пролетів,

Усі підросли, дорослими стали.

А попереду багато ще справ -

Відкриття і нові п'ядестали !

Дитина:

Перший раз у перший клас,

Рік тому зустрів він нас.

Потім підем в клас наступний,

Вітер хай нам дме попутний!

Спасибі скажемо усім,

Хто научив любить цей дім.

Вчитель:

Вже час закінчувати свято

І хочу я всім побажати:

Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб всі були здорові і щасливі

На многії і благії літа.