День святого Валентина

Проведеного у 1 класі

загальноосвітньої школи

I – III ступенів

с. Качанівка

 

Поточняк Іриною Ігорівною

 

 

 

 

 

 

2008 рік

Сьогодні День св. Валентина. Це чарівне і навіть трішки таємниче свято, ми називаємо святом дружби.

Св. Валентин прийшов до нас із легенди, де живуть закохані, а їх Ангел Хоронитель Валентин допомагає знайти один одного. Він завжди оберігає від лиха тих, хто вірно дружить, щиро кохає один одного.

 Я рада, друзі, вас вітати

 Чудове в нас сьогодні свято.

 Навчіться старших поважати,

 І малюків не ображати,

 Вітатись чемно з усіма,

 І дарувати всім добро –

 За вас радію недарма.

 Сказав мудрець: "Живи, добро звершай

Та нагород не вимагай.

Лише в добро і вищу правда віра

Людину відрізня від мавпи й звіра.

Хай оживає істина свята:

Людина починається з добра".

 

Доброта, милосердя – це слова, які подібні до сонечка. Вони зігрівають, огортають теплом душу, роблять життя ясним, світлим, радісним. Доброта повинна стати для нас як добра традиція – це допомогти нещасному, знедоленому, поділитися шматочком хліба, або іграшкою, захистити старість, немічність, порятувати хворого чи каліку. Милосердя, чемність, вихованість, доброта – це крила, на яких тримається людство.

                               1.Рано  вранці з-за дрібнички,

      Посварились дві сестрички.

    Не читай мої книжки,

    Не бери ведмедя Тішки.

    Віддай мій олівець,

    Що поламаний кінець.

    І шматок старої стрічки,

    І лялькові черевички.

    В мій куточок не ходи,

    Ми у сварці назавжди.

 

1. Посідали по кутах,

І надулись глянуть страх.

А на дворі дощ і вітер,

Дуже сумно так сидіти.

Що за гра на самоті,

І ляльки якісь не ті,

І забувши всі дрібнички,

Помирилися сестрички.

                     3. Ти не плач, не плач, не плач

 І скоріш мені пробач.

 І на мене не сердися,

 Бо у тебе добре серце,

 Будемо завжди дружити,

 І ніколи не сваритись.

Пісня “Доброта”

4. В нашому класі завжди лунає

    Дзвінкий, веселий сміх

    Нас добро єднає

    Зігріває добро всіх.

 

                         5. Дівчинка маленька і

 Хлопчик чепурненький.

 Посварилися в дворі

 Щось не поділили а грі.

 Так кричали діти,

 Що здійнявся вітер,

 Сонечко злякалось,

 В хмарку заховалось,

 І пожовкла вся трава,

 Бо отруйні злі слова.

 Листя враз поопадало,

 Випав сніг. Зима настала.

 

6. Є слова лайливі, є слова жахливі,

    Не повинні діти, слів цих говорити.

    Ми вам віршик розказали, пісню заспіваєм.

    Бути чемними завжди, щиро вам бажаєм.

    Не сваріться і не бийтесь,

    Будьте лагідні завжди.

    І дружіть, і гарно вчіться,

    Буде шана вам завжди.

  

 7. Якщо ти когось штовхнув,

     треба “вибачте” сказати.

     А щоб хтось тебе почув,

     То “будь ласка” ще додати.

 

Пісня “Твій друг”

 

   8. Я всміхнуся сонечку, здраствуй золоте,

    Я всміхнуся квіточці, хай вона цвіте,

    Я всміхнуся дощику, лийся мов з відра

    Друзям усміхаюся зичу їм добра

 

 9.Все із доброго чи злого,

 починається з малого.

                   Листя  виросте  з листочка,

 з нитки витчеться сорочка,

 хліб з маленької зернини,

 дощ із чистої краплини.

 

10.День турботливо почнеться,

все довкола усміхнеться.

Проганяй мерщій дрімоту,

і рукам давай роботу,

і роби невтомно вміло,

хоч мале та добре діло.

 

 11.Людей буду я любити,

 добро і милосердя всім чинити,

 старість щиро шанувати,

 щоб було за що мене людям поважати.

 

       Вчитель   Друг, товариш - це той, хто завжди прийде на       допомогу, хто любить тебе і захищає. Є  правила для дівчаток, для панянок: ви повинні бути привітними, охайними, спокійно розмовляти, не сваритися. Хлопчики - ніколи не повинні ображати  дівчаток, стати на захист їх, бути ввічливими,  тоді будете справжніми чоловіками, джентльменами, бо як же не любити наших дівчаток.

(читаю пам’ятку )

 

1. Любі дівчатка,  милі панянки,

    очі у вас, наче небо весняне.

 

2. Посмішка ніжна, наче сонечко сяє,

    так лиш у наших дівчаток буває.

 

 3. Голос ваш дзвіночком цілий день лунає,

   і тому нікому сумно не буває. 

 

4. Ви красиві, лагідні, привітні,

    схожі на весняні перші квіти.   

 

5. Джентльмени! Вам відкрию диво,

    нам  у нашім класі – пощастило.

 

6. Я придивився і твердо знаю,

    найкращих від наших дівчат не буває.

 

Вчитель:  Як я вже вам казала, свято доброти, свято дружби відзначається 14 лютого. І зараз я вам розповім, чому це свято так називається.

 Це було дуже давно. У Римі правив суворий імператор Клавдій. Він видав наказ, який забороняв воїнам одружуватися, щоб ті не змогли залишати військову службу. Але серцю не накажеш, воїни закохувалися. І тут їм на допомогу прийшов молодий священник Валентин, який таємно вінчав  воїнів від імператора. Це дуже розлютило Клавдія і Валентина було кинуто у в’язницю. Крім цього, що Валентин був священником він був ще і лікарем, про це знали і у в’язниці.

У одного наглядача тюрми, була сліпа дочка, якій не могли допомогти ніякі лікарі і лікарства. Ось до камери привели сліпу дівчину. Валентин коли побачив сліпу красуню, він з першого погляду закохався у нею, і почав її лікувати. Дівчина теж відчула щось гарне і добре до лікаря, між ними виникла дружба.

Скоро про це взнав Клавдій і наказав стратити Валентина. Смерть була зовсім близько, тоді Валентин попросив папір і олівець у наглядача і написав лист коханій. Листок паперу він зробив у вигляді серця. Валентина стратили 14 лютого.

Сумний батько повернувся додому. На порозі його чекала сліпа дочка. Батько витягнув лист у вигляді серця і дав дівчині  в руки. Вона взяла листок пригорнула його, а потім витерла ним заплакані очі. І раптом сталося диво, вона побачила листочок у вигляді сердечка і написану на ньому фразу “З любовю від  Валентина “ .І справді сталося диво. Вона стала зрячою. Від того часу люди дарують один одному гарні листівки у вигляді сердечка з найкращими побажаннями, вони називаються валентинками.  Давайте і ми подаруємо невеличкі Валентини тим, кого любимо.

 

Запрошуємо у гості до казки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                        Сценка

( Входить король і королева. Обходять кімнату і сідають) (Звучить музика)

Король:          Вже скоро розпочнеться бал,

   Дзвінкий веселий карнавал.

 

Королева:     Гостей чимало ми покликали.

 

Король:       А де наш син?

 

Королева:      Його немає! Сьогодні увесь день,

    Був хмурий, наче дим,

    Здається мій король,

    Що захворів наш син.

 

Король:       Покличте лікаря,

                     Щоб знати чим хворий він?

 (іде похмурий Принц)

Принц:       Не треба лікарю, мій тату,

                    Я здоровий.

 

Король:     Тоді скажи чого сумний?

 

Королева:  Чого не їси, не п'єш?

 

 

Король:     Мабуть об'ївся він тортів,

                   І морозива без меж

 

Принц:     Не їв я тортів

                  Морозива не брав.

 

Королева:  То що з тобою,

                   Любий принц?

 

Принц:      Я, мабуть, закохався!

(Співає пісню)

 

Король:    Мій син вже виріс? Закохавсь?

                  Чому не знаю я.

(знімає корону)

   Все, залишаю, я цей трон

   Піду геть, навмання!

 

 

 

 Королева:   О мій королю! О друже мій!

    Не можна так робити:

    Невже залишиш ти мене,

                   Саму в палаці жити?

 

Король:    Про це не думав я,

                  Тоді на троні залишусь я.

 

Королева:  О мій королю! О друже мій!

    Як я тобою пишаюсь,

                   Та що із Принцом нам робить?

 

Принц:      Не можу я без неї жити.

 

Королева:  Та хто ж та дівчинка твоя?

 

Принц:      О мамо! Сам не знаю я.

 

Королева:  Доведеться нам шукати фею,

    Порадимось із нею.

                             ( Входить Фея і хлопчик Тож )

 

Фея:         Що трапилось у цім палаці?

 

Королева:  Наш Принц, наш хлопчик закохавсь

 

Фея:        Сумуєш ти мій, друже добрий

        Не плач, хіба ти не хоробрий?

        Ти знаєш де живе вона,

        Що це за дівчинка така?

 

Принц:   Ось залишивсь на сходах наших,

         Цей черевичок золотий.

 

Фея:       Такий маленький? ( Каже Фея) Ну що ж будемо шукати.

Тож . Я ще не чарівник. А тільки вчусь у Феї.

    Але добро робити звик. Цього навчився в неї.

                            ( Бере черевичок)

Принц:   Чарівний. Я дуже довго вже блукаю.

         Я схвильований до краю.

         Бо ледь з нею подруживсь,

        Аж глянув – її немає

        Лиш черевичок ось лежить.

        Принцесо, відгукнись, благаю,

        Без тебе я життя не уявляю.

 

Фея:     Ну що ж, я дам тобі пораду,

      Чарівна книга нам зарадить.

 (входить Білосніжка і Гноми)

гном .      Іскряться  від снігу доріжки

                 Позаду палац Білосніжки.

 Бо час нам до праці ставати

 Коштовне каміння шукати

 Гей, брате, опинились 

гном .     Тут карнавал

                 Нас запросили на бал 

 

гном .     Ну, а більше –ні хвилинки

                Нас важливі справи ждуть .

 

гном.      Хоч і болять у мене ніжки

Та побіжу до Білосніжки

Тут Прину когось шукає

Може її він упізнає.

гном .:   Що за дівчинка така,

                дуже гарна чепурна

                черевички он на ніжках, 

                звуть її всі Білосніжка,

                а за нею гноми йдуть, 

                разом всі вони живуть.

гном .:   Хто на світі всіх гарніший,

                 хто добріший і миліший, 

                Білосніжка ось вона,

                Ця дівчинка чарівна.

Білосніжка:    Все радіє, все сміється,

                 радо свято зустрічає.

                 Сонечко з небес сміється, 

                  квітом стелиться земля.

                  Ось стежина в травах в'ється,

                  Все далі, далі десь за ліс тікає.

                  А може це вона біжить за щастям,   

                  А може щастя там мене чекає

 

Фея:         Може дівчинка ота?

 

Принц:     Ця дівчинка чепурна,

                  Вибач фею не вона.

(Виходить Мальвіна і Буратіно)

 

Мальвіна: Я дівчинка Мальвіна

   Подруга Буратіно

  Ви знаєте він надзвичайний

  Хоч трішки неслухняний.

  Але сміливий, добрий

  І надто вже хоробрий

  Усіх переборов

  Ключик золотий знайшов

В казку двері відчинив

І всіх туди впустив.

Буратіно:  Ой годі вже, Мальвіно

Повчаєш ти постійно

Я веселий деревянко

Маю дуже довгий ніс

І встромляю його скрізь.

                Суну в чашку свого носа - вже образилася, прошу

                Отаке життя я маю, ось чому тепер тікаю.

 

Мальвіна:  Ой-ой-ой, що мені тепер робити?

    Буратіно втік з уроку,

                    Маю ось таку мороку.

 

     Фея:          Може дівчинка  оця?

 

Принц:      Тут волосся голубе, а в тієї золоте.

(Входить червона шапочка і вовк)

 

Червона шапочка: Я дівчинка маленька

                                 Веселенька , смілевенька

                                 До бабусі я крокую

         Та за вовчиком пильную.

         В мене шапочка гарненька

        Червоненька чепурненька

        Я веселу вдачу маю

        І танцюю і співаю.

 

Вовк:   Довго я цей день чекав і нарешті він настав.

            Ну тепер я розгуляюсь, і потішусь, і побавлюсь.

 

Червона шапочка:   Вибач вовче-друже, ти мені не заважай

                            Із дороги ти тікай, до бабусі на хвилину

                           Зайду привітаю,

       На казковий карнавал, дуже поспішаю

 

Вовк:   Знов лишився я голодний, так мене зачарувала,

            На казковий карнавал, дуже поспішала.

 

Фея:   Може дівчинка ота?

 

Принц:   Ні це знову не вона, що робить не знаю я?

(Входить снігова королева)

 

 

Снігова королева:   Ви чули казку, ніби я жорстока і презлюча?

                            Та це не правда скажу я, душа моя співуча,

                            Співають в ній вітри, співають хуртовини,

                        Це колискова для землі, спочинок для людини

                        Щоб ви повірили мені, я подарую вам казку,

                        Взимку всім на добру згадку.

 

Сніжинка:       Я сніжиночка біленька, я пухнаста і легенька

                    Доріжку я розмету, снігову королеву я приведу. 

 

Фея:          Може дівчинка ота?

 

Принц:         Розтопіть її будь ласка, дуже вже холодна казка

Фея:       Може дівчинка вона?

 

Принц:   Ця дівчинка смілива дуже, та мені вона байдужа.

(Входить Дюймовочка і бджілка)

Метелик    А тепер скажу новину, в тій країні є долина,

  де квітки дивні зростають, і метелики  літають,

                 В квітці дівчинка жила, що росточком ось така,

                 Звуть її Дюймовочка, не дівчинка, а кнопочка.

 

Дюймовочка:   Я дівчинка Дюймовочка, самотня і мала,

                    Шукаю своє щастя, та все його нема.

                    Знайшлося  щастя в дівчинки,

             Хай кожен  пам’ятає

                  “Той, хто шукає, той знайде”

             В казці інакше  не буває.

Фея:        Може дівчинка вона?

 

Принц:   Не ображайся, але ти не та,

         Дівчинка, що закохався я.

 

Фея:     Стійте, я чую що хтось плаче,

      зараз піду і сама все побачу.

                        (Веде за руку Попелюшку)

Фея . Хрещенице не плач. Стривай на бал поїдеш ти насправді.

Тобі красуне будуть всі радіти. Ти чаруй перо, чаруй. І хай ці очі засміються. Твій час настав. На бал  Мерщій на бал  Ось і кучер вже готовий, повезе тебе в палац.

Паж .     Попелюшко не журись

Прошу тебе усміхнись

Я ще не справжній чарівник

Я тільки вчуся.

Та цьому лихові зарадить можу

Ось тримай, взувай

А другий на балу шукай.

Кучер .     Карету подано, сідай

  В палац хутчіше поспішай

  Ти чуєш бубонці дзвенять 

  То гості їдуть танцювати

  Я вмить домчу тебе на бал

  І ти увійдеш в святковий зал.

  А ти коню чарівний

  Коню златогривий

  Мчи, як вітер по скоріш,

  Черес гори, через ліс.

 ( Заходить Попелюшка , Паж, Кучер, Фея )

 

Король:      Хто ви, незнайомко мила?

 

Королева:   Прийміть вітання наші щирі.

 

Фея:         Я знаю цю дівчинку милу, просту,

         усюди її Попелюшкою звуть.

 

Принц:   Та це вона, красуня моя, ти тільки подивись,

                Що приніс тобі я.

(Дає черевичок)

 

 

Попелюшка:    Це мій черевичок,

                      Я так давно мріяла про бал,

                      І ось такий дарунок, карнавал.

 

Принц:       Я так сумував ,я так тебе чекав.

 

Попелюшка:    Як добре мені, бо радіють усі.

Хай сміється вам доля

На кожному кроці

Нехай ввечері і зрання

Всі збуваються бажання.

 

Вчитель:       У казочці нашій щасливий кінець,

Принц з Попелюшкою йдуть під вінець.

Як завжди у казці все добре в кінці,

Всі діти сьогодні були молодці.

Будьте привітні, людям радійте,

Кажуть в народі: "Всім бажайте добра"

В радості й горі хліб розділити

Ціла наука для вас дітвора.

 

Фея:             Друзі, чому б нам у пари не стати,

                     Бо час вже настав менует танцювати.

 

( Усі танцюють)

 

 

          ЗАКОХАВСЯ

1. В нашому першому класі,

   Дівчинка з’явилася одна.

   І чому стою я у куточку,

   І забув привітні всі слова.

  Приспів:

   Я ще не знаю, що це зі мною,

   Хочу бути з нею весь час.

   Може закохався, може закохався,

   Я закохався у перший раз.

 

2. Був колись я хлопцем не слухняним,

   Неуважним пустощі любив,

   А тепер сміється моя бабця,

   Хтось мені Арсена підмінив.

  Приспів

3. Я для неї назбирав кульбабок,

   Сонячний букет її приніс.

   А вона сказала це розлука,

   І пішла піднявши гордо ніс.

 

              ДОБРОТА

1. Добрим бути зовсім це не просто,

   Не залежить доброта від зросту,

   Не залежить доброта від віку,

   Треба бути добрим нам до віку.

  Приспів

   Тільки треба треба добрим бути.

   І в біді про друга не забути,

   І закрутиться земля хутчіше,

   Якщо я і ти будемо добріші.

  Приспів

2. Добрим бути зовсім це не просто

   Не залежить доброта від зросту

   Доброта не щира не буває

   Нагород вона не вимагає

 

ТВІЙ ДРУГ

1. Твій друг тобі віддасть усе,

   І свій квиток на карусель,

   І цвях, і ґудзик, і літак,

   І не за щось, а просто так.

  Приспів:

   А просто, а просто,

   А просто - просто так.

 

2. І ти ніколи не жалій,

   Ніколи і нітрохи.

   І навіть м’яч футбольний свій,

   Віддай як друг попросить.

  Приспів

3.  І посміхнеться друг тобі,

    Аж хочеться співати.

    І зрозумієш ти тоді,

    Як гарно дарувати.