Свято вишитого рушника

 

 

                        

                              СВЯТО ВИШИТОГО РУШНИКА

Мета: прищеплювати учням любов до минувшини, бажання вивчати традиції, звичаї, мову, історію рідного народу, українське народне мистецтво; виховувати емоційну чутливість до українських пісень та народних танців; розвивати естетичні почуття та смаки.

Обладнання: фонограми пісень; мультимедійний проектор; піч, ікони, вишиті рушники, скриня з петриківським розписом, стіл, мисник, лави, накинуті на жердини сорочки, домоткані доріжки і килими.

 

(Сцена відтворює інтер’єр української хати)

Господиня: Літа, літа… Злинули за водою, злетіли як журливі птахи…

(Підходить до скрині, починає перебирати речі)

Де ти, молодість моя легкокрила? Пам’ятаю, як дівкою бігала на вечорниці…

(Виймає зі скрині сорочку, пригортає до серця)

Це перша сорочка, вишита моїми руками: така рідна, пахне чебрецем і м’ятою. На Трійцю перекладала речі пахучими травами…

Сьогодні також свято – День святої Варвари-великомучениці. За народною легендою, свята Варвара вишивала так красиво, що самому Ісусу Христу вишила рясу.

(Витягує зі скрині рушники)

Цими рушниками на моє весілля мама вистеляла дорогу…

(Звучить пісня «Рушник» А. Малишка, П. Майбороди; господиня продовжує…)

А вишитий рушник – це оберіг і хати, і родини,

Це атрибут усіх сімейних свят:

Заручин, сватання, весілля, хрещення дитини…

Він супроводжує кожну традицію й обряд.

 

 

Із рушником гостей шанованих стрічають,

Щасливо входять у новий будинок,

У путь далеку із домівки проводжають…

Без рушників немає ні сівби, ані обжинок.

На рушниках орнамент мов мотив:

І дерево життя, і павичі, і Берегиня-мати,

Дубове листя, звірі, птахи, постаті людські,

Трикутники і ромби, і квадрати.

У розмаїтті цім – символіка глибока,

Вражає колорит і барв чудова гама…

І кажуть, як бажають злагоди та миру:

-Хай стелиться вам доля рушниками!

(Звучить пісня «Рушники наче лебеді»; забігає онука - дівчинка Варвара)

 

Дівчинка: Знову бабуся сумувала, виймала речі зі скрині, згадувала свої молодії роки. І знову, мабуть, плакала… Чим розрадити її серденько?

(Ходить по сцені, думає)

Здається, придумала…

(Виймає телефон і комусь телефонує)

-Софіє, ти знаєш, яке сьогодні свято? То ж я тебе запрошую!

(Імітує телефонні дзвінки і розмови)

(На сцену виходять дівчата в українських костюмах, з-за ширми виходить бабуся)

Господиня: Дівчатонька-голубоньки, чи знаєте, що сьогодні День святої Варвари? А історію життя цієї дівчини знаєте?

Всі: Так, знаємо…

 

 

 

Дівчина 1: Батько святої Варвари був багатою і знатною людиною.

Дівчина 2: Рано втратив дружину, тому всю свою любов дарував доньці.

Дівчина 3: Але він сповідував язичницьку віру, а Варвара – християнську.

Дівчина 4: Тому і віддав її правителю міста на тортури… душевні та… тілесні.

Дівчина 5: Проте Варвара не зреклася своєї віри…

(Господиня киває головою, звучить сумна лірична мелодія М. Лисенка)

 

Господиня: Дівчатонька, а чи вистачить моїх вареників на всіх?

Всі: Не хвилюйтесь! Ми не з порожніми руками…

(Виставляють з корзини на стіл гостинці)

Господиня: Сьогодні ж можна тільки вареники варити і вишивати…

(Звучить пісня «Рушничок» А. Олєйнікової)

 

(На екрані – презентація «Україна вишивана»)

Дівчина 1: Вишивка відома на території України з часів Київської Русі. При княжих дворах вишивали переважно на дорогих тканинах шовком, сріблом, золотом.

Дівчина 2: В Україні зафіксовано понад 150 технік вишивання. Рушники вишивають лиштвою, настилуванням, вирізуванням, мережкою, низзю, хрестиком. Кожен регіон і кожна область мають свої традиційні рушники.

Дівчина 3: У нас на Київщини вишивають «дерево з птахами» по всьому периметру та «безкінечник».

На Черкащині вишивають двобічним швом. В основі – стилізоване деревце червоного із вкрапленням синього кольору.

Дівчина 4: А я часто бувала на Харківщині в бабусі. В її вишивках переважає квітковий орнамент. Вишивки на рушниках мають магічне значення - «райське дерево», криптоніми, «берегиня», зображення птахів та звірів… Символ молодості і краси – калина, символ достатку – виноград.

 

 

Дівчина 5: А ми з мамою нещодавно відвідували Державний музей народного мистецтва, де зібрано понад п’ять тисяч рушників.

Як вишукано виглядають полтавські рушники! Білі мережані, вирізняються художньою довершеністю! Побутують коричневі та сині рушники; за давнім звичаєм, їх дарували весільним гостям…

Дівчина 6: А от для карпатських рушників характерне різноманіття рослинних і геометричних візерунків, багатство кольорових сполук (червоне, жовте, зелене). Квітковий орнамент виконується гладдю.

Для вишивки Закарпаття притаманні мотиви кривулі й заволікання.

Дівчина 7: У південних регіонах України техніка вишивання має багато спільного з вишивками центральної частини. Поєднуються різні орнаментальні наспіви і вишивальні техніки. Вишивають хрестиком та напівхрестиком…

Дівчина 8: Скільки різних символів, швів, технік! Та найдорожчою є вишиванка, виконана ніжними матусиними руками…

(Звучить пісня «Мамина сорочка» Н. Май)

 

Господиня: Дівчаточка, а як наш народ у фольклорі згадує вишивку?

Дівчина 1:  Тримай хаточку, як у віночку,

                    А рушничок на кілочку!

Дівчина 2:  У неділю не гуляла та на шовки заробляла,

                    Хустиночку вишивала, вишиваючи співала!

Дівчина 3:  Ой піду я в Чорногор’я

                     Гроші заробляти,

                     Зароблю – за рушниками

                     Буду посилати!

Дівчина 4:  А в коморі сволок,

                     Там рушників сорок,

                    

 

 

                     А підіте, винесіте,

                     Гостей прикрасіте.

Дівчина 5:  Ой по горі ромен цвіте,

                     Долиною козак іде.

                     Та у журби питається:

                     -Де та доля пишається?

                      Чи то в шинках з багачами?

                      Чи то в хвилях над морями?

                      Чи то в полі на роздоллі

                      З вітром віється по волі?

Дівчина 6:  -Не там, не там, друже-брате,-

                       У дівчини в чужій хаті,

                       У рушнику та в хустині,

                       Захована в новій скрині.

 

(Хлопці стукають у двері, заходять, вітаються вклоняючись)

Хлопець:    Тече річка річковая,

                     Плаче дівка молодая,

                     -Не плач, дівко, не журися,

                     Ще я, молод, не женився.

                     Як я буду вінчатися,

                     Прийди, серце, прощатися,

                     Ой, як буду на рушничку,

                     Подай мені білу ручку!

 

 

 

Дівчина 1: Білу ручку? Не пустуй!

                    Ти вареничка скуштуй! 

Хлопець:  Варенички ваші знаю!

                   Порхунів наготували!

Дівчина 2:  Не ми цей звичай започаткували,

                     Його продовжувати час…

Дівчина 3: Це не секрет – ми вас чекали…

Всі:    До столу просимо всіх вас!    (Господиня і дівчата ставлять на стіл миски з варениками, хлопці сідають на лави)

 

(Хлопці  по черзі кладуть в рот вареники, смакують та облизуються)

Хлопець 1: Варенички у сметані,

                     Товстобокі і рум’яні!

Хлопець 2: Аж стрибають мені в рот,

                     Можу з’їсти кілька сот!

Хлопець 3: З капустою та з грибами…

                     Кращі ніж в моєї мами!

Хлопець 4:  З картоплею, сиром, м’ясом,

                     До усіх я дуже ласий! 

Хлопець 5:  А мої – медком политі,

                     Солодющі, дуже ситні!

Хлопець 6:  Смійтесь, хлопці, всі сповна –

                     Упіймав я порхуна!

(Гумореска «Вареники» П. Глазового)

 

 

 

 

Дівчина 1: Олексійку, а ти чому мовчиш?

Хлопець:  Та він у нас неговіркий… Йому ніколи говорити – він постійно

                   працює…

Дівчина 2:  А що у тебе в торбині?

 (Хлопець ніяковіє і виймає вишиті серветки)

Дівчина 3: Це ти сам вишивав?

(Дівчата розкладають вишиті вироби)

Дівчина 4: А сорочку хто вишив?

Хлопець:  Мама.

 (Звучить пісня «Два кольори» О. Білаша, Д. Павличка; під час звучання останнього приспіву на сцену виходить жінка-вишивальниця)

 

Вишивальниця: Світлого дня вам у теплій гостинній оселі! Вітаю всіх з давнім народним святом, а тебе, Варваро, з днем Янгола-охоронця! Я дуже люблю вишивати і понад усе – дарувати свої вишиті картини, панно, ікони… То ж хай ця ікона береже від лиха, приносить у дім радість, здоров’я, Господню милість і благословіння!

(Дарує дівчині-онучці власноруч вишиту ікону святої Варвари)

Дівчата, а чи знаєте ви: в Україні стільки рушників, що ними можна оперезати усю земну кулю!

Всі: Наша ненька-Україна – справжня вишиванка!

(Звучить пісня «Україна-вишиванка» К. Бужинської)

(Учасники сходять зі сцени, залишається лише господиня)

 

Господиня: Розгортаю життя,

                      як сувій полотна:

                      ось мережка гріхів

                      і низинка падінь.

                     

 

                      Верховинка жадань,

                      яворівка притаєних прагнень.

                      Далі – хрестики чорні

                      страждань і терпінь

                      та червона стебнівка

                      палкого кохання.

                      Ось гладинка жіночої ласки,

                      перетиканка пестощів з ніжністю…

                      Ці нитки, ці голки,

                      втомлені пальці в наперстках.

                      Все життя у шитті –

                      і шиття як життя.

                      Натруджене моє життя,

                      Мов сувій полотна…

(Звучить пісня «Вишивала дівчина вишиванку», хореографічний колектив виконує танець)