Свято зустрічі птахів "І летять, летять веселі зграї..."

І летять, летять веселі зграї…

 1 вед.

       Рятуймо чисте повітря.

Рятуймо воду –

 В морях, океанах, в малих

 І великих річках,

 Рятуймо рідкісних птахів –

 Не всі ще види,

А ті , що зникають

В полях, у лісах у лугах.

Рятуймо світанки

Від  кіптяви, сажі й димів.

Рятуймо тишу, щоб

В тиші мовчати й радіти.

Рятуймо Землю.

А також рятуймо небо

Рятуймо ніжність.

Від кого рятуєм?

Від себе…       

2 вед.  Щогодини на нашій планеті:

П’ять-шість видів тваринного та рослинного світу зникають.

1 вед. На острові Маврикій в Індійському океані жили великі нелітаючі голуби – дронти, що були майже вдвічі більші за гуску. Незважаючи на те, що додо був далеким родичем голуба, перші жителі острова Маврикій ніколи у своєму житті не бачили нічого подібного. Вони описували птаха як лебедя із султанчиком на голові або ж як дикого індика.

   Будучи незвичним до ворогів, птах додо без побоювання наближався до людей і ставав їхньою легкою здобиччю. Мореплавці охоче полювали на цих великих птахів задля їжі. Так, наприклад, м'яса трьох-чотирьох дронтів вистачало, щоб нагодувати цілу команду моряків.

   На додо полювали й тварини. Небезпека для птахів зросла особливо тоді, коли на острові з'явилися поселенці, які привезли з собою кішок, собак, свиней. Ці тварини не тільки винищували самих дронтів, але й руйнували їхні гнізда, з'їдали яйця й пташенят.

В 1690 р., тобто через 170 років з того часу, як нога людини ступила на острів, загинув останній представник цього цікавого виду давніх птахів.

   Близьких родичів дронта-додо, дронта-самітника, що  жили на інших островах, незабаром також було винищено.

2 вед. На узбережжі північної Атлантики водилися безкрилі гагарки. Через недорозвинені крила птах не міг літати, сушею ледве ходив, проте прекрасно плавав і пірнав. Безкрила гагарка була легкою здобиччю, оскільки не вміла літати. Тому люди століттями масово полювали на неї заради м'яса й жиру. На межі знищення птах опинився вже в XVIII столітті, коли торговці пір'ям і м'ясом відкрили ЇЇ як чудового „постачальника" цих товарів. Останніх двох птахів було вбито біля берегів Ісландії у 1844 році.

          В 1971 р. Ісландський музей історії природи заплатив за опудало гагарки рекордну суму в 9 тис. фунтів.

1 вед. Яскравим прикладом нерозумного винищення птахів є історія мандрівного голуба, що населяв Північну Америку. 

   Різниця між мандрівними голубами та іншими голубиними полягала в тому, що мандрівні голуби величезними колоніями гніздувалися часто на площі в декілька квадратних кілометрів. Чисельність його досягла кількох мільярдів особин. На одному дереві гніздилось до ста голубів. У кожному гніздечку було всього одне яйце, але птахи за один рік могли виховати кілька пташенят. Їх чисельність була настільки величезною, що при перельотах вони собою закривали сонце, а від ляскаючих крил стояв такий шум, що закладало вуха. Мандрівний голуб мав досить хорошу швидкість, у хвилину пролітав одну милю, тобто перетнути океан і долетіти до Європи він міг всього за три дні.

   Американські індіанці споконвіку знали, що м'ясо мандрівних голубів смачне. Проте вони ніколи не полювали на птахів в період гніздування. У XIX столітті гурмани дуже цінували м'ясо молодих голубів, особливо пташенят. Коли ця „мода" набула поширення, з'явилися спеціальні загони мисливців, які добували пташенят цього голуба.

    Європейці, що прибули до Америки, почали винищувати голубів : стріляли, ловили сітками, використовували як мішень для стендової стрільби. І вже через десять років ці птахи стали рідкісними.

   Про масштаби знищення цих птахів свідчить бодай така цифра: навесні 1851 року до Нью-Йорка залізницею було доставлено 74 тонни м'яса голубів, убитих лише в двох районах штату. А в 1890 року голуби стали дуже рідкісними. У 1899 році на волі вже не було жодного мандрівного голуба.

   За одними даними, останній мандрівний голуб був убитий в 1899 році в Огайо, на місці його загибелі було поставлено бронзову пам'ятну дошку. Інші джерела стверджують, що це відбулося в 1900 році. Остання голубка на ймення Марта померла 1 вересня 1914 року в зоопарку Цинциннаті.

    Людина менше ніж за сто років зуміла знищити цих колись найчисленніших у світі птахів.

2 вед. Сумну статистику можна продовжити. Адже людина, що інтенсивно проводить господарську діяльність, мимоволі втручається у звичне для птахів середовище. Але, «ніщо так не підносить душу людини, ніщо так не розвиває, як спілкування з природою, спостереження її великих законів» (Некрасов).

Птахи – справжня окраса природи. Вони чарують нас розмаїттям свого оперення, гнучкістю поведінки та співом. Птахи надають природі неповторного колориту, без них вона відразу потьмяніла б.

1 вед. Вже весна прийшла в оселі.

   Розквіта рясний садок.

  І летять, летять веселі

  Зграї радісних пташок.

  Швидше, любі, прилітайте,

  Ми вже бачимо здаля.

  І з весною привітайте

І лісочки, і поля.

  Ми вже хатки збудували

  На деревах в гілочках.

  Щоб ви нам пісні співали,

  Щоб ловили ви комах.

2 вед. Гей, летіть до нас, птахи,

 Наші славні співаки!

Вже для вас готові хати –

 Змайстрували їх юннати.

 Гей, до нас, до нас сюди.

 Завітайте у сади.

 Вас зустрінуть весняні

 Теплі і погожі дні.

 І дорослі, і малята

 Будуть вас охороняти

Буде досить для пташок

 Гусениць і комашок.

1 вед. Більшість пташок у нас – перелітні. Тож важливо , з метою охорони птахів, розвивати міжнародне співробітництво і в тих країнах, де вони гніздяться, і в тих, через які вони пролітають. Охороняють пернатих не тільки державні установи, але й громадські організації, серед яких найбільшою є Товариство з охорони та вивчення птахів України при кафедрі зоології Київського національного університету  Т. Г. Шевченка, яке охоче співпрацює з населенням та школярами.

2 вед. Де тільки не зустрічаємо ми птахів. У лісі, у полі, на берегах річок, садах, рідному подвір’ї.

   Ми любимо і бережемо їх не лише тому, що вони веселі, красиві й своєю присутністю і поведінкою прикрашають довкілля. Птахи – маленька частинка безмежного життя.

   Приваблювати птахів можна різними способами. Найкращими з них є створення сприятливих умов для підгодовування і гніздування.

(перегляд презентації « Пташині гнізда» )

Презентація «Пташині гнізда»

Слайди:

Презентація «Пташині гнізда»:     https://drive.google.com/open?id=0B8ZhwVX-Fb6ENS1BMkV0eXJINlU

  Презентація до сценарію «І летять, летять веселі зграї…» ( створена відповідно до тексту, переглянути можна за посиланням:

https://drive.google.com/open?id=0B8ZhwVX-Fb6EQ1dmWkI1akNYZmM  ).

 ‘