Сюжетно – рольова гра у розвитку творчих здібностей

Сюжетно – рольова гра у розвитку творчих здібностей

ГРА для дітей — це їхнє життя. І найбільше дошкільнята люблять сюжетно-рольові ігри, в яких можна ре­алізувати свої бажання, мрії: спорудити будинок, полетіти в космос, танцювати, як балерина, лікувати, як тато. От­же, творча сюжетно-рольова гра є засобом самовиражен­ня дошкільнят. У цьому можна переконатися, спостеріга­ючи, як діти грають і як по-різному вони виявляють себе.

Одні з них ініціативні у виборі теми, ролі, розгортанні сюжету. Як правило, ігри в таких дітей тривалі, насичені змістом. Інші малята не так активно проявляються в орга­нізації гри. Але звідси аж ніяк не можна робити висновок про наявність чи відсутність у них здібностей, оскільки не­достатня самореалізація в одному виді діяльності, як пра­вило, компенсується в іншому.

Так, діти, які не проявляють себе в основних складових творчої гри, виявляють себе у художній діяльності (малю­ванні, ліпленні, музиці, хореографії тощо), що супровод­жує творчу гру. А гра, як ми знаємо, дуже тісно пов'язана з художньою творчістю дошкільнят. З розгортанням ігро­вого сюжету діти можуть співати, малювати, читати вірші. Тому знання педагогом інтересів та нахилів дітей допоможе йому залучити всіх своїх вихованців до творчого про­цесу з найбільшою віддачею.

Сучасні педагоги та психологи вважають, що нездібних дітей немає. Кожний здатний до творчості і має певні за­датки, які за сприятливих умов розвиваються у здібності. Від них залежить успішне виконання обраного виду діяль­ності. Нині в навчально-виховній роботі з дітьми особлива увага приділяється розвитку креативності — вмінню творчо розв'язувати проблемні ситуації. Один з показників креа­тивності — здатність створити продукт, який відрізняється оригінальністю, варіативністю. В дошкільному віці це — ху­дожні образи у малюнку, ліпленні, танці, фантазії тощо. Особливо яскраво дитяча творчість проявляється в сю­жетно-рольовій грі, де діти одночасно виступають і дра­матургами, і режисерами, і декораторами, і акторами. Во­ни грають для себе і відображають свої мрії, думки, почут­тя, які володіють ними саме в цей час. Отже, гра — то завжди імпровізація.

Складність організації творчої гри полягає в тому, що не можна наперед передбачити, що придумають діти і як вони поведуться в грі. Тому для успішного керівництва творчими іграми важливо вміти завоювати довіру вихо­ванців. Це можливо в тому разі, коли педагог ставиться до гри серйозно, з інтересом, розуміє задуми дітей, їхні пе­реживання, дає простір дитячій ініціатив творчості.

Основний шлях виховання в грі — вплив на її зміст (ви­бір теми, розвиток сюжету, розподіл ролей, реалізація іг­рових образів). Завдання  вихователя — викликати інтерес до якоїсь події, щоб вона захопила дитину, вразила, впли­нула на її уяву та почуття. Дуже важлива підготовча робо­та: спостереження, екскурсії, ігри-драматизації. читання художньої літератури, інсценізації на задану тему. Слід спрямовувати увагу дітей на дії, взаємини людей, що творчо підходять до своєї справи.

Таким чином, творча сюжетно-рольова гра — найбільш дійовий засіб виховання дитини, формування її особистісних якостей, творчих здібностей. Проте, на жаль, цей вид ігрової діяльності ще не посів належного місця в роботі дошкільних закладів, хоча теоретично всі розуміють її не­обхідність та значення.

Переймаючи на себе у грі різноманітні ролі, відтворюючи вчинки людей, дитина проймається їх почуттями і цілями, співпереживає з ними, а це означає розвиток у неї людських, соціальних емоцій, моральності.

Упровадження в сучасну практику роботи освітніх закладів особистісно-орієнтованої моделі навчання висуває потребу по-новому підходити до проектування навчального середовища, обирати не стандартні методи та форми залучення дошкільнят до різних видів діяльності, що в свою чергу передбачає глибоке і різнобічне вивчення пізнавальних та творчих здібностей дітей. Однак у дошкільній та початковій освітніх технологіях ще не відпрацьовано педагогічні засоби, які спрямовуються на розвиток уяви. Тому цей процес відбувається спонтанно, без акценту вміння уявляти, фантазувати; його формування, власне, є другорядною метою серед першорядних дидактичних та розвивальних цілей навчання.

Уява - це процес, коли дитина створює нові образи на основі раніше набутого досвіду оперування реальними та художніми образами. Уява тісно повязана з мотивами, позаяк її образи мають значення стимулу в досягненні певної мети, регулюють формування самооцінки, критичного ставлення до процесу та результатів діяльності, концепції власного «Я».

Завдання педагога - стимулювати й збагачувати різні види творчої діяльності дітей: гру, малювання, ліплення, конструювання, які сприяли б максимальній обєктивації нових образів, формуванню системи знань, умінь і навичок.

Гра та уява нерозривні, саме у грі й завдяки уяві дитина абсолютно мимоволі стає сильнішою, витривалішою, добрішою ніж у багатьох життєвих ситуаціях. У грі ніби відкривається джерело її фантазії. І саме уява цілком природно спрямовує дитину на узгодження власних бажань з бажаннями партнера по грі. Вона спочатку відчуває, підсвідомо уявляє, а лише згодом усвідомлює правило спільної гри, в разі порушення якого гра зникає.

Важко переоцінити значення цього ігрового джерела уяви для реалізації особистісного потенціалу дитини. Це найдієвіше школа розвитку всього комплексу комунікативно-мовленнєвих здібностей, формування достатнього рівня компетентності для реалізації створених власною уявою задумів.

Сповнена фантазії, творча гра є справжньою школою життя. Діти, які проходять таку школу, мають справді багату фантазію, здатні до творчих вигадок, самі є ініціаторами та організаторами ігор, бажаними партнерами для однолітків. Як казав Л.С.Виготський, уява зявляється саме в грі, в ній вона й постійно вдосконалюється.

Великий вплив гра здійснює і на розвиток у дітей можливостями взаємодіяти з іншими людьми. Крім того, що дитина в грі засвоює правила, засоби взаємодії, у спільній грі з ровесниками вона набуває досвід взаєморозуміння, вчиться пояснювати свої дії і наміри, погоджувати їх з іншими дітьми.

У грі дитина отримує досвід підсвідомої поведінки - вчиться керувати  собою, дотримуючись правил гри, стримуючи свої бажання заради підтримки спільної гри з ровесниками, уже без контролю зі сторони дорослих.

Не має потреби пояснювати, наскільки всі ці якості необхідні дитині в подальшому житті, і в першу чергу в школі, де вона повинна входити у великий колектив ровесників, зосереджуватись на поясненнях вчителя в класі, контролювати свої вчинки та дії при виконанні домашнього завдання.

Дорослі повинні усвідомлювати, що гра зовсім не пусте заняття, вона не лише приносить дитині масу задоволення, але й являється потужним засобом її розвитку, засобом формування повноцінної особистості.

 Пропоную сюжетно – рольові ігри.

Сюжетно-рольова гра, друга молодша група

Попередня робота: спостереження за працею пралі, кухаря; бесіди з дітьми про поїздки до бабусі читання художньої літератури про родинні стосунки.

Хід гри

Мама(вихователька), Діти, сьогодні ми з вами поїдемо в гості до нашої бабусі. Ми давно готувалися з вами до цієї поїздки і подарунки для бабусі приготували.

• Хто що приготував нашій бабусі у подарунок?

Діти відповідають: хтось намалював малюнок, хтось вивчив вірш, інші щось зліпили.

Мама. Всі подарунки я склала до цього кошика. Вирушаймо в дорогу. Проходьте, будь ласка, у вагон, сідайте, ось тут є вільні місця.

Діти сідають у «потяг» по двоє, вихователь обличчям до дітей.

• зачиняємо двері; ш-ш-ш. Діти і вихователь імітують шум потяга: спочатку тихо промовляють «чух-чух-чух», потім голосніше  «чух-чух-чух».  — Поїхали.

Вихователь читає вірш:

Їде потяг з гір в долину

До бабусі на гостину,

Їде тато і мамуся,

Їде тітонька Ганнуся,

Їде Юрчик — синочок

Гостей повен вагончик.

• Гудок: «ту-ту-ту», тихіше «чух-чух-чух». Діти імітують звук, з яким відчиняються двері.
• Діти, виходьте обережно. (На пероні їх уже виглядає Бабуся, роль  якої виконує хтось із вихователів).

Бабуся. Ой, нарешті дочекалася! Добрий день, мої дорогенькі онучата! Я так давно вас не бачила. Які ви вже дорослі стали. Чи добре доїхали? Ходімо до хати. (Діти з бабусею).

Бабуся. Втомилися з дороги? А я вас соком смачним почастую. Мийте швидше руки та пригощайтеся. (Діти п’ють сік)

 Мама і діти дякують бабусі за частування.

Бабуся. Це сік з яблук, з того дерева, що ми з вами посадили, пригадуєте?

•                   Мені так хотілося пригостити вас смачними вареничками, вже  й тісто замісила, але велике господарство маю, не все зробити. Треба ж і город полити, і білизну випрати, і худобу та птицю погодувати. От якби ж мені хтось допоміг. Може, ви допоможете? Хто вміє варенички ліпити? А хто город може полити? Хто білизну випере і попрасує? А хто корівку і конячку нагодує, курочкам зерна насипле, качечкам води наллє?

Діти допомогою вихователя розподіляють ролі. Одні малята миють руки, одягають фартушки, починають роз­качувати тісто та ліпити вареники. Інші перуть, розвішують білизну, ще хтось поливає город, тягне воду з криниці.

Бабуся ставить горщик з варениками у піч «варитися», і глянула у вікно. — Ой, лишенько, кури в город забрели! МІабуть, загорожа розвалилася. Що ж мені робити? Хто її полагодить? (Діти лагодять загородку, годують курей  та свійських тварин, наливають водичку). Бабуся ти асом  заглядає в піч, виймає горщик з варениками.

• Ой, помічники мої милі. Всю роботу допомогли мені зробити. Сама я нізащо не впоралася б. А зараз готуйте стіл у світлиці  та будемо вечеряти. Йдіть мийте руки, та сідайте хучій до столу.

 Вас чекають у макітрі  Варенички будем їсти.

 Варенички  дуже ситні,  Варенички непогані,

 Білолиці, круглолиці Варенички у сметані.

 Із біленької пшениці, Їжте, їжте, прошу щиро

     Милі гості, прошу сісти:  Варенички мої з сиром.

Після вечері.

Мама. Бабусенько, ми до вас приїхали не з порожніми руками, з подарунками. Ось, гляньте, їх тут цілий кошик. Це дітки в  садочку вам приготували. Це намалював Богданчик. Це зліпила Іринка, а гарні аплікації зробив Сашко.

Бабуся.Ой, мої онучатка, які у вас золоті ручки. Такі чудові подарунки приготували.

Мама. А дітки ще й віршики вивчили, і пісеньки, і колисаночки, Послухайте, будь ласка.

Діти розповідають. Бабуся слухає, розхвалює, голубить своїх онучат, дякує їм за подарунки,

Бабуся. Ой, вже й сонечко за обрій сіло, ви ж втомили­ся, мої любі помічники, треба вже спати лягати,

КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА

Сюжетно-рольова гра, підготовча група

Попередня робота: екскурсії до крамниці «куліна­рія», поліклініки, кав'ярні, перукарні; читання художніх тво­рів: Е, Саталкіна «Кожний знає своє діло», Л. Савчук «Ру­ки»; бесіда за картинами: «В кондитерському цеху», «На прийомі у лікаря»; дидактичні ігри: «Кондитерська фабри­ка», «Ким бути?», «Хто важливіший?», «На прийомі у лікаря»,

Хід гри

Вихователь. Діти, всі ви любите солодощі І знаєте, що їх виготовляють на кондитерській фабриці. Давайте уяви­мо, що й ми з вами там працюємо.

На нашій кондитерській фабриці є не лише цехи, де виготовляють цукерки, тістечка, печиво, є ще й кафе, ка­бінет лікаря, перукарня, Якщо не заперечуєте, я буду ди­ректором, а ви розподіліть між собою інші ролі, Хто пра­цюватиме в цехах? Хто хоче бути барменом, лікарем, пе­рукарем? Займіть свої місця, Діти вдягають спеціальний одяг, миють руки, стають до роботи.

Директор викликає майстра і дає йому виробниче зав­дання: сьогодні на конвеєрі виготовлятиметься печиво «Зоологічне» і «Квіткове». Він пропонує провести конкурс на краще оздоблення печива. Майстер приходить до цеху і оголошує: «Сьогодні ми виготовляємо печиво «Зоологіч­не» й «Квіткове». Придумайте його оздоблення, кращі зраз­ки будуть подані на конкурс». Робітники виготовляють та випікають печиво. Приходить лікар. Вітається, перевіряє санітарний стан цеху, оглядає працівників, дивиться, чи чистий у них виробничий одяг.

Директор робить обхід різних служб, заходить до ка­фе, переглядає меню, оглядає інтер'єр, дає поради щодо оформлення бару, розмовляє з барменом.

Потім директор заходить до перукарні. Вітається з пе­рукарем та відвідувачами. Там черга. Три ляльки сидять на стільчиках з незакінченими зачісками. Одна клієнтка до­мовляється з перукарем: «Я хочу зробити зачіску, але за­раз не маю часу. Призначте час, коли мені можна прийти».

Директор іде до лікаря, запитує: «Що показала пере­вірка цехів? Чи забезпечено належний санітарний стан? Чи всі працівники охайні та здорові?»

Лікар. У цехах усе в порядку, працівники здорові.

Одна з робітниць. А в мене щось горло болить.

Лікар пропонує зробити інгаляцію, дає пораду: «Попий­те чаю з лимоном та медом. Якщо не стане краще, за­ходьте ще й завтра».

Майстер цеху допомагає працівникам у роботі, дає вка­зівки, Приходить директор, цікавиться, як ідуть справи.

По радіо оголошується перерва на обід. Диктор пропо­нує відвідати лікаря, перукаря, кафе, зону відпочинку, де на бажаючих чекають цікаві журнали. Діти розходяться по зонах. Через якийсь час оголошення: «Увага! Обідня пе­рерва закінчилася». Працівники займають робочі місця. Лі­кар працювала під час перерви, вона прибирає робоче міс­це, іде в кафе, замовляє обід.

Працює радіо кондитерської фабрики: «Увага! Сьогодні у нашого працівника Олександра Савченка день народ­ження. Вітаємо його, зичимо щастя, здоров'я і плідної пра­ці». Звучить музика на замовлення іменинника.

У кінці робочого дня директор з майстром проходять по цеху і розглядають конкурсні тістечка, печиво, визнача­ють переможців. По радіо оголошують переможців. Кінець робочого дня.

Діти задоволені, вони добре «попрацювали», можна й відпочити.