Танцювальна культура Поділля та Буковини

Танцювальна культура Поділля та Буковини

Український народ протягом століть створював самобутню культуру, яка відбиває його багатогранне життя. Одним з її найцінніших скарбів є танцювальне мистецтво. Кращі художні зразки народних танців збереглися і дійшли до наших днів. Вони стали невід'ємною частиною художнього життя України.

Український танець — це народний або сценічний танець різних регіонів України.

Танці розрізняються за такими регіонами: Центрально- східний регіон: Центральна Україна, Слобожанщина. Північний регіон: Полісся, Волинь. Західний регіон: Закарпаття, Гуцульщина, Поділля, Буковина. Південна Україна

Українські танці Поділля. Поділля – історико-етнографічний район, що займає басейн межиріччя Південного Бугу і лівобережного середнього Придністров’я. Він охоплює більшу частину Вінницької, Хмельницької, Тернопільської та суміжну з ними на півдні – частину Чернівецької, на заході – частини Івано-Франківської та Львівської областей. В північних районах Хмельниччини танці мають впливи Полісся, в них відчутні волинські мотиви. А райони південні багато запозичили від Буковини, Молдавії, тут у танцях відчутний польський вплив. Водночас подільський танець має свій виразний характер, та притаманні йому особливості.

Найпопулярніші танці цього регіону: ««Подоляночка», «Подільська купальниця», «Ойра», «Варварка», «Кривуляк»., «Дев’ятка».

Подільська купальниця Вперше номер поставлено 1985 р. на семінарі української хореографії у Форт - Капел (Саскачевань, Канада), після появи запису 1988 р. танець широко виконується самодіяльними колективами України. Сюжетний танець - гра, побудований на купальських обрядах, що побутують на Поділлі, неабияку роль в ньому відіграють елементи акторської гри, а також танцювальні приспівки - триндички.

Українська кадриль («Девʼятка»)Старинна подільська кадриль XIX століття. Виконується в строгій, елегантній манері, трохи з гумором. Сама назва "дев'ятка" говорить про те, що виконують її 9 чоловік - 3 хлопця, та 6 дівчат. Кожен хлопець у своїй манері веде двох дівчат у танці з гордою осанкою, щоб сподобатись їм. Але один хлопець виявився найрозторопнішим та повів усіх дівчат за собою.

Кривуляк. Подільський танець записаний на Хмельниччині. "Кривуляк" від слова кривий танець. Незвичайні рисунки, погойдування корпуса, голови - придають танцю незвичайний колорит.

Танець подоляночкаІз сивої давнини дійшли до нашого часу веснянки, або, як їх ще називають, веснівки, гаївки, гаїлки — обрядові пісні, якими зустрічають радісне, жадане свято — прихід весни. Від весни колись починали на Русі відлік нового року. Оживала природа, раділи, веселились люди. Водили хороводи дівчата. Своїми іграми, в яких і рухи і слова мали виконувати магічну дію — привертати здоров’я, красу, щастя, — вони прикликали до себе радість весняного оновлення, мріяли знайти, вибрати собі пару, свого судженого

Танцювальна лексика танців Поділля. Різноманітні кружляння: по одному, у паріПрисядки: з виносом ноги на каблук, в повороті, з ударним акцентом. Потрійним хороводний крок. Подільська карлючка. Основний крок танцю “Кривуляк”

Українські танці Буковини. Буковина – назва іетничних земель, розташованих між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту. Нині ця територія входить до складу України (Північна Буковина – Чернівецька область) та Румунії (Південна Буковина – області Сучава та Ботошани Румунії). Традиційно загальними особливостями хореографії цього регіону слід вважати: - обмеженість танцювального поля, яке виражається в характерних принципах побудови малюнку (замкнені одне чи декілька кол), та у використанні дрібних рухів; – симетрія – однакова побудова бокових фігур, кругових рухів та притупів на протязі всього танцю. Буковинські танці сучасності: «Буковинський весільний», «Буковинський святковий»,«Вівчарики», «Буковинський парубоцький», «Бойківські забави», “Чотирянка”, «Аркан».

Танцювальна лексика Буковини. Жартівливі кульбіти. Ножиці в поворотіПлескачі по халявиніСвердло з виведенням ноги. Поворот “гуцулка”Притупи. Погаренка низька. Дрібушечки, підбивки. Верьовочка. Кроки: крок з підскоком, крок з каблука, боковий крок, крок з упаданням, перехресний хід, перемінний крок, мілке переступання. Усілякі стрибки і перескоки. Буковинський біг

Чотирянка. Танець дістав таку назву через те, що складається з чотирьох частин: четвериста, увиванець, коломийки, четвертак. Дівчата танцюють дещо стриманіше, ніж хлопці, руки й ноги високо не піднімають. Хлопці ж виконують танець темпераментно, вистукування роблять чітко і гучно. За четверистою малюнки створюють по четвірках. У четвертаку вибивають притаманні для цього танцю синкоповані притупи. Виконуючи увиванець, хлопці "в'ються" навколо дівчат, проте малюнок четвірок не порушують. У танці беруть участь 8 дівчат і 8 хлопців.

Є головним елементом обряду посвячення гуцульського двадцятирічного хлопця у легіні. Після участі у ньому він отримував право здійснювати танці, носити бартку (топірець) та підперезуватися чересом (широким паском), тобто ставав потенційним опришком . Перекази свідчать, що вперше танець “Аркан” виконали витязі, що зійшли з гір. Можливо, це були кельтські племена бойї або галли, які тривалий час проживали в Карпатах. Аркан танцюють зімкнутим колом або півколом з топірцями в руках. Аркан

Буковинський парубоцький. Один із популярних чоловічих буковинських танців. Загальне визнання отримав завдяки великій кількості конічних варіантів. Однак, попри все він зберігає свою специфіку (виконується тільки юнаками), жанр - жартівливий, побутовий, з елементами сюжетності, манеру виконання – локальні буковинські рухи, оригінальну музику.

Перетупи

Гуляночка

Дякую за увагу