Методичні матеріали

Танцювальні етюди українського танцю. «Фігурний вальс».

У ХІХ столітті відбулися значні суспільні перетворення, котрі сприяли зміні естетичних та моральних поглядів людей. У них з’явилося прагнення „до вільного самовираження, до внутрішньої краси, до благородства та творчості” [5, с. 30]. Діячі культури намагалися шукати натхнення в чуттєвих образах реального світу. Це спричинило появу нових форм соціального танцю, що відрізнялися своєю невимушеністю, природністю та вільністю від умовностей. У той період танець все ще був обов’язковою частиною загальноестетичної освіти людей вищого прошарку. Але з появою нових танців (вальс, полька, мазурка), що складалися з простих танцювальних кроків, навчання танцю спрощувалося.

Саме на початку ХІХ століття відбулося відродження ідеї гармонійного розвитку людини в ході танцювального мистецтва з урахуванням закономірностей розвитку її емоційно-почуттєвої сфери. Ця проблема розглядалася французьким співаком, композитором, педагогом Франсуа Дельсартом, який вперше розробив теорію залежності жесту та руху людського тіла від емоційного стану людини. Ф. Дельсарт розділив тіло людини на три зони: „голова” (інтелектуальна зона), „верхній торс” (емоційна зона), „нижній торс” (фізична зона). Педагог стверджував, що кожен рух людини визначається тим, в якій зоні народжується [4]. Особливо він наголошував на емоційній зоні, тому що саме природні рухи людей здатні виражати їхні думки, почуття та емоції. Ідеї Ф. Дельсарта вже на початку ХХ століття знайшли своє застосування й розвиток в поглядах та працях Айседори Дункан. Взявши за основу його теорію „Народження руху у верхній частині торсу”, Дункан запропонувала свій стиль танцю, створений духовним світом людини, тобто її емоціями й почуттями.

У середині ХІХ століття ситуація відносно використання танцю в шкільній практиці дещо змінюється: вчителі мистецьких предметів взагалі були вилучені з числа штатних чиновників і переведені в ранг приватних викладачів. Навчання танцю велося за бажанням учнів і оплачувалось з власних прибутків їхніх батьків. Це свідчить про те, що хоча естетико-виховні можливості хореографічної діяльності в ХІХ столітті і спрямовувалися на розвиток естетико-позитивних якостей характеру, культури поведінки, формування художнього смаку та виховання естетичних почуттів людини, в освітній системі їй не надавали належного значення.

Крім того, XIX століття характеризується як століття масових бальних танців, ритмічно живих і природних. Домінуюче місце серед усього танцювального різноманіття належало вальсу. Саме в XIX столітті починається його вдосконалення і справжня слава. Вальс визначав структуру і характер бальних історико-побутових танців, невимушену манеру виконання, яка була основана на вільному підпорядкуванню музичному ритму.

Поява вальсу змусила відмовитися від багатьох прийомів і правил, породжених французькою побутовою хореографією. Він відповідав новим

нормам громадського життя і був тим танцем, який прийняли широкі кола міського населення, а не тільки вишукане придворне суспільство.

Швидко зростаюча популярність вальсу сприяла тому, що його почали оспівувати поети, про нього писали статті й дослідження.

Між великими танцмейстерами і теоретиками танцю неодноразово виникали суперечки про походження вальсу і його танцювальних форм, що дали поштовх до його розвитку. Фріц Клінбенгек у книзі «Безсмертний вальс», виданій у Відні в 1940 році, називає вальс «істинно німецьким» танцем і вважає його батьківщиною Відень.

Фріц Клінбенгек вказує на те, що ритми вальсу зустрічалися в давніх народних пісеньках. Куплети, які розспівувала молодь, відрізнялися живим ритмом, невимушеністю, і саме вони, на думку Клінбенгека, згодом визначили характерні риси віденського вальсу. Значну роль у становленні цього чудового танцю дослідник відводить також музиканту Марксові Августинові – автору невигадливих пісеньок, що виконувалися в пивних і приміських шиночках. Серед них особливу популярність одержала пісня «Мій милий Августин». Під неї танцювався повільний дреєр – прямий попередник вальсу. Якщо народне походження вальсу не викликає сумнівів, то встановлення його зв'язку з безпосередніми попередниками – справа важка. Одні називають вольту, інші – алеманду, треті – лендлер.

Прихильники походження вальсу від вольти посилаються на те, що вольта була першим «закритим» танцем, у якому затвердилися рухи, які нагадують вальсоподібні ковзання, хоча прихильники цієї теорії не заперечують, що рухи вольти виконувалися грубувато і незграбно і не мали такого контиленного характеру, як у вальсі.

Також є думки вчених щодо походження вальсу від алеманди, оскільки її німецькі витоки не викликають сумнівів. Потрапивши з Ельзасу до Франції, алеманда пройшла складний етап розвитку. Спочатку її танцювали як спокійний хоровод, що поступово став парним танцем, який виконується граціозно, без особливих ритмічних підкреслень. У легких погойдуваннях корпуса і плавних ковзних рухах алеманди вбачають схожість із сучасним вальсом.

Ще одним попередником вальсу вважається лендлер – селянський танець, який виник в Альпійських областях Австрії. Для лендлера характерним є ковзний крок і повороти в середньому темпі. У цьому танці, як і в алеманді, істотне значення має закрите положення рук. Танцювальні рухи широкі, вільні, виконавці могли бути повернені спиною один до одного.

Існує версія походження вальсу від чеського народного танцю «Сусідка». Крім того, багато авторів називають безпосередніми попередниками вальсу такі парні обертальні танці, як дреєр, шляпфер, лангаус.

Слово «вальс» почали вживати в середині XVIII століття, у більш давніх документах зустрічається «weller», «walzen», «walzen», що означає – кружлятися, ковзати.

Проникнення вальсу в бальні зали відбувалося поступово. Довгий час не тільки сам вальс, але і найпростіші сільські обертальні танці піддавалися гонінню з боку церкви і представників влади. У близькості танцюючих, у з'єднанні рук вбачали аморальність. Саме тому в деяких місцевостях Німеччини обертальні танці дозволялися тільки на весіллях. У громадських місцях, де виконувалися ці танці, був присутній представник влади. При найменшому порушенні правил під час виконання обертальних танців він міг зупинити оркестр і припинити веселощі. У ряді місцевостей накладався грошовий штраф на чоловіків, котрі вводили обертальні рухи в інші танці. Так, в одному з міст Німеччини в 1572 році спеціальним службовцям дозволялося штрафувати і навіть саджати до в'язниці тих, хто буде в танці надмірно кружляти жінку чи дівчину. У Баварії до другої половини XVIII століття існувала заборона на обертальні танці. Проте, незважаючи на заборону, народ завзято продовжував виконувати обертальні танці.

Закріпившись спочатку в селах, вальс все частіше виконуватися на міських танцювальних вечорах і балах та, нарешті, зайняв найпочесніше місце серед історико-побутових та бальних танців.

ФІГУРНИЙ ВАЛЬС. Приклад хореографічної композиції

Музичний розмір 3/4

Вихідне положення: танцюристи шикуються в точку 4 сценічного простору. Партнери закривають руки назад за спину. Партнерші розкривають руки на alenge у другу позицію.

Перша фігура: 32 такти

1-8-й такти – перші два такти партнери один за одним, кроком вальсу рухаються з точки 4 у точку 8 сценічного простору. На третій такт вони шикуються в діагональ. На четвертий такт – поворот вліво (tur chesse) (дивись рис. 1).

Рис. 1

9-12-й такти – на перші три такти партнери виконують качання з ноги на ногу: 1 такт – крок на ліву ногу, права нога витягнута вбік на носок у другу позицію; 2 такт – перехід на праву ногу через другу позицію, ліва витягнута вбік на носок; 3 такт – перехід на ліву ногу, права витягується вбік на носок у другу позицію; 4 такт – поворот вправо (suetenus).

13-16-й такти – на перші три такти партнери повторюють рухи 9-12-го тактів, починаючи крок на праву ногу. На перші 2/4 четвертого такту партнери виконують поворот вліво (suetenus); на останню чверть 4 такту роблять крок на ліву ногу, права витягується вбік на носок, одночасно розкриваючи ліву руку долонею догори в другу позицію.

17-24-й такти – партнерші, одна за одною, рухаються кроком вальсу з точки 4 у точку 6 танцювального простору. На останню чверть 24-го такту партнерші зупиняються біля своїх партнерів та одночасно кладуть ліву руку на відкриту праву руку партнерів (права рука партнерів відкривається на останню чверть 24 такту).

25-28-й такти – партнерші обходять навколо партнерів кроком вальсу. 29-32-й такти – партнерші повторюють рухи 25-28 тактів (дивись рис. 2).

Рис. 2

Друга фігура – 32 такти.

1-16-й такти – пари рухаються по колу основним кроком вальсу: ліва долоня партнерки лежить на правій долоні партнера, права рука партнерки розкрита в alenge у другу позицію; ліва рука партнера закрита назад за спину (дивись рис. 3).

Рис. 3

17-20-й такти – пари стоять у положенні «човник»: на 17-й такт – balancer вправо за партнершами; 18 такт – balancer вліво за партнершами; 19-20-й такти

• у партнерок поворот вправо кроком вальсу, у партнерів поворот вліво кроком вальсу.

21-24-й такти – на 21-й такт balancer вліво за партнеркою, 22-й такт – balancer вправо за партнеркою, 23-24 такти в партнерок поворот вліво кроком вальсу.

25-28-й такти – повторити рухи тактів 17-20-го тактів. 29-32-й такти – повторити рухи 21-24-го тактів.

Третя фігура – 32 такти.

1-16-й такти – партнери рухаються кроком вальсу по колу. Ліва рука партнера закрита назад за спину, права рука піднята до рівня третьої позиції. Партнерки виконують правий поворот по колу, обертаючись під рукою партнера. Права рука партнерок тримається за праву руку партнерів. Ліва рука

партнерок розкрита на alenge у другу позицію.

17-28-й такти – пари виконують крок вальсу по квадрату (повторити 3 рази).

29-32-й такти – партнерки виконують чотири tur chesse вправо до центру кола. Партнери роблять те ж саме вліво від центра кола (дивись рис. 4).

Рис. 4

Четверта фігура – 32 такти.

1-8-й такти – партнерки рухаються по колу виконуючи правий поворот вальсу проти годинникової стрілки. У той же час партнери виконують лівий поворот по колу за годинниковою стрілкою (дивись рис. 5).

Рис. 5

9-12-й такти – пари виконують повороти навколо себе: права рука партнерок лежить на лівому плечі партнера, їхня ліва рука відкрита в другу позицію на alenge; права рука партнерів лежить під правою лопаткою партнерок, їхня ліва рука закрита назад за спину.

13-16-й такти – підтримка в повітрі № 1.

17-20-й такти – повторити рухи 29-32 тактів третьої фігури.

21-24-й такти – на 21-й такт – партнерки виконують випад у центр кола. 22-й такт – стоячи у випаді, виконують третє por-de-bras. На 23-й такт – обертаються спиною до центру кола. 24-й такт – виконують дрібний біг на півпальцях до партнерів. Одночасно партнери повторюють рухи 9-15-го тактів першої фігури. На 24-й такт партнери обертаються обличчям до центру кола.

25-28-й такти – пари виконують високу підтримку № 2. 29-32-й такти – пари виконують підтримку № 3.

П`ята фігура – 32 такти.

1-12-й такти – основним кроком вальсу пари рухаються по колу. 13-16-й такти – пари шикуються у дві колони (дивись рис. 6).

Рис. 6

17-20-й такти – на 17-18-й такти партнерки виконують два balancer (починають вліво); на 19-20 такти – два tur chesse вліво, проходячи попереду партнера, тобто переходять на лівий бік від партнера. На 17-18-й такти партнери, також виконують два balancer (починають вліво); на 19-й такт партнери роблять крок вбік на ліву ногу, права витягнута на носок у ІІ позицію, одночасно ліва рука партнерів відкривається, через І позицію, у ІІ позицію рук долонею догори, права рука партнерів закрита назад за спину; на 20-й такт – пауза: партнери стоять у положенні 19-го такту.

21-24 такти – на 21-22-й такти партнерки виконують два balancer (перший починають вправо); на 23-24-й такти – партнерки виконують два tur chesse вправо, попереду партнерів. Одночасно партнери виконують два balancer, перший вправо. На 23-й такт партнери роблять крок правою ногою вбік, ліву витягують на носок у другу позицію. Права рука партнера розкривається в другу позицію, ліва закрита назад за спину.

25 - 28-й такти – пари повторюють рухи 17-20-го тактів. 29-32-й такти – пари повторюють рухи 21-24-го тактів.

Шоста фігура – 32 такти.

1-16-й такт – пари першої колони рухаються по колу проти годинникової стрілки. У той же час пари другої колони рухаються по колу за годинниковою стрілкою.

17-24-й такти – пари 1-ї та 2-ї колон рухаються до центра кола назустріч одна одній, утворюючи дві лінії.

25-32-й такти – пари виконують крок вальсу з центра кола, залишаючи танцювальний майданчик (дивись рис. 7)

Рис. 7