Театралізоване дійство "Чари осені"

                     Театралізоване дійство «Чари осені»

 

Мета: поглиблювати знання учнів про осінні місяці,сезонні зміни в природі; розвивати творчі здібності, артистичність, виразне мовлення та вміння працювати в колективі; виховувати любов до рідного краю.

 

Добрий день, дорогі діти, шановні вчителі та гості! Сьогодні ми запрошуємо вас у дивовижний світ, де золото переплітається з багрянцем, де танець листочків шепоче казки, а прохолодний вітерець приносить аромати достигання й затишку. Ми розпочинаємо наше театралізоване дійство «Чари осені».

Музика

Я — Осінь. Пора надзвичайно чарівна.
У барвах казкових ліси і поля.
Я тут господиня, я Осінь — царівна.
В моїм володінні земля.
Три місяці маю собі на підмогу
Це Вересень, Жовтень — мої трударі.
Листопад завершує нашу дорогу
І зменшує сонця вгорі.
І довшає нічка, стає холодніше.
Пора прощавання скоро прийде.
Заплачуть дощі все частіше й частіше,
І чарів не стане ніде.
Покличу-но  місяців я на розмову —
Зустрітись пора нам прийшла.
Роботу вони всі зробили чудову
За кожного рада була.
Їм разом зустрітися не випадало,
В роботі спливали всі дні.
Було в них завдань і роботи чимало,
І час пролітав, як пісні.
Тому я сьогодні всіх запрошую в казку.                                                               

 

 

                                                                                                                                            Баба. Ой лишенько, а що ж то таке? Невже це і справді Осінь справжня прийшла до нашого двору? Діду, а йди-но сюди мерщій, ти ще такого дива зроду-віку не бачив!

Дід. А що ж там за диво, якого я не бачив? Завжди ти щось вигадаєш!

Баба. А глянь! Бачиш? Справжня Осінь завітала і місяці осінні з нею! Ось поглянь, вони ще в мареві такому стоять...

Дід. А й справді, ти подумай... Дійсно, зроду-віку такого ще не було! То чого ж ти з порожніми руками стоїш? Бігом до хати!

Баба. А й справді? Я аж розгубилася. Таке диво! Таке диво!

Дід. А ти що, не знаєш, як гостей зустрічати? Ти ж хліба з нового врожаю вранці напекла, то бери рушника найкращого, що взимку вишила, клади хліб на рушник, та й підемо Осінь зустрічати. Таких гостей ще ніхто не приймав у своїй господі. Бачиш, як воно буває, готувалися внуків зустрічати, а тут Осінь з місяцями прийшла. Все наче у казці...                                                                    (Дід і Баба заходять в хату і повертаються з хлібом на рушнику.)

Осінь

Добридень! Добрий день вам, люди.
Ви — наші мудрі трударі
Нехай вам завжди добре буде
І мирне сонце угорі!

Баба

Добридень, Осене чарівна!
І місяці-трудівники.
Ти на Землі тепер царівна,
І буде так у всі віки.

Дід

Запрошуємо до господи,
Щоб з нами хліб цей розділити.
Щоб ситі всі були народи,
Щоб з усіма у мирі жити!                                                                                        (Простягають Осені хліб на рушникові. Вона бере шматочок, куштує і тоді передає хліб Вересню, а він Жовтню.)

Вересень

Ми за запрошення вам дякуєм сердечно,
За хліб пахучий і сердець тепло.

Жовтень

Ми піднесем дари природи, безперечно,
Щоб радісно і з нами вам було.

Листопад

Дарую я вам кетяги калини,
Якраз достигли у холодні дні.
Калина ж наша — символ України,
Про неї у народі є пісні.                                                                                        (Передає Дідові дарунки і бере у Жовтня хліб, відламує і кладе на стіл. Всі сідають за стіл і слухають пісню.                                                                                

 

Пісня « Осінь»

 

Баба. Ой, я така рада бачити тебе, Осене, і вас, місяці, у себе вдома. Ще такого ніколи не було, щоб усі разом зійшлися, як таке трапилося?

Осінь. Це я Вас хотіла здивувати і місяцям та людям дати хвилинку перепочити. Адже всі ви потрудилися на славу, зробили величезну роботу — підготувались до зими. Ото й розкажемо один одному, хто що зробив. Тобі слово, Вересню!

 

Вересень

Потрудився я в садочку, в городах та в полі.
Льон зібрав я і картоплю, яблук, груш доволі,
Помідор, квасолі, перцю, гречку, просо й сливи,
Щоб були всі люди ситі та були щасливі.

Жовтень

Ну, а я все, що лишилось довше достигати —
Це капуста головаста і гарбуз пузатий.
Моркву гарну, солоденьку, буряки цукрові,
Щоб були всі люди ситі та були здорові.

Листопад

Ну, а я зорю земельку, як пройду полями.
Повкладаю звірів спати, як пройду лісами.
У городах та садочках приберу красиво,
Щоб цю зиму перебути на землі щасливо.

Баба

Ну, та й я не лінувалась, встигла все зібрати,
І на зиму огірочків наконсервувати.
Наварила я варення, повидла й компоту.
Не присіла й на хвилинку, бо мала роботу.

Дід

У коморі вже борошно з ново́го врожа́ю,
І картопля, й городини я доволі маю.
Для корівки, свиней, коней є корми і сіно.
Потрудились ми, як кажуть, гарно, на відмінно!

Осінь 

Це мені приємно чути, значить все готово.
До зими підготувались ми усі чудово.
Тож нехай лунає пісня і летить крилато.
Потрудились всі на славу, зробим собі свято.
Тож тепер якусь годинку можна відпочити,
Із онуками малими трішки посидіти.

(Вибігають онуки і зупиняються перед столом, здивовані.)

 

 

Баба

Заходьте, онучки, до столу сідайте,
Та Осінь-царівну усі привітайте.
Це Осінь і місяці в гості прийшли,
А скільки дарунків вони принесли!                                                                                     Онуки. Добрий день!

Усі разом. Добрий день!

1 онук

А я й не знав, що це можливо,
Що Осінь — це царівна.
Це справді, бабцю, дивне-диво
Чи казочка чарівна!

2 онук

А що, хіба таке буває?
Скажіть мені, дідусю.
Що Осінь є — я точно знаю,
Та все-таки боюся...

3 онучка

А я щаслива, що прийшла у казку.
Про це давно я марила у снах.
Спасибі, Осене, за радість і за ласку,
Що ми живемо в чарівних казках.

4 онук

За ніжні барви й срібні павутини,
За шелест листя й звуки чарівні
Краса така потрібна для людини,
А ще сумні та радісні пісні.

5 онук

І я радію зустрічі з тобою,
І місяцям я вдячна, що прийшли.
Все барвою покрилось золотою,
А в небі білі хмарки попливли.

6 онучка

Спасибі, Осене, що в гості завітала,
І місяцям осіннім вдячна я.
Цієї зустрічі давно я дожидала.
Й родина задоволена моя.

Осінь

Я рада, діти, що зустрілась з вами,
Ви осінь любите, як казку чарівну
Ще славите мене і віршами, й піснями,
Й малюєте картину не одну.
Тому і я створила гарну казку,
Красою й барвами порадувала вас.
Тож заспівайте, діточки, будь ласка,
У цей святковий неповторний час.

 Пісня « Золотиста осінь»

Вчитель. Осене, добра Господине, а чи знаєш ти, як добре діти знають тебе, твої ознаки та прикмети. Хочеш переконатися?

 

 

Баба. Ой, я так заслухалась вашими піснями та віршами, що й забула пригостити онуків. Люди добрі, де таке бачено, щоб вони сиділи за порожнім столом ?

Дід. Та чого ти? Ми зараз тобі допоможемо! Ми ж каші гарбузової наварили. Діти її так люблять. Правда, онучата?

Діти. Правда. Ми хочемо ще вінегрету, дідусю. Він такий смачненький...

Дід. То в чому справа? Зараз і приготуємо, чи не так?

Осінь. Чи знаєте, які овочі треба для цієї страви?

Діти. Звичайно!

Вчитель. Молодці! А от чи діти в залі знають? Зараз ми перевіримо за допомогою загадок! Овочі не тільки самі прийдуть, а й розкажуть багато цікавого про себе. Готові?

Діти. Так.

Вчитель.

Борщ із нього варить ненька,

В нього шкурочка тоненька,

Солодкуватий він на смак,

Фіолетовий…( Буряк)

Буряк

І хто кликав мене, буряка, хто гукав?
Мій шлях крізь віки і шляхи пролягав.
А сорок століть — це багато чи ні?
Йти відстань яку довелося мені!
Та я за цей час став красивий, смачний,
І вигляд у мене чудовий який!
З такого собі бур’янця я проріс,
Та користь велику всім людям приніс.
Тепер кормовий я, столовий, іскровий,
Червоний, оранжевий, білий — чудовий!
Тепер мене люди у їжу вживають,
Тварини мене залюбки споживають.
Усі на планеті буряк нині сіють,
Бо й цукор із мене варити уміють.
А ви що хотіли із мене зробити?
Засмажити, втерти чи, може, зварити?

Діти. Зварити.

Вчитель.

Печуть мене, смажать і варять,
Їдять мене і дуже хвалять.
(Картопля)
Осінь. Картопелько, виходь!

Картопля

Картопелька я! А без мене ніяк!
Ні борщик не звариш, ні супчику, так?
Мене люди в їжу щоденно вживають,
Ще й хлібчиком другим мене називають!
А скільки вже страв з мене вміють зробити:
Підсмажити в маслі, спекти і зварити,
Вареники ще, галушки і млинці,
А ще картопляні смачні дерунці...
В Європу з Америки я завітала.
Не так вже й давно мене люди пізнали.
Спочатку не знали, ну як мене їсти?
Чи з цукром вживати, чи з маком погризти?
А потім, як солі додали лиш трішки,
Мене не замінить ні мед, ні горішки,
Навчились мене і пекти, і варити,
Й не можуть без мене і дня вже прожити!

Вчитель.

Помаранчева і гарна,
У землі сиджу не марно:
Соковита, солоденька,
Вже я стала чималенька.
Собою пригощу дитину.
Хай корисну з’їсть .
(Морквину)
Моркво, тепер твоя черга!

Морква                                                                                                                                                 Морква я! Живу в коморі,
А коса моя надворі.
Овоч я — культура цінна
І поживна, й вітамінна!
Плід м’ясистий і тверденький,
Візьмеш в рот — він солоденький.
Вітамінів є доволі,
Каротин, заліза солі.
Той, хто моркву полюбляє,
Завжди зір чудовий має.
Бур’яном росла колись,
А тепер от, подивись!
Королевою я стала
Й до смаку усім припала.
Я тепер у кожній страві,
У салатах, у приправі,
Сік солодкий з мене п’ють,
Смажать, варять, ріжуть, труть...
Я ще морква й лікувальна,
Скажем просто — ідеальна!

Вчитель.

 

На городі в нас грядки,
На грядках – рясні листки:
Там зростають малюки,
Зелененькі …
(Огірки)

Осінь. Огірочку, заходь і ти до нас!

Огірок

Огірочок зелененький!
Я смачніший, як маленький.
У мені всього доволі:
Цукор, мінеральні солі,
Вітаміни B (бе) і D (де),
Кращого нема ніде!
Мене солять, консервують
І на зиму маринують.
Свіжий я — найкращий все ж.
Люблять всі мене без меж!
І вирощують повсюди —
Полюбили мене люди!
Хоч я з Індії пішов,
Та повагу скрізь знайшов.                                                                                                           

 

Вчитель.

 

 

Без рук, без ніг,
А в'ється, як батіг. 
(Квасоля)

Осінь. Квасолю просимо до нас!

Квасоля

Ми — дрібненькі квасолини
Із бобової родини.
У тісних стручках живемо
Й цінність у собі несемо.
Кольорові від природи,
Є білки в нас, вуглеводи,
Каротин і вітаміни...
Ми корисні для людини.
Навіть жир є у квасолі.
Вам цього уже доволі?
Ми колись росли в теплі,
А тепер — по всій Землі!
Дуже різні ми буваєм,
Понад двісті видів маєм.
Хоч маленькі ми і дрібні,
Але людям всім потрібні.
Ми у борщиках, в супах,
У салатах, в пиріжках...
На обід і пополудні —
Кожен день у свято й будні.
Ось які ми квасолини
Із бобової родини!

 

Вчитель.

З мене листя обдирають,                                                                                                            Мене квасять, в борщ кидають,                                                                                                              В пирогах мене печуть                                                                                                                           І в салат мене січуть!                                                                                                       

 

Капусточко, просимо до нас!

 

Я капусточка гарненька

Я кругленька, чепурненька,

З мене страви всі смачні,

Їжте й дякуйте мені!                                                                                                                    Я капуста біла,                                                                                                              Круглолиця, спіла,                                                                                                          Качаниста, головиста,                                                                                                                           Маю платтячок із триста.

 

Вчитель.

На сонечко я схожий
І сонце я люблю.
До нього повертаю
Голівоньку свою. 

Осінь. Тепер ще соняшника попросимо, щоб приніс нам олійки. Вінегрет з олією смакує краще. Соняшнику, ходи і ти до нас!                                                         Соняшник

Я — соняшник. Швиденько виростаю.
До метрів двох за літо досягаю.
Ще корінь метрів три, листочки черешкові,
А квіти, ніби сонечка — чудові!
Культура пречудова я, олійна!
Корисна для людей, надійна.
Олію із насіння виробляють,
З лузги насіння — спирт і дріжджі мають.
Макуха для тварин потрібна-ясно?
А попіл із стебла — це добриво прекрасне!
А з кошиків квіткових є пектин...
Дає багато соняшник один.
А ще потрібний людям я весь час
Для виробництва лаків і пластмас.
Куди не глянь — корисна я рослина,
Тому і сіє соняшник людина.
Там, де тепліше й сонечка багато,
Ця квітка сонячна росте собі завзято.
Й салатику без мене не буває.
Смачну олійку я в собі ховаю!

Баба

Частуйтеся, онучата,
Хай у нас все добре буде,
Їжте всі салат і кашу
І любіть родину нашу.

 

Осінь. Дякуємо вам за добру гостину. Нам час іти в дорогу, бо ще роботи багато у мене і у моїх місяців. Дякуємо щиро.

Руханка « Осінні човники»

Осінь по довкіллю ходила.
Золоті листочки губила.
Ними все навкруг прикрашала,
Землю до зими готувала.
 

У довкіллі стало красиво,
Чарувало всіх дивне диво.

Осінь все довкіл фарбувала,
Казку чарівну дарувала.
 

З неба тепле сонце світило
На осінню казку дивилось.
І красі земній дивувалось,
В казку цю й саме закохалось.