Театралізований урок мистецтва

Броварський ліцей №7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Театралізований урок мистецтва

 у 1 класі

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель початкових класів

Галуза В.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Бровари

Тема: «У фантазіях, в уяві гріють образи яскраві»

 

Мета: Розширювати уявлення про художні образи у різних видах мистецтва. Навчати заповнювати площину аркуша паперу елементами зображення композиції. Вдосконалювати прийоми роботи аквареллю. Розвивати творчість дітей, художні здібності, естетичний смак, спостережливість. Виховувати любов до природи, бажання творити прекрасне.

 

Хід уроку

1.          Організаційний момент і вступна бесіда.

Вчитель:

Любі діти!

Життя досить цікава та загадкова річ. Ми з вами живемо, ростемо, щось плануємо, стараємось заплановане досягнути, але раптом… невідомо звідки з’являється щось непередбачуване та незаплановане нами, що створює такі обставини, які заважають або навпаки допомагають домогтися наміченого, бажаного.

А, можливо, життя  ̶  це казка? Але казка, яка складається з самих загадок та запитань, на які кожен із нас мусить давати відповідь.

Діти, а давайте зараз з вами поринемо у світ фантазій і спробуємо скласти саме таку казку і відтворити її персонажів, створивши композицію на аркуші паперу. Казку, яку ще і самі не знали до сьогодні. А допоможуть нам із цим впоратись загадки та запитання.

Отже, сідайте зручненько і слухайте казочку про невідомо кого і не знати про що.

Одного пречудового погожого дня невідомо до кого у гості зайшли дві незнайомі для нас, але досить гарно знайомі між собою, подруги, а можу й сестриці.

Вже й стук в двері:

Заходьте до світлиці!

(Заходять дві дівчинки: одна одягнена по-осінньому, друга по-зимовому).

 

Дівчатка:

Добридень всім!

(Діти теж вітаються з ними).

 

Вчитель:

Та тільки лиш встигла «Добридень» сказати, як перша у неї давай щось питати.

 

Перша дівчинка:

Ти чому це, сестрице,

Так легко одягнулась?

Можливо, ти шубку

Вдома забула?

 

Друга дівчинка:

Ні, сестрице, не забула.

Усю я землю рідну зодягнула.

Один рукавчик дала їжачкам,

А другий кинула десь борсучкам.

Й  комірець нині від неї відшила

І ніжки ведмедикам ними я укрила.

А ти чому так тепло одягнулася?

 

Перша дівчинка:

Бо вже моя прийшла пора!..

 

Учитель:

Й на календарик озирнулась.

Діти, що це за сестриці?

 

Діти:

Осінь і Зима.

 

Учитель:

 Дивіться, вони прийшли не самі, а ще й діток своїх принесли.

А хто у них дітки? Ви зумієте розгадати, якщо відгадаєте загадку.

(З конверта учень або вчитель дістає із конверту загадку).

 

Осінь читає:

Літом, весною, восени мої дітки почувають себе вдома, а зимою   ̶  у гостях. (Краплини)

(Показує у відеречку.)

 

Зима читає:

Зима для них   ̶  домівка, а раптом пізньої весни чи ранньої осені з’являються, то люди їх дуже бояться й лякаються. (Сніжинки)

(Показує у відеречку)

  ̶   А чому?

 

ІІ. Малювання сніжинок (трафарет)

Учитель:

А що це за казка в нас без малюнків?

Гаразд,  зараз малювати почнемо.

(Звертається до дівчаток).

Сідайте, сестриці, не стійте даремно.

 

Вчитель:

Сніжинки, Краплинки – вони теж між собою, як і мами, дружать, дуже люблять один з одним гратися і часто так трапляється, що вони, загравшись, вміють перетворюватись одна в одну.

Як лише сніжинка зігріється – стає краплинкою, а краплинка у вигляді пари підніметься, охолоне і може знову опуститись на землю сніжинкою чи краплинкою. І так в постійному русі, наче в зачарованому крузі.

По-науковому це називається кругообігом води в природі (будемо вивчати пізніше).

Давайте спробуємо їх зобразити на альбомному аркуші так, наче вони бігають одна за одною по кругу, ніби граються чи водять хоровод. Спочатку будемо малювати діток Зими, щоб вона трішки подобрішала, а то сердита надто.

(Діти працюють з трафаретом «сніжинки» згідно плану:

1. Накласти трафарет на листок альбому.
2. Прикріпити.
3. Розмалювати.
4. Зняти трафарет.)

Ось щойно з’явились на наших малюнках дітки Зимоньки.

Зимонько, ти задоволена?

 

Вчитель:

Звичайно.

 

Перша дитина:

Я щойно першу Сніжинку впізнав.

Минуло зими, коли я хворів, –

Біля віконечка сидів…

Вона щоденно за шибкою кумедно кружляла

І так мене розвеселяла.

 

Друга дитина:

Я друга, дивіться, маленька, мов я!

А, може, ще менша, як лялька моя.

Вона раз впала мені на рукавичку.

Я нахилила до неї щічку.

Та носик маленький мій раптом як чхне…

Вона від мене як чкурне…

 

Учитель:

Ось така історія кумедна трапилась з Даринкою і Сніжинкою.

 

Третя дитина:

А ця кругленька, пухкенька Сніжинка

Про гірку й санчата мені нагадала.

Про те, як з друзями у сніжки ми грались

Та ще й як на льоду катались.

 

Четверта дитина:

А ця Сніжинка  – мови крихітка свята!

Де є Дід Мороз й дарунків багато.

Красуня зелена у залі стоїть,

Вогнями блискучими вона мерехтить.

 

П’ята дитина:

О, як гарно було б сніжинкою стати

І спробувать  так собі покружляти!

 

Вчитель:

Тут вітер прокинувсь й спросоння як подув. І сніжинки закружляли.

(Учні виконують Танець Сніжинок).

 

Зима:

Ох і розчулили ви мене, дітки!

Як хороше з вами.

Гей, Сестриці-Хмаринки,

Не зівайте, а сніжинки розсівайте…

(Хмаринки розсівають сніжинки.)

 

ІІІ. Виконання аплікації.

Учитель:

А зараз будемо продовжувати малюнок, але вже аплікацією. Будемо наносити на альбомний аркуш діток Осені.

 

Учениця:

Ні, про твоїх діток, Осінь, не забули.

І тобі, дорогенька, ми вдячні донині:

За смачні й соковиті плоди, Що принесла в торбині;

За гарні й погожі, й теплії деньочки,

За рясні опеньки, що ростуть на пеньочках.

 

Учитель:

Осінь встала, вклонилась, кругом озирнулась і ніжно всміхнулась.

Діти, що за диво! Щойно від теплої посмішки Осені сніжинка краплинкою стала. А ваші сніжинки?

(Діти під сніжинкою краплинку).

 

IV. Аплікація краплинок

(Виконують згідно плану:

1. Обвести 4 краплинки.
2. Вирізати.
3. Розмістити.
4. Приклеїти.)

 

Учитель:

Давайте відпочинемо і про дощик заспіваємо.

(Виконують пісню «Іди, іди, дощику»).

А коли дощик просять?

(Коли картопля, огірочки, капуста проростає і дощу довго немає).

А коли не просять?

(Коли сіно косять…

Коли хліба збирають, то дощик також не зазивають).

Осінь, тобі сподобались твої дітки?

 

Осінь:

Звичайно!

 

Учитель:

Погляньте, діти, вийшов віночок.

А кому б ви його подарували?

 

Діти:

Матусі, бабусі…

 

Учитель:

А давайте його тому подаруємо, до кого прийшли в гості подруги.

А хто ж той невідомий?

(Загадка з конверта).

 

Учитель:

Воно лагідне і ніжне, наче матуся; добре і сильне, наче татусь; посмішка в нього, як у братися чи в сестрички; пестити вміє, наче дідусь чи бабуся…

Гей, відгадайте, як я звуся? (Сонечко).

А хто ще які загадки про сонечко знає?

(Діти загадують загадки).

То ось кому ми подаруємо свої віночки!

 

Учитель:

Зараз вам надається можливість кожному намалювати свої казкове сонечко, в якому ви можете відтворити і щось від матусі, і від бабусі.

Бо ж що то за казка, як не буде особистого домислу?

 

 

 

V. Малювання сонечка.

Учитель:

Раджу носик і очки нанести пальчиком. Промені можуть визирати із віночка.

 

VI. Підсумок.

Учитель:

А зараз підніміть малюнок.

Сонечко є, а ви його промінчики.

Віночок – немов наша багата українська земля, яка то тоне в зелені, то купається в дощах та снігах. Подивіться, кольори справді переливаються: то голубі в зелені, то навпаки.

Що ще нагадують вам ці кольори в поєднанні?

 

Діти:

Сонце  ̶  пшеничне поле, а віночок  ̶  небо;

Це кольори прапора України.

 

Учитель:

В нас казочка вийшла з щасливим кінцем.

Бо ж сонце увінчалось чарівним вінцем.

То ж світи на завжди, сонечко!

Бо промінчиків є багато.

Хай життя на землі їм буде за свято.

Хай все, що прекрасне, живе і не вмирає

Хай кожна дитинка татка й матінку має.

Пошли їм здоров’я, ти ж дуже могутнє,

Ще й розум пошли їм, ̶

Вони наше майбутнє!

(Прослуховування пісні «Вийди, вийди, сонечко»)

 

Учитель:

Чи вийшла в нас казочка?

Назвіть, хто виконував головні ролі в казочці?

(Діти називають Сонечко, хмаринки, Осінь, Зима, краплинки, сніжинки)

 

Учитель:

Діти, а працювали над казочкою:

Режисер  ̶  Листопад;

Його помічник  ̶  Січень;

Звукооператори: Дощ, Сніг, Грім, Вітер;

Художники: Мороз, Іній.

Картину було знято у вересні, коли йшла злива.