Т. Г. Шевченко закликав народ до боротьби з панами. Якби ви знали, паничі,Де люде плачуть живучи,То ви б елегій не творили. Та марне Бога б не хвалили,На наші сльози сміючись. За що, не знаю, називають. Хатину в гаї тихим раєм. Я в хаті мучився колись,Мої там сльози пролились,Найперші сльози; я не знаю,Чи єсть у Бога люте зло!Що б у тій хаті не жило?А хату раєм називають!Панська неволя
Од села до села. Танці та музики;Курку, яйця продала —Маю черевики. Од села до села. Буду танцювати: Ні корови, ні вола —Осталася хата. Я оддам, я продам. Кумові хатину,Я куплю, я зроблю. Яточку під тином;Торгувать, шинкувать. Буду чарочками,Танцювать та гулять. Таки з парубками. Ох ви, дітки мої,Мої голуб'ята,Не журіться, подивіться,Як танцює мати. Сама в найми піду,Діток в школу оддам,А червоним черевичкам. Таки дам, таки дам!
Два поетичні генії – Тарас Шевченко й Шандор Петефі Перекладач творів угорського поета українською мовою Леонід Первомайський у передмові до книги "Шандор Петефі", що вийшла в Києві 1972 року, пише: "З Шевченком Петефі зближують революційно-демократичні переконання і в однаковій мірі властиве обом поетам почуття народності, що виявляється не лише в мові та образній структурі їхньої творчості, але й глибокому розумінні народного життя, з глибин якого обидва поети вийшли; в безмежній любові до свого народу, до його найбідніших, найупослідженіших верств; в рішучому пов'язанні своєї особистої долі з долею народу..."