Техніки в українській народній вишивці.

ТЕМА: Техніки в українській народній вишивці.

              

МЕТА:  розвивати навики виконання рушникових швів; слідкувати за

              свідомим виконанням правил безпечної роботи під час

              вишивання; сприяти формуванню естетичних смаків учнів;

              виховувати шанобливе ставлення до національних традицій

              українського народу.

ІНСТРУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ: тканина, нитки різного кольору, голки, ножиці.

 

                                                Хід уроку

 

1.                Організаційний момент

Перевірка готовності учнів заняття.

2.      Актуалізація опорних знань:

•          Як ви думаєте, що позначають слова «рушникові шви»?

•          Як ви розумієте їх значення?

•          Відповідають учні.

     

Метод «Мікрофон»

А як ви розумієте слова: «Поважати свою історію»?  

Висловіть свої думки, продовжуючи речення: «Поважати свою історію – значить…» (поважати свою історію – значить не лише володіти певними знаннями  про розвиток держави, військові походи, князів, а й знати культурну спадщину народу, його звичаї, традиції та передавати їх у спадок наступним поколінням. )

Голки надзвичайно цінували і зберігали, вважалось не добрим знаком коли вони губилися. Голки варто купувати в понеділок, щоб вони допомагали вишиванню. Якщо вишивали декількома голками то, якою починали вишивати тією і закінчували. Не варто позичати голки, або самому використовувати з іншою метою. Не жахайтесь, коли ножиці раптом вислизнуть у вас із рук, та ще й увіткнуться гострим кінцем у підлогу чи землю – це добрий забобон, власне віковічне повір’я – чекайте на добрих гостей. А от, якщо у вас хтось вкраде, борони Боже, голку, знайте: крадія на тому світі чорти проганятимуть крізь вушко тієї голки. І ще народне повір’я: даючи комусь голку, коліть себе легенько, щоб не посваритися потім з тією людиною (хочете – вірте, а хочете – перевірте).

Майстерність вишивання передавалася від бабусі до мами, від мами до доньки. Існував такий обряд посвячення дівчаток у вишивальниці: здійснювався він в присутності всієї родини, яка збиралася як на свято – бабуся брала до рук голку і проказувала побажання дівчинці стати доброю майстринею і легенько вколювала в долоню руки. А після цього батько вів дівчину в садок до яблуні для того, щоб попросити благословення і підтримку в цього дерева. Кажуть, що такий обряд не проходив безслідно, тому, що всяке рукоділля, а особливо вишивання дає можливість підтримувати організм у цілковитій гармонії.

Вважається – вишивка – джерело української гармонії – це оберіг, символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, любові, святості, захист душі людини від руйнування, занепаду.

III. Вивчення нового матеріалу

Сьогодні на занятті  ми з вами вивчатимемо тему «Техніки в українській народній вишивці» та розпочнемо виконувати вправи на заповнення площин рушниковими швами.

Техніка «Асоціативний ряд»

Діти, назвіть, будь ласка, всі асоціації, які викликають у вас слова «рушникові шви». (гуртківці по черзі називають асоціацію, висловивши свою думку).

Ви назвали чимало асоціацій, але в кінці заняття ви все ж повинні будете доповнити свій ряд, опираючись на отриманні під час заняття знання.

А що ви очікуєте від сьогоднішнього заняття?

Отже, українська народна вишивка славиться багатством технічного виконання. Безперечно, слово «вишивка» походить від слова шити. Шити, вишивати – це різними способами протягати, закріплювати нитку, заволочену в голку, наносити стібки на тканину. Від того, як ці стібки прошивають тканину, як вишивальна нитка лягає на основу, через які проміжки (скільки ниток основи), чи прямі стібки, нахилені чи скошені, натягнуті чи вільно постелені на тканині, – залежать відмінності, специфіка виконання.

Також українській народній вишивці притаманні мініатюрність, чистота виконання, ювелірний характер. Дуже часто вишивки виглядають однаково як з лицевої, так і з виворотної сторони, відрізняючись цікавими акцентами дзеркальної симетрії. Дослідники стверджують, що за техніками вишивання на Україні розрізняються понад 500 типів вишивок.

Як відомо, величезна різноманітність технік шитва, що використовуються у вишивці з кількох найпростіших – своєрідної абетки, з якої складаються слова чарівних українських народних вишивок.

Характерною особливістю народної вишивки є величезна різноманітність технік і поєднання їх (до 10-15 технік одночасно). Назви багатьох технік походять передусім від засобів виконання («вирізування», «виколювання»). Назву окремим з них дали зовнішній вигляд шва, схожість з певними речами: «курячий брід», «солов’їні вічка», «гречка», «зірочка», «овсяночка».

 

Практична робота№1

Тема: Загальна характеристика та різновиди шва «штапівка».

Інструменти та матеріали: тканина полотняного переплетення, голка, нитка, пяльця, ножиці, калька, узор, копіювальний папір, інструкція.

Послідовніст виконання роботи

Штапівка – належить до поверхнево-нашивних лічильних технік вишивання. Ця техніка характерна для багатьох регіонів України, але особливого розвитку вона набула на Буковині та Вінниччині. На Буковині штапівці дали назву «стебнівка», на Київщині і в Галичині — «вистіг», на Гуцульщині — «прошиття». Дуже часто її використовують як доповнення до інших технік. Існує також багато узорів, у яких штапівка виконується як самостійний шов для оздоблення рушників, сорочок. Найчастіше її вишивають нитками одного кольору, але можливе декоративне поєднання з іншими кольорами. Узори, вишиті штапівкою, — прозорі та легкі.

Штапівку вишивають за принципом шва «уперед голкою», але у два прийоми. Спочатку вишивають справа наліво через один стібок по узору, а йдучи назад, закривають стібками всі проміжки зліва направо. Отримують двобічну вишивку, у якій узори на лицьовому й виворітному боках однакові.

Техніка «штапівка» має багато різновидів вишивальних швів (мал. 1) — «прутик» (а), «кривулька» (б), «сходинки» (в) .

Мал. 1. Графічне зображення різновидів штапівки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інструкційна картка №1 Послідовність виконання шва «прутик»

Послідовність вишивання швом «прутик» можна записати за допомогою цифр (мал. 2). Якщо перша цифра буде означати точку, де голка виходить з виворітного боку на лицьовий бік, друга - голка входить у тканину з лицьового боку на виворітний, а третя — голка знову виходить на лицьовий бік, то цифрова послідовність буде виглядати так: 1-2-3.

Мал. 2. Послідовність виконання шва прутик

 

Отже, для вишивання шва «прутик» необхідно:

1. Закріпити нитку в т. 1.

2. Виконати перший хід: по прямій нитці справа наліво прокласти швом «уперед голкою» ряд непарних стібків (1-ий, 3-ій, 5-ий і т. д.):

       1) перший стібок прокласти з т. 1 в т. 2, а виколоти в т. 3;

   2) ввести голку в т. 4, а вивести у т. 5;

   3) далі виконати стібки відповідно до цифрової послідовності: 3-4-5,

      5-6-7, 7-8-9.

3. Виконати другий хід (зворотний напрямок): повернути тканину і прокласти парні стібки, перекриваючи проміжки з виворітного боку: 9-10-11, 11-12-13, 13-14-15, 15-16-17. Отримаємо суцільний ряд стібків (мал. 3).

Мал. 3. Вигляд шва «прутик» з виворітного боку

 

Інструкційна картка №2 Послідовність виконання шва «сходинки»

Шов «сходинки» виконується по сторонах квадрата аналогічно шву «прутик», тобто у два ходи (мал. 4). Пам’ятаючи, що в цифровій послідовності шва перша цифра означає точку, де голка виходить з тканини на лицьовий бік, друга — входить у тканину з лицьового боку на виворітний, а третя — голка знову виходить на лицьовий бік, шов виконують у такій послідовності:

1. Закріпити нитку в т. 1.

2. Виконати перший хід:

    1) вколоти голку знизу вгору в т. 2, виколоти в т. 3. Отримаємо  

     стібок 1-2 (мал.4);

Мал. 4. Послідовність виконання шва «сходинки»

     2) наступний стібок виконати за схемою відповідно до цифрової

      послідовності згори вниз: 3-4-5;

    3)  виконати стібок знизу вгору 5—6—7. Далі: 7-8-9, 9-10-11, 11-

     12-13,13-14-15.

3.  Виконати другий хід (зворотний напрямок). Зліва направо прошити парні стібки: 15-14-13, 13-12-11, 11-10-9, 9-8-7, 7-6-5, 5-4-3, 3-2-1.

 

 

 

 

 

Інструкційна картка №3 Послідовність виконання шва «кривулька»

Шов «кривулька» виконується аналогічно швам «прутик» та «сходинки» по діагоналях квадрата (мал.5).

Мал. 5. Послідовність виконання шва «кривулька»

1.  Закріпити нитку в т. 1.

2.  Виконати перший хід: справа наліво прошити непарні стібки  

    (нахилені справа наліво, знизу вгору). Перший стібок прокласти з т. 1  

    в т. 2, голку виколоти в т. 3. Скорочено це можна записати так: 1-2-3.

    Далі прокласти стібки: 3-4-5,5—6—7, 7-8-9,9-10-11,11-12-13.

3.  Виконати другий хід (зворотний напрямок) зліва направо прошити

     парні стібки, які нахилені зліва направо, знизу вгору: 13-12-11,11-

    10-9, 9-8-7, 7-6-5, 5-4-3, 3-2-1.

У традиційному українському орнаменті існують також інші види штапівок — більш складної форми, наприклад штапівка «гачки» (мал. 6 а, б) та «баранячі роги» (мал. 7 а, б). Ці шви мають такий самий принцип виконання, що і шов «прутик».

Мал. 6. Шов «гачки»: а - графічне зображення шва; б - послідовність виконання

 

Мал.7. Шов «баранячі роги»: а — графічне зображення шва; б — послідовність виконання

 

Вимоги до виконання шва «штапівка»

1.  Якщо тканина для вишивання полотняного переплетення, то вишиваючи узори штапівкою, необхідно уважно лічити нитки тканини.

2.  Якщо переплетення тканини не дає змоги лічити нитки, треба скористатися канвою або позначити контур узору точка.

3. Шов виконувати у два ходи: спочатку вишивати усі непарні стібки в одному напрямку (справа наліво), а при зворотному ході - усі парні.

4.  Узори, вишиті штапівкою, на виворітному боці мають бути такі самі, як і на лицьовому боці.

5.  Стібки у штапівці вишиваються уздовж ниток основи чи піткання або ж навскіс.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА№2

Тема: Вправи з вишивання узору швом «штапівка»

Інструменти та матеріали: зразок узору для виконання швом «штапівка», аркуш паперу в клітинку для перенесення малюнка, простий олівець та олівці або фломастери двох кольорів, нитки для вишивання, голки, наперсток, ножиці.

Послідовність виконання роботи

1. Уважно роздивитись запропоновані на малюнку узори.

2. Визначити рапорт узорів.

3. Вибрати один узор для роботи та перенести малюнок на папір у клітинку (можна тільки рапорт узору), користуючись простим олівцем.

4. Навести одним кольором стібки, які прокладаються під час 1-го ходу шва, а другим кольором — 2-го ходу.

5. Проставити та записати цифрову послідовність виконання шва «штапівка» за дібраним малюнком.

6. Перевірити правильність виконаної роботи, прошивши елемент малюнка на папері голкою з ниткою.

7. Роботу виконувати з дотриманням правил безпечної праці.

VI. Підсумок заняття

 

Опис гри «Чарівний клубок»

 

Беремо звичайний клубок кольорової пряжі, й учні, розмотуючи його, кидають одне одному, а при цьому діляться враженнями від заняття (яка з технік їм вдалася найкраще). Коли клубок обійшов усіх учасників, його змотують. Починають змотувати в зворотному напрямку (від останнього учня). При змотуванні відповідають на запитання:

1. До яких технік вишивання належить «штапівка»?

2. Які ще назви техніки «штапівка» ти знаєш?

3. Чи можна віднести техніку «штапівка» до групи «рушникових» і чому?

 

VIІ. Демонстрація кращих робіт.