В усьому винна квітка.
Це був звичайний день для багатьох людей ,які мешкали в невеликому триповерховому будинку на Розі стріт. Але для старенької бабусі, яка жила на 2 поверсі в однокімнатній квартирці, нажаль останній. Місіс Лілі було вже 78 років, вона була вже давно хвора. Тож ніхто навіть не здивувався її смерті. Найбільше з нею спілкувалася Азалія, дівчина проживала зі своєю мамою на поверсі вище,їй було 17 років, вона вчилася на медичну сестру в коледжі та приїжджала на канікули. Місіс Лілі змалечку допомагала матері Азалаї глядіти її, тож дівчинка ставилася до жінки як до своєї бабусі. Саме Азалая і знайшла бабусю в кріслі , в якому вона полюбляла читати книжки про квіти. Дівчина викликала швидку та місцевого детектива Гарісона. При огляді тіла ,лікарі констатували смерть . Детектив оглянув кімнату та вже збирався йти , як його приятель, приватний детектив Грін, заявив :
Містер Грін познайомився з містером Гарісоном коли той ще навчався. Його приставили до детектива Гріна для проходження практики. Незважаючи на досить велику різницю у віці вони швидко знайшли спільну мову, та продовжили товаришувати після закінчення навчання Гарісона . Після виходу на пенсію Містер Грін став приватним детективом.
Всі мешканці будинку зібралися в холі, як і велів детектив, їх було всього чоловік 7. Будинок зовсім маленький та знаходився на околиці міста. Тож декілька квартир пустувало.
В холі будинку піднявся шум. Люди не могли повірити ,що хтось міг вбити цю милу бабусю.
Детектив ще раз оглянув всіх людей які були в холі та запросив заходити до нього по черзі.
Першою була Азалія . Вона розповіла що дуже любила бабусю та засмучена її смертю. Та розповіла , що останнім часом вона була дуже спантеличена. Та постійно повторювала, що в усьому винна квітка. Дівчина подивилась на листівку в руках детектива.
Потім до детектива зайшла незвична пара. Міс Лінда була досить гарною. Вона приїжджала провідувати хворого хлопчика , який жив в квартирі на першому поверсі. Кожного разу вона привозила йому квіти, та була дуже приємною до інших мешканців будинку, тому її всі любили та поважали. Хлопчик , Роберт, майже нічого не говорив , дивився на листівку в руках детектива Гріна, посміхався та швидко кліпав очима. Детектив Гарісон зауважив ,що хлопчик невиліковно хворий. Міс Лінда майже нічого про себе не говорила. Але детектив і так впізнав в ній співачку , на якій хотів одружитися відомий мільйонер містер Браш.
До детектива зайшла пара молодих осіб, хлопець і дівчина. Вони щойно одружилися, і тітка дівчини одарувала на весілля квартиру в цьому домі. Молоді були художниками , могли не виходити з будинку декілька днів, творили мистецтво. Хлопець зауважив, що листівка в руках детектива Генрі дуже йому сподобалася, що лілія улюблена квітка його коханої дружини.
В кімнату до детектива зайшла пара літніх людей. Містер і місіс Рендери. Містер Ріндер вже майже нічого не чув і не бачив, а місіс Рендер постійно скаржилася на свого чоловіка. Та єдиною розрадою є її колекція листівок. Перед тим як піти Місіс Ріндер зауважила, що листівка в руках детектива Гріна дуже рідкісна. Вона знає де він її взяв. Та давно пропонувала місіс Лілі купити її, але вона постійно відмовляла.
Опитавши всіх присутніх, детектив вдивляючись в листівку побачив маленький надпис олівцем « В усьому винна квітка».
Містер Грін піднявся зі свого крісла,сказав:
Детектив Грін та детектив Гарісон вийшли в хол будинку на Розі стріт.
Міс Лінда здивовано перехопила подих….
Як називаються квіти які ви приносили бідному Роберту?- запитав Місіс Лінду детектив.
Охоронці арештували міс, та відвезли в найближчий відділок поліції.