Уважно прослухайте текст
СВЯТИЙ ВЕЧІР У РІДНІЙ ХАТІ
3 давніх-давен на Україні величальним словом і магічною дією створювали у цей день образ багатства, щастя, миру і спокою у своєму домі.
Ще вдосвіта господиня розпалювала піч дванадцятьма полінами і заходжувалася готувати дванадцять свят-вечірніх страв. Наставляла узвар, варила горох, квасолю, смажила капусту, рибу, ліпила вареники, готувала бараболю, гриби, кашу гречану з конопляним молоком, голубці з пшоном, коржі з маком та кутю з товченої пшениці.
Доки господиня поралася біля печі, господар уважно оглядав господарство. Усе живе і мертве повинно зустріти Свят-вечір на своєму місці:
ніщо не може бути поза домом, у чужих руках — позичене чи десь забуте.
Сім’я теж повинна бути вдома. Боже сохрани, казали люди, десь
заночувати в цю ніч, цілий рік будеш блукати по світу, боронь Боже і
сваритися в цей день.
Коли сонце заходило, починали готувати домашній вівтар. Господар
вносив «дідуха» — гарно сплетений сніп жита, що є символом врожаю, і
вітався з господинею, ніби вперше бачив и цього дня:
— Дай Боже здоров’я!
— Помагай Боже, — відповідала вона, — а що несеш?
— Злато, щоб увесь рік ми жили багато!
Господар хрестився і віншував родину:
— Віншую вас щастям, здоров’ям, з цим Святим вечором, щоб ви в
щасті і здоров’ї ці свята провели та інших дочекалися — від ста літ до ста
літ, поки пан Біг назначить вік!
Сходила вечірня зоря, батько сповіщав родині, що Свят-вечір настав.
Перш ніж приступити до вечері, він годував худобу і «запрошував гостей».
Надворі з мискою куті та бичем у руках господар кликав:
— Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!
Вслухався, іще закликав, а після третього разу погрожував бичем і
промовляв:
— Як не йдеш, то не йди і на жито-пшеницю, всяку пашницю. Іди краще
на моря, на ліси та на круті гори, а нам шкоди не роби.
Потім господар зазивав чорні бурі та злі вітри:
— Чорні бурі та злі вітри, приходьте до нас на Святу вечерю! А коли
тепер не прийдете на дари Божі, на страви ситі, на горілки палені, на все
велике добро, на яке ми вас просимо, то не приходьте до нас і влітку та не
робіть нам шкоди на ярині й на житі,
Свята вечеря — це спільна вечеря всього роду. Господар запрошував
усіх родичів — навіть мертвих і тих, що пропали безвісти.
Господиня брала з рук господаря кутю, ставила її на стіл, і родина
вечеряла. Розпочиналися забави. Малі діти тішилися ялинкою, залазили під
стіл і там «квоктали» — «щоб квочки сідали». За це мати кидала їм у солому
горішки, цукерки та дрібні гроші.
На Середній Наддніпрянщині, Полтавщині, Поділлі діти носили вечерю
до близьких родичів: онуки — до баби і діда, хрещеники — до хрещених
батьків, На Гуцульщині, Буковині та Покутті заможніші ґазди йшли з
вечерею до бідних.
Наприкінці Свят-вечора, при свічці, вся родина тихими голосами
колядувала «Бог предвічний народився», мовила молитви.
(Р. Кобальчинська; 447 сл.)
Дайте відповіді на запитання.
а) 11 полінами; б) 12 полінами; в) 13 полінами.
2. Потім заходжувалася готувати:
а) 11 свят-вечірніх страв; б) 12 свят-вечірніх страв;
в) 13 свят-вечірніх страв.
3. З чого готувала господиня кутю:
а) з товченого жита; б) з товченого проса; в) з товченої пшениці?
4. Усе живе і мертве повинно зустріти на своєму місці:
а) Новій рік; б) Свят-вечір; в) Великдень.
5. Коли сонце заходило, починали готувати:
а) стіл; б) святковий одяг; в) домашній вівтар.
6. Що вносив господар у хату:
а) їжу; б) «дідух»; в) святу воду?
7. Перш, ніж приступити до вечері, господар:
а) перевдягався; б) відпочивав (молився); в) годував худобу.
8. Кого кликав господар з мискою куті:
а) сусідів; б) родичів; в) мороза?
9. Хто брав з рук господаря кутю й запрошував вечеряти:
а) найстарші у родині; б) господар; в) господиня?
10. Малі діти в цей час тішилися:
а) бубликами; б) іграшками; в) ялинкою.
11. Діти залазили під стіл і там:
а) співали; б) «мекали»; в) «квоктали».
12. Що робила вся родина наприкінці Свят-вечора:
а) прибирала оселю; б) лягала спати; в) мовила молитви?