Текст " Ваша дитина стала школярем"

Батьківські збори

Тема „ Ваша дитина стала школярем. Які вони – школярі шести-річки ”

Мета зборів: підвищити педагогічну культуру сучасної сім’ї, спрямовану на формування у сучасних батьків основ усвідомленого батьківства та вплив родини на розвиток  дитини.

 ( 1–тиждень вересня).

План зборів

1. Вправа „ Квітка бажань”.
2. Фізичний та психологічний розвиток дітей 6–річного віку (виступ вчителя).
3. Аналіз діагностичних матеріалів (повідомлення психолога).
4. На книжкову полицю батьків  (виступ бібліотекаря).
5. Поради та пам’ятки для батьків.

Хід зборів

1.Вправа «Поміняйтеся місцями ті, хто...»

Інструкція. Визначити емоційний настрій учасників, налашту­вати на роботу, позбутися напруження в групі.

• У кого карі очі.

• У кого є сини (доньки).

• Хто народився взимку.

• Хто з легкістю і бажанням прийшов сьогодні на збори.

• Кому цікаво і хто вважає наші зустрічі потрібними.

2.Вправа «Занепокоєння».

Інструкція. Запропоновано визначити ступінь занепокоєння батьків з приводу шкільного навчання дитини, що розпо­чалося.

— Якщо відчуваєте сильне занепокоєння — підніміть обидві руки вгору.

— Якщо злегка хвилюєтеся — підніміть одну руку вгору.

— Якщо відчуваєте почуття радості, упевненості за свою ди­тину — складіть руки перед собою, як учні. 

3.Вправа „ Квітка сподівань”.

(на дошці прикріплено 6 великих пелюсток білої ромашки).

Батьки на стікерах пишуть, якою вони  хочуть бачити дитину в школі і прикріплюють до пелюсток, а в центрі квітки написано слова „ Дитино моя! ”. Своє побажання прикріплює і класовод на листочках та стебельці.

 

 

 

Далі вчитель зачитує побажання батьків (Дитино  моя! Рости здоровою, розумною, доброю, талановитою, щедрою....).

4. Вправа « Мозковий штурм». «Що допомагає дитині навчатися в школі».

Інструкція. Зважаючи на особистий досвід учасників, визна­чити, що допомагає дитині навчатися в школі.

• Пам’ять
• Увага
• Сприймання
• Мислення
• Творчі здібності
• Уява
• Розвинуте мовлення

Бажання стати учнем та вчитися з’являється наприкінці дошкіль­ного віку майже у всіх дітей. Воно пов’язане із тим, що малюк почи­нає усвідомлювати своє становище, що не відповідає його віковим можливостям. Він уже не задоволений тими способами наближення до життя дорослих, що дає гра. Навчальна мотивація домінує, визна­чає новий для дитини тип провідної діяльності — навчальної, вини­кає, коли відживає попередній тип провідної діяльності — гра, у якій переважно формується психіка дитини.

Мотиваційна готовність виявляється у настрої дитини, її праг­ненні, бажанні йти до школи, але поєднується із тим, як вона уявляє вимоги школи, наскільки готова змінити свою дошкільну, ігрову позицію.

Більшість дітей прагне стати школярами, пов’язуючи це ба­жання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові взаємини з людьми тощо).

Однак справжня мотиваційна готовність зумовлена пізнаваль­ною спрямованістю дошкільника, що розвивається на основі при­таманної дітям допитливості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних інтересів (бажання опанувати грамоту, читання тощо). Якщо ж пізнавальна активність не сформована, дитину при­ваблюють різноманітні другорядні мотиви, пов’язані зі сприйнят­тям школи як місця для розваг, і дитина виявляється неспромож­ною взяти на себе обов’язки учня. Тому основними компонентами мотиваційної підготовки є правильні уявлення про навчання як важливу й відповідальну діяльність, а також пізнавальний інтерес до довкілля.

5.Лекція „ Фізичний та психічний розвиток дітей 6–річного віку”.

Виступ психолога.

Всі ми єдині у своїх бажаннях – бажаємо бачити своїх дітей здоровими, веселими, щасливими, завжди усміхненими, розумними, щоб гарно вчилися.

Щоб добре дитину виховувати та навчати, треба добре її знати.

А чи готові наші першокласники до тих змін, які відбувається в їхньому житті зі вступом до школи? А чи вистачить нашим дітям сил і здоров’я справитись із обов’язками, які виникають у них під час навчання, та виправдати ваші сподівання.

В організмі дітей 6–річного віку відбуваються зміни у фізичному розвитку, поліпшується пам’ять, підвищується інтелект. Навчання в школі дисциплінує дітей, стимулює їхню самостійність і вольові якості, розширює коло інтересів. Діти починають жити інтересами колективу учнів свого класу.

Разом з тим діти менше перебувають на повітрі, порушується режим харчування першокласників.

Діти – шестирічки  надзвичайно рухливі. Їхня рухова активність залежить від стану м’язової системи. Адже розвиток м’язів відбувається нерівномірно.  Спочатку розвиваються м’язи плеча, передпліччя, пізніше – м’язи кисті рук. Тому в цей час досить доречними є плетення, ліплення. Діти починають вчитися писати, однак слід пам’ятати, що тривалість письмових вправ  учнів 1 класу не повинна перевищувати 6–10 хв., щоб уникнути перевтому м’язів.

Неабиякого значення набуває правильна постава дитини за своїм робочим столом, розмір робочого стола, парти.

Батькам школярів–першокласників слід звернути увагу на прорізування і зміну зубів, функціонування системи дихання, серцево–судинної системи. Вміти самим визначати частоту пульсу, як важливий показник стану серцево–судинної системи.

Активно формується система травлення, а нормальне функціонування шлунково–кишкового тракту у дитини виявляється у доброму апетиті. Продовжує розвиватися мозок. Найбільш важливі відділи головного мозку, що відповідають за логічне мислення і пам’ять програмування, ще продовжують формуватися. Тому молодші школярі–першокласники, легко відволікаються, не здатні до тривалого  зосередження, вони швидко втомлюються, легко збуджуються, не можуть всидіти на одному місці. Їм складно виконувати однотипні завдання. Їх працездатність швидко падає через 25–30 хв.

Початок навчання у школі супроводжується появою у дітей соціально значущих обов’язків. На зміну ігровій діяльності, приходить навчальна діяльність. Вона визначає важливі зміни у розвитку психіки дітей на даному віковому етапі. Зміна провідної (ігрової) діяльності зумовлює появу нових психологічних, соціальних і духовних потреб дитини:

• потреба в отриманні нових знань;
• потреба в пізнанні та оволодінні новими вміннями;
• потреба і значення спілкування з ровесниками.

У дитини 6-7 років ще немає рефлексії, здатності здійснювати самоаналіз, бачити свої вчинки з боку і прогнозувати їх наслідки. Цей навик розвивається до 8-9 років. Тільки до цього часу дитина починає сама керувати навчальною діяльністю.

 У дитини 6-7 років переважає робота правої півкулі головного мозку, що відповідає за образне мислення, творчість, інтуїцію, цілісне сприйняття світу. Але методики викладання розраховані на роботу виключно лівої півкулі, яка відповідає за логічне мислення. У дітей ще не дозріли мозкові структури, що відповідають за аналіз текстів і розпізнавання символів, навіть, якщо вони вміють читати з 4-х років!

До 7-ми років у дитини переважає ігрова мотивація. Для того, щоб вчитися, повинна переважати навчальна мотивація. В результаті дітям швидко стає просто нудно і вони практично відразу втрачають мотивацію до навчальної діяльності.

Особливу роль у житті молодшого школяра відіграє вчитель, який виступає центром життя першокласника. В цей період батькам дуже важливо зайняти правильну  позицію щодо успіхів і невдач дітей. Якщо дитина невпевнена у своїх силах і можливостях, якщо вона складно переживає свої невдачі у навчанні, важливо підбадьорити її, запевнити, що за достатньої наполегливості вона подолає труднощі і все негаразди. І як тільки з’являться хоча б невеличкі зміни, їх обов’язково треба відмітити. Якщо ж дитина самовпевнена та надто вихваляється своїми досягненнями, необхідно позитивно оцінити її успіхи, відмітити й ті недоліки, які в неї є і які потребують виправлення.

Великі надії  батьків щодо своєї дитини – природні; всі батьки хочуть, щоб їхня дитина вчилася тільки на «відмінно», тим паче, що й здібності має, і до школи добре підготовлена. Помилкою є те, що багато хто з батьків намагається навіяти дітям свої не аби які сподівання: «Я в школі була відмінницею, тато вчився відмінно і ти повинен приносити лише високі результати!». Що таїть у собі така помилка? По-перше, самі лише здібності й знання ще не гарантують шкільних успіхів. У дитини може бути не виховані працелюбність, вміння переборювати труднощі – і навчання даватиметься їй дуже нелегко. На фоні навіяних школяреві великих сподівань будь-яка оцінка, нижча від високої, змусить її «зненавидіти навчання», «опустити руки», бо буде сприйматися  як несправедливе покарання: «Я працював, старався, а мені «не ту оцінку поставили». Такий настрій заважає дітям поступово підвищувати свою успішність, бо вони зорієнтовані тільки на негайний успіх, якого чекають їхні батьки.

 

 

Пам’ятайте, у житті  першокласника роль сім’ї і вчителя – величезна, бо вони суттєво впливають на формування Я–особистості. Допоможемо дітям зростати повноцінною, щасливою, гармонійною особистістю. Виховуймо в них повагу до себе й інших людей, віру в свої можливості і здібності, прагнення бути здоровою, а головне – бажання жити і радіти життю.

6. Робота в групах. обота в групах “ Готовність дитини до школи”.

Кожна група отримує опис ситуації. Завдання: ознайомитися з текстом i дати відповідь на запитання.

Ситуацiя 1. Дівчинка до 6років виховувалась в селі. Перед початком навчання батьки забрали її в місто. З перших днів навчання у дитини виникли проблеми в спілкуванні з однолітками.

Запитання. Чи потрiбно активiзувати iнтерес дитини до навколишнього світу? Якими знаннями повинна володіти дитина 6 - 7 років?

Вчитель підводить підсумок. Інтелектуальна готовність передбачає сформованість уваги, розвинену пам’ять, операції аналізу, синтезу, узагальнення. До 6 – 7рокiв дитина повинна знати свою адресу, назву міста (села), де мешкає, назву своєї країни та її столицю; iм’я та по батькові батькiв, де вони працюють, розуміти, що бабуся — це мама батька чи матері. Повинна знати пори року, їх послідовність й основніi ознаки, назви мiсяцiв, дні тижня; основні види дерев, квітів, розрiзняти домашнiх i диких тварин.

Ситуація 2.  Хлопчик має високий рiвень знань та навичок, необхiдних для навчання в школi. У ходi дiагностики  мотивацiйної  готовностi хлопчик сказав: “Я вiдвiдую школу тому, що мене мама примушує. А якщо б не мама, я б до школи не ходив”.

Запитання. Чи буде успішно навчатися дитини у школi? Якi вашi рекомендацiї щодо формування мотивацiйної готовностi?

Отже,  мотивацiйна готовнiсть — це бажання школяра прийняти нову для нього соціальну роль. Для цього важливо, щоб школа подобалася йому своєю головною діяльністю  — навчанням.

Ситуація 3. Петрик був дуже розвиненим хлопчиком до моменту вступу до школи. Але, незважаючи на те, що хлопчик прийшов до школи з охотою, з перших днів навчання  став порушувати поведінку:  без дозволу  міг ходити по класу пiд час уроку, не реагував на зауваження вчителя.

Запитання. Що стало причиною такої поведінки  Сергія   у  школі? Які можете дати  поради щодо формування вольової підготовки дитини?

Отже, вольова підготовка потребує від учня вмiння поставити мету, прийняти рiшення, складати план дiй, виконати його, виявити зусилля та вміння правильно оцінити результат свого вольового зусилля.

Ситуацiя 4. Мама розповiдає: “ Із двох років Маринка перебувала в колі однолітків, проте дуже боязка,  сором’язлива. На заняттях  не проявляє активності. Вiд однолiткiв тримається осторонь. Думаю, що у школі їй буде нелегко”.

Запитання. Чи є у мами пiдстави для хвилювання? Що можна порадити мамі дівчинки  з формування розвитку комунікативних навичок?

Отже, комунікативна підготовка передбачає умiння увiйти в дитяче товариство, спілкуватися і діяти разом з однолітками. Тобто тi риси, якi забезпечують безболiсну адаптацiю дитини, що сприяє й позитивному її  розвитку. Краще адаптованi  ті дiти, якi мають високе й адекватне самооцiнювання, демонструють високий рiвень комунiкативної готовностi.

7. Аналіз діагностичних матеріалів готовності дітей до школи. (повідомлення психолога).

8.  Вправа .  “ Мозковай штурм”

Першим і головним запитанням батьків, які хочуть сформувати у дитини інтерес до навчання має бути: «Що ви сьогодні проходили на уроках?», «Що ти нового дізнався?», «Що найбільше сподобалося?», «А що виявилося складним?» та ін. Такі бесіди допоможуть дитині зорієнтуватися у цінностях нового для неї шкільного життя ,поставлять на перше місце учбову працю як найважливішу в школі.

 Яка роль батькiв у подоланнi труднощiв, пов’язаних з початком навчання дитини в школі? Орієнтовані пропозиції:

• Дбати про здоров’я дитини.

• Не сварити дитину за помилки.

• Навчити  дитину органiзувати своє робоче мiсце.

• Привчати до порядку.

•  Виховувати  самостiйность.

• Заохочувати найменшi успiхи дитини у навчаннi й поведiнцi, використовуючи для цього слова-схвалення.

Шановні батьки!

•  Переконуйте себе та дитину, що Вам дуже повезло з вчителем, зі школою.
•  Стежте, щоб дитина була завжди чиста, охайна, уважна, привітна.
•  Потурбуйтеся про те, щоб у дитини було все необхідне для навчання та привчайте її не забувати вдома учбове приладдя.
•  Постійно цікавтеся життям дитини : її навчанням, нахилами,   турботами..
•  Радійте разом з дитиною її успіхам в будь-якій діяльності.
•  Не поспішайте, не вимагайте від дитини вже в перші дні навчання неможливе,  треба вірити, що у неї все вийде.
•  Притримуйтеся порад учителя: пам’ятайте, що вимоги вчителя для дитини в навчальний період—це закон.

9.Виступ бібліотекаря школи. На книжкову полицю.

Він знайомить із книгами, які радить прочитати батькам.

       10. Вправа «Клубочок»

• Інструкція. Батькам, передаючи клубок по колу, пропонують закінчити речення: «Щоб допомогти моїй дитині стати учнем, я...»

Подякувати батькам за присутність і активну роботу.