Тексти для списування про зиму з пропущеними орфограмами.

         (Під)мела з(е,и)ма-бабуся всі ст(и,е)(ш,ж)ки, усі дорі(ш,ж)ки. (До) куті готує мама (пре)смачні горі(ж,ш)ки. Тихо-тихо так морга (до)зірок сні(х,г). Десь вітер (в)кучугурах (на)хвилечку  (при)ліг.

    Місяц…  хмари ро(з,с)ганяє, янголятам (до)помагає. Одягає ( в)срібло нічку,  (на)віконце ставит...  свічку.  ( За М. Деленко «По землі Різдво іде».)

          (В) хаті прибрано і чисто, одягнулася  бабуся   у новесен…ке намисто. Данко (на)сопілці грає, коляду нову вивчає. І Устим часу не гає, гарно ігра(ш,ж)ки (с,з)кладає. Навіть Барні (ви)мив ла(п,б)ки, не гризе в дідуся тапки.

    Татко (на)порозі став, гарно всім (по)віншував. (В)руки взяв нове кропило,  щоб (в)городі все родило, щоби спокі… був (у)хаті, щоб думки були кр(и,е)латі, із поваж-ною ходою окропив усе довкола він свяченою водою. ( За М. Деленко «По землі Різдво іде».)

    (На)столі дванадцят… страв, (під)столом копичка трав пахне полем, пахне літом, волошковим д(и,е)воцвітом.  

     І з кожної хатини  (в)вікна (ви)глядають, бо (з)небес св(')яткових Коляду чекают…. .

Одягнула нові шати лісова ялина, жде різдвянку зірку край мій – Укра…на. І янгол (із) неба усім сповіщає: «Христос народився! Хай кожен це знає!» І сія велично так (під) вікном звізда, йде з(е,и)млею зично рідна Коляда. ( За М. Деленко «По землі Різдво іде»)

       Давно це було. ( У)селах під солом(’)яними стріхами стояли хатинки. Мален…кі віконця, наче (з,с)дивовані оченята,( по)глядали на рідні (по)двір(’)я. Ж(и,е)ли в тих хатинках наші прадідусі та прабабусі. Ж(и,е)ли собі  (у)злагоді тихо, неквапливо, особливо взимку.

   Якось пізнім вечором йшов ст(е,и)жиною повз сільс..кі подвір(’)я художник. Щойно випав сніг. Він (с,з)кр(и,е)пів  (під)ногами, перел(и,е)вався срібно-голубими барвами під місячним сяйвом. (За Е. Бєлкіною)

         Ураз художник (у)повільнив ходу й зупинився, вражений тишею та красою з(е,и)мового вечора.

    Зупинився, (при)слухався, (при)дивився. (По)бачив він «заквітчані» інесм д(е,и)рева, хатинку під пухнастою шапкою снігу, з-під якої блимали гарячі во(г,х)ники віконець. (За)м(е,и)лувався.

   (По)мандрував його погляд (за)во(г,х)никами аж на самісін…ку гору, де (від)почивав стомлений роботою вітряк, і здалося (йо,ьо)му, що хатинки танцюют…  повіл..ний новорічний танок. Відчув художник мінливу тишу. Все (за)тихло, не ворухнеться.

Золотавий місяц… гойдався, ніби  ( на)співував пісе…ку (для)зірочок: «Спи, моя зірон…ко, спи...». (За Е. Бєлкіною)

      Це було темного з(е,и)мового вечора. Сонце (с,з)ховалос…   (за)обрій. Зарожевів сніговий килим. Стало тихо-тихо. (За)мерехтіли зорі в гл(и,е)бокому небі.
     Раптом з півночі (на)сунула чорна хмара. Пл(е,и)ве (над)снігами. Пот(е,и)мнів сніговий килим. Падают… сніжинки  (на)землю. Тихо лягают… (на)поле, (на)ліс, (на) дорогу. Я (при)слухаюсь до тихого снігопаду і чую ніжний ….він. Немов дес… далеко-далеко бр(и,е)нить в(е,и)лика кр(и,е)шталева чаша, до якої доторкаєт….ся срібний молоточок. (За В.Сухомлинським «ЯК ДЗВЕНЯТЬ СНІЖИНКИ».)

    Набл(и,е)жався Новий рік. (По)їхали люди( до)лісу, (с,з)рубали струнку Ялинку. (При)везли її у в(е,и)лику світлу кімнату. (По)ставили посередині, прикрасами та цукерками (при)брали. Бігают… діти навколо Ялинки, милуют..ся, пісні співают… . Радісно дітям. А Ялинці страшно й сумно. Бо немає ні лісу темного, ні зайчика сірого, ні неба синього, ні місяця ясного. Бо в ногах у не…  не снігова ковдра, а папірці барвисті всякі.
(За)плакала (з)туги Ялинка, та ніхто й не помітив гіркої сл…зи, що впала (з)гілки (на) підлогу  (За В.Сухомлинським «ЯК ДІТИ РАДІЛИ, А ЯЛИНКА ПЛАКАЛА.»)

       Уночі була хурделиця. (Намело) кучугури снігу. Рано-вранці ( у)школу йшло троє дітей — (Ю,ю)рко, (м,М)ихайлик і (Н,н)іна. Всюди коло хат з(')явилися люди. (Від0кидали лопатами сні(г,х), прокладали дорі(ж,ш)ки.
    Ось хатина бабусі (М,м)арії. Вона ж(е,и)ве одна-однісінька. Зуп(е,и)нились діти біля бабусиного двору. Нікого не видно.

 …Діти увійшли на бабусине подвір(')я. Йшли по гл(е,и)бокому снігу…. 

 Протоптали сте(жк,ш)у (від)воріт  ( до)хати і (від)хати (до)криниці.

(За В.Сухомлинським «  ПРОТОПТАЛИ СТЕЖКУ».)

     Настала холо(д,т)на з(и,е)ма. (За)порошило снігом са(д, т).  Літают…  над білим килимом пта(ш,ж)ки, тривожно п(е,и)щат…, бо нічого їсти.
(С, з)робили трет…класники годівницю. Щодня приносят…  корм — смажене насін(',н)я, гарбузові та соняшникові  з(е,и)рнята. А синичкам — шматочки сал…ця (в) сіточках, щоб ворона не (в)крала. (За В.Сухомлинським « ЧОМУ СЕРГІЙКОВІ БУЛО СОРОМНО ».)

       Завтра н(е,и)діля. (При)носити корм (до)годівниці випала черга  (с,С)ергійкові. Він (із)вечора (при)готував шматочок сал…ця, (за)горнув (й,ь)ого (в)сіточку. У мален…кий мішечок (на)сипав гарбузового насі(нн,н)я.
"Уранці, як тільки розвиднит…ся, понесу", — думав (Се,с)ргійко.
Та вранці (й,ь)ому не (за)хотілося вставати. (За В.Сухомлинським « ЧОМУ СЕРГІЙКОВІ БУЛО СОРОМНО ».)

  Уранці наступного дня вчителька підійшла (до)вікна й (за)питала:
—   Чия була черга вчора синичок годувати?
—   Моя... — сказав (С,с)ергійко й поблі(д,т). — Молодец…, (С,с)ергійко! — (по)хвалила вчителька. — Дивіт…ся, аж два шматочки сала (по)вісив. Ще й досі клюют… синички.
(У)класі стало тихо-тихо. (С,с)ергійко від хв(и,е)люва(нн,н)я не міг перевести духу. Він чув, як (у)грудях б(')ється серце — ось-ось вискочить.
(Й,ь)ому було соромно (під)вести очі й глянути на вчительку.     (За В.Сухомлинським « ЧОМУ СЕРГІЙКОВІ БУЛО СОРОМНО ».)

     Недалеко( вiд)лiсу стояла хатка. В тiй хатi жив чоловiк (м,М)аксим  (iз)сiм(')єю; було в н(й,ь)ого четверо дiтей, найстаршому хлопчиковi (I,і)васевi було десять лiт.
   Лiс був такий гарний, навiть з(и,е)мою не здавався смутним, бо промiж чорнолi-(сс,с)ям було там чимало й сосон, а вони завжди веселят…  око тим вiчноз(е,и)леним убра(нн,н)ям!

          Цю історію на Св(') ятвечір любив оповідати мій дідусь...

   Не тепер і не колись ж(е,и)ла собі в нашому містечку одна сім(’)я: тато, мама і троє діток — (т,Т)арасик,(н, Н)астуня та (і,І)льчик.

   У їхні…  привітній оселі завжди було багато радості і сміху.

   … Але одного дня все перемінилося — на їхню країну напав воро(г,х). 

   … Була з(е,и)ма з в(и,е)сокими снігами. Але вперше у їхньому домі не чутно було д(е,и)тячого щебету... Хіба дуже повеселишся, коли немає  чого їсти?

Уперше св(')ятий (м,М)иколай не (при)ніс їм нічого, — а вони ж цілий рік були такі слухняні...

     Всі хло(п,б)ці заздрили (в,В)асилеві. Ще б пак не заздрити! Синичка, яку він вирвав з кі(х.г)тів шуліки, зовсім звикла (до)хати. (В,в)асиль вирубав для неї в(е,и)лику гілку і (при)чепив (до) тіни. Там синиця і лазила, мов акробат.
       Годував її( В,в)асиль. Насипле насі(н,нн)я конопляного, синичка і клює (ь,й)ого. Всіх комах синиця (в)хаті виловила. Лазить вона всюди, в кожну щілину зазирає. Помітить таргана, то вже не втече! (Н)ацілиться своїм довгим, чорним, тонким дз…обом — і немає таргана. (Про)ковтнула (ь,й)ого синиця.

 Прийшла з(е,и)ма. (За)сипала все навкруг снігом, замела дорі(ж,ш)ки, вікна морозом ро(с,з)малювала.
      Вийшла (м,М)арічка надвір (по)гуляти. Побачила в(и,е)личезні кучугури снігу і вирішила (с,з)ліпити сніговика.
  (С,з)мерзла (м,М)арічка поки ліпила сніговичка й (по)бігла (в)хату грітися.
Наступного ранку (ви)йшла вона надвір. Дивит..ся, а (в)сніговичка носика немає. (За О. Зубер « Смачний носик.»)