Тема 23 НМТ «Встановлення комуністичного тоталітарного режиму в Україні»

Встановлення комуністичного тоталітарного режиму в Україні 1921-1928рр.(НЕП і «коренізація»). 

НЕП — 

нова економічна політика більшовиків в Україні в 1921 р.- 1928 рр. , що змінила політику “воєнного комунізму ” і 

базувалася на впровадженні елементів ринкової економіки.  
Причини переходу до НЕПу:  

1.

глибока економічна криза, як наслідок громадянської війни та політики “воєнного комунізму”  

2.

політична криза ( масовий опір політиці більшовиків- селянські повстання( невдоволення продрозкладкою) , страйки 
робітників, виступи в армії, на флоті  

3.

початок реалізації плану ГОЕЛРО ( державна комісія з електрофікації Росії) , який передбачав будівництво 
електростанцій, заводів в Україні ( реалізація цього плану потребувала надмірної итрати матеріальних ресурсів)  

15 березня 1921 р. рішенням X з’їзду РКП ( б) було прийнято постанову “Про заміну розкладки натуральним податком”: 

нова економічна політика ( НЕП) передбачала систему заходів, спрямованих на обмеження методів директивного управління,  
на використання елементів ринкових відносин. 

Непмани — підприємці, що сформувалися в період непу. 

Сільське господарство 

1. скасування продрозкладки, введення продподатку — тверда норма обсягів натурального відрахування державі частки 
продукції, що виробили селянські господарства  

2. дозвіл на оренду землі 
3. надання селянам права на продаж власної сільгоспродукції  
4. дозвіл використовувати найману працю  
5. розвиток різних форм коопераціі 
6. звільнення від сплати податків господарств незаможних селян  

Промисловість 

1.

продаж у приватну власність, передача в оренду дрібних та частини середніх підприємств 

2. дозвіл на оренду та використання вільнонайманої праці
3. об’єднання великих підприємств у 

трести

 та переведення 

їх на 

госпрозрахунки

 — форма господарювання у 

державних підприємствах на основі фінансової 
самостійності в умовах збереження централізованого 
керівництва.  

4. скасування загальної трудової повинності, тобто дозволили вільний найм 
5. перехід до відрядної праці – скільки відробили, стільки заробили 
6. дозвіл на створення концесій - оренда для іноземців 
7. виникнення кредитно-банківської системи та бірж  
 
 
Таке співвідношення між формами 
власності й галузями промисловості 
характерне для періоду НЕПу  

Фінанси та торгівля  

1. поновлення вільної торгівлі 
2. уведення державних податків, плати за транспорт, комунальні послуги  
3. випуск конвертового червінця 
4. відновлення кредитно-банківської системи 

Підсумки НЕПу 

Позитивні 

Негативні 

-збільшилися обсяги с/г 
-відновлено довоєнні обсяги посівних площ 
-завершення відбудови 
-покращилося матеріальне становище 
-знову виникло соціальне розшарування «нова буржуазія» 
(непмани), середняки 
-виник ентузіазм 
-пожвавлення товарно-грошових відносин 

-нестача промислових товарів 
-безробіття для держави 
-введено «ножиці цін»  
-постійні хлібозаготівельні кризи, коли селяни свідомо не 
здавали хліб державі за заниженими державою цінами 
-НЕП як економічна складова вступав в суперечку з 
політикою комунізму 

-1925р. проголошено курс на індустріалізацію 

Голод 1921-1923рр. 

Причини голоду:  

1. післявоєнна розруха 
2. скорочення виробництва сільськогосподарської продукції, незацікавленість селян у результатах праці 
3. вивезення хліба до Росії та інших республіках 
4. посуха та неврожай у південно-степових регіонах України ( Катеринославській, Донецькій, Запорізькій, Одеській та 
Миколаївських губерніях) 

Заходи влади : 

1. замовчування наявності голоду в Україні тривалий час  
2. продовження збору продподатку та  
3. вилучення церковних цінностей під приводом боротьби з голодом – масове пограбування церков 

Наслідки голоду : 

1. в Україні померло 1.5-2 млн. осіб  
2. придушення селянського повстанського руху в Україні та зміцення більшовицької влади. 

Входження УСРР до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік(СРСР) 

І етап: червень 1919- грудень 1920 р. - 

утворення 

військово-політичного союзу

 радянських соціалістичних республік Росії, 

України, Латвії, Литви та Білорусії;

 збереження за Україною формального статусу незалежної держави.

П’ять наркоматів (у СРСР з 1923 року центральний орган виконавчої влади, що управляє в окремій сфері діяльності держави 
або в окремій галузі народного господарства, аналог сучасного міністерства. Очолював Народний комісаріат — народний 
комісар (нарком), який входив до уряду республіки (Рада Народних Комісарів). Народні комісаріати також існували в 
радянських республіках. Система комісаріатів проіснувала до кінця Другої світової війни, точніше, до 15 березня 1946 року.) :  
- військових справин  
- народного господарства  
- залізничного управління  
- фінансів  
- праці.  
Були проголошені спільними, але фактично перебували під керівництвом Москви.  
 

ІІ етап: грудень 1920-грудень 1922 рр.

- 

формування “договірної федерації ”,

 посилення підпорядкування України, 

обмеження її суверенітету.  
УСРР та інші радянські республіки підписали з РСФРР договори про воєнний і господарський союз. Були додані наркомати 
зовнішньої торгівлі, шляхів, пошти і телеграфу. 
28 грудня 1920р. Володимир Ленін і Георгій Чичерін з Християном Раковським підписали 

угоду про воєнний і господарський 

союз

 між двома державами між Росією та Україною.  

УТВОРЕННЯ КРИМСЬКОЇ АСРР У СКЛАДІ РСФРР 

18 жовтня 1921 р.

— створення Кримської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки у складі РСФРР.  

Автономія мала формальні ознаки державності, започаткованої Республікою Тавридою та Кримською СРР (на відміну від 
попередніх радянських державних утворень у Криму, єдиною легітимною основою створення КАСРР був національний чинник, 
у тому числі наявність кримськотатарського етносу, який мав певні державницькі й культурні традиції).  
18 жовтня 1921 р. Постанова ВЦВК і РНК РСФРР + 1921 р. Конституція КАСРР визначили автономію як адміністративно-
територіальну одиницю РСФРР у межах Кримського півострова = схематичне окреслення правового статусу КАСРР 
 
 
 
 
1 1924р. у складі УСРР було утворено 

Молдавську 

автономну радянську республіку 
 

2 1925 року 

Путивль

 було передано із складу РСФРР 

до УСРР

3

1924р. 

Таганрог

 перейшов у склад РСФРР 

 
4 

Крим

 був автономією у складі РСФРР

Наслідки входження в склад СРСР: 

-УРСС втратила монопольне право на міжнародну політику 
-кожна країна мала 

формальне 

право виходу з союзу, однак механізму не було 

Активізація комуністичного руху в Україні: 

Назва партії, дата  
виникнення 

Характеристика діяльності 

Подальша доля 

КП(б)У

, липень 1918 

р.  

Частина РКП(б), яка 

повністю втілювала  в 

життя політику більшовиків.

Залишилася єдиною політичною партією

України із середини 1920-х рр.. 

УКП(б) – 

боротьбисти

, травень 

1918 р. 

Стояла на комуністичній платформі. 
Спиралася на українське селянство та 
національну інтелігенцію, що відстоювали 

незалежність України

 та 

створення 

окремої української Червоної армії.

Під тиском РКП(б) верхівка партії перейшла 
на позиції більшовиків і в березні 1920 р. 
партія 

саморозпустилася.

УКП (січень 1920 р.) 

Малочисельна партія. 

Поділяючи 

комуністичні ідеали, підтримувала ідею 
самостійності УСРР. 

У березні 1925 р. 

самоліквідувалася.

Формування командно-адміністративного апарату: 

1925р.-розпуск Української комуністичної партії(УКП) 
Виконавча влада належала Раді народних комісарів(РНК) 
Законодавча влада належала З’їзду Рад 

Політика коренізації ( українізація)

У квітні 1923р. - проголошення на XII з’їзді РКП(б) 
Коренізація — 

це надання народам СРСР можливості розвивати власні культури, мови, готувати національні кадри з метою 

посилити вплив комуністичної партії у національних районах. Російська мова-

ДЕРЖАВНА

Політика коренізації найбільше торкалася 

культурної

 та 

політичної

 сфер життя суспільства. Уривок з історичного джерела про 

Мету коренізації, згідно з Постановою ВУЦВК і РНК УСРР 6 

“ ...Щоб усунути нерівність культур, що створилися внаслідок 

вікового утиску, Робітничо-Селянський уряд, дотримуючись рівноправності мов усіх національностей, які є на території України, 
вживає низку практичних заходів, що мають забезпечити українській мові місце, відповідне числу та питомій вазі українського 
народу на території УСРР...” 

Партійно-радянське керівництво СРСР мало на меті остаточно утвердити владу в національних 

республіках. 

Отже, впроваджуючи політику коренізації на початку 20-х рр. більшовицьке керівництво СРСР мало на меті: 

1.

створити у світового співтовариства враження про вільний та гармонійний розвиток радянських республік  

2.

знайти мову з багатонаціональним полінаціональним селянством; зняти наростаючу суперечливість між народними масами і 
політичною елітою  

3.

поставити під контроль процес національного відродження на окраїнах  

4.

частково компенсувати республікам СРСР втрату політичного суверенітету  
наданням прав “культурно-національної автономії”  

Серед службовців державного апарату в 1923-1927 рр. частка українців зросла від 35 до 54 %.Якщо в 1922 р. українською мовою 
здійснювалося 20 % діловодства, то в 1927 р. - уже понад 70 %. 

У 1929 р. навчання українською мовою вели понад 80% загальноосвітніх шкіл, понад 75% технікумів і 30% вузів.

Основними діячами політики українізації були наркоми освіти УСРР Олександр Шумський та Микола Скрипник.  
Чимало позитивних змін сталося в літературі, мистецтві. З еміграції в Україну повернулися М. Грушевський. Виникали національні 
культурні літературні організації ("Гарт", "Плуг","Авангард" тощо).  
У 1925 р. постає 

Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ)

, яка об'єднала талановитих письменників, активних 

учасників руху за відроджені української духовності. Очолював М.Хвильовий, якій започаткував 

«літературну дискусію»... «Геть 

від Москви! дайош Європу!» 

Видатним діячем української сцени був 

Л. Курбас

, який у березні 1922 р. організував унікальний театральний колектив 

"Березіль"

. 

Це був новий крок на шляху оновлення національної театру.  
В 1927 р.

була створена 

Київська кіностудія. 

Водночас відбувався процес 

пролетаризації та політизації культури

, таким чином 

практикувався класовий підхід до культури, більшовики намагались примусити діячів культури робите, що буде вигідно для 
радянської влади.  

- Олександр Шумський - 

радянський політичний діяч, нарком освіти УСРР у 1924-1927рр, активний провідник політики 

“українізація” 
- 

Микола Скрипник- 

ідеологія націонал-комунізму на початку 1920-х рр. котрий у 1927-1933р. Керував роботою народного 

комісаріату освіти.  
- 

Михайло Волобуєв — 

український економіст 1920-х років, автор концепція економічної самодостатності УСРР. У праці “До 

проблеми української економіки ” що Україну економічну експлуатує радянська Росія. 

Наслідок українізації — початок боротьби з націонал-комунізмом: 

• в українському націоналізмі були звинувачені Олександр Шумський, Микола Хвильовий, Михайло Волобуєв.  

Культура України в 1921-1928рр. 

Одним з пріоритетних завдань радянського керівництва у сфері культури було визначено 

ліквідацію неписьменності(лікнепи). 

Університети були ліквідовані, були введені робфаки. 
Літературне життя України 1920-х років відзначалось значним різноманіттям напрямів і течій. У цей період виникло багато 
літературних об’єднань та груп: спілка селянських письменників “Плуг”, спілка пролетарських письменників “Гарт”, “Молодняк”, 
“Нова генерація”, “Ланка”, неокласики, футуристи. 

Становище церкви. Утворення УАПЦ 

Під час Української революції розпочалася боротьба за створення 

Української автокефальної 

(

незалежної від московського 

патріарха

) православної церкви.

 Підтримка автокефалії радянською владою пояснювалася бажанням розколоти і послабити Російську 

православну церкву, яка була противником комунізму. Існування УАПЦ влада дозволяла поки гривав неп і діяв курс на українізацію. 
Офіційно  проголошено  свободу  совісти,  відокремлено  церкву  від  держави  і  школу  від  церкви.  Протягом  20-х  рр.  не  припинялася 
атеїстична пропаганда. 

 
У 1921-1923 рр. під приводом боротьби з голодом відбулося відкрите пограбування храмів.  

 
Жовтень 1921 р. Всеукраїнський церковний собор 

⇒

 утворення УАПЦ + обрано першого митрополита – 

В. Липківського   

З 1926 р. 

на українську церкву почався наступ.  
Січень 1930 р. УАПЦ ліквідовано. 

Література

20-ті рр. – створення різноманітних письменницьких організацій: «Спілка революційних письменників», «Плуг», «Гарт», 
«Молодняк», «Нова генерація», «Неокласики» та ін.  

ВАПЛІТЕ

 (Вільна Академія Пролетарської Літератури) – літературне об’єднання в Україні 1926 – 1928 рр. на чолі з  

М. Хвильовим

. Виникло у Харкові.  

1925 – 1928 рр. – літературна дискусія, розпочата з ініціативи М. Хвильового про шляхи розвитку української літератури, 

 про необхідність широкого використання досягнень європейського мистецтва, про недоцільність однобічної орієнтації 

 на російську культуру.      М. Хвильового звинуватили в націоналізмі, ворожості щодо офіційного курсу компартії. 

Мистецтво

Театральне мистецтво було пов’язано з іменами режисерів-реформаторів – 

Леся Курбаса («Молодий театр»),

 Гната Юри 

(Державний драматичний театр ім. І. Франка). 

1922 р. створено театр «Березіль» Л. Курбаса 

Помітних успіхів досягло кіномистецтво, у становленні якого важливу роль відіграв 

О. Довженко

1926 – 1928 рр. робота Одеської кіностудії → вихід  фільмів 
О. Довженка «Звенигора», «Арсенал».  
 
 
 
 
 

О. Довженко

Напрямки в образотворчому мистецтві 

Соціалістичний реалізм  

 
Асоціація художників Червоної України Представники:  

-Ф. Кричевський  
-М. Самокиш  

Соцреалізм – термін, що закріпився у радянському 
мистецтвознавстві для позначення художнього методу та 
стилю, що з’явився у СРСР в 1920-х рр., а в 1930-х був 
єдиним офіційно дозволеним в СРСР «творчим методом» 
літератури і мистецтва. В соцреалізмі вбачали «естетичне 
вираження соціалістичної усвідомленої концепції світу і  
                             

Авангардизм  

 
Асоціація революційного мистецтва України 
Представники:  
- 

М. Бойчук 

– основоположник українського 

монументального мистецтва  

- Казимир Малевич

 – художник авангардист, визначний 

діяч українського авангарду, засновник супрематизму, один 
з фундаторів кубофутуризму.  
людини, зумовленою епохою боротьби та встановлення  
і творення соціалістичного суспільства».  

Історично-культурні пам‘ятки 

Картина «Життя». Триптих (Любов. Сім'я. Повернення). 1925-1927. Ф. Кричевський. 

     Естамп «Карпатська мати»  1923. В. Касіян.                                 Літографія «Гуцул з квіткою» 1923. В. Касіян.     

Будинок Держпрому в Харкові 1925-1928рр.