Українське питання в політиці російської імперії

Українське питання в політиці російської імперії

ДефıнıцıїУкраїнське питання — комплекс політичних, соціальних, культурних і національних проблем, пов’язаних із становищем українських земель і народу в межах російської імперії, що включав боротьбу за автономію, права української мови та культури, а також протидію імперській асиміляційній політиці. Русифікація — політика російської імперії, спрямована на насадження російської мови, культури та традицій серед неросійських народів, зокрема українців, з метою асиміляції та інтеграції їх у російське імперське середовище. Асиміляція — процес, у ході якого меншина (українці) поступово втрачає свої національні риси (мову, культуру, традиції) під тиском домінуючої культури (російської) з метою повного злиття з нею. Гетьманщина — українська козацька держава XVII-XVIII ст. Автономія — право частини держави (Гетьманщина) на самоврядування та збереження власних політичних, правових і культурних інститутів в рамках імперської держави, яке поступово ліквідувалося у XVIII столітті.Імперська політика — стратегія російської імперії, спрямована на централізацію влади, інтеграцію всіх територій та народів в єдине державне утворення шляхом обмеження прав місцевого самоврядування та знищення національних відмінностей.

Актуальність. Актуальність теми полягає як і в розумінні історичних процесів, так і в аналізі сучасних політичних та культурних викликів. Український народ, будучи однією з найбільших етнічних груп імперії, тривалий час перебував під тиском централізованої асиміляційної політики. Мета дослідження. Ми розглянемо та з’ясуємо як політика російської імперії століттями намагалась усіляким способом підпорядкувати Україну собі, здійснюючи при цьому асиміляцію, культурний та політичний тиск, спрямованого на ліквідацію національної ідентичності українців;окреслимо основні етапи політики російської імперії щодо України, включаючи механізми адміністративного, культурного та мовного контролю;проаналізуємо вплив цієї політики на розвиток української національної свідомості, культурне та політичне життя України, зокрема на національний рух XIX століття, який поступово переріс у боротьбу за державну незалежність;оцінимо історичні наслідки імперської політики для формування української національної ідентичності та подальших політичних подій, включаючи боротьбу за незалежність на початку XX століття;з’ясуємо роль українського питання у формуванні імперської ідеології та наративу про «єдиний російський народ», розкрити методи, за допомогою яких російська імперія намагалася інтегрувати українців у спільний культурний та політичний простір.

Вкрадена назва. Російська імперія - історична держава, що утворилася з московського царства, з продовженням подальшої безперервної експансії на суміжні країни та території. Держава проіснувала з 1721 року до Лютневої революції 1ç17 року. У 1721 році цар Петро І проголосив московське царство “російською імперією”, а московитів - росіянами. Хоча Богдан Хмельницький ще 60 років перед цим називав, у своїх зверненнях, українців “руським народом”. А 800 років тому перед цим існувала«Україна-Русь». Тож те, що російська імперія вкрала нашу назву - є черговим проявом московської несправедливості щодо українського народу.

Приєднання українських земель до росії: історичний контекст. Укладання Переяславської ради, яке відбувалось на тлі Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького у 1654 році, стало підґрунтям для започаткування московсько- українських відносин. Відповідно до “Березневих статей” 1654 року, автономні права Гетьманщини поступово урізалися, впроваджувались обмеження. Козаки повинні були здійснити присягу московському царю, що лише мало підкріпити міць зв’язку між Гетьманщиною та московією.

У 170ç році були проголошені Решетилівські статті, що передбачали російський контроль у різних політичних сферах. У 1722 році - Малоросійська колегія, на чолі з С. Вельяміновим. У1723 році - звернення Павла Полуботка з Коломацькими чолобитнями, як наслідок – був ув’язнений.

Ліквідація Гетьманщини1764 рік - ліквідація Гетьманщини. Останній гетьман - Кирило Розумовський. Скасування Запорізької Січі15 червня 1775 року за наказом Катерини ІІ російські війська, під проводом П. Текелія, зруйнували Запорізьку Січ. Впровадження кріпосного права на ЛівобережжіУ 1783 році - остаточне закріпачення селян на Лівобережжі та Слобожанщині.

Політика русифікаціїВалуєвський циркуляр (1863)Емський указ (1876)“Окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може”Тотальна заборона всього українського Вислання М. Драгоманова і П. Чубинськогоза межі України.

Політичний та національний спротив українців. Кирило-Мефодіївське братство Братство Тарасівцівгрудень 1845 - березень 184718ç1“Не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо!”

Після поразки революції 1ç05-1ç07 років у російській імперії, попри репресії, на українських землях спостерігається пожвавлення української національної свідомості, активізація національного руху. Українська демократична радикальна партія. Заснована в 1904 році як перша українська політична партія на Наддніпрянщині. Основною метою партії було досягнення автономії. Українська соціал-демократична робітнича партія. Політична партія, заснована в 1905 році, яка представляла інтереси українського робітничого класу. Товариство українських поступовців1908 р, виступало за революційний шлях досягнення національних прав, відродження української національної культури.

Українське питання у ході Першої світової війни. Під час Першої світової війни українці опинилися по різні боки фронту через те, що їхні землі були розділені між Австро-Угорською та російською імперіями. У березні 1917 року, після повалення царської влади, було створено Українську Центральну Раду,як орган, що представляв інтереси українського народу, прагнення до автономії України у складі федеративної росії.

Дякую за увагу