Консультація до теми 24  «Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в Україні»

       У грудні 1925р. на ХІV з’їзді ВКП(б)  було взято курс  на  проведення індустріалізації – запровадження системи заходів, спрямованих на створення великого машинного виробництва і прискорений розвиток промисловості.

Мета–здійснити технічне      переозброєння     економіки, зміцнити обороноздатність країни.

Причини проведення індустріалізації:

•      Подолання економічної відсталості;

•      Забезпечення економічної самостійності, незалежності в умовах капіталістичного оточення й можливої економічної ізоляції;

•      Створення економічної бази для зміцнення обороноздатності країни;

•      Необхідність        технічної    підготовки до      модернізації         сільського господарства;

•      Необхідність зміни соціально-класової структури населення в бік збільшення чисельності робітничого класу.

Особливості індустріалізації в Україні:  почалася не з легкої, а з важкої промисловості, мала різко завищені темпи, розвиток отримали сировинні галузі, на Правобережжі процеси індустріалізації не були поширенні. Методи проведення індустріалізації:

üПланування, здійснення індустріалізації по п’ятирічкам ( п’ятирічним планам ). В 1927 р. ХV з’їзд ВКП(б) прийняв перший п’ятирічний план на 1928/29 – 1932 рр. У листопаді 1929 р. в газеті «Правда» з’явилася стаття Й.Сталіна «Рік великого перелому», в якій проголошувався курс на форсовану індустріалізацію – прискорений розвиток промисловості за рахунок надмірної експлуатації населення і природних ресурсів.

Друга п’ятирічка  – 1933 – 1937 рр. Третя п’ятирічка почалась у 1938 р.

üЗосередження управління економікою у вищих органах влади – ЦК ВКП(б) і ВРНГ. Обов’язковість виконання їх рішень. Застосування адміністративно-командних методів управління.

üВикористання виключно внутрішніх джерел коштів: перекачування коштів із легкої та харчової промисловості у важку, зростання податків, внутрішні позики, випуск паперових грошей, форсоване розширення продажу горілки, збільшення вивозу за кордон нафти, лісу, хліба, штучне підвищення цін на промислові товари і зменшення на сільгосппродукцію, режим економії. 1928-1929 рр. – запроваджено нормовану торгівлю хлібом за картками.

üРозвиток патріотичного ставлення до індустріалізації, трудовий ентузіазм (соціалістичне змагання).  

-         1935 р. – відбійник шахти «Центральна-Ірміно» О.Стаханов застосував новий метод роботи, що дало можливість вирубати за зміну 102 тонни вугілля, що в 14,5 рази більше норми.

-         Стаханівський рух – масовий робітничий рух за підвищення продуктивності праці, досягнення високих виробничих показників.

üВикористання праці в’язнів на будівництві об’єктів індустріалізації.

üРепресії проти противників індустріалізації. 1928 р. – «шахтинська справа».

Труднощі проведення індустріалізації:

ØВеличезні за масштабами перетворення здійснювалися на гігантській території, це вкрай загострило проблеми розвитку інфраструктури

( дороги, мости ), стан якої не відповідав новим потребам;

ØНестача коштів;

ØОбмаль кваліфікованих кадрів робітників та інженерно-технічних працівників;

ØЗастаріле обладнання, нестача техніки.

ØІндустріалізація була першою в історії безпрецедентною спробою планового розвитку важкої промисловості.

Підсумки радянської індустріалізації України

«Розкуркулення» - це система заходів радянських органів влади, спрямованих на знищення заможного селянства. Супроводжувалася конфіскацією майна й висилкою на Північ і до  Сибіру селян, які не бажали вступати до колгоспів. Конфісковано 200 тис. господарств, депортовано понад 1 млн. осіб.

Наслідки політики суцільної колективізації

ØЗнайдені кошти на індустріалізацію

ØПідірвала сільське господарство

ØФізично знищила найбільш працездатну частину селянства

ØПризвела до відчуження безпосередніх виробників сільгосппродукції від засобів виробництва та кінцевого результату їхньої праці ØПризвела до повного підпорядкування колгоспів радянській владі ØСпричинило голодомор 1932 – 1933 рр.

Голодомор – цілеспрямована політика влади на створення штучного голоду.

  У 2006 р. Верховна Рада України  ухвалила закон «Про Голодомор  1932–1933 років в Україні», яким  Голодомор визнаний геноцидом українського народу.  

Геноцид – політика, спрямована на часткове чи цілковите знищення якої-небудь національної, етнічної чи релігійної групи населення.

Суспільно-політичне життя

üРеальна влада зосередилася в партійних комітетах всіх рівнів

üУ 1928 р. Й.Сталін здобув диктаторську владу в державі й партії. З 1922

р. – Генеральний секретар ЦК ВКП(б).

üВідбулися зміни у соціальній структурі населення: зросла чисельність робітничого класу до 4,5 млн.; сформувалася нова соціальна верства – колгоспне селянство; сформувалась нова інтелігенція; утворилась нова соціальна верства – номенклатура (працівники партійних і державних органів, керівники різних рангів); майже повністю ліквідовані приватні власники; зросла чисельність населення міст (до 30% ); скоротилась кількість селян; зросла до 2 млн. чисельність службовців.    

ü1934 р. – перенесення столиці УСРР з Харкова до Києва.

У 1928-1938 рр. генеральним  (від 1934-першим) секретарем ЦК КП(б)У був Станіслав Косіор - виконавець сталінської політики в

Україні

   5 грудня 1936 р.  Надзвичайним  VІІІ з’їздом  Рад  СРСР була прийнята нова    Конституція  СРСР.

30 січня 1937 р. була затверджена  Надзвичайним  ХІ з’їздом Рад  України  Конституція  УРСР.

Основний зміст  Конституції  УРСР.

n  Закріплювалися всі основні положення  Конституції  СРСР.

n  Декларувалося     добровільність     об'єднання           УРСР          з        іншими республіками.

n  Введено      нову назву          –        Українська         Радянська Соціалістична Республіка.

n  Визначалися вищі органи державної влади  УРСР:  Верховна Рада ( законодавча влада ), Рада народних комісарів ( виконавча влада ).

    Конституції  1936 – 1937 рр. носили декларативний характер, не забезпечували втілення в життя проголошених демократичних положень, містили не сумісні з демократією принципи.

У кінці 20-х – на початку 30-х рр.. політична система  СРСР, зберігаючи зовні усі атрибути демократії, перетворилася на різновидтоталітаризму – режим особистої влади  Сталіна, сталінізм.

   Тоталітаризм – політичний режим, який характеризується всеосяжним деспотичним втручанням держави у всі сфери суспільного життя:

üВ економіці: одержавлення всіх форм власності, створення командноадміністративної системи управління

üВ політиці: монополія ВКП(б) на владу, утворення централізованої держави, культ особи вождя, репресії

üВ духовній сфері: єдина комуністична ідеологія, жорстка цензура, ідеологізація освіти підкорення особистості інтересам колективу та держави, переслідування віруючих, контроль над діяльністю інтелігенції

Репресії – силові каральні заходи, що проводяться щодо противників діючого режиму.

Мета запровадження репресій : тримати суспільні процеси під жорстким контролем, знищувати будь-яку опозицію, будь-які прояви інакомислення, посіяти у суспільстві почуття страху, підозри.

Ідейне обґрунтування репресій – теорія Сталіна про неминуче загострення класової боротьби в міру просування до соціалізму та необхідність посилення боротьби проти «ворогів народу”.

Знаряддя здійснення репресій – каральні органи  ДПУ, які підпорядковувались  НКВС.

    Масові репресії в  Україні прокотилися трьома хвилями:

1.     1929 – 1931 рр. ( примусова колективізація, розкуркулення, переслідування діячів церкви та старої інтелігенції );

2.     1932 – 1934 рр. ( голодомор, вбивство С.М.Кирова 1 грудня 1934 р.);

3.     1937 – 1938 рр. – «Великий терор»

    Гучним політичним процесом стала «Шахтинська справа».  Вона відбулася у травні – липні 1928 р. у Москві. 53 інженерно – технічні працівники вугільної промисловості були звинувачені у приналежності до контрреволюційної організації, що нібито діяла у м. Шахти.                                   

11 обвинувачених були розстріляні, решта одержала різні терміни позбавлення волі.

     У березні – квітні 1930 р. у Харкові інсценізовано процес над 45 діячами української науки, культури, духовенства, керівників промисловості. Їх звинуватили у приналежності до контрреволюційної організації – «Спілки визволення України (СВУ), що нібито готувала повалення радянської влади і встановлення фашистської диктатури. Більшість підсудних визнали винними і ув’язнили на термін від 3 до 10 років.

В період «Вликого терору» були репресовані сотні тисяч людей, переслідувалися різні верстви – від інтелігенції до колгоспників. Масовими місцями розстрілів стали Биківня, що під Києвом, Рутченківське поле на околиці Донецька і ряд ін. місць.

Напрямки масових репресій в Україні

•      Репресії проти селянства ( розкуркулення, штучний голодомор 1932 – 1933 рр. ).

•      Боротьба з  «підпільними націоналістичними організаціями»: «Спілка визволення України» (1930),  «Український національний центр»

(1931), «Українська військова організація» (1933-34)

•      Репресії проти членів КП(б)У:  Х.Раковський, Ю.Коцюбинський, С.Косіор, В.Чубар, М.Скрипник; із 62 членів ЦК КП(б)У репресовано

55; із 11 членів політбюро загинуло 10

•      Боротьба з «націоналістичними елементами» в Академії наук України: В.Вернадський, О.Богомолець, М.Яворський

•      Боротьба проти релігії і церкви 

•      Гоніння проти українських письменників, діячів мистецтва:  письменники  М.Зеров, Г.Косинка, К.Буревій; композитор К.Богуславський, керівник театру «Березіль» Л.Курбас, художник

М.Бойчук, командуючий військами Київського військового округу        

І Якір, І.Дубовий – командуючий Харківським округом; репресовано 150 офіцерів вищого командного складу

«Розстріляним українським відродженням» назвали дослідники                 1929-1938 рр.