Презентація ТЕМА №6: УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 16 СТ.

ТЕМА №6: УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 16 СТ.

ДАТИ:1556 – 1561 рр. – створення Пересопницького Євангелія;1556 р. – заснування князем Дмитром Вишнивецьким на о. Мала Хортиця першої відомої Січі;1569 р. – Люблінська унія: утворення Речі Посполитої;1586 р. – утворення першої братської (слов’яно-греко-латинської) школи у м. Львів;1596 р. – Берестейська церковна унія: утворення греко-католицької церкви (УГКЦ).

ПЕРСОНАЛІЇ: Василь-Костянтин Костянтинович Острозький, Дмитро Вишневецький, Криштоф Косинський, Северин Наливайко, Іван Федорович, Герасим Смотрицький, Іпатій Потій, Мелетій Смотрицький.

Василь-Костянтин Костянтинович Острозький

ЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ: Воєводство – адміністративна територіальна одиниця Великого князівства Литовського і Королівства Польського у XV—XVIII століттях. Очолював воєвода. На українських землях у складі Речі Посполитої існували Белзьке, Берестейське, Брацлавське, Волинське, Київське, Підляське, Подільське, Руське і Чернігівське воєводства.

ЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ: Низове козацтво – нереєстрове козацтво Запорожжя другої половини XVI — кінця XVIII століття з дислокацією за порогами Дніпра. Очолював військо кошовий отаман, осередком була Запорозька Січ. Реєстрове козацтво – частина українського козацтва, прийнята на військову службу владою Речі Посполитої і записана в окремий список — реєстр, з цього й назва — реєстрові козаки.

ЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ: Городове козацтво – найчисленніша група служилого стану Гетьманщини з середини XIV до 80-х рр. XVIII ст., неоднорідна в соціально-економічному та правовому відношеннях. Як правило назва застосовувалася в офіційних документах у тих випадках, коли потрібно було козаків (приписаних до городу), які мешкали на «волості», тобто в містах і селах, відрізнити від запорожців. Остаточне проголошення відмінності перших від других, задекларовано від часів Куруковського договору.

ЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ: Запорозька Січ – укріплений осередок нереєстрового Війська Запорозького Низового другої половини XVI — кінця XVIII століття, що був розташований за порогами Дніпра. Збереглися відомості про сім Запорозьких Січей, які наслідували одна одну. Старшина – військовий та адміністративний керівний орган Запорізької Січі, реєстрового козацтва, Гетьманщини, а також Слобідської України.

ЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ: Кошовий отаман – виборна службова особа в Запорозькій Січі (XVI—XVIII ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну і судову владу, очолював Кіш Запорізької Січі. Гетьман – керівник Війська Запорозького. В Україні «гетьманами» здавна називали демократично обраних ватажків козацького війська, перші угруповання якого з'явилися в низинах Дніпра ще у XV ст.

ЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ: Українська греко-католицька церква – церква, що діє у складі католицької церкви, зберігаючи спільну із православними церквами обрядність і звичаї. Свій початок веде від Берестейської церковної унії 1596, коли більшість ієрархів Київської митрополії на чолі з митрополитом Михаїлом Рагозою вступили в церковну єдність з Римським апостольським престолом. Клейноди – відзнака, атрибути і символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядів в Україні у XV—XVIII століттях.

ЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ: Братство – національно-релігійні громадські організації руських (українських і білоруських) православних та унійних шляхти та міщан у XVI–XVIII ст. Виникли на базі традиційних церковних братств при парафіяльних храмах. Полемічна література – добірка текстів різних авторів, у яких обговорюються проблемні питання релігійної дискусії між католицькою та православною церквами з метою їх об'єднання.

Історично-культурні пам’ятки: Мініатюри Пересопницького Євангелія – 1556 - 1561 рр.;

Історично-культурні пам’ятки: Острозький замок: Кругла (Нова) вежа – кінець 16 ст.

Історично-культурні пам’ятки: Ансамбль площі ринок у м. Льві: Чорна Кам’яниця – кінець 16 ст., будинок Корнякта – 1580 р.;

Історично-культурні пам’ятки: Ансамбль площі ринок у м. Льві: Чорна Кам’яниця – кінець 16 ст., будинок Корнякта – 1580 р.;

Історично-культурні пам’ятки:Євангеліст Лука: гравюра з львівського «Апостола» - 1574 р.

КАРТОСХЕМИ

Територіальні зміни, що відбулися внаслідок Люблінської унії;

Польські воєводства на українських землях та їхні центри.

ПЛАН: Люблінська унія та її вплив на українські землі. Зміни у соціальній структурі українського суспільства. Виникнення Запорозької Січі. Повстання 90-х років ХVІ ст. Братський рух. Утворення греко-католицької церкви. Розвиток культури й освіти.

1. Люблінська унія та її вплив на українські землі. На початку XVI ст. Велике князівство Литовське постало перед загрозою занепаду (причини: поразка у війні з Москвою, загроза з боку української знаті, небезпека збоку татар на південних кордонах). Наслідком цього стало підписання Люблінської унії між Литвою і Польщею. У січні-серпні 1569 р. у Любліні був скликаний сейм, на який винесено проект повного приєднання литовських земель до Польщі. Сейм затягнувся на кілька місяців, бо були противники унії. Але врешті унія була укладена. За нею Литва зберігала право на власний герб, печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію; спільними ставали король, сейм і сенат, зовнішня політика, право землеволодіння. Отже, за Люблінським трактатом Польща і Литва утворили нову державу – Річ Посполиту.

1. Люблінська унія та її вплив на українські землі. Основні передумови підписання польсько-литовської унії були такими:прагнення до унії значної частини української, білоруської, литовської шляхти, яка:хотіла обмежити сваволю магнатів - великих землевласників (у Польщі головною політичною силою були не магнати, а шляхта);прагнула до полегшення своєї військової повинності (у Польщі, на відміну від Литви, шляхта не була зобов'язана нести військову службу через наявність найманого війська);

1. Люблінська унія та її вплив на українські землі.знесилене тривалими війнами з Московією, Велике князівство Литовське поступово втратило майже третину своєї території (Чернігово-Сіверщину на початку XVI ст., у 1513 р. - Смоленськ). Ситуація ускладнилися, коли спалахнула чергова війна - Лівонська (1558-1583 рр.). Воєнні невдачі, насамперед утрата Полоцька в 1563 р., поставили Велике Князівство Литовське на межу катастрофи, з'явилася загроза його поглинання Москвою.

1. Люблінська унія та її вплив на українські землі. Проти унії виступали українські, литовські та білоруські магнати, що не хотіли обмеження своїх прав, привілеїв і земельних володінь. Проте їхня позиція виявилася недостатньо сильною для того, щоб не допустити унії.3 початку XVI ст. стали інтенсивніше формуватися умови для укладення унії (союзу, об'єднання) між Польщею та Великим князівством Литовським. Протягом XV-XVI ст. Польське королівство перетворилося на своєрідну шляхетську республіку. Влада короля була обмежена сеймом (польським парламентом), що обирав короля; Король не міг приймати важливі рішення без згоди сейму.

1. Люблінська унія та її вплив на українські землі. Розгляд питання про укладення унії розпочався в січні 1569 р. на спільному польсько-литовському сеймі у Любліні (звідси і назва угоди). . У червні 1569 р. Люблінська унія була підписана. 1 липня 1569 р. її затвердили роздільно депутати польського і литовського сеймів. Люблінська унія була підписана без участі литовських послів. Внаслідок її підписання Польщі вдалося захопити від Литви Волинь, Підляшшя і Київщину, а за Литвою залишились Берестейська земля і Пінський повіт.

1. Люблінська унія та її вплив на українські землі. Люблінська унія завершила процес Об'єднання двох держав, що розпочався з укладення Кревської унії. За Люблінською унією Польське королівство та Велике князівство Литоовське об'єднувалися в єдину федеративну державу - Річ Посполиту (буквально- республіка) з виборним королем, загальним сеймом і сенатом, єдиною зовнішньою політикою. Литовська, українська та польська шляхта зрівнювалися в правах і набували права володіння маєтками на всій території Речі Посполитої. Ліквідувалися митні кордони, вводилася єдина грошова одиниця.

1. Люблінська унія та її вплив на українські землі. Велике князівство Литовське, як і Польське королівство, залишалося самостійним політичним організмом зі своєю вищою адміністрацією, власною скарбницею, військом, судово-правовою системою. Платою за державну суверенність, що вдалося зберегти знесиленому Великому князівству Литовському, стали українські землі, які переходили під юрисдикцію Польської корони.

1. Люблінська унія та її вплив на українські землі. Ще перед підписанням унії польський сейм, використовуючи підтримку литовської та української шляхти, яка була невдоволена пануванням великих землевласників у Великому князівстві Литовському та намагалась одержати такі ж права, як і польська шляхта, санкціонував акти короля Сигізмунда II Августа про відторгнення від Литви і приєднання до Польщі ряду українських земель. Українські землі у складі Польщі увійшли до шести нових воєводств: Руського (з центром у Львові), Белзького, Волинського (з центром у Луцьку), Київського, Подільського (з центром у Кам'янці), Брацлавського (з центром у Брацлаві).

1. Люблінська унія та її вплив на українські землі. Суперечливі наслідки підписання Люблінської унії. Люблінська унія була важливою історичною подією, яка мала суперечливі наслідки для долі України. Негативні наслідки. Ця угода сприяла:а) негативним наслідком стало повне панування Речі Посполитої на українських землях, яке тривало до кінця XVIII ст., утвердження необмеженої влади польських магнатів, посилення соціального, національного і релігійного гніту українського населення, втрата можливостей творити самостійну державу.

1. Люблінська унія та її вплив на українські землі.б) посиленню польської експансії на українські землі, наступу католицизму;в) полонізації (ополяченню) української знаті;г) покріпаченню селян, що було остаточно затверджено Литовським статутом 1588 р., який увів 20-річний термін піймання селян-утікачів і надав право шляхтичам самим установлювати всі повинності, розпоряджатися селянським життям і майном.

1. Люблінська унія та її вплив на українські землі. До позитивних наслідків унії можна віднести:а) об’єднання всіх українських земель заходу і сходу, українське суспільство було повернуте до більш цивілізованого Заходу (до Європи), вона на певний час рятувала українські землі від Москви і Туреччини. Врешті, Люблінська унія привела до посилення протесту українського народу проти гнобителів, до національно-визвольної боротьби в кінці XVI-XVII ст.

1. Люблінська унія та її вплив на українські землі.б) зближення українських земель із західноєвропейською культурою: через Польщу до України потрапляли ідеї Відродження, Реформації та Контрреформації; поширювалася західноєвропейська система освіти: українці навчалися в європейських університетах, прилучалися там до західноєвропейських наукових і художніх ідей, збагачували ними рідну культуру;в) могутнє піднесення культурно-просвітницького руху, що сприяв зародженню та розвитку української національної самосвідомості; за відсутності держави культура залишалася єдиною сферою, у якій українці могли захистити свою самобутність.

Польські воєводства на українських землях та їхні центри.

2. Зміни в соціальній структурі українського суспільства. Основними станами в тогочасній Україні були шляхта, духівництво, міщани й селяни. За своїми правами стани поділялися на привілейовані, напівпривілейовані та непривілейовані. Привілейований стан Напівпривілейований стан Непривілейований стан  Шляхта. Духівництво Міщани Селяни. КнязіПани. Зем’яни. Бояри. Церковні ієрархи. Парафіяльні священики Патриціат. Бюргерство. Плебс «Похожі» («вільні»)«Непохожі» («отчичі»)

2. Зміни в соціальній структурі українського суспільства. Протягом ХvІ ст. козацтво перетворилося на провідну верству українського суспільства, здатну не тільки захищати українські землі від іноземних нападів, але й зберігати етнічну самобутність українського народу, створивши особливу військову організацію, оригінальне військове мистецтво, самобутню систему управління і власну державу.

2. Зміни в соціальній структурі українського суспільства. Основними передумовами виникнення козацтва були:• наявність вільних земель у Подніпров’ї та Дикому Полі, які мали значні природні багатства і сприятливі умови для занять землеробством, скотарством, полюванням, ремеслами, промислами;• досвід освоєння незаселених земель уходниками, які навесні подавалися в південні степи на промисли (бортництво, мисливство, рибальство), а восени більшість із них поверталися додому і платили старостам десяту частку своєї здобичі;• заснування уходниками, які не поверталися зимувати додому, укріплених городків-січей для зберігання продукції промислів та оборони від кримських татар;• поява значної кількості людей (селян, міщан, дрібної шляхти), які внаслідок посилення соціального, національного та релігійного гніту прагнули переселитися на нові землі в пошуках кращої долі.

2. Зміни в соціальній структурі українського суспільства. Козаки походили з різних станів: селян, міщан, дрібної шляхти. Займаючись «уходництвом», вони осідали на островах Велика і Мала Хортиця, Томаківка, Базавлук за порогами Дніпра. Для захисту від турків і татар козаки об’єднувались у невеликі ватаги й споруджували укріплені городки — січі. Згодом за порогами Дніпра утворилася Запорозька Січ — головна військова база козаків, своєрідна столиця козацької держави. Першою відомою Запорозькою Січчю вважається фортеця, зведена у 1556 р. українським православним князем Дмитром Вишневецьким на о. Мала Хортиця.

2. Зміни в соціальній структурі українського суспільства. Запорозька Січ мала свою територію — Землі Війська Запорозького, яка поділялася на паланки (Кодацька, Кальміуська, Самарська та ін.). Уся повнота влади належала Січовій (Військовій) раді, на якій право голосу мав кожен запорожець. Рада визначала внутрішню та зовнішню політику, чинила суд, обирала козацький уряд. Військове та адміністративне керівництво здійснювала козацька військова старшина, до якої належали кошовий отаман, суддя, осавул, писар і курінні отамани. Українське козацтво мало свої символи-відзнаки — клейноди (корогва, бунчук, булава, каламар, литаври, печатка з гербом). Запорозьку Січ уважають козацькою республікою, про що свідчать козацьке самоврядування, право козаків брати участь у військових радах і виборах старшин

Козацька рада — відігравала роль законодавчо-розпорядчого зібрання Війська Запорозького на якому кожен козак міг висловити свою думку. Її рішення були обов’язковими до виконання. Козацька рада обирала гетьмана і військову старшину. Гетьман наділявся вищою судовою і виконавчою владою, був головнокомандувачем, представляв Військо Запорозьке на дипломатичних переговорах. У розпорядженні гетьмана була військова старшина, до якої належали обоз­ний (керував артилерією), писар (очолював військову канцелярію), суддя (чинив суд) і осавули (два порученці гетьмана).

3. Повстання 90-х років ХVІ ст. Польський уряд залучав козацтво для захисту південних кордонів держави від нападів турків і татар. У 1572 р. польський король Сигізмунд II Август видав універсал про прийняття на державну службу 300 козаків. У 1578 р. польський король Стефан Баторій здійснив козацьку реформу й прийняв на службу 600 козаків, яких було внесено до спеціального списку — реєстру. Реєстрові козаки одержали певні права й привілеї: право на земельні володіння, дозвіл на промисли й торгівлю, незалежність від польської місцевої адміністрації, звільнення від державних податків і повинностей, окрім військової. Це означало визнання польським урядом українського козацтва як стану.

3. Повстання 90-х років ХVІ ст. Подальше посилення соціального, національного й релігійного гніту спричинило козацько-селянські повстання. Незважаючи на поразку, повстання сприяли покозаченню (масовому переходу селян і міщан до козацького стану) й перетворенню козацтва на основну рушійну силу національно-визвольного руху (рух народу за звільнення від панування над собою іншого народу).

4. Братський рух. Церковне життя в українських землях зазнало впливу Реформації та Контрреформації. Реформація — суспільно-політичний рух, спрямований проти католицької церкви. Вплив Реформації виявився в застосуванні реформаційних ідей для оновлення православної церкви, а також у діяльності православних братств (національно-релігійних громадських об’єднань, які займалися культурно-освітньою діяльністю). Здобутками Реформації стали переклад Пересопницького Євангелія (1556—1561 рр.) староруською літературною мовою, її використання в богослужінні, заснування Львівського Успенського братства та братської школи (1586 р.).

4. Братський рух. Контрреформація — католицька реформа церковного життя. Вплив Контрреформації виявився в поширенні діяльності на українські землі єзуїтів, які прагнули збільшити кількість прихильників католицизму. Єзуїти відкрили єзуїтські колегії у Львові, Луцьку, Острозі й сприяли розвитку книговидання. Однак ідеї Реформації та Контрреформації не знайшли особливої підтримки серед українських шляхтичів, міщан і селян.

5. Утворення греко-католицької церкви.

5. Утворення греко-католицької церкви.

5. Утворення греко-католицької церкви. У 1596 р. відбулися уніатський та православний церковні собори в Бересті. На уніатському соборі прихильники унії (Іпатій Потій, Кирило Терлецький) затвердили рішення про об’єднання православної й католицької церкви на території Речі Посполитої. Берестейська унія призвела до утворення на українських землях уніатської (греко-католицької) церкви, яка зберігала православні обряди, традиції та церковнослов’янську мову богослужіння, однак визнавала зверхність Папи Римського й основні засади католицького віровчення. Уніатське духовенство урівнювалося в правах із католицьким, звільнялося від податків, отримувало місця в сеймі.

5. Утворення греко-католицької церкви. Передумови укладання· Католицька церква традиційно намагалася розширити свій вплив на Сході і об’єднати католиків та православних під егідою папського престолу. У цих намаганнях Рим зміг скористатися кризовим станом православної церкви в Україні та Білорусії· Українські й білоруські православні єпископи вбачали в унії єдину реальну на той час можливість досягти бажаної мети, а саме:— позбутися принизливої для духовної влади залежності від торгово-ремісничого люду, об’єднаного в братства;— подолати кризу православної церкви і оздоровити церковний організм в цілому;— досягти фактичної рівності у правах з католиками в Речі Посполитій· Влада Речі Посполитої вважала, що єдина віра — це фактор, який зміцнює державу. Унія в планах польської політики була:— можливістю остаточно закріпити у складі Речі Посполитої українські та білоруські землі;— перехідним етапом до чистого католицизму;— засобом денаціоналізації українців та білорусів, оскільки з церковною латинізацією пов’язувалася і полонізація· Українська православна знать, яка підтримувала ідею об’єднання двох церков на засадах рівноправності, уважала, що унія:— стане засобом оновлення православної церкви, піднесе її до потреб часу;— сприятиме тіснішому зближенню із західноєвропейською культурою;— дозволить зрівняти в правах православних ієрархів з католицькими (дістати місця в сенаті) і посилити позиції православних у Речі Посполитій.

5. Утворення греко-католицької церкви. Основні умови· Прийняття католицької догматики про чистилище, походження Духа Святого від Бога-Отця та Бога-Сина· Визнання зверхності Папи Римського як першоієрарха всієї християнської церкви· Збереження православної візантійської обрядовості та юліанського календаря· Проведення богослужінь церковнослов’янською мовою· Виборне право на заміщення митрополичої та єпископської кафедр із наступним затвердженням обраних духовних осіб світською владою· Збереження за нижчим духовенством права одружуватися, на відміну від обов’язкової безшлюбності латинського духовенства· Підтвердження східних принципів організації чернечого життя· Зрівняння у правах руського духовенства з латинським у Речі Посполитій: звільнення від сплати податків, право займати державні посади, надання єпископам прав сенаторів· Навчання у школах і семінаріях на україно-білоруських землях повинно проводитися грецькою та слов’янською мовами· Підпорядкування братств єпископам

5. Утворення греко-католицької церкви. Учасники православного собору (В.-К. Острозький) засудили унію. Польський король підтримав рішення уніатського собору. Українська греко-католицька церква була офіційно визнана польською владою, а православна церква опинилася поза законом. Православні церкви й монастирі передавалися греко-католикам. Однак фактичного зрівняння в правах греко-католиків і католиків не відбулося. Берестейська унія призвела до посилення національно-релігійного гніту й розколу українців на прихильників православ’я та уніатства.

5. Утворення греко-католицької церкви. Результати і наслідки· Утворилася Українська греко-католицька церква. Греко-католицьке духовенство чинило опір спробам частини католицької ієрархії за допомогою унії окатоличувати і полонізувати українське населення. Відстоюючи національну ідентичність, греко-католицька церква довела, що вона є українською церквою· У результаті унії замість однієї церкви на українських землях виникли дві. Розпочалася тривала боротьба «Русі з Руссю» — між православними і греко-католиками· Фактичного зрівняння суспільного становища греко-католиків і католиків не відбулося. Обіцяних місць у сенаті греко-католицькі єпископи не отримали· В умовах збереження права патронату в Речі Посполитій від світської влади залежало, яка саме церква (греко-католицька чи православна) існуватиме на підвладній їй території· Українська православна церква не припинила пошуку шляхів свого оновлення. У цьому вона стала спиратися на підтримку світських елементів — православних українських шляхтичів, міщан і козацтва· В українському суспільстві загострилося протистояння на ґрунті віросповідання. Захист православ’я став основним гаслом українців у національно-визвольній боротьбі кінця ХVI — першої половини ХVII ст.

6. Розвиток культури й освіти. Протягом Xv. I ст. відбувалося піднесення культурного життя України, незважаючи на її перебування під владою іноземних держав. Українська культура зазнала активного впливу західноєвропейського Відродження. Відбувалися зміни в розвитку української мови. Так звана проста мова використовувалася для написання судових та урядових документів, літературних творів, літописів, а церковнослов’янська — для написання церковних книг і перекладу простою мовою церковних текстів.

6. Розвиток культури й освіти. Розвивалася усна народна творчість, основними видами якої були обрядові пісні (колядки, щедрівки, веснянки), історичні пісні («Пісня про Байду») та думи («Маруся Богуславка»). Поширенню книгодрукування сприяла діяльність Івана Федорова, який заснував друкарню у Львові, де видав перші друковані книги «Апостол» (1574 р.) і «Буквар» (1574 р.), а в друкарні Острога — Острозьку Біблію (1581 р.).

6. Розвиток культури й освіти. Формувалася українська освіта, осередками якої були слов’яно-греко-латинська школа в Острозі, заснована князем Василем-Костянтином Острозьким (1578 р.) і братська школа у Львові (1586 р.), де вивчали «сім вільних наук» (граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, астрономію, музику). Першим ректором Острозької академії був Герасим Смотрицький — письменник, поет, головний перекладач і редактор Острозької Біблії, автор полемічного твору «Ключ царства небесного...». Першими шкільними підручниками стали «Буквар» Івана Федорова, «Граматика словенська» й «Лексис» Лаврентія Зизанія.

6. Розвиток культури й освіти. Архітектура зазнала впливу європейського Відродження. Унікальними зразками ренесансного церковного та світського будівництва є Успенська церква, каплиця Трьох Святителів, будинок Корнякта, Чорна кам’яниця у Львові. Набуло розмаху будівництво оборонних споруд, зодчі перебудували Острозький та Меджибізький замки, Хотинську й Кам’янець-Подільську фортеці. Розвивався живопис, найпоширенішими видами якого були іконопис («Богородиця Одигітрія з пророками» Ф. Сеньковича), портрет («Портрет польського короля Стефана Баторія» В. Стефановського), книжкова гравюра — відбиток на папері з вирізьбленого малюнка на дерев’яній або мідній дошці (фронтиспис із євангелістом Лукою в «Апостолі»).

6. Розвиток культури й освіти.