Тема " Бог посилає все для нас".

Тема. Бог посилає все для нас.

Мета.  Розкрити дітям зміст Божого творіння,  допомогти засвоїти головний принцип із Буття: Бог створив цей світ прекрасним і досконалим; виховувати почуття вдячності Богу за створений світ, любов до навколишнього світу, бережливе ставлення до природи; розвивати в учнів почуття прекрасного.

Обладнання. Музичний супровід, декорації, костюми.

Хід заходу

Настала весна, яка скрізь краса!

Схвильовано серденько б'ється,

Минула зима, вже снігу нема,

І сонечко в небі сміється.

Струмочок біжить, про щось гомонить,

На лузі з'являються квіти,

Щебечуть пташки, всі раді такі,

Радіють дорослі і діти.

Воскресла земля, радію і я.

І разом з пташками співаю,

За всю цю красу, за гарну весну,

Я свого Творця прославляю.

Квітнуть сади навесні,

Землю травичка вкриває,

Наче в прекрасному сні

Все навкруги оживає.

Стало так радісно враз,

Сонечко світить над нами,  

Птахи вернулись до нас,

Господа славлять піснями.

Серце полонить краса,

Страшних морозів немає,

Дивні свої чудеса

Бог нам в природі являє.

Хай же Тебе, Наш Творець,

Ціла земля прославляє.

З немічних наших сердець

Слава Тобі не змовкає.

 

Пісня «Подивись на небо»

 

 

 

 

 

 

 

Перший день творіння (звучить музика)

Було спочатку Слово,

І все скрізь загадково

Темрявою покрите,

Мов страшним сном покрите.

Дух Божий скрізь носився,

А Бог на все дивився,

І, раптом, Він промовив,

Одне могутнє Слово,

І світло вмить з'явилось,

Ним все скрізь освітилось,

В промінні цього світла.

Нічна темрява зникла,

Мов сонце, засіяло,

Так видно всюди стало.

 

 

Другий день творіння

Був другий день, і знову,

За дивним Божим Словом

Звершилось славне чудо,

Вода з'явилась всюди (звук води)

Річки, моря, озера,

І прісних вод джерела,

Струмочками побігли,

І все скрізь  оживили.

Якщо води немає,

Природа засихає.

Вода життя дарує,

Зволожує, лікує.

 

                                           Танок води

 

 

 

              

 

 

Пісня «Дощик»

                 Третій день творіння

                 Творіння Боже дивне воно нам всюди видне

                 Дерева виростають, там квіти ліс вкрашають,

                 І в нас душа радіє, як все скрізь зеленіє.

                 Вона сказати хоче: «Який Ти  мудрий,Творче!»

                 На третій день природу створив Ти для народу,

                 І все земне творіння, хвалу і поклоніння

                 Тобі щодня складає, про чин Твій сповіщає.

                               Танок метеликів

 

 

 

 

 

 

 

    Декламація «У царстві квітів»

Ми усі щасливі, світ цей звеселяєм,

Ростемо для втіхи й Бога прославляєм

Всі нас люблять люди, як же ж не любити?

Ми цвітемо всюди, щоб всіх веселити.

Сонечко весною землю огріває,

І землиця наша всіх нас звеселяє.

Ростемо для люду, щоб всі радість мали

І за це подяку Богові складали.

Незабудка

                  Незабудка я синенька,воля в мене – рідна ненька.

                  Я рости люблю усюди, хай мене побачать люди.

                  Я є символом любові, не люблю кайданів, крові.

                  Барву маю, як те небо, і цвіту, де тільки треба.

 Дзвіночок

                   Я дзвіночок є  синенький, мед у мене солоденький,

                   Про це всі і всюди знають , бо бджілки мене кохають.

                   Хоч я не роблю принади й не співаю серенади,

                   Люди люблять медок дуже,

                   Честь Тобі хай буде, Боже!

 

 

              Лілія

                   Я лілея ніжна й біла, соромлива і несміла,

                   У теплицях нас ховають й на Великдень виставляють.

                   Бо ж ви знаєте, лілеї – Воскресіння це ідеї.

                   Та я рада й тут стояти, бо земля для всіх нас мати.

Конвалія

                    Я конвалія скромненька, а земля-моя це ненька,

                    Сутінь місце є для мене, мов покривало зелене.

                    В гущі я цвіту спокійно та за мною все й постійно

                    Заглядають людські очі, і зриває хто лиш хоче.

                    Не принада я , як рожі, та в Лондоні і в Парижі,

                    Пахощі де виробляють, там про мене пам'ятають.

              Барвінок    

                    Я барвінок є хрещатий, дуже хлопець я завзятий.

                    Завжди є життя у мене – літо чи зима – зелений.

                    Я морозу не боюся, з вітру й снігу я сміюся.

                    Цвіт у мене є синенький і для всіх я дорогенький.

                    І за це я вдячний Богу, що й мене вжив на підмогу.

                    Залюбились людські дочки і сплітають у віночки.

   Фіалка

                   Я фіалочка маленька, все весела й здоровенька,

                   Сонячним живу промінням і росту й поміж камінням.

                   Не шукаю я вигоди, тож бажаю, щоб народи

                   Всі щасливо почувались і до Сонця навертались.

      Соняшник

                   Я є соняшник високий, зі всіх квітів бистроокий,

                   Все згори я оглядаю і від всіх найбільше знаю.

                  Тому соняшником звуся, бо на сонце я дивлюся.

                  Сонце щедро огріває й росту більше прибавляє.

Пісня «Бог посилає все для нас»

 

Четвертий день творіння

                В четвертий день світила рука Творця створила,

                Ми бачим їх щоденно, вночі, як всюди темно,

                В небесному просторі всміхаються нам зорі,

                Вони про щось шепочуть і нам сказати хочуть,

                Про те, що Божа сила премудро їх створила.

                А в день погожий, з неба, для мене і для тебе,

                Свої благословіння шле сонячне проміння.

                Воно планету гріє, навколо все радіє,

                А як його немає, творіння все вмирає.

Пісня «Сонечко»

П'ятий день творіння

           Річки на рибу є багаті, вони ж створені в день п'ятий.

           І це велике Боже диво, Господь дає для них поживу.

           Вони її в достатку мають і всі водоймища вкрашають

           Молюски, водорості в морі, пташки в небесному просторі.

           Рослина і стеблина кожна про мудрість і могутність Божу,

           І про Творця розповідає, Господню силу нам являє.

           Не раз ми чуємо в діброві пташок мелодії чудові.

           Аж серце наше завмирає, як в лісі соловей співає.

           Душа піднятись в небо хоче, який премудрий Ти, наш Творче!

           Нема подібного до Тебе, хвали Творця, земля і небо!

Загадки про риб і птахів( відгадують глядачі).

Шостий день творіння

В останній, шостий день творіння, за мудрим, Божим повелінням,

З'явилися тварини різні: ведмеді, зайці, леви грізні.

Життя навколо вирувало та цього виявилось мало,

Хоч гарні всі були тварини та не подібні до людини.

Бо всі вони душі не мали і про поживу тільки дбали.

Тому з'явились плани в Бога, створити з пороху земного,

Йому за образом подібну, з душею й розумом людину.

І в порох дух життя вдихнувши,

Він в нього вклав Безсмертну душу.

Знаменна, радісна подія,

Стоїть Адам, життю радіє,

Безгрішний, в Божій він подобі,

 І Бог сказав: «Все дуже добре !»   

 

Сценка «Чому жабки весело кумкають»

Ведуча: Жила собі на світі Жабка. І була вона зеленою-зеленою і сумною-сумною. Зеленою тому,

що такою народилася, а сумною через те , що не було у неї жодного друга.

Жабка: Ох, як же ж набридло мені отут сидіти. Напевно, і справді , серед зеленої трави мене ніхто

не помічає. Треба щось робити, бо можна усе життя просидіти на цій купині, очікуючи на зустріч. І якщо друг не може мене знайти, то я його обов'язково знайду!

Ведуча: І вирішила Жабка вирушити на пошуки друга. Вона пострибала вздовж берега ріки, і першою, кого зустріла, була Рибка. І Рибка не проста, а Царівна-рибка.

Жабка: Агов, красуне-рибко! Давай з тобою дружити!

Риба: Що? Дружити з тобою? Чи не почулося це мені? Ти подивись на себе. Як можеш ти – така зелена і бридка – мріяти про дружбу зі мною? Ти мене просто насмішила.

Ведуча: Рибка майнула хвостом, і хвиля накрила її, а Жабка, зітхнувши попрямувала далі. Невдовзі вона знову зупинилася, вражена красою і грацією великого білого птаха.

Жабка: Вітаю вас! Доброго дня! Пробачте, що потурбувала… Я тільки хотіла запитати… Тобто я хотіла вас попросити… Мабуть, я хотіла запропонувати…

Лебідь: Кажи вже швидше. Твоя нісенітна мова втомлює мене.

Жабка: Прошу вас: будьте моїм другом.

Лебідь: Що я чую? Така мала і така нахабна! Як смієш ти, така зелена і бридка, пропонувати мені свою дружбу? Іди геть! Терпіти не можу жаб!

Ведуча: Маленька Жабка не сміла поворухнутися, приголомшена такими образливими словами. Та через якийсь час вона отямилася і попрямувала далі.

Опинившись на луці, Жабка аж зойкнула!

Жабка (торкається метелика): Ой, що це за дивовижна квітка? Якась незвичайна… Вона що, жива? Ба, та це ж метелик. Здається я його розбудила.

Метелик: Це ти, Жабко? Ти мене налякала: така зелена і бридка.

Жабка: Вибач мені я не хотіла. Який ти гарний! Ти дійсно схожий на живу квітку. О, якби ти погодився стати моїм другом.

Метелик: Оце так вигадала! Що спільного у метелика з жабою? Твоє місце – на купині, а не серед квітів. І мріяти забудь!

Ведуча: Метелик полетів далі, навіть не помітивши, як боляче його слова вразили серце маленької Жабки.

Відразу за лукою починалися чагарники. Аж раптом…

Жабка: О, яка чарівна мелодія. Ці звуки … Здається, слухала б і слухала… Цікаво, звідки вони долинають?(мелодія №10)

Ведуча: Придивившись, Жабка побачила у заростях маленьку пташку, сіреньку, непримітну. Але голос, який у неї був голос!

Жабка (аплодує): Браво!Браво!Ти справді найкращий співак у світі! Соловейку, любий, давай з тобою дружити. Я буду твоїм вдячним слухачем.

Соловейко: То це я для тебе так старався? Шкода…А думав: хто це мені так жваво аплодує? Виявляється, жаба…І що за думки прийшли тобі на розум? Хіба ти не знаєш, що соловей жабі не товариш? Мені доводилося чути твій голос. Я мало не вмер. Бувай собі!

Ведуча: І Соловейко випурхнув із куща. А маленька  Жабка так і стояла на місці, не в силах повірити в те, що сталося. Ніхто… Ніхто не хоче з нею дружити. Усі її не люблять і вважають бридкою. Аж раптом вона почула, що Хтось звертається до неї.

Голос Бога: Чому ти плачеш, маленька Жабко?

Жабка: Хто це? Хто говорить зі мною?

Голос Бога: Це Я, Бог. Той, Хто  засвітив оце сонце над тобою, Хто створив ріку, де ти живеш, Хто створив і тебе, маленьку Жабку.

 Чому ти так гірко плачеш?

Жабка: Я плачу тому…тому, що я зелена і бридка… Мене ніхто не любить… Ніхто у цілому світі… Я справді бридка…

Голос Бога: Не вір у це. Для мене ти – мила, хороша, маленька Жабка, бо Я тебе дуже і дуже люблю.

Жабка: Ти … любиш мене? Це – правда?

Голос Бога: Так, це правда! І це найбільша правда.

Жабка: Бог любить мене… І це тоді, коли всі від мене відвернулися… Значить , Він мій справжній Друг. Я знайшла свого Друга! Хоча ні, це Він мене знайшов, і я тепер – найщасливіша у світі!

Ведуча: Отак співаючи, маленька Жабка поспішала до ріки. Вона і справді відчувала себе найщасливішою у світі. Аж раптом…

Жабка 1: Здається хтось плаче… Впізнаю знайомі слова…

Жабка 2: Ох, моя пісенька сумна…

   Але не моя в тім вина,

   Бо без друзів, любі діти,

   Дуже важко в світі житии,

   А тому і пісенька сумна.

Жабка 1: Чому ти плачеш, маленька Жабко?

Жабка 2: Як же мені не плакати? Ніхто мене не любить. Ніхто не хоче зі мною дружити. Усі кажуть, що я зелена і бридка.

Жабка 1: Це неправда. Бог любить тебе. І я… я теж тебе люблю. Ти мила, гарна Жабка, і це – найбільша правда.

Бог любить нас. А хіба можна не радіти,

не співати і не славити Того, Хто став

для нас справжнім Другом?! 

 

                      Пісня «Тому,  хто біля

                                   тебе дай любов»

Сьомий день

Так завершились праці будні, а в сьомий день Творець могутній,

Коли закінчив все творити, від праці вирішив спочити.

Це Бог і зараз пропонує, для праці він шість днів дарує,

А в сьомий день – відпочивати.

Тому нам всім потрібно знати, турботи всі свої лишити,

До храму Божого спішити.

Не станем Бога обкрадати, Йому належне треба дати,

За все Ним створене творіння, за всі Його благословення.

Він є кінцем й початком всього, бо все повстало через Нього.

Пісня «Все створено Тобою»

Як  чудово Бог землю створив,

Він красою її наділив,

І ліси, і долини, і гори,

І полів нескінченні простори.

Десь гіллячками ліс шелестить,

Десь в долині струмочок біжить.

Хвилі берег піщаний ласкають,

А на полі квітки розквітають.

В лісі чується спів солов'я,

Аж душа завмирає моя.

Бог для нас цю красу створив,

Бачу безліч Ним створених див,

Як дарунок це все я приймаю,

І сердечно Його прославляю.

Хто орлів навчив літати, і вершини підкоряти?

Хто чудовий голос дав солов'ю, щоб він співав?

Хто планетами керує, а квіткам красу дарує?

Хто велить вітрам шуміти, в небі сонечку світити,

Хвилі в морі хто здіймає, поле квітами вкриває?

Хто є Автором цих див, знаю я – все Бог створив!

За маму і тата хай щира подяка , як жертва до неба злітає,

За болі й тривоги, за руки і ноги, я славити Бога бажаю.

За те, що я мрію, живу і радію, і можу цей світ пізнавати,

За голос і очі, я в радості хочу від серця Його прославляти.

За все, що я маю, і з неба приймаю дарунки від Господа свого,

Хай кожну хвилину лунає невпинно хвала і подяка для Нього.