Тема "Кількість , розміщення, природній і механічний рух населення"

Клас 8

Вчитель Дубковецька Т.Ю.

Тема уроку: Кількість, розміщення, природний і механічний рух населення

Мета: охарактеризувати історичні етапи зміни кількості населення України, формувати нові демографічні поняття, вчити учнів аналізувати дані про кількість населення, розкрити поняття, що характеризують природний і механічний рух населення; розвивати творчі здібності учнів, вміння спілкуватися ; виховувати толерантність.

Очікувані результати:  учні називають кількість населення в Україні; визначають суттєві ознаки понять «природний рух населення», «механічний рух населення», «природний приріст», «еміграція», «імміграція »; пояснюють причини нерівномірного розміщення населення; будують та аналізують графіки зміни кількості населення.

 Тип уроку: урок  прес-конференція

Опорні поняття:  густота населення, природний рух, природний приріст, народжуваність, смертність, міграція, імміграція, сальдо міграції

Географічна номенклатура: Росія, США, Канада, Італія, Японія, Велика Британія, Німеччина

Обладнання: карта населення України, атласи,  статистичні довідники, ресурси Інтернету, комп’ютер, проектор.Клас

                                                      Хід уроку

I. Організаційний момент

Слово вчителя

II. Активізація уваги учнів, повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація  навчальної  діяльності

    Розповідь учителя

     Населення… За цим простим, маловиразним словом криється доля багатьох тисяч людей, які жили тисячі років тому, живуть сьогодні й житимуть у майбутньому. Людина – найбільше багатство країни. Вона є творцем матеріальних і духовних благ суспільства. Всі питання, що стосуються населення, вивчає наука демографія. Розвиток держави неможливий без достатньої кількості населення, його праце -ресурсного та інтелектуального потенціалу, виробничої та духовної культури.

Сьогодні у нас прес-конференція, яка присвячена  значному  зменшенню населення України за останні 10 років.

    Присутні на конференції: Прем’єр - міністр України,  міністр закордонних справ України, доктор історичних наук, доктор економічних наук, міністр охорони здоров’я, доктор географічних наук, міністр  охорони навколишнього середовища,  міністр молоді та спорту.                                

     А також кореспонденти таких видань: “Факти”, “Сьогодні”, журналу “Здоров’я”, “Вечірній Харків” “День”, “Ліза”,”Труд”.

      Всі важливі данні, схеми, таблиці ви зможете побачити на дошці. Ми запросили посла Японії Шігекі Сумі в Україні на нашу прес-конференцію. Посол Японії  проаналізував  і порівняв природні умови і ресурси Японії і України.

 

Японія	Україна
Природні умови	Природні умови
Острови в Тихому океані. Найбільші Хонсю, Хоккайдо, Кюсю,Сікоку та 4 тис. дрібних.	Центральна частина Європи
Площа – 378 тис. кв. км	Площа – 603, 7 тис. кв. км
200 вулканів, з них 40 діючих, часті землетруси, трапляються цунамі.	Сейсмічно стабільна зона
80% країни - гори	5% країни - гори
Родовищ корисних копалин промислового значення дуже мало	Є поклади вугілля, газу, самородної сірки, мідної руди, будівельних корисних копалин
Мусонний клімат. Часті тайфуни	Помірно-континентальний. На півдні недостатнє зволоження
Населення – 126,2 млн. чол..	Населення – 42444 млн. чол.
Нема великих річок	Дунай - друга річка у Європі, Дніпро – третя.
Серйозні територіальні претензії між Японією і Росією через Курильські острови (Шикотан , Кунашир, Ітуруп, Хабомаї ), які мають воєнно - стратегічне і рибальське значення. У річки на нерест ідуть цінні види риб	Претензії між Україною і Румунією, Росією.
США у 1945р. скинули на Нагасакі і Хіросіму дві атомні бомби. Загинуло 273 тис. мирного населення	Техногенна катастрофа на ЧАЕС в 1986р.
Відпустка 2 тижні	В середньому 28-45 днів. У вчителів 56 днів
Національні риси: грамотність, дисциплінованість, працьовитість, сумлінність, професійна кваліфікація, важливі сімейні цінності	Національні риси: доброта
Імператор Акіхіто є 147 у своїй династії	Відсутня політична еліта
Середня тривалість життя - 84р.	Середня тривалість життя -67 р.

 

Висновок.   Народ визначає долю держави.  В України є всі передумови зайняти гідне місце в світовому співтоваристві.

 

III. Проведення прес – конференції

Кореспондент газети «Вечірній Харків»

Як змінювалась кількість населення в Україні?

Відповідає доктор історичних наук

За оцінками вчених v на початку 15 ст. на території сучасної України проживало 3,7 млн. осіб, на початку 16 ст. – 4,4 млн., на початку 17 ст. – 5, 2 млн., а у 18 ст. – населення зросло до 9 млн., на початок 19 ст. складало 30 млн. осіб. Таким чином, населення тривалий час зростало повільно. Тільки на межі 18-19 ст. цей процес став стрімкішим. Незначний природний приріст в той час пояснювався затяжними війнами, масовими епідеміями, посухами. Під час епідемії 1419-1420 рр. Київ, Чернігів та інші міста обезлюдніли. Напередодні Першої світової війни населення сучасної території України налічувало близько 41 млн. чоловік. Великих втрат населення України зазнало під час революційних подій 1917-1920 р.р, голодомору 1932-1933 рр., Другої світової війни (відсоток втрат українців був найвищим в Європі), в результаті сталінських репресій. Максимальна кількість населення зафіксована у 1993р.- 52,2 млн. осіб. На 1 лютого 2009р. в Україні проживало 46,1 млн. осіб, що становить 0,7% від усього населення світу. В Європі тільки Росія, Німеччина, Велика Британія, Італія, Франція мають більшу кількість населення, ніж Україна.   Найбільше населення  у Донецькій області, де проживає 5346,7 тис. чол., найменш - у Чернівецькій – 938, 6 тис. чол.

 

 

Кореспондент газети  «Сьогодні». Які фактори вплинули на кількість населення?

Відповідає доктор історичних наук

    Кількість населення могла бути значно більшою. На кількість і склад населення вплинули історичні події 20 ст. У цьому неважко переконатись, порівнявши сучасну кількість населення із кількістю осіб, що проживали на цій території в 1913р. - 35, 2 млн. осіб. Як видно зростання незначне.   Найбільш значних втрат Україна зазнала в результаті громадянської війни, голодомору, сталінських репресій, Другої світової війни.   Внаслідок сталінської політики колективізації було визнано куркульськими понад 200 тисяч селянських господарств, а їх власників із родинами вислано в Сибір та в північні райони Росії (понад 1 млн.осіб).   Штучний голодомор 1932-1933 рр. забрав життя у багатьох мільйонів людей.  Цілими селами у східній і центральній частинах України (найбільш хліборобських) вимирали мешканці, втрати людей за різними даними становили від 6 до 15 млн.осіб. Точнішу цифру могли б дати дані перепису населення 1937 р., але вони були засекречені, а люди, які його проводили, репресовані або знищені. Зараз встановити цю кількість дуже важко, бо працівники сільрад багатьох померлих не реєстрували. У цей же період населення зазнало великих втрат внаслідок репресій. Через штучно сфабриковані справи загинув цвіт української інтелігенції - вчені, письменники, митці, духовенство та ін.

   Ще одна хвиля нищення українського народу -  Друга світова війна. На її фронтах у фашистській та більшовицькій неволі загинуло понад 10 млн. осіб. Після відступу німців з України було вивезено за її межі всіх кримських татар та німців, що населяли південні регіони країни (як пособників фашистів), це зменшило населення  держави. Відразу  після війни зазнало значних втрат населення західної частини України внаслідок репресій та знищення воїнів ОУН-УПА та людей, які їм співчували.

      А у східній частині України в 1947 р.  нова  хвиля голоду забрала людські життя  (цей голодомор був коротшим, і втрати людей були менші, ніж у 1932-1933 рр.).

   Це були так  звані прямі втрати населення, вони становили тільки за період сталінського режиму понад 20 млн. осіб. А ще були непрямі втрати, тобто ті люди, які могли б народитись, але не народились від тих, що загинули. Оцінка  демографів  свідчить, що сучасна Україна без свідомого і цілеспрямованого винищення її народу налічувала б щонайменше 100 млн.осіб (удвічі більше, ніж тепер).

   У  післявоєнний період в Україну відбувся приплив людей з інших республік колишнього Союзу РСР, але він не міг перекрити масової еміграції молоді на новобудови Сибіру, Далекого Сходу, цілинні землі Казахстану.  Після встановлення державного кордону  з Польщею  із України було переселено понад 500 тисяч поляків, натомість українців (понад 700 тис.осіб) поселено в Україну. Довоєнного рівня населення держави  досягнуло тільки у 1956 р. -  40.6 млн.осіб.

Кореспондент журналу «Здоров’я» до міністра охорони здоров’я

Розкажіть, яка ситуація з народжуваністю і смертністю сьогодні в Україні? На які хвороби хворіють українці найчастіше?

 Відповідь міністра охорони здоров’я

    Статистичні порівняння з іншими країнами свідчать, що за основними показниками природних змін населення (народжуваності, смертності, природного приросту) Україна стоїть не тільки після країн Заходу, але й республік колишнього СРСР. За  рівнем народжуваності (9,6 ‰ ) вона посідає передостаннє місце серед них та країн Європи, за смертністю населення (15,4‰) - 2-е місце серед країн континенту, за рівнем дитячої смертності (14,4 дитини на 1000 новонароджених) її показники входять у першу сумну десятку показників для європейських країн, за очікуваною тривалістю життя (67 років) - 109-е місце у світі, коли ще у 1994 р. посідала 87-е . Загрозою для перспектив розвитку нації стають обсяги й темпи депопуляції, тобто абсолютного зменшення населення внаслідок перевищення кількості померлих над кількістю народжених. Вона почалася в Україні з 1991 р. і нині таке зменшення становить близько 1 млн осіб.

      Втрачені в Україні традиції багатодітності призвели до того, що у 1995 р. сумарний показник народжуваності, тобто кількість дітей, що може народити кожна жінка упродовж усього репродуктивного періоду свого життя,  становив 1,6 дитини на одну жінку. Падіння життєвого рівня, невирішеність екологічних проблем, загострених наслідками Чорнобильської катастрофи, соціально-психологічний дискомфорт  -  все це примушує більшою мірою, ніж раніше обмежувати розмір сім'ї. Процес зниження народжуваності характерний для багатьох розвинених країн світу, нині це загальна тенденція демографічного розвитку. Але є та межа зниження народжуваності, яку не можна переступити, оскільки за нею - процес депопуляції набуває незворотного характеру.

Крім того, різко зменшилася кількість шлюбів, зростає число розлучених, удівців і особливо удовиць, збільшується частка бездітних і однодітних родин, а це ще більше погіршує демографічні перспективи держави.

В Україні постійно зростає рівень смертності населення. Спостерігається особливо висока смертність чоловіків у працездатному віці, яка перевищує смертність жінок в аналогічному віці майже вчетверо. Відбувається зростання смертності населення від інфекційцних та паразитарних  хвороб, що є ганебним явищем для цивілізованої країни. Збільшилася смертність від туберкульозу,  яка у 2-9 разів перевищила відповідні рівні, наприклад, Польщі, хоча остання має найвищі показники серед розвинених країн.

Зростає смертність від факторів, спричинених соціальною напругою. У 1995 р. проти 1990р. число вбитих зросло на 85 %, самогубців - на 37 %. Інтенсифікується вимирання найбільш вразливих груп населення - дітей, жінок, людей похилого віку.

В результаті зниження народжуваності населення країни "старішає". Збільшується частка людей похилого віку.

    Головною ознакою сучасної демографічної кризи є те, що в Україні відбуваютья негативні зміни не тільки у кількості, але й у якості населення. Під час обстеження стану здоров'я населення виявилося, що рівень загальної захворюваності в Україні - один із найвищих серед країн на теренах колишнього Радянського Союзу.  Поширюються соціальні хвороби. Так, за рівнем захворюваності алкоголізмом і наркоманією Україна перебуває на 2-му місці серед зазначеної групи країн. Існує тенденція значного погіршення здоров'я нинішніх дітей і підлітків. Лише один з чотирьох - п'яти може вважатися цілком здоровим. Проблема поліпшення здоров'я населення сьогодні перетворилася в  проблему його елементарного збереження.

Кореспондент газети «Факти»

Розкажіть  будь  ласка,  як розміщене населення по території  України, де спостерігається найбільша і найменша густота його?

Відповідає прем’єр –міністр України.

   Кількість населення в різних областях України не однакова. Найбільше його  в Донецькій, Київській (разом із Києвом), Дніпропетровській та Харківській областях. Це найбільші промислові регіони.

    Густоту населення вираховують, поділивши кількість населення на площу. Середня густота населення світу – 45осіб на км. кв, а в Україні - 77 осіб на км². За густотою населення окремі території України також істотно відрізняються. Найгустіше заселена Донецька область, найменше — Чернігівська. Досить низька густота населення спостерігається у поліських і степових областях України. Це склалось історично.

    Дуже не рівномірно розміщене населення на територіях таких областей, як Луганська, Запорізька, Закарпатська, Чернівецька, а також Автономної Республіки Крим. У  гірських районах Карпат густота населення низька через складний рельєф, а на Поліссі значні території зайняті лісами й болотами, на півдні завжди відчувався брак води.

    На кількість населення окремих областей України мало вплив і організоване владою переміщення населення з менш економічно розвинутих областей у великі промислові центри і райони.

Нині здійснюється комплекс державних заходів, спрямованих на вирівнювання розміщення населення по території. Відбулось також повернення на батьківщину репресованих комуністичним режимом народів, зокрема кримських татар у Крим.

 

    

Запитання журналіста газети «День»

Чи потрібно враховувати густоту населення при розміщенні підприємств?

Відповідає міністр економіки

Розвиток економіки країни, спеціалізація її окремих галузей значною мірою визначають густоту і розміщення населення. Водночас і певна густота, що історично склалася, трудові навички населення також впливають на розвиток і розміщення господарства, його спеціалізацію.

     Підприємства окремих галузей промисловості, наприклад,  приладобудування, радіоелектроніки, робототехніки, доцільно розміщувати в густонаселених районах, де є кваліфіковані кадри. Наприклад, на Донбасі, Придніпров’ї, Прикарпатті. Те саме треба сказати і про трудомісткі галузі сільськогосподарського виробницва — виноградарство, поливне землеробство, які  доцільно розвивати в густонаселених районах.

  Запитує журналіст газети «Факти»

Питання до міністра України у справах сім’ї  і молоді

Що ви можете сказати про українські сім’ї?  Наскільки вони міцні?

Відповідь міністра

     Позначається на природному прирості населення і розпад традиційної української сім'ї. З 80-х років  в Україні постійно зростала кількість розлучень, яка у 1991 р. досягла 4,2 на 1 000 чоловік населення, що становить 51 % від зареєстрованих шлюбів.

     На кількість населення і його  вікову структуру впливає і середня тривалість життя людей. В Україні вона становить 69 років. Водночас жінки живуть у середньому 74 роки, а чоловіки — лише 64 роки.

      Хлопчиків народжується завжди більше. Але вже з вікової групи  25—29 років кількість жінок починає переважати над кількістю чоловіків. І це не лише в Україні. Така ситуація характерна для більшості країн  світу. Для розвитку господарства важливе значення має те, хто переважає в складі населення — чоловіки  чи  жінки.

В Україні протягом багатьох років співвідношення між чоловіками і жінками, тобто статева структура населення, є сталою і становить відповідно 46 і 54 %. Це пов'язано з меншою пристосованістю чоловічого організму до довкілля, а також із шкідливими для здоров'я звичками, характерними більше для чоловіків (паління, вживання алкоголю), та небезпечними умовами праці  у багатьох галузях господарства. Давайте проведемо невеличке дослідження : підніміть руки ,в кого живі прабабусі, а тепер прадідусі. ( Висновок)

Запитання кореспондента газети «Зелений світ»

Відомо , що жодна катастрофа 20 ст. не мала таких тяжких наслідків, як Чорнобильська.  Які наслідки Чорнобиля ми маємо?

Міністр охорони навколишнього середовища

     Вплив Чорнобильської  катастрофи на здоров’я людей дуже значний і залишається проблемою для наступних поколінь. Уся територія зазнала радіоактивного забруднення, і це підтверджують показники смертності, які зросли після 1986 року. Найвищі показники смертності серед чоловіків у віці понад 40 років, а серед жінок – понад 50 років. Основні причини смертності: хвороби серцево-судинної системи, злоякісні новоутворення, травми. Аварія на ЧАЕС спричинила пригнічення імунної системи у людей і тварин, унаслідок чого ускладнився перебіг таких захворювань, як грип, запалення легенів. У жителів забруднених радіонуклідами районів значно збільшилась кількість народження недоношених дітей та дітей з вадами розвитку, з’явились серйозні генетичні зміни.

 

                       Забруднення території України радіонуклідами

 

Запитання доктору біологічних наук від журналу «Ліза»

Розкажіть про співвідношення кількості в Україні жінок і чоловіків. Які  між ними відміності?

Відповідає доктор біологічних наук

      В Україні жінок на 3,5 млн. більше, ніж чоловіків. У середньому на 100 жінок припадає 86 чоловіків. В Україні і в світі на кожні 106 хлопчиків народжується 100 дівчаток. Смертність серед хлопчиків у віці немовлят вища. Потім ситуація вирівнюється. До 50 років чоловіків на 15%менше, а до 85р. – майже наполовину. Біохіміки встановили, що в людському волоссі є мідь, йод, марганець,ртуть, хлор, золото. У жіночому волоссі його у 5-6 разів більше, ніж у чоловічому. В організмі чоловіків крові на 1,5 літра більше. Мозок чоловіка важить на 100г більше,  ніж мозок жінки. У жінок серце міцніше. За хвилину серце жінки робить 72 удари, в чоловіка – 65 ударів. Мязова система у жінок 16 кг, в чоловіків – 27 кг. Шкіра в чоловіків старіє із запізненням на 10 років.  Чоловіча печінка швидше переробляє алкоголь. У жінки виробляється менше дегідрогенази (фермента, який розщеплює алкоголь), тому шлях жінок до алкогольної деградації коротший. Жінки рідше хворіють на запалення легень, але більше страждають від психічних розладів. Подагра  –  хвороба типово чоловіча. Серед геніальних людей  -  30-40% подагриків. Жінки мають значно кращий нюх і краще розрізняють запахи.  Навіть мозок в нас працює по різному.

 

 

Запитання доктору географічних наук від газети «Мегаполіс»

Розкажіть що таке міграції?

Відповідь доктора географічних наук

    Одним із важливих чинників, які зумовлюють зміну чисельності населення країни та його перерозподіл між окремими регіонами та населеними пунктами, є міграції населення. Міграції – це переміщення людей із зміною місця проживання. За причинами міграції бувають соціально-економічні або трудові (в пошуках заробітків), екологічні (вимушені переселення із забрудненої території), політичні, сімейно-побутові (возз’єднання родин), релігійні, етнонаціональні. За напрямом переміщення людей міграції поділяють на зовнішні ( за межі країни) та внутрішні (всередині країни). Зовнішні міграції, що спрямовані за межі країни, називаються еміграцією, а протилежного напряму – іміграцією. Внутрішні міграції – це переміщення населення між різними регіонами, населеними пунктами, вони не впливають на зміну чисельності населення країни взагалі, а тільки на його перерозподіл у її межах.

      Міграції  можуть бути постійними, або сезонними (тимчасовими) залежно від термінів міграції, організованими (за набором на певні роботи) або стихійними (люди їдуть без наперед відомого місця проживання та праці) залежно від форми організації.  Вони  можуть бути добровільними чи примусовими залежно від форм переміщення. Провідне місце серед міграцій за обсягами мігрантів займають соціальн - економічні (або трудові) міграції.  Дехто із дослідників виділяє серед міграцій т.з. “маятникові” , тобто міграції напряму село-місто-село чи місто-село-місто, які здійснюють люди впродовж доби.

   Вони живуть у селі (місті) , їдуть на роботу в місто (село), повертаються назад додому в село (місто), здійснюючи поїздки за принципом маятника. Їх тільки умовно можна назвати міграціями, бо населення не змінює місця проживання. Такі поїздки правильніше називати “маятниковим” переміщенням людей.

Питання до міністра праці від газети «Труд»

Причини та наслідки трудової міграції населення України

Відповідь

       Проблемою українського ринку праці є надмірна трудова міграція (за різними оцінками від 2 до 7 млн. осіб). Близько 80% трудових мігрантів працюють за кордоном нелегально,  хоча із 13 країнами світу Україна підписала двосторонні міждержавні угоди щодо працевлаштування мігрантів, а з 15 ведуться переговори.

За даними статистичних опитувань наші мігранти мають досить високий освітній рівень. 75% з них мають вищу чи незакінчену вищу освіту.   Кваліфіковані фахівці з різних сфер, освічені люди, на підготовку яких витрачені значні, переважно державні кошти, не можуть реалізуватись у власній країні, а отже і кошти витрачені на їх підготовку залишаються не відпрацьованими державі.

    До того ж, значний відсоток серед мігрантів  складає молодь. Серед громадян віком 15-70 років, які шукали іншу основну або додаткову роботу у 2006 році, кожен третій  був  молодою  людиною віком 15-29 років.

     Основною причиною, яка спонукає молоду людину шукати іншу роботу,  є низький рівень оплати праці та неповна зайнятість. До того ж молодь, виїжджаючи за кордон або до інших регіонів у пошуках тимчасового заробітку, має більше шансів  та причин залишитись на постійне місце проживання. Тобто, так би мовити, складає групу ризику, яка не повертається на батьківщину. Отже, вилучає назавжди себе, як працівника та своїх майбутніх дітей,  як  осіб,  що оновлюють трудові ресурси.

Отже, серед основних причин  трудової   міграції  населення України, можна виділити наступні:

1.     Високий рівень безробіття.

2.     Низький рівень заробітної плати.

3.     Непотрібність фаху на батьківщині.

4.     Зникнення деяких галузей виробництва або значне їх скорочення.

5.   Економічна нерозвиненість окремих регіонів або не повна їх переорієнтація на ринкову економіку.

         Україна  стала сусідом Європейського Союзу. Країни, які поповнили Союз, отримали можливість доступу до ринку товарів Євросоюзу, а також до ринків праці. Сьогодні ринок цих країн потребуватиме більше трудових мігрантів, однак, зобов’язання, прийняті перед вступом  у Євросоюз,  ускладнили в’їзд та легалізацію.     З іншого боку, близькість до України дозволяє створювати спільні підприємства у прикордонних регіонах із залученням місцевої робочої сили.

    Як країна значної кількості трудових мігрантів Україна також є об’єктом міграції з країн Південно-Східної Азії. Жителі цих країн працюють в сільському господарстві та торгівлі, а також Україна є транзитною країною для нелегальних мігрантів  у Західну Європу, що зумовлює проблему у відносинах з Євросоюзом.

Значна кількість мігрантів-заробітчан викликає неоднозначну реакцію суспільства у країнах  працевлаштування. Загрозливим для демографічного стану України є те, що високорозвинені Європейські країни (Німеччина, Італія, Англія, Франція) та  Росія перебувають у фазі демографічної кризи, що змушуватиме їх створювати сприятливі умови трудової міграції з України в майбутньому. Таким чином, для розв’язання проблем трудової міграції в Україні, на наш погляд , необхідно, перш за все,  вирішити питання  підвищення рівня оплати праці; по-друге , розв’язати соціальні питання, пов’язані із збагаченням змісту роботи, дотриманням умов колективних договорів і угод щодо цього; по-трейтє ,прийняти трудовий кодекс України.

 

Питання доктору історичних наук  від газети «Сьогодні»

Як відбувалось перміщення населення України, враховуючи, що вона була частиною різних держва, знаходилась на перехресті важливих транспортних шляхів?

Відповідь

      Україна в усі історичні періоди відзначалася значним переміщенням людей як по її території, так і за її межі. Але якщо у часи Київської Русі мігрували переважно ремісники, купці та воїни, то вже після її розпаду посилились як внутрішні, так і зовнішні міграції. Вони були зумовлені як політичними (втікачі від татаро-монгольської навали, бранці), так і  соціально-економічними (переселення ремісників та будівничих на землі Московії) причинами. Особливо вони посилились у XVII -XVIII ст., коли українських козаків та селян примусово вивозили у північні регіони Росії для розбудови міст, військових та господарських об’єктів. На кістках і  українських людей стоїть північна пальміра – місто Санкт-Петербург. 

   Перебування України у складі  різних імперій (Російської, Австро-Угорської, Османської), Польщі зумовило в різні часи міграцію населення з України у різні кінці цих імперій. Українське населення було джерелом дешевої робочої сили і складником війська цих імперій. Це вплинуло на основні напрями міграційних потоків населення у різних частин України.

Міграції населення значно посилилися у XIX ст., особливо після знищення панщини в Австро-Угорщині (1848 р.) та кріпосного права  у Росії (1861 р.).  До цього  за межами української етнічної території проживало понад 1 млн. українців. Велика кількість незаможних селян із східної частини України їдуть в пошуках вільних земель – спочатку на Північний Кавказ, Поволжя і Урал, а пізніше – в Сибір, Казахстан, Далекий Схід. Вони селяться у тих районах  Росії, в яких є подібні умови для життя та сільськогосподарського виробництва, як на їхній батьківщині. 

       У Придніпров’я і Донбас, де розвивалась гірничодобувна і вугільна промисловість, а також у Причорномор’я  приїжджали на заробітки люди із Росії, вони назавжди тут приживались, але їх кількість ніхто не обраховував.

   В кінці ХІХ ст. внаслідок аграрного перенаселення, що зумовлювало безземелля селян, важке соціальне становище, посилюється міграція населення із західноукраїнських земель спочатку у країни південної та західної Європи, а потім – в Америку. Хвиля цієї міграції спочатку захопила Закарпаття, Галичину, а потім і Буковину, Волинь.   Після Першої світової війни та встановлення радянської влади на більшій частині України посилюються міграції населення з політичних мотивів. Виїжджають з УРСР політичні та військові діячі УНР, багато представників української науки та культури та ін. Із входженням УРСР до складу СРСР у ній посилюються примусові міграції. Це, передусім, т.з. “куркулі” – заможні селяни, яких понад 1 млн. осіб було вивезено в процесі колективізації за межі України    Після штучного голодомору (1932-1933 рр.) в Україну було переселено значну частину селян  у Росії, передусім із Поволжя та Центрального Чорнозем’я, вони оселялись у вимерлих селах і займалися сільськогосподарським виробництвом. Їх кількість, звичайно, не могла замінити вимерлий український люд (таких понад 10 млн. осіб), але значно вплинула на етнічний склад населення центральних та південних регіонів України.

    Після входження західноукраїнських земель до складу УРСР (1939 р.) розпочались, а після Другої світової війни продовжились також репресії проти  т.з. “куркулів” та патріотично настроєного населення західної частини України. Тільки у 1944-1952 рр. за межі держави було виселено з цих земель понад 1.5 тисячі сімей  “куркулів” та понад 180 тисяч осіб, які перебували в ОУН та УПА.

    З Другою світовою війною пов’язана масова евакуація людей із міст у східні регіони СРСР, насильницьке вивезення молоді із окупованих регіонів на роботу в Німеччину, масове переміщення людей з одних регіонів  в інші. Із своїх поселень були вивезені німці, татари та ін.

   У післявоєнний період Україна стала регіоном масової імміграції. Сюди стікалось населення із різних регіонів СРСР. Воно осідало найбільше у східних і  південних частинах держави, в містах. Спеціалісти із  різних галузей господарства, що жили у східних областях України ,  направлялись на роботу у західні області, а люди із західних областей – у східні та південні частини України. Внаслідок договорів радянського і польського урядів  відбулося переселення українського населення з Польщі в Україну (понад 400 тис.осіб).

       Аналіз засвідчує велику міграційну активність населення України. Воно бере участь як у внутрішніх (внутрішньорегіональних та  міжрегіональних), так і міждержавних міграціях. У цих міграціях було задіяно тільки у 1991-1999 рр. 18, 3 млн. осіб. Внутрішні міграції не впливають на зміну чисельності населення держави, а тільки на його перерозподіл в межах її території. Їх обсяги поступово зменшуються, бо високий  рівень безробіття, що охопив всі регіони України, не сприяє переміщенню населення. Встановлено, що міграційна активність є набагато вищою серед міського населення.

Газета «День»

Запитання до міністра закордоних справ

Що характерно для еміграцій українців  в даний історичний час? Хто в основному виїжджає ?

Відповідає міністр закордоних справ.

 

    Характерною рисою сучасних міграцій населення України є поступове зменшення обсягів внутрішньодержавних потоків і збільшення міждержавних. До 1993 р. Україна мала додатне сальдо міграції (імміграція не переважала еміграцію), а пізніше –  від’ємне. Більша частина мігрантів працює у Греції, Італії, Іспанії, Німеччині, Великобританії, Чехії, Польщі, Росії, Ізраїлі, Ліберії, Багамах, Кіпрі, США та ін. Переважна більшість мігрантів – чоловіки (понад 70%). Найбільше офіційно зареєстрованих мігрантів, які тимчасово працювали за кордоном, було в Одеській, Закарпатській, Львівській, Харківській, Тернопільській, Донецькій та Івано-Франківській областях. Найширшою є географія зовнішніх зв’язків мігрантів із Одеської області, вони працювали у 32 країнах світу.  

      Більшість серед мігрантів – понад 60% - люди працездатного віку, що свідчить про переважно трудову міграцію. Серед тих, хто виїжджає з України, висока частка людей з вищою освітою, особливо серед тих, хто емігрує в розвинені країни  світу. В їх числі багато людей, які мають науковий ступінь, що  свідчить про відтік з України високопрофесійних кадрів, тобто т.з. “міграцію умів”. Серед 1000 емігрантів  у країни колишнього СРСР є 7 докторів наук, а в інші країни – 17.

        Зустрічні міграційні потоки (іміграція) приблизно порівняні між Україною і державами колишнього СРСР, але вони дуже незначні із інших країн світу. Серед прибулих в Україну з країн колишнього СРСР переважають репатріанти, тобто особи, які народились в Україні, але тривалий час жили і працювали в різних регіонах  Росії та інших держав.  Серед  них багато людей пенсійного віку, що ще більше  посилює процеси  “старіння” населення у нашій державі.

      Україна постійно приймає біженців із “гарячих точок” СНД – Чечні, Азербайджану, Грузії, Таджикистану та ін. країн.

      Україна внаслідок зручного географічного положення (на шляху із Азії у Європу) є регіоном, через який здійснюється нелегальна міграція людей із Південної і Південно - Східної Азії в європейські держави. Її західний кордон є бар’єром для такої міграції. На початок 2005 р. в Україні було 12,4 тис. біженців.   Унаслідок неврегульованості відносин із багатьма країнами Україна також стає джерелом виходу нелегальних мігрантів. Виїжджаючи за кордон у туристичні подорожі, багато людей залишаються там на роботу (на певний період). Найвища міграційна активність характерна для населення високоурбанізованих та прикордонних регіонів України: Львівської, Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Харківської, Одеської областей та АР Крим. Значно меншими є міграції населення із  північних та центральних регіонів України.

     Унаслідок поглиблення економічної кризи в Україні значно зменшилися обсяги маятникових трудових переміщень людей. У 1991 р. в них брало участь понад 2.5 млн. осіб. Вони були особливо значними навколо великих міст. Із сіл та “міст-супутників”  до  них щоденно приїжджало багато людей, які на ніч поверталися додому.  Чим  більшим було місто, тим більше населення брало участь у маятникових поїздках. Такі поїздки найбільш ефективні у радіусі 45-хвилинної – 1-годинної доступності до роботи. Вони дозволяли не тільки отримувати роботу людям із сільської місцевості у місті, але й забезпечували їм отримання багатьох соціальних послуг, позбавляли їх багатьох житлових проблем та ін.  У населених пунктах, де є більші можливості працевлаштування (а це передусім великі міста), є ще значні обсяги  “маятникових” міграцій, але вони всюди вже мають набагато менші розміри від попередніх.  У   два-три  рази зменшились потоки щоденних міграцій людей на роботу до Києва, Одеси, Харкова, Львова, міських агломерацій  Донбасу і Придніпров’я.

     У період соціально-економічної кризи виник новий вид міграцій населення – шоп-туризм, який включає поїздки населення за кордон з метою придбання товару. Спочатку він охопив населення прикордонних районів, а тепер – усієї території України.

 Перед керівництвом української держави стоїть питання щодо розробки нової міграційної політики, яка була б спрямована на зменшення еміграційних потоків населення,  на захист мігрантів.

Питання кореспонденту газети «Сьогодні» міністру праці. Розкажіть будь  ласка про позитивні і негативні наслідки міграції для України?

Відповідає міністр праці

   Позитивні і негативні наслідки трудової міграції виражені у таблиці.

Позитивні наслідки	Негативні наслідки
Приплив грошей з-за кордону	Ослаблення інтелектуального й трудового потенціалу країни. Втрата трудових ресурсів.
Зниження рівня безробіття в країні (можливість працевлаштування для інших жителів України)	Бюджетні кошти. Витрачені державою на підготовку висококваліфікованих кадрів, «працюють» на економіку інших держав.
Підвищення культури виробництва, набуття досвіду роботи в більш розвинутих країнах і наступне перенесення його до України (єдиний вид «товару», який неможливо оглянути й обкласти митом – знання, що зберігаються в головах людей.	Зменшення конкуренції на ринку робочої сили знижує вимогливість роботодавців і можливість вибору
Набуття досвіду господарського й політичного життя розвинених демократичних країн	Мігрують чоловіки, що впливає на народжуваність
	Соціальні сироти. Діти залишаються без піклування батьків.
	Багато мігрантів змушені працювати за кордоном із порушенням місцевих законів, нерідко їх депортують з країни.

 

IV. Підсумки та оцінювання роботи учнів

Заключне слово вчителя

    Демографічні процеси в Україні характеризуються низьким рівнем народжуваності, високою смертністю й негативним природним приростом. У країні відбувається депопуляція.

    Шляхи вирішення демографічних проблем

• Підвищення рівня і якості життя населення
•  Нормалізація ситуації на ринку праці, зокрема зростання  рівня трудових доходів і підвищення стабільності зайнятості населення, створення нових робочих місць
• Поліпшення стану здоров’я населення, а також профілактика та зниження кількості професійних захворювань, стимулювання здорового способу життя.
•  Запровадження обов’язкового державного медичного страхування, яке допомогло б відновити і зберегти здоров’я населення за рахунок регулярних профілактичних обстежень
•  Створення сприятливих матеріальних і  соціальних умов для народження і виховання дітей

Вчитель дякує присутнім  прес-конференції за продуктивну роботу та виставляє оцінки учням.

V. Домашнє завдання: підготувати повідомлення про українську діаспору та     національний склад населення України, виконати завдання на контурній карті №4.