Генуезькі колонії в Криму У другій половині XIII ст. генуезці, порозумівшись із Візантією та Золотою Ордою, заклали Кафу (сучасна Феодосія) - першу їхню колонію в Криму. Італійців у Кафі було небагато, здебільшого тут мешкали вірмени, греки, євреї, русичі, алани й татари. Згодом Кафа стала столицею генуезьких колоній у Криму. Генуезці - мешканці італійського міста-держави Генуї. Наприкінці XIV ст. генуезці панували майже на всьому узбережжі Криму. У ті самі часи в Криму виникла держава Феодоро. Відносини Феодоро з Кафою та іншими генуезькими колоніями були напруженими: князівство прагнуло конкурувати з генуезцями. Крапку в суперництві поставив турецький султан. У 1475 р. він захопив генуезькі колонії Криму й князівство Феодоро, утворивши свою провінцію із центром у Кафі.
Держава Феодоро Історія держави Феодоро сягає початку ХІІІ століття. Феодоро займала велику територію в південно-західній гірській і передгірній частині півострова Крим. Столиця держави місто-фортеця Мангуп-однеіз. Найважливішими населеними пунктами князівства, крім столиці, були Чембало, фортеця і порт Каламіта (Інкерман), фортеця і поселення Фуна, та замок на горі Сандик-Кая.
В різні часи на території князівства жили нащадки готів, скіфів а також алани, гуни, хазари, половці, греки, татари, караїми. Офіційною та найбільш вживаною мовою була грецька. Правителі Феодоро підримували дружні відносини з Візантією та Кримським улусом Золотої Орди, а згодом - з Кримським ханством, Молдовою. Послаблення Візантії сприяло посиленню влади князів феодоритів, які стали самостійними правителями (топархи).
Культурний та економічний розквіт держави феодоритів припадає на ХІІІ-ХІV ст. Основу господарства феодоритів становило сільське господарство: землеробство, садівництво, городництво, виноградарство, виноробство, ремесла:гончарство, ковальство, ткацтво, будівництво фортець та кріпосних укріплень). Феодоро неодноразово давало відсіч переважаючому в силах противнику: орди Ногая, воїнство хана Едигея. Після падіння Константинополя у 1453 році князі Феодоро почали вважати себе спадкоємцями Візантійської імперії. У 1475 році Мангуп піддався п’ятимісячній облозі армії Гедіке Ахмед-паші, полководця Османської Туреччини, однак сили були надто нерівні.
Утворення Кримського ханства Кримський півострів, степи Причорномор’я та Приазов’я були здавна заселені кочовниками. Після підкорення причорноморських степів, монгольські хани приєднали половецькі землі до своїх володінь. Степ став ординською землею, або Татарією, а тюркомовне населення стали називати татарами. Кримські татари - східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався в Криму.
У XV ст. у Золотій Орді посилилася боротьба за владу. З 1430 р. володарі Кримського улусу також почали боротися за одноосібне володарювання. 1449 р. Хаджі Гірей проголосив себе незалежним правителем Криму. Кримське ханство проіснувало до 1783 р. Спочатку столицею ханства було м. Крим, або Солхат, а від 1532 р. - м. Бахчисарай. Хаджі Гірей - засновник Кримського ханства і родоначальник династії Гіреїв.
Господарство кримськотатарського народу визначав його кочовий спосіб життя: мешкало переважно в степу, займалося скотарством і торгувало із сусідами худобою, кіньми, продуктами тваринництва. У XV ст. чимало жителів ханства перейшли до осілого способу життя:розбудова міст та сіл селяни займалися садівництвом, вівчарством, птахівництвом і землеробством, вирощували на продаж городину, тютюн. у містах розвивалися ремесла: золотарство, токарне ремесло, виготовлення повсті, кованого мідного посуду, зброярство, чинбарство. Господарський лад
Все населення поділялося на чотири національно-релігійні громади – мусульманську (найчисленнішу), грецьку (православну), іудейську та вірменську. Усіма правами в державі користувалися лише мусульмани (військова повинність і мали за це пільги). Більшість населення - простий вільний люд. Земля перебувала у володінні селянських громад, знаті та хана. Селяни були зобов’язані відпрацьовувати тиждень на рік на бея, мурзу та хана і сплачувати десятину. Кріпосної залежності не існувало. Чимало селян були колишніми бранцями з українських земель, які погодилися прийняти іслам. Їх називали шумами. Суспільний устрій
Культура Єдиним зразком кримськотатарської палацової архітектури є ханський палац у Бахчисараї - родова резиденція династії Гіреїв. Нині Бахчисарайський палац складається з комплексу корпусів, павільйонів і двориків, має стайню, бібліотечний корпус, гарем, Велику мечеть, і за структурою нагадує Топкапи - старий султанський палац у Стамбулі.
У 1500 р. за наказом кримського хана Менглі Гірея було закладено медресе. Це один із найстаріших вищих навчальних закладів Східної Європи. За переказами, хан особисто заклав перший камінь у будівлю. Медресе готував майбутніх богословів, учителів, державних службовців. Тут навчалися не лише кримські татари, але й студенти із сусіднього Кавказу.
Крим під владою Османської імперіїВ захоплених в Криму містах султан розмістив турецькі військові залоги та заклав нові фортеці.1478 р. кримський хан Менглі Гірей визнав зверхність Османської імперії. Перший великий похід на Україну хан Менглі Гірей здійснив 1482 р. - спалив Київ та розграбував церкви. Відтоді татарські походи відбувалися щороку, а то й двічі-тричі на рік. Чоловіків, жінок, хлопчиків, дівчат забирали в полон - ясир. Невільники працювали на земляних та будівельних роботах, ставали гребцями на турецьких галерах-каторгах. Жінки й дівчата потрапляли до гаремів. Хлопчиків-підлітків здавали до султанської гвардії, де з них виховували відданих захисників султанського престолу яничарів.
Становище Закарпаття у складі Угорщини Наприкінці XIV ст. до закарпатських земель виявляли інтерес литовські князі, однак верховна влада над ними належала угорському королю. Федір Коріатович отримав від угорського короля землі в Мукачівському краї: опікувався церковним життямна Чернечій горі під Мукачевим було закладено монастир з бібліотекою, пожвавилося господарське життя краю,від початку XV ст. мукачівський ярмарок проводився щороку,будівництво мурованого замку в Мукачевому на місці старого дерев’яного. У 1526 р. Закарпаття поділили між собою князівство Трансильванія і Священна Римська імперія
Буковина й Бессарабія у складі Молдовського князівства Буковина й Бессарабія, які до 1340 р. входили до Галицько-Волинської держави, потрапили під владу господарів Молдовського князівства (1359 р.). Наприкінці XIV - у першій половині XV ст. територію Північної Буковини (Шипинської землі) було поділено на кілька волостей (повітів), які очолювали старости з місцевого боярства. Проте у першій половині XVI ст. Молдовське князівство вже не мало сил чинити опір могутній Османській імперії й у 1538 р. потрапило у васальну залежність від неї. Відтак влада османів поширилася на Буковину й Бессарабію.
Розгляньте схему. Що означають поняття, дати імена, зображені на схемі? Поясніть кожен факт схеми. Велике князівств Московське. Королівство Польське (Варшава)Ядвіга. Ягайло1385 Кревська унія. Османська імперія. Молдова. Угорщина(1526)Кримське ханство. Золота Орда1362 р. Сині Води1538147814301449 Буковина (Шипинська земля)Галичина, Західне Поділля, Північно-Західна Волинь. Закарпаття. Чернігово-Сіверщина. Центрально-Східна Волинь, Східне Поділля, Київщина1340 XIVст148215031387 Велике князівство Литовське(Вільно; Крево) 1362
Увідповідніть назви держав, підлеглих їм український територій та дати{5940675 A-B579-460 E-94 D1-54222 C63 F5 DA}Велике князівство Литовське. Буковина (Шипінська земля)ХІ-XIV ст. Велике князівство Московське Західне Поділля, Галичина, Північно-Західна Волинь1340-1362рр. Молдовське князівство. Закарпаття1349-1462 рр. Польське королівство. Центрально-Східна Волинь, Східне Поділля, Київщина1359 р. Угорське королівство. Чернігово-Сіверщина1503 р.