V. Опрацювання навчального матеріалу. Слово вчителя Михайло Слабошпицький писав: « Є поети – законодавці літературних мод і погод у літературі, що стають своєрідними творчими каталізаторами для всіх своїх колег. Є поети – суворі ревнителі національних традицій, «архаїсти», які борються проти рецидивів агресивної субкультури й нівеляції слова. Є поети – духовні лідери й духовні донори для всієї культури, оскільки значення їх виходить далеко за суто літературні рамки. Мало кому щастить поєднати в своїй особі всі ці риси. Ліна Костенко – еталон такого, абсолютно унікального, поєднання.» Українській літературі таланить на великих жінок, серед них Ліна Костенко. Отже, ми починаємо досліджувати світ творів Ліни Василівни, але перш відхилимо завісу над її життям, щоб краще зрозуміти, що ж хотіла донести до наших душ і розуму геніальна сучасниця.
Біль недитячих вражень… Біографія поета – в його поезії. Так і в Ліни Костенко: зовнішню канву її життя легко викласти в стислій довідці. Народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Тато Ліни був доброю, розумною людиною, знав 12 мов. Але в страшні рокі сталінщини його оголосили ворогом народу й відправили в заслання на 10 років (пройшов ГУЛАГ). З 6 років мешкає в Києві. В 11 років їй довелося побачити війну: ворожі літаки над містом, крики, стогін поранених, пожежі, біль і страждання. Саме в час воєнної розрухи вперше прийшло натхнення. Свої поезії вона писала не на папері, а на мокрій стіні окопа, де разом з іншими біженцями ховалася від ворожого обстрілу. Ці враження лягли в основу поезії «Мій перший вірш написаний в окопі» Про початок своєї творчості Ліна скаже: «Справа не в тому, коли написано перший вірш. Справа в тому – коли вперше відчута поезія». Після війни відвідувала літературну студію при Спілці письменників України, а в 16 років уже мала перші публікації в пресі. Після закінчення школи успішно склала іспити до Київського педагогічного інституту. «… Талановитий поет з великим майбутнім» (Всеволод Іванов)Через деякий час вступила до Московського літературного інституту ім. М. Горького. Дипломною роботою стала її перша поетична збірка «Проміння землі» (1957р.). 1958 р. – збірка «Вітрила», 1961 р. – збірка «Мандрівки серця». Для письменниці це були важкі часи – щоб друкуватися, залишатися в пошані, треба було славити владу, партію. Ліна Костенко не вміла лицемірити, вона не боялася ставати на захист тих, кого несправедливо засудили, тому її книг довгий час не друкували. Поетеса писала «в шухляду». Тільки в 1977 році була надрукована збірка «Над берегами вічної ріки»; 1979 року – роман у віршах «Маруся Чурай»; 1980 р. – книга «Неповторність». І нарешті прийшло визнання, вона була пошанована Державною премією України ім. Т. Г. Шевченка (1987 р.). «Нагороду, освячену іменем Т. Г. Шевченка, - сказала поетеса, - розглядаю так, щоб витримати суворий і вимогливий погляд великого поета нашого народу.» Ліна Костенко є лауреатом італійської премії Франческо Петрарки за книжку «Інкрустації» (1994 р.), Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Вона публічно відмовилася від звання Героя України ( «політичної біжутерії не ношу»). Її твори перекладено англійською, білоруською, естонською, італійською, литовською, німецькою, російською, словацькою, французькою мовами. Маленьким громадянам Ліна Костенко присвятила збірку «Бузиновий цар». У дітях вона бачила особистість, уміння бачити світ не лише очима, а й душею. Її син Василько писав вірші, потім захопився математикою. Дочка Оксана Пахльовська – теж відома поетеса, доктор наук і літературознавець, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка (2010 р.).
Валеохвилинка. Вправа «Дощ». А тепер я пропоную вам стати в коло. Якщо ви будете уважними, то почуєте дощ. Учень-енергізатор показуватиме рухи, а ви будете дивитися на нього і повторюватимете ці рухи. - Піднявся вітер (терти долоні)- Починає накрапати дощ (клацання пальцями)- Дощ посилюється ( почергове плескання по грудях)- Починається справжня злива ( плескання по ногах)- А ось гроза, справжня буря (тупотіння ногами )- Але що це? Буря почала вщухати (плескання по ногах)- Злива перетворюється на дощ (плескання долонями по грудях)- Рідкі каплі падають на землю (клацання пальцями)- З’являється сонечко (руки догори)
Які найважливіші, найяскравіші художні засоби ви можете виділитиВираз «полив’яний день» (тобто блискучий, як полива, - покриття на горщиках; асоціюється з поняттям «политий», отже, наявна гра слів. «дідок старесенький» - пестливі слова«струшується сад», «день полив’яний», «дідок старесенький, кропив’яний» - інверсія«сад, як парасолька», «люди як нові» - порівняльний зворот«порожній шлях», «мокрі ниви» - епітети«день полив’яний», «дідок кропив’яний» - метафоричні епітети «дощ полив», струшується сад», «дідок блискавки визбирує в траві», «корів розсипана квасолька доганяє хмари» -поетеса називає корів квасолькою, що доганяє хмари у полях ( корови, мабуть, рябі і здалеку нагадують квасолини; дощ пройшов, і вітер погнав хмари) – метафори
VIII. Домашнє завдання. Навчитися розповідати про письменницю, виразно читати поезію «Дощ полив»; зробити ілюстрації (за бажанням); скласти твір-мініатюру (описати дощ пізньої осені прозовою або віршовою мовою); випереджувальні завдання (підготувати повідомлення про чайку в науковому і художньому стилях, виписати фразеологізми зі словом «крила»)