Тема:Нацистський окупаційний режим: приклад України. Голокост: знищення нацистами єврейського населення Європи.Український національно-визвольний, комуністичний та інші рухи Опору

Тема: Нацистський окупаційний режим: приклад України. Голокост: знищення нацистами єврейського населення Європи. Український національно-визвольний, комуністичний та інші рухи Опору на теренах України. Підготувала:викладач історії Валентина ПИСАРЧУК

1. Нацистський «новий порядок» в окупованій Європі: загальнахарактеристика. Нацистський «новий порядок» - жорстокий окупаційний режим, запроваджений німецькою адміністрацією на окупованій території СРСР, що супроводжувався терором, репресіями, масовими стратами населення. План Ост - план окупаційної політики німецького командування, який передбачав установлення «нового порядку» на окупованій території СРСР.

Захопивши Україну, нацисти, перш за все, знищили її цілісність. Територія України була розчленована нацистами на чотири частини, підлеглі різним державам і адміністративним органам.

ТРАНСНІСТРІЯ. Чернівецька й Ізмаїльська області були включені до складу союзника Німеччини - Румунії. Одеська область, південні райони Вінницької, західні райони Миколаївської області, лівобережні райони Молдавії нацисти об'єднали в губернаторство «Трансністрія» і також включили до складу Румунії.

Губернатором Трансністрії призначено Георге Алексяну з осідком в Одесі (спершу в Тирасполі); він підпорядковувався «Військово-цивільному кабінетові для управління Басарабією, Буковиною і Трансністрією» при Раді міністрів Румунії. Адміністрація Трансністрії була з вихідців із Румунії. Спеціальні комісії «румунізації й колонізації» румунізували наддністрянські повіти, а офіційно вживаними мовами були румунська, російська й німецька.

Румунська адміністрація провадив жорстку окупаційну політику, спрямовану на пограбування міст і сіл, а також майна населення. Алексяну — організатор масового геноциду євреїв (усього замордовано понад 278 тисяч осіб), депортації українського населення (56 тисяч осіб) до Румунії та Німеччини. Активно провадив політику румунізації захоплених українських земель, видав накази про заборону вжитку української мови, виконання українських пісень тощо. Під час румунської окупації багато євреїв було депортовано до Придністров'я з Бессарабії та Буковини. У період 1941—1944 років, 200.000 ромів і євреїв стали жертвами румунської окупації Придністров'я.

Брати на зайнятих місцевостях все що потрібно, все, що можливо, без всяких церемоній, діяти на цих землях треба так, ніби влада Румунії встановлена тут на два мільйони років.

Дистрикт «Галичина»Західні землі - Дрогобицька, Львівська, Тернопільська, Станіславська області - на правах окремого дистрикту (округу) за назвою «Галичина» увійшли до складу окремого губернаторства, що включало також польські землі з центром у м. Кракові з генерал-губернатором Гансом Франком на чолі, якому належала вся повнота адміністративної і військової влади.

Дистрикт Галичина створено 1 серпня 1941 року з центром у Львові, охоплював територію понад 48 тисяч км². Ділився на окружні староства та виділені міста. Процедура входження Галичини до складу Генерального губернаторства розтягнулася у часі і була остаточно завершена тільки 1 листопада 1941 року, коли було ліквідовано поліційний і митний кордон між дистриктом та рештою територій Генерального Губернаторства. На чолі Дистрикту Галичина стояв губернатор. Урядовою мовою була німецька. Першим губернатором був призначений Карл фон Ляш, якого, у січні 1942 року на цій посаді змінив Отто Вехтер.

Тут було дозволено функціонування українських громадських установ, кооперативних організацій, закладів освіти. В органах місцевого самоврядування українцям віддавали перевагу перед поляками. Попри відносно «м'яку», в порівнянні з Рейхскомісаріатом Україна, політику, ненімецьке населення Галичини все одно залишалося для німців громадянами другого сорту. Будь-які українські ініціативи в культурному та освітньому житті потребували схвалення німецької окупаційної адміністрації, а випадки непокори суворо каралися. Останнє особливо чітко можна простежити на ставленні німців до членів ОУН.

Рейхскомісаріат «Україна»Рівненська, Волинська, Кам'янець-Подільська, Житомирська області, Північна Тернопільщина та Вінниччина, Східна Миколаївщина, Київська, Полтавська, Дніпропетровська області Північний Крим. Центр – м. Рівне

Рейхскомісаріат Україна утворено за наказом А. Гітлера 20 серпня 1941 року. Він поділявся на шість округів. Рейхскомісаром України в тому ж наказі фюрер призначив гауляйтера і верховного президента Східної Пруссії Е. Коха, а центром рейхскомісаріату визначив місто Рівне. Підпорядковувався Кох Міністерству окупованих східних територій у Берліні (Німеччина) на чолі з рейхсміністром А. Розенбергом.

В Рейхскомісаріаті “Україна” окупаційна влада була зосереджена в руках Еріха Коха і була жорсткою. Було встановлено режим расового, політичного і поліційного терору, знищено все єврейське населення, яке проживало в Рейхскомісаріаті, заборонено діяльність представницького органу українців, заборонено діяльність Академії наук, вищих навчальних закладів, закрито школи, окрім 4-річних початкових. У церковному питанні німецька адміністрація не бажала посилення церкви.

Населення мусить працювати, працювати і ще раз працювати. Ми – панівний народ, а це означає, що расово найпростіший німецький робітник біологічно в тисячу разів цінніший порівняно з місцевим населенням. Фюрер наказав вивезти з України до Німеччини 3 млн тон зерна, і ми повинні це зробити. Еріх Кох

Прифронтова зона. Чернігівська, Сумська, Харківська області та Донбас, узбережжя Азовського моря, південний берег Криму, як прифронтові зони безпосередньо підкорялися німецькому військовому командуванню.

У східних районах, що знаходилися під владою військової адміністрації, допускалось існування деяких українських громадських організацій і не існувало всеохоплюючого систематичного поліцейського терору. Загальне військове керівництво та економічне управління на цій території здійснювалось Вермахтом. Безпосереднє керівництво тут здійснювали комендатури оперативних тилових районів, які також залучали до співпраці в місцевих цивільних органах управління невдоволених радянською владою представників місцевого населення. Прифронтова зона відмежовувалась від рейхскомісаріату кордоном, переходити який дозволялося лише в певному місці за спеціальними перепустками.

Нацистський «новий порядок» в Україні: Установлення «нового порядку» на окупованих територіях передбачалося планом «Ост», розробленим ще в травні 1940 р. Планувалося здійснити таке:знищення місцевого населення для звільнення українських земель, щоб оселилися німецькі колоністи;депортація частини населення на роботи в Німеччину (остарбайтери);перетворення України в аграрно-сировинний придаток Німеччини, місцевого населення на рабів;інші заходи з пограбування населення та економіки України (зокрема культурних цінностей).

Основні заходи окупаційного “ нового порядку ”:масове знищення мирного населення (було знищено близько 4 млн пересічних українців);

Основні заходи окупаційного “ нового порядку ”:створення системи концтаборів для радянських військовополонених і цивільного населення;

Основні заходи окупаційного “ нового порядку ”:особлива жорстокість була виявлена до євреїв, які зазнали Голокосту — масового знищення (Бабин Яр у Києві й багато інших місць масових розстрілів, винищено понад два мільйони осіб), та ромів, яких знищили близько 220 тис.;

Основні заходи окупаційного “ нового порядку ”:на роботу в Німеччину в нацистське рабство було вивезено майже 2,5 млн молодих людей, які стали остарбайтерами;

Основні заходи окупаційного “ нового порядку ”:вивезення хліба та інших продовольчих товарів, устаткування заводів, навіть чорнозему;

Основні заходи окупаційного “ нового порядку ”:збереження колгоспів під новою назвою «ліґеншафти» як зручної системи викачування продовольства;

Основні заходи окупаційного “ нового порядку ”:пограбування музеїв - з нашої землі вивезли понад 40 тис. найцінніших творів мистецтва, історичних реліквій і колекцій;

Основні заходи окупаційного “ нового порядку ”:запровадження трудової повинності від 18 до 45 років, а згодом — від 14 до 65 років;

Основні заходи окупаційного “ нового порядку ”:становище тих людей, що залишилися під окупацією було надзвичайно складним.

Колабораціонізм. Незначна частина населення пішла на співробітництво з окупантами, спричинивши колабораціонізм. Колабораціонізм – співробітництво з окупаційною владою урядів, окремих осіб, країн, захоплених нацистською Німеччиною в період війни На території України крім окупаційних воєнної і цивільної адміністрацій створювалася допоміжна адміністрація із представників місцевого населення, які виявили бажання співробітничати з окупантами. На співробітництво з окупантами з різних причин погодилося близько 1 % населення.

Причини колабораціонізму:визнання радянською владою військовополонених зрадниками штовхало їх на співпрацю з ворогом;прагнення помститися більшовицькій владі за заподіяні нею злочини;часто був єдиним шансом на виживання певної особи та її родини, пристосування до нових умов життя.

Рух опору. Такий нацистський «новий порядок» викликав рух Опору. В ньому було дві течії, одна боролася за створення незалежної Української держави, друга керувалася радянськими гаслами.

Рух опору це рух за визволення України від фашистських та інших тоталітарних поневолювачів;Складова частина антинацистського руху опору в країнах Європи, окупованих під час Другої світової війни.

Причини: Причинами руху опору були: Окупація України загарбниками. Жорстокість окупаційного режиму. Цілеспрямована діяльність радянського керівництва з організації руху Опору на окупованих територіях.

Основні течії руху опору: На Волині й Поліссі розгорнувся самооборонний націоналістичний повстанський рух. Великі надії покладали провідники ОУН на «похідні групи», що були заздалегідь створені обома напрямами організації – бандерівцями й мельниківцями. Терор окупаційної влади. ВИКЛИКАВШирокий рух Опору в Україні

Націоналістична течія. Мета: Визволення від фашистських загарбників. Визволення від радянської влади. Відновлення української державності. Райони діяльності: Волинь. Галичина. Полісся. Організаційне оформлення:1941р. –»Поліська Січ» (Тарас Боровець – «Бульба»)14 жовтня 1942 р. – створення Української повстанської армії (УПА)- Д. Клячківський (Клим Савура), 1943 – 1950 рр. –Р. Шухевич ( Т. Чупринка). ОУН (ОУН – Б) – С. Бандера, боролися проти окупантів і Червоної армії.1941 р. комплектування з батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд» Легіону українських націоналістів.30 червня 1941 р. ОУН проголосила «Акт відновлення Української держави» і сформувала національний уряд на чолі з Я. Стецьком.

Українська націоналістична течія. Мета: визволення України від окупантів (німців, більшовиків) та побудова незалежної Української держави. У 1940 р. відбувся розкол в ОУН на ОУН(М) (мельниківці на чолі з А. Мельником) та ОУН(Б) (бандерівці на чолі з С. Бандерою). ОУН(М) (мельниківці) виступали за співпрацю з німцями, сподіваючись на їх підтримку у створенні Української держави. ОУН(Б) (бандерівці) співпрацювали з німцями лише на початковому етапі війни, а для досягнення незалежності України розраховували, в основному, на власні сили. Бандерівці у згоді з німецьким командування створили батальйони «Роланд» (на чолі з Є. Побігущим) та «Нахтігаль» (на чолі з Р. Шухевичем).

Особливості діяльності ОУН і УПА. Частина ОУН, яку очолював С. Бандера, виступала за утворення власної армії і розгортання активної боротьби за незалежність України, спираючись на сили і можливості українського народу. Оунівці завчасно подбали про організацію підпілля, створивши для роботи на окупованих територіях похідні групи, які вели боротьбу під гаслами «Смерть Гітлеру! Смерть Сталіну! Радянська влада – без більшовиків!»Підпільні оунівські організації були утворені в багатьох містах України, а також у Криму. Було налагоджено друкування нелегальної літератури, листівок, підробка документів.Існувала мережа конспіративних квартир.

Бульба-Боровець Тарас. Засновник УПА «Поліська Січ»,. З 1976 року генерал-хорунжий УВК. Клячківський Дмитро (Клим Савура)Полковник УПА. Один із перших командирів УПА.

Шухевич Роман Йосипович. Український політичний і державний діяч, військовик, Герой України. Член галицького крайового проводу ОУН. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту (1941—1942). Генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА. голова Секретаріату Української Головної Визвольної Ради (1943—1950).

Бандера Степан Андрійович. Видатний український політичний діяч. Ідеолог українського націоналiстичного руху ХХ століття. Після розколу ОУН голова Проводу ОУН-Б. Стецько Ярослав Семенович. Активний діяч ОУН заступник провідника ОУН-Б С. Бандери. У 1942–1944 рр. перебував у німецькому концтаборі. Після звільнення керував антибільшовицьким блоком народів, був головою Проводу ОУН-Б.

30 червня 1941 р. – прийняття у Львові «Акта проголошення відновлення Української держави» та формування уряду на чолі з Я. Стецьком (А. Гітлер виступив проти самостійної Української держави; новостворений уряд був розігнаний, С. Бандера та Я. Стецько заарештовані).

У Західній Україні самостійницький напрямок руху Опору став набувати збройного характеру. Вже в серпні 1941 р. в районі Пінська діяв збройний оунівський загін, який розгорнув терористичну боротьбу проти представників окупаційної влади. У 1942 р. дрібні загони на Волині і Поліссі об’єдналися під спільним керівництвом в УПА, кістяк якої становили загони «Поліської січі» під командуванням Т. Боровця. Представники ОУН, яких очолював А. Мельник, активно співпрацювали з поліцією. Відносини між бандерівцями і гітлерівцями з огляду на загрозу з боку Червоної Армії нерідко набували характеру взаємосприяння.

14 жовтня 1942р.створення УПА. Командири УПА Д. Клячківський(Клим Савур )з 1943р очолив Роман Шухевич.

У 1943 р. УПА вела боротьбу на два фронти – проти нацистських окупантів та їхніх союзників, а також проти партизанських загонів. У жовтні–листопаді 1943 р. провела 47 боїв із німцями і 54 бої проти радянських партизанів.

Генеральний секретаріат УГВР – Тимчасовий уряд воюючої України – та секретаріат військових справ очолив Р. Шухевич. УПА була формально підпорядкована УГВР. Представники ОУН(м) відмовилися увійти до УГВР. Зусиллями УГВР створювалися органи місцевого самоуправління, система постачання військових формувань і шпиталів, вишкільні центри, служба пропаганди тощо.

«Нахтігаль»Перший з іноземних легіонів Вермахту. Разом з Роландом був одним з двох легіонів (батальйонів), створених у Німеччині до початку радянсько-німецької війни. У легіоні були переважно українці. Обидва легіони «Нахтігаль» та «Роланд» були єдиними легіонами зі східних європейців, які брали участь у нападі на Радянський Союз із самого початку війни. Учасники легіону вірили, що німецька військова підготовка та досвід допоможуть їм у здобутті незалежності України. Більшість учасників легіону після його розпаду в 1942 р. стали провідними діячами в УПА.

Радянська течія. Мета:- Визволення від фашистських загарбників.- Відновлення радянської влади.1941 – 1942 рр. – створення партизанських з’єднань О. Федорова, С. Ковпака, О. Сабурова, М. Наумова, П. Вершигора.20 червня 1942 р. – створення Українського штабу партизанського руху (УШПР), начальник штабу – Т. Строкач.

Вершигора Петро Петрович. Активний учасник радянського партизанського руху в Україні генерал-майор НКВС, згодом - письменник. Строкач Тимофій Амвросійович. Радянський комуністичний і державний діяч. Один з провідних керівників органів державної безпеки УРСР та СРСР, генерал-лейтенант.30 травня 1942 року головнокомандувач Центрального штабу партизанського руху (ЦШПР).

Федоров Олексій Федорович. Генерал-майор, двічі Герой Радянського Союзу. -Радянський партійний і державний діяч,., перший секретар Чернігівського і Волинського підпільних обкомів КПРС. Сидір Ковпак. Командир Путивльского партизанського загону (пізніше — Сумського партизанського з’єднання, ще пізніше — 1-ї Украинської партизанської дивізії), член ЦК КП(б) України, генерал-майор. Двічі Герой СРСР..

Сабуров Олександр Миколайович. Очолив партизанський загін, який діяв на території Сумської та Брянської областей очолив партизанське з’єднання. Наумов Михайло Іванович. Радянський офіцер, Герой СРСР,один з керівників партизанського руху в Україні. Начальник штабу оперативної групи партизанських загонів Сумської області. Командир партизанського кавалерійського з'єднання.

На основі цих загонів згодом було організовано великі партизанські з’єднання. Москва забезпечувала їх зброєю, усім необхідним для бойової, диверсійної та розвідувальної діяльності. З метою налагодження регулярного зв’язку з партизанами у червні 1942 р. було створено Український штаб партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем. Партизани з’єднання Сидора Ковпака

З метою налагодження регулярного зв’язку з партизанами у червні 1942 р. було створено Український штаб партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем.

У серпні – вересні в Москві відбулася нарада командирів партизанських об’єднань. Схвалена пропозиція щодо проведення глибоких рейдів на Правобережжі. У тилу фашистів активно діяли озброєні і керовані з Центру рейдові з’єднання під командуванням О. Федорова, С. Ковпака, О. Сабурова та ін. На Київщині діяло близько20 загонів. Місцеве населення вело розвідку для партизанів, постачали їм продовольство, одяг. Підпільники інформували населення про події на фронтах, зривали відправку молоді до Німеччини,організовували акти саботажу н6а підприємствах, диверсії, збройні напади, вели активну «рейкову війну»

Упродовж червня – жовтня 1943 р. відбувся Карпатський рейд Сумського партизанського з’єднання. Завданням рейду було здійснення диверсій на нафтопроводах і комунікаціях противника й ініціювання партизанськогоруху в німецькому тилу.

Рейкова війна. Операція радянських партизанів у період з З серпня до середини вересня 1943 р. в тилу німецьких військ на території Росії, Білорусії та частини України з метою одночасного масового зруйнування залізничного полотна та станційних споруд.

У 1943 р. розпочалася так звана рейкова війна – десятки загонів на окупованій території Білорусії, Росії і України виводили з ладу залізничні комунікації, щоб не дати окупантам змоги перекидати підкріплення та військове спорядження під Курськ, де розгорталася одна з наймасштабніших битв Другої світової війни.

Польська течія. Мета: Визволення від загарбників. Відновлення Польської держави. Повернення західноукраїнських земель до складу Польщі. Райони діяльності: Волинь. Полісся. Організаційне оформлення: Керівні органи в 1941 – 1942 рр. ; Армія Крайова, армія Людова. АК — Головне завдання Армія Крайова — збройний опір гітлерівським окупантам та підготовка загальнопольського повстання. Армія Людова -підпільна військова організація. ПОРПв роки другої світової війни та німецької окупації Польщі. Разом з польськими вояками в Армії Людовій були радянські громадяни. Армія Людова мала постійні тісні зв'язки з радянськими партизанами та їх штабами України і Білорусії.

Українсько-польське протистояння часів Другої світової війни. Одним із найболісніших епізодів українсько-польського конфлікту була Волинська трагедія 1943 р. Навесні 1943 р. Крайовий провід ОУН(б) на Волині ухвалив рішення про вигнання з Волині місцевих поляків. На той час українці становили до 80 % населення Волині, поляки – 15 %.

11–13 липня 1943 р. стався виступ проти місцевих поляків. Загони УПА майже одночасно атакували десятки польських поселень. Польські партизанські загони та польська допоміжна поліція відповіли на події 11 липня масовими нападами на українські села.

ДДДЯКУЮ ЗА УВАГУ!ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!